Постанова

від 29.03.2023 по справі 520/1525/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 р.Справа № 520/1525/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2022, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.08.22 року по справі № 520/1525/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.09.2021 №881381-2413-2023 на земельний податок на суму 12250,06 грн за 2021 рік, від 14.09.2021 №877902-2413-2023 на земельний податок на суму 12250,06 грн за 2020 рік, від 14.09.2021 №877903-2413-2023 на земельний податок на суму 12250,06 грн за 2019 рік, від 30.06.2021 №844813-2413-2023 на земельний податок на суму 12250,06 грн за 2018 рік та податкову вимогу від 30.11.2021 № 0100088-1310-2041; скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Харківській області від 07 02.2022 № 000245 1-1310-2041 на суму 49018,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновок контролюючого органу є помилковим, оскільки з моменту створення ним Фермерського господарства "Пролісок", обов`язок зі сплати орендної плати перейшов на вказану юридичну особу, яка є землекористувачем відповідної земельної ділянки. Щодо податкових вимог, зазначає, що податкове зобов`язання у зв`язку з процедурою адміністративного оскарження було неузгодженим, тому у відповідача не виникло підстав для направлення позивачу податкових вимог.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2022 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області з земельного податку від 24.09.2021 №881381-2413-2023 за 2021 рік, від 14.09.2021 №877902-2413-2023 за 2020 рік, від 14.09.2021 №877903-2413-2023 за 2019 рік, від 30.06.2021 №844813-2413-2023 за 2018 рік та податкові вимоги ГУ ДПС у Харківській області від 30.11.2021 № 0100088-1310-2041, від 07 02.2022 року № 000245 1-1310-2041.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 1102,69.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем Головним управлінням ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає, що відповідно до державного акту на право користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка загальною площею 38 га на території Артемівської сільської ради, Печенізького району, Харківської області, земля надана у постійне користування, для ведення селянського господарства, державний акт від 1992 року, серії Б № 046912, зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за № 8. Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка, яка є у власності або у користуванні. Згідно зі ст. 81 Земельного кодексу громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. Відповідно до пп. 14.1.72, пп. 14.1.74 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Отже, як землекористувач, ОСОБА_1 є платником земельного податку щодо вказаної земельної ділянки.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у 1992 році надана у постійне користування земельна ділянка площею 38 га для ведення селянського господарства, що підтверджується Державним актом на право користування землею серії Б № 046912.

04.01.1999 Печенізькою райдержадміністрацією проведено державну реєстрацію Фермерського господарства "Пролісок", пунктом 1.1. Статуту якого визначено, що ФГ "Пролісок" засноване на базі майна фермера ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що земельна ділянка площею 38 га передана ним Фермерському господарству "Пролісок" (код 22608664) при його створенні, що відповідало частині 2 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство".

Відповідно до податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи ФГ "Пролісок" за 2018 2021 роки встановлено, що до Відомостей про наявність земельних ділянок включено земельну ділянку, оформлену Державним актом на право користування землею серії Б № 046912.

Відносно позивача ГУ ДПС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення на загальну суму 49000,24 грн, а саме:

- від 24.09.2021 №881381-2413-2023, яким визначено суму земельного податку в розмірі 12250,06 грн за 2021 рік,

- від 14.09.2021 №877902-2413-2023, яким визначено суму земельного податку в розмірі 12250,06 грн за 2020 рік,

- від 14.09.2021 №877903-2413-2023, яким визначено суму земельного податку в розмірі 12250,06 грн за 2019 рік,

- від 30.06.2021 №844813-2413-2023, яким визначено суму земельного податку в розмірі 12250,06 грн за 2018 рік.

21.10.2021 позивачем подано скаргу до ДПС України на вказані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України від 23.12.2021 № 11937/С/99-00-06-01-04-09 відмовлено у задоволенні скарги позивача.

Приймаючи вказане рішення, ДПС України зазначило, що відповідно даним інформаційно-телекомунікаційних систем органів ДПС, скаржнику на підставі державного акту від 1992 року, серії Б № 046912 (зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за № 8) надана у постійне користування земельна ділянка для ведення селянського господарства площею 38 га, розташована на території Артемівської сільської ради, Печенізького району, Харківської області. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про укладені, передані в оренду та зареєстровані договори оренди зазначеної земельної ділянки.

Контролюючим органом проведено нарахування земельного податку, враховуючи середню базову нормативну грошову оцінку (далі -НГО) земельної ділянки за 1 га ріллі по Харківській області, яка становить на 2018 рік 32237,00 грн. за 1 га ріллі, та ставки земельного податку, затвердженої рішеннями XVIII сесії VII скликання Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області від 01.12.2017, XXV сесії VII скликання Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області від 27.06.2018, XXXV сесії VII скликання Артемівської сільської ради, Печенізького району, Харківської області від 05.07.2019 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельна частка-пай) у розмірі 1 % від НГО земельної ділянки.

На підставі вищезазначеного, ГУ ДПС у Харківській області проведено нарахування земельного податку з фізичних осіб та винесені скаржнику ППР від 30.06.2021 №844813-2413- 2023 про визначення суми податкового зобов`язання на 2018 рік у розмірі 12250,06 грн; від 14.09.2021 №877903-2413-2023 про визначення суми податкового зобов`язання на 2019 рік у розмірі 12250,06 грн; №877902-2413-2023 про визначення суми податкового зобов`язання на 2020 рік у розмірі 12250,06 грн; від 24.09.2021 №881381-2413-2023 про визначення суми податкового зобов`язання на 2021 рік у розмірі 12250,06 грн.

ДПС України у своєму рішенні посилається на ст. 125 Земельного кодексу України, згідно з якою право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Зазначило, що у разі, якщо фермерське господарство є платником єдиного податку 4 групи, та між ним та фізичною особою (власником/користувачем) укладено договір оренди, а право оренди зареєстровано у встановленому законодавством порядку, така фізична особа (власник/користувач земельної ділянки) відповідно до вимог п. 281.3 ст. 281 ПК України звільняється від сплати земельного податку. У разі не дотримання умов державної реєстрації прав оренди земельної ділянки власник/користувач такої ділянки є платником земельного податку на загальних підставах. Таким чином, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок між ОСОБА_1 та ФГ "Пролісок" (код ЄДРПОУ 22608664), тому нарахування земельного податку здійснено ОСОБА_1 .

Одночасно під час адміністративного оскарження позивачем отримано податкову вимогу від 30.11.2021 № 0100088-1310-2041 на суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 12250,06 грн.

Після звернення позивача до суду першої інстанції, 11.02.2022 позивачем отримано податкову вимогу ГУ ДПС у Харківській області від 07.02.2022 № 000245 - 1310-2041 на суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 49018,58 грн.

Позивач вважає, що Головним управлінням ДПС у Харківській області не враховано, що на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень право володіння та користування ділянкою здійснює ФГ "Пролісок", а позивач не є землекористувачем для цілей оподаткування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (далі - ПК) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з визначеннями термінів у підпунктах 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

- земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою;

- землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з абзацом першим пункту 287.1 статті 287 ПК власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973-IV.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (частина перша статті 7 Закону №973-IV).

Відповідно до статті 8 Закону №973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до статті 12 цього Закону землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Отже, Закон №973-IV не встановлює будь-яких виключень щодо правового регулювання права користування земельними ділянками та наслідків набуття фермерським господарством права користування земельною ділянкою, яка була надана громадянину для створення фермерського господарства, в силу факту державної реєстрації фермерського господарства.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 18 червня 2021 року у справі №400/1730/19 дійшов наступного висновку щодо застосування норм підпунктів 288.1, 288.2 статті 288 ПК, статей 125, 126 Земельного кодексу України, частини другої статті 16, частин першої, другої статті 21 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" у правовідносинах з орендної плати за землі державної та комунальної власності, які були надані фізичній особі для створення фермерського господарства, а саме податковий обов`язок щодо сплати орендної плати у таких правовідносинах лежить на орендарі земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав. Податковий обов`язок щодо сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності виникає у фермерського господарства, для створення якого фізичній особі була надана земельна ділянка, після переходу до нього прав орендаря в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.01.2022 за позивачем не зареєстровані майнові права щодо земельної ділянки для ведення селянського господарства площею 38 га, розташованої на території Артемівської сільської ради, Печенізького району, Харківської області (ані право користування, ані власності).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність державного акту від 1992 року, серії Б № 046912 (зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за № 8), про надання у постійне користування ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення селянського господарства площею 38 га, розташованої на території Артемівської сільської ради, Печенізького району, Харківської області, відповідно до діючого на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень законодавства, не є належним підтвердженням права користування вказаною земельною ділянкою.

Так, відповідно до п.6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України 25 жовтня 2001 року № 2768-III громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

За приписами статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Позивачем відповідні дії щодо переоформлення права постійного користування до 01.01.2005 не вчинені.

Також з рішення ДПС України від 23.12.2021 № 11937/С/99-00-06-01-04-09, прийнятого в процедурі адміністративного оскарження, не встановлено, що відповідачем при нарахуванні податкових зобов`язань, відповідно до приписів ч.1 ст. 286 ПК України використані дані державного земельного кадастру.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що визначення позивача в якості платника земельного податку здійснено відповідачем всупереч приписам статей 125, 126 Земельного кодексу України, оскільки право користування земельною ділянкою площею 38 га за позивачем у встановленому порядку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не оформлене, у зв`язку з чим він не може бути визначений як належний платник земельного податку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з земельного податку від 24.09.2021 №881381-2413-2023 за 2021 рік, від 14.09.2021 №877902-2413-2023 за 2020 рік, від 14.09.2021 №877903-2413-2023 за 2019 рік, від 30.06.2021 №844813-2413-2023 за 2018 рік.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових вимог ГУ ДПС у Харківській області від 30.11.2021 № 0100088-1310-2041 та від 07 02.2022 року № 000245 1-1310-2041, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 59.3. ст. 59 ПК України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

В свою чергу, відповідно до п. 56.15. ст. 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Також відповідно до абз. 4 п. 56.18. ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 3 р. 2 Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 р. за №902/30770, протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених податковим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення; у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що податкові вимоги ГУ ДПС у Харківській області від 30.11.2021 № 0100088-1310-2041 та від 07.02.2022 року № 0002451-1310-2041 направлені ОСОБА_1 у момент, коли грошові зобов`язання з земельного податку не були узгодженими, крім того, друга з них є повторною, що не передбачено чинним законодавством.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спріні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2022 по справі № 520/1525/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. БегунцСудді С.С. Рєзнікова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 03.04.2023 року