Постанова

від 27.03.2023 по справі 440/7187/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 р.Справа № 440/7187/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.

представників сторін: представника позивача - Чалої О.Д.,

представника відповідача - Біленко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2022, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 12.10.22 року по справі № 440/7187/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМУМ АКТИВ"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прімум Актив» (далі за текстом - ТОВ «Прімум Актив», позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі за текстом - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач), у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.01.2022 № 00004420702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2323323,75 грн, в т.ч. основний платіж - 1863459,00 грн та штрафна (фінансова) санкція - 465864,75 грн, та податкове повідомлення - рішення від 19.01.2022 № 00004430702, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 285285 грн;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що всупереч пункту 52-2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким запроваджено мораторій на проведення перевірок з метою запобігання поширенню хвороби COVID-19, контролюючим органом призначено та проведено документальну позапланову виїзну податкову перевірку ТОВ «Прімум Актив» на підставі норм постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення терміну дії та обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» ( далі Постанова № 89), які не відповідають нормам вищої юридичної сили, а саме, вказаним положенням Податкового кодексу України, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах. Наполягав, що акт перевірки від 23.11.2021 № 9884/16-31-07-02-8/411130604, отриманий в результаті неправомірної документальної виїзної перевірки, з урахуванням вимог частини 2 статті 74 КАС України, не може визнаватись допустимим доказом на підтвердження вчинення позивачем податкового правопорушення.

Також стверджує, що наданими під час перевірки первинними документами бухгалтерського та податкового обліку повністю доведено реальність здійснення господарських операції позивача з контрагентами ПП «Промбуд», ПП «Манакер», ТОВ «Вінтер Сітілайн», ТОВ «Центекобуд», які призвели до зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про неотримання товарів/послуг від контрагентів.

На думку позивача, відсутність в акті перевірки систематизованого викладу фактів порушень ТОВ «Прімум Актив» податкового законодавства з посиланням на відповідні первинні документи свідчить про необґрунтованість та невмотивованість висновків податкового органу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 у справі № 440/7187/22 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив" (вул. Маршала Бірюзова, 53, м. Полтава, 36007; код ЄДРПОУ 41130604) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ ВП 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00004420702 від 19.01.2022 року, № 00004430702 від 19.01.2022 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прімум Актив" витрати зі сплати судового збору в розмірі 24 810,00 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) гривень.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 у справі № 440/7187/22 скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що ГУ ДПС в Полтавській області під час здійснення своєї діяльності зобов`язано застосовувати акти Кабінету Міністрів України, а тому у зв`язку з набранням чинності Постановою № 89 відповідачем цілком правомірно прийнято наказ від 04.11.2021 №2706-П, яким призначено проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Прімум Актив». На переконання апелянта, проведення податкових перевірок, перелік яких затверджений Постановою № 89, допускається з урахуванням п. 52-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, оскільки дія обмежень, встановлених мораторієм, скоротилась з прийняттям вказаного нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України, що виданий в межах його повноважень, та з урахуванням підпунктів 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України є обов`язковим до виконання контролюючим органом.

Наполягаючи на правомірності спірних податкових повідомлень-рішень посилався на наявну у базах даних податкового органу інформацію щодо контрагентів позивача, зокрема ПП «Промбуд», ПП «Манакер», ТОВ «Вінтер Сітілайн», ТОВ «Центекобуд», щодо відсутності у їх власності або користуванні будь-яких об`єктів оподаткування, які б дозволили провадити господарську діяльність, неможливості дослідження походження придбаних товарів/послуг по ланцюгу постачання, відповідності контрагентів критеріям ризиковості платника податків, незначну кількість трудових ресурсів та кваліфікованих кадрів зі спеціальними знаннями, неподання фінансової звітності, у зв`язку з чим неможливо встановити наявність основних транспортних засобів, складських приміщень для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств. Також зауважив, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не відповідають товарно-транспортним накладним ТОВ «Каспій Агро», що вказує на їх юридичну дефектність та підтверджує складання останніх без реального здійснення господарських операцій. Крім того, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних в ланцюгах постачання ТОВ «Вінтер Сітлайн» вбачається підміна номенклатури, а саме формування податкового кредиту по придбанню одних товарів, одягу, а реалізація інших.

Стверджує, що не надання ТОВ «Прімум Актив» паспортів, сертифікатів якості, свідоцтв виключає можливість встановлення реального виробника даних товарів, а також унеможливлює встановлення факту відповідності даного товару критеріям якості, встановленим законодавством України та критеріям, вказаним у специфікаціях придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Вважає висновки акту перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість та завищення суми від`ємного значення у перевіряємому періоді такими, що відповідають дійсним обставинам справи, та не вбачає підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану, застосовано штрафну (фінансову) санкцію та зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість.

Позивач у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти задоволення її вимог, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін, як таке, що повністю відповідає вимогам ст. 242 КАС України. Підтримав власну позицію, викладену у позовній заяві, та наполягав на тому, що наданими на перевірку первинними документами повністю підтверджується реальність здійснення господарських операцій. Вважає, що посилання апелянта на наявність рішень про відповідність платників податку на додану вартість критеріям ризиковості, ніяким чином не свідчить про неправомірність формування податкового кредиту, оскільки всі податкові накладні, що виписані з вказаними контрагентами зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Зауважив, що сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а призначені лише для підтвердження якості товару, а тому наявність чи відсутність останніх може свідчити лише про дотримання чи порушення правил сертифікації товарів, що не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Вважає, що окремі несуттєві недоліки оформлення (форми) первинних документів не спростовують реальність здійснення поставки товару, яка підтверджується сукупністю інших документів.

Стосовно анулювання платника ПДВ ПП «Поло Інвестбуд» 18.08.2021 звернув увагу, що взаємовідносини з вказаним контрагентом позивач мав у 2020 році, тобто до дати анулювання його свідоцтва. Зауваження контролюючого органу стосовно анулювання платника ПДВ ФГ «Піксель» вважає недоречним, оскільки вказане підприємство не було контрагентом позивача.

Крім того, позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це порушує конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ " Прімум Актив " (код ЄДРПОУ 41130604) зареєстроване, як юридична особа, та є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

04.11.2021 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято наказ № 2706-П "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Прімум Актив" (код ЄДРПОУ 41130604), згідно з яким, керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 року № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Прімум Актив" (код ЄДРПОУ 41130604) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками ПП "Промбуд" (код ЄДРПОУ 25586975) за березень 2020 року, ПП "Менакер (код ЄДРПОУ 35026677, попередня назва ПП "Поло-Інвестбуд") за квітень, травень, серпень 2020 року, ТОВ "Вінтер Сітілайн" (код ЄДРПОУ 43488611) за грудень 2020 року, ТОВ "Центрекобуд" (код ЄДРПОУ 38435959) за січень 2021 року.

З 08.11.2021 по 12.11.2021 ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ " Прімум Актив " з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складений акт від 23.11.2021 року № 9894/16-31-07-02-08/41130604.

Перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 1 863 459 грн, в тому числі за березень 2020 року в сумі 38263 грн, за квітень 2020 року в сумі 94565 грн, за травень 2020 року в сумі 887645 грн, за червень 2020 року в сумі 65790 грн, за серпень 2020 року в сумі 238399 грн, за вересень 2020 року в сумі 23027 грн, за грудень 2020 року в сумі 12548 грн, за січень 2021 року в сумі 503222 грн та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за січень 2021 року на суму 285 285 грн.

На підставі акту перевірки від 23.11.2021 № 9894/16-31-07-02-08/41130604 ГУ ДПС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.01.2022:

- № 00004420702 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2329323,75 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 1863459 грн, за штрафними санкціями в сумі 465864,75 грн;

- № 00004430702 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2021 року на суму 285285 грн.

Позивач не погодився із вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та відсутності у відповідача законних підстав для здійснення заходу податкового контролю у формі документальної планової виїзної перевірки на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 04.11.2021 № 2706-П. Так, за висновком суду першої інстанції при вирішенні правової колізії між положеннями абзацу 1 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), якими запроваджено мораторій на проведення документальних податкових перевірок з питання правильності справляння ПДВ, та положеннями пункту 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 17.09.2020 № 909-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Постанови № 89, якими відновлено проведення документальних податкових перевірок з питання правильності справляння ПДВ, з огляду на п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України та ст. 7 КАС України, пріоритет у застосуванні належить віддати нормам Податкового кодексу України, чого відповідачем зроблено не було.

З приводу порушень податкового законодавства, які були встановлені за результатами проведеної перевірки, суд, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, вважав їх такими, що підтверджують факт придбання позивачем у ПП "Промбуд", ПП "Поло-Інвестбуд", ТОВ "Вінтер Сітілайн", ТОВ "Центрекобуд" товару, використання його у господарській діяльності, подальшу реалізацію та виконання субпідрядних робіт, а також свідчить про правомірне формування ТОВ «Прімум Актив» податкового кредиту з податку на додану вартість у перевіреному періоді.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику визначені пунктом 41.1 статті 41 ПК України.

Положеннями підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення документальних позапланових виїзних перевірок визначає стаття 78 ПК України, а строки їх проведення, в тому числі підстави для зупинення, визначено статтею 82 ПК України.

Відповідно до пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

За змістом положень пунктів 78.5-78.8 ст. 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 04.11.2021 №2706-п призначено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Прімум Актив» та за наслідками її проведення прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Слід зазначити, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Зокрема, згідно з пунктом 52-2 ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.

29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

В подальшому, Законом України від 14 липня 2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб підприємців» пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено новим абзацом такого змісту: "документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків" та в абзаці третьому слово і цифри "підпунктом 78.1.8" замінено словами і цифрами "підпунктами 78.1.7 та 78.1.8".

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

Колегією суддів зі змісту наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 04.11.2021 № 2706-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Прімум Актив» встановлено, що правовою підставою для проведення перевірки позивача зазначено підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункт 82.2 статті 82 ПК України, постанову Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строків дії обмежень, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок».

Вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Прімум Актив" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками ПП "Промбуд" (код ЄДРПОУ 25586975) за березень 2020 року, ПП "Менакер (код ЄДРПОУ 35026677, попередня назва ПП "Поло-Інвестбуд") за квітень, травень, серпень 2020 року, ТОВ "Вінтер Сітілайн" (код ЄДРПОУ 43488611) за грудень 2020 року, ТОВ "Центрекобуд" (код ЄДРПОУ 38435959) за січень 2021 року. Також зазначено, що проведення перевірки здійснюється з 08.11.2021, тривалістю 05 робочих днів.

Колегія суддів зазначає, що позапланова документальна виїзна перевірка призначена відповідно до наказу від 04.11.2021 № 2706-п не відноситься до винятків, передбачених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, на які не поширюється дія мораторію, запровадженого цією нормою, оскільки остання призначена не за зверненням позивача, не у зв`язку з його реорганізацією (пункт 78.1.7 ПК України) та не щодо подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (пункт 78.1.8 Податкового кодексу України).

Крім того, на момент прийняття вищезазначеного наказу Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення, зокрема документальних позапланових перевірок платників податків з підстав, визначених пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Наведене дає підстави стверджувати, що контролюючим органом проведено перевірку ТОВ «Прімум Актив» під час дії мораторію, передбаченого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Водночас, 4 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» (далі постанова КМ України № 89), якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними;

- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року № 568-ІХ);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Отже, Постанову № 89 розширено перелік підстав, з яких може бути проведено документальну позапланову перевірку, ніж зазначені у ПК України.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення позапланової перевірки була чинною, її дія не зупинялася.

Аналіз наведених норм у сукупності дає підстави стверджувати про виникнення колізії між нормами ПК України та положеннями Постанову № 89 в частині надання права податковому органу здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.

Згідно з пунктом 5.2 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України, з одного боку, та в Постанові № 89 - з іншого, - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

Наведений вище висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у справі № 420/12859/21.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова № 89, колегія суддів, виходячи з загального правила вирішення колізій, вирішила, що застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу, а саме норми ПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що у спірних відносинах контролюючим органом всупереч вимогам пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України ухвалено наказ від 04.11.2022 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Прімум Актив» та проведено перевірку позивача в період дії мораторію на проведення таких перевірок.

Варто зазначити, що у постанові від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування Постанови № 89, як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що Постанова № 89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 ПК України не може вважатися складовою податкового законодавства та не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

У цій справі, застосовними є також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, відповідно до яких контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ПК України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

У розвиток зазначеного правового підходу до оцінки виявленого порушення щодо підстави для проведення перевірки Верховний Суд висловив позицію, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Таким чином, слід дійти висновку, що за наявності встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України мораторію на проведення позапланових документальних перевірок на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України контролюючому органу імперативно заборонено її проводити. Вказані обставини є самостійним наслідком визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

З огляду на вищевикладене, протиправність наказу, яким призначена перевірка ТОВ «Прімум Актив», призводить до визнання її незаконною, недопустимості акту перевірки, складеного за її результатами, та, як наслідок, неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у контролюючого органу підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Прімум Актив» в період дії мораторію.

Також, з проаналізованого колегією суддів акту перевірки від 23.11.2021 року № 9894/16-31-07-02-08/41130604 та доводів апеляційної скарги встановлено, що відповідач, зазначаючи про порушення податкового законодавства ТОВ "Прімум Актив", здебільшого посилається на наявну в базах даних податкову інформацію щодо контрагентів позивача, зокрема щодо відсутності у них достатніх засобів виробництва та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки товару та надання послуг, адже у комерційній діяльності поставка товару та надання послуг з перевезення, зокрема, не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів найму тощо.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, забороняється вимагати від суб`єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом.

Враховуючи викладене, обов`язкова наявність інших документів (підтвердження кількості працюючих), окрім тих, які засвідчують факти здійснення господарських операцій, чинним законодавством не передбачена.

При цьому, достатність або недостатність такої кількості працівників для здійснення статної діяльності та виконання взятих підприємством договірних зобов`язань оцінюється засновником або керівником підприємства, а не податковим органом.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.04.2020 по справі № 160/93/19, за якою будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і отримана з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2018 у справі № К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі № К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Таким чином, інформація про контрагентів контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, які в даному випадку відсутні.

Колегія суддів зазначає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, про «обрив» ланцюга постачання (не підтвердження фактичного постачання від виробника до позивача) та невідоме джерело походження товару, ґрунтуються на інформації з баз ДПС ІТС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних, що з урахуванням вищенаведеного та встановлених у справі обставин, не є достатнім доказом для висновку про нереальність господарських операцій.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач, не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни своїх контрагентів-постачальників товару, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для такого обліку і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Втім, відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його безпосереднього контрагенту, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ним розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Крім того, за правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 2а-5883/12/2670, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року у пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Отже, віднесення контрагентів ТОВ «Прімум Актив» до переліку ризикових платників стосується не позивача, а його контрагента та не може бути безумовним свідченням нереальності господарських операцій, які є предметом доказування.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що ГУ ДПС у Полтавській області при винесенні податкових повідомлень-рішень від 19.01.2022 № 00004420702, № 00004430702 діяло не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, передбачений ПК України, що є підставою для їх скасування та задоволення позовних вимог.

Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

За визначенням, наведеним у ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків на підставі встановлених фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 по справі № 440/7187/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді В.Б. Русанова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено та підписано 03.04.2023 року