Вирок

від 03.04.2023 по справі 757/638/15-к

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/638/15-к

Провадження №1-кп/761/1221/2023

В И Р О К

іменем України

03 квітня 2023 року м.Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№12014000000000312 від 05 серпня 2014 року,

за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миронівка Київської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, неодруженого, має неповнолітню дитину 2005 року народження, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого в силу ст.89 КК України,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.146 КК України,

за участю :

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представників потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_12 ,

ВСТАНОВИВ :

Починаючи з 2013 року в м. Києві розпочалися масові акції протестів громадян, у зв`язку із невжиттям чинною владою заходів щодо забезпечення захисту фундаментальних прав людини та відмови від Євроінтеграційного курсу держави.

Після невдалих спроб локалізувати акції протесту на Майдані Незалежності в м, Києві, представники влади та силових структур, вирішили злучити до боротьби з їх учасниками, представників криміналітету з різних регіонів країни, а також спортсменів та фізично розвинених осіб, згуртувавши їх під виглядом роботи в охоронних приватних структурах. Діючи через довірених осіб, представники влади забезпечували фінансування для незаконного впливу на організаторів та активних учасників акцій протестів шляхом їх залякування, спричинення тілесних ушкоджень та вчинення щодо них інших протиправних дій. В результаті, залучені на платній основі особи, діючи за вказівкою та сприянням представників владних та силових структур зчинили ряд тяжких та особливо тяжких злочинів, усуваючи таким чином активних учасників цих акцій, та залякуючи інших учасників протестів, маючи кінцевою метою припинити акції протестів.

Для координації дій невстановлених осіб, які залучалися до силової протидії акціям протесту, використовувався офіс на вул. Почайнинській, 4-«А», Е» в м. Києві, де отримувалися завдання на вчинення конкретних протиправних дій та розподілялися ролі кожного співучасника подальших незаконних дій стосовно учасників мирного зібрання на Майдані Незалежності в м. Києві, які полягали у застосуванні різного роду фізичного насильства, у тому числі викраденні та спричиненні тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості.

Так, Особа 1, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, діючи за вказівкою представників владних структур, які забезпечували фінансування за рахунок підконтрольних суб`єктів господарської діяльності та фіктивних підприємств, під виглядом роботи в охоронній приватній структурі організував групу осіб, до якої входили ОСОБА_4 , а також Особа 2, Особа 3, Особа 4, Особа 5, Особа 6, Особа 7, Особа 8, Особа 9, факти вчинення якими злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, та інші невстановлені особи з різних регіонів України. Для більш ефективного забезпечення незаконної діяльності та координації зазначеної групи осіб, за рахунок коштів організаторів було орендовано квартири на житловому масиві «Оболонь» в м. Києві. В подальшому, ОСОБА_4 , а також Особа 1, Особа 2, Особа 3, Особа 4, Особа 5, Особа 6, Особа 7, Особа 8, Особа 9, факти вчинення якими злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, та інші невстановлені особи розпочали дії по викраденню активних учасників мітингу в підтримку євроінтеграції України, який проходив в центральній частині м. Києва, з метою їх залякування та отримання відомостей щодо організаторів та джерел фінансування «Євромайдану».

В ніч з 20 на 21 січня 2014 року, Особа 1, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, діючи за вказівкою представників владних структур по придушенню масових акцій протесту, безпосередньо координуючи дії ОСОБА_4 , а також Особи 2, Особи 3, Особи 4, Особи 5, Особи 6, Особи 7, Особи 8, Особи 9 , факти вчинення якими злочинів розслідуються з окремому кримінальному провадженні, та інших невстановлених осіб, зібрав їх у офісному приміщенні, розташованому на АДРЕСА_2 , «Е», де розподілив ролі кожного співучасника по викраденню активних учасників мітингу в підтримку євроінтеграції України, їх катуванню та в необхідних випадках і фізичного усунення. Відповідно до розробленого плану умисної спільної участі у вчиненні злочинів, Особа 5 , факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, повинен був прийняти участь у викраденні осіб, вказівка про необхідність викрадення яких повинна була надійти від представників владних структур, надати засоби для їх катування та в необхідних випадках і фізичного усунення.

Для незаконного викрадення активістів «Євромайдану», їх вивезення до заздалегідь підшуканій лісовій місцевості на території Бортницького лісництва, подальшого транспортування до гаражного приміщення № НОМЕР_1 , що розташоване на території гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_3» на АДРЕСА_6, яке знаходилося у користуванні Особи 5, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, з метою катування та в необхідних випадках і фізичного усунення активістів «Євромайдану», Особа 1, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, наказав використати мікроавтобус парки «ТОYОТА НІ АСЕ», кузов № НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , який попередньо приготували для даних цілей.

Втілюючи в дію злочинний план, Особа 1, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, продовжив координувати дії організованої ним групи за допомогою абонентських номерів НОМЕР_4 та НОМЕР_5 оператора мобільного зв`язку «МТС- Україна».

Так, Особа1 1, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, отримавши при невстановлених обставинах інформацію про те, що один із активістів «Євромайдану» ОСОБА_7 доставляє автомобілем з вул. Хрещатик до приміщення Олександрійської клінічної лікарні, розташованої на вул. Шовковичній, 39/1, в м. Києві, учасника акцій протесту ОСОБА_13 , користуючись мобільним зв`язком наказав групі осіб, до якої входили ОСОБА_4 , а також Особа 2, Особа 3, Особа 4, Особа 5, Особа 6, Особа 7, Особа 8, Особа 9, факти вчинення якими злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, та інші невстановлені особи, прибути на вул. Шовковичну, 39/1, в м. Києві та відслідкувати приїзд до Олександрівської клінічної лікарні активістів «Євромайдану».

Виконуючи вказівку Особи 1, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, 21 січня 2014 року біля 03 год. 30 хв. Особа 5, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, використовуючи абонентський номер НОМЕР_6 оператора мобільного зв`язку ТОВ «Астеліт», керуючи автомобілем «ТОYОТА НІ АСЕ», державний номерний знак НОМЕР_3 , разом із ОСОБА_4 , а також Особою 2, Особою 3, Особою 4, Особою 6, Особою 7, Особою 8, Особою 9, факти вчинення якими злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, та іншими невстановленими особами, які пересувалися на декількох автомобілях невстановлених марок класу «седан» та класу «позашляховик», заїхали на територію Олександрівської клінічної лікарні, розташованої на вул. Шовковичній, 39/І, в м. Києві, та почали очікувати приїзду ОСОБА_7 та ОСОБА_13 .

При цьому ОСОБА_4 та Особа 2, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, на автомобілі класу «позашляховик», під керуванням останнього, припаркувалися на території лікарні. Для більшої ефективності та координації своїх дій вищевказана група осіб використовувала стільниковий зв`язок мобільних операторів України. Після цього, ОСОБА_4 , діючи в групі осіб, за попередньою змовою, згідно із розподілом ролей, вийшов з салону автомобіля та пішов вниз по дорозі до в`їзду в лікарню, спостерігаючи при цьому за навколишньою обстановкою, щоб при необхідності (появі осіб, які могли перешкодити викраденню ОСОБА_7 та ОСОБА_13 ) попередити інших співучасників злочину про можливу небезпеку. Впевнившись, що вчиненню злочину жодних перешкод немає, ОСОБА_4 повернувся до автомобіля, в якому знаходився Особа 2, факти вчинення яким злочинів розслідуються а окремому кримінальному провадженні, який відповідно до розподілених ролей спостерігав за дорогою, щоб вчасно попередити безпосередніх виконавців про можливу появу небажаних свідків.

Після того, як вказаними особами був зафіксований факт приїзду ОСОБА_7 та ОСОБА_13 до офтальмологічного відділення Олександрівської клінічної лікарні, розташованої на вул. Шовковичній, 39/1, в м. Києві, Особа 1, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, дав вказівку ОСОБА_4 , а також

Особі 2, Особі 3, Особі 4, Особа 5, Особі 6, Особі 7, Особі 8, Особі 9, факти вчинення якими злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, та іншим невстановленим особам, які перебували на території Олександрівської клінічної лікарні, вчинити активні дії з метою незаконного викрадення ОСОБА_7 та ОСОБА_13 .

Виконуючи вказівку Особи 1, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, Особа 5, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, згідно із розподілом ролей, за попередньою змовою групою осіб, спільно з іншими учасниками злочину, керуючи мікроавтобусом марки «ТОYОТА НІ АСЕ», державний номерний знак НОМЕР_3 , підвіз Особу 8, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні ,та інших невстановлених осіб, які перебували у мікроавтобусі, до офтальмологічного відділення «Олександрівської» клінічної лікарні, розташованої на вул. Шовковичній 39/1 в м. Києві, які, скориставшись можливістю вільного доступу, зайшли до зазначеного приміщення, де відшукали ОСОБА_13 , якого ОСОБА_7 привіз для отримання медичної допомоги, внаслідок отриманих поранень на Майдані Незалежності, та перебував у приміщенні лікарні разом із останнім. Відповідно до злочинного задуму, Особа 5, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, та інші невстановлені особи, виконуючи вказівку Особи 1, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, діючи за попередньою змовою групою осіб, користуючись чисельною та фізичною перевагою, для подолання можливого опору, застосували до ОСОБА_7 та ОСОБА_13 фізичне насильство, яке виразилося у нанесені ударів руками в різні частини тіла та погрози застосування такого насильства, схопили їх за руки і ноги всупереч їх волі, насильно винесли з приміщення офтальмологічного відділення Олександрівської клінічної лікарні і заштовхали в салон мікроавтобуса марки «ТОYОТА НІ АСЕ», державний номерний знак НОМЕР_3 . Після цього,Особа 5, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, керуючи мікроавтобусом, виїхав з території лікарні.

В цей же час, біля 04 год. 00 хв., ОСОБА_4 та Особа 2, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, які згідно із розподілом ролей спостерігали за навколишньою обстановкою, щоб в разі появи охоронців «Євромайдану», які могли перешкодити викраденню ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , завчасно попередити інших співучасників злочину, побачивши, як мікроавтобус марки «ТОYОТА НІ АСЕ», державний номерний знак НОМЕР_3 , проїхав повз їх автомобіль, поїхали слідом.

Перед виїздом з території зазначеного медичного закладу, ОСОБА_4 та Особа 2 , факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, побачили автомобіль таксі, який рухався їм назустріч. Не бажаючи бути викритими у злочині, та в подальшому впізнаними, Особа 2, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, увімкнув світло фар дальнього руху, щоб погіршити видимість для водія автомобіля таксі, після чого вимкнув світло, та, розминувшись, увімкнув знову.

Виїхавши з території Олександрівської клінічної лікарні ОСОБА_4 та Особа 2, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, поїхали до офісу, який розташований по вул. Почайнинській, 4-«А», «Е» в м. Києві, де почали чекати подальших вказівок від Особи 1, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, який у свою чергу; за допомогою мобільного зв`язку, інформував представників владних структур про результати дій його групи, та отримував вказівки щодо подальших дій.

Продовжуючи свої злочинні дії, Особа 5, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, керуючи мікроавтобусом марки «ТОYОТА НІ АСЕ», державний номерний знак НОМЕР_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з іншими учасниками злочину, відвіз ОСОБА_7 та ОСОБА_13 до лісової місцевості, розташованої на території Бортницького лісництва, неподалік траси «Київ -Бориспіль», де Особа 8, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, та інші невстановлені особи, організовані Особою 1, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, діючи спільною групою, взаємно доповнюючи один одного, протягом тривалого часу, супроводжуючи свої дії погрозами, завдавали ОСОБА_7 і ОСОБА_13 численних ударів по кінцівках, тулубу і голові, спричиняли тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, вимагаючи повідомити інформацію про організаторів та джерела фінансування, плани подальших дій осіб учасників та організаторів «Євромайдану», чим викликали страждання потерпілих.

Після цього, Особа 5, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, за вказівкою Особи 1, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, керуючи мікроавтобусом марки «ТОYОТА НІ АСЕ», державний номерний знак НОМЕР_3 , діючи спільно з Особою 8, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, та іншими невстановленими особами, відвіз ОСОБА_7 та ОСОБА_13 до гаражного приміщення № НОМЕР_1 , яке розташоване на території гаражного і кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_3» на АДРЕСА_6, та знаходилося у користуванні Особи 5, факти вчинення яким злочинів розслідуються в окремому кримінальному провадженні, де ОСОБА_7 та ОСОБА_13 утримували проти їх волі значний час, близько до 16:00 - 17:00 год. 21 січня 2014 року.

Після цього ОСОБА_7 вивезли до АДРЕСА_7, а ОСОБА_13 до АДРЕСА_8.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив викрадення людини, вчинене щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілим фізичних страждань, тобто вчинив кримінальне правопорушення,передбачене ч.2 ст. 146 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, пояснив, що він не вчиняв злочин, який йому інкримінується. Йому нічого не відомо з приводу того, що офіс по АДРЕСА_2 використовувався для організації протидії акціям протесту, він не отримував у зазначеному офісі завдань на вчинення конкретних протиправних дій щодо застосування фізичного насильства, в тому числі викрадення людей, спричинення тілесних ушкоджень . Він працював з кінця травня-початку червня 2013 року особистим охоронцем ОСОБА_14 в парі з ОСОБА_15 , який запропонував йому цю роботу. Отримував заробітну плату у розмірі 8000 гривень і йому оплачували орендоване житло. Оскільки він мешкав у м. Біла Церква, за умовою роботодавця, він під час роботи проживав з червня 2013 року в орендованій квартирі на Оболоні у м.Києві, поруч з місцем проживання особи, яку він охороняв. Він не вчиняв ніяких протиправних дій ні сам ні з іншими особами і не викрадав учасників Революції гідності. Чим займалися і що робили інші охоронці, водії офісу йому невідомо. Багатьох із них він взагалі не знав, деяких знав по іменам та їх прізвища дізнався з матеріалів кримінальної справи. Офіс, де працював ОСОБА_14 знаходився на АДРЕСА_2. ОСОБА_14 з ним як охоронцем не спілкувався, він під час його охорони перебував в стороні, або в машині супроводу поруч з автомобілем, в якому знаходився ОСОБА_14 . З начальником охорони ОСОБА_16 він вперше поспілкувався через 2-3 місяці від початку роботи, а прізвище його дізнався вже з матеріалів кримінальної справи. 20 січня 2014 року, приблизно о 18 годині, він спільно з ОСОБА_15 заступили на чергування по охороні будівлі офісу і перебували всередині приміщення. Близько 3 години ночі ОСОБА_15 зателефонував начальник охорони ОСОБА_16 і наказав ОСОБА_15 разом з ним під`їхати до церкви, яка розташована по вул.Шовковичній у м. Києві. Цю церкву матеріально підтримував і опікувався нею ОСОБА_14 , який постійно відвідував церкву, спілкувався з батюшкою. Зі слів ОСОБА_16 на церкву готувався напад із застосуванням «коктейлів молотова». В цей час до офісу під`їхали три автомобіля, які він не роздивлявся. ОСОБА_15 та він сіли в службовий автомобіль позашляховик чорного кольору. ОСОБА_15 був за кермом, а він сів поруч з водієм на пасажирське сидіння. В машину також сіли позаду ще двоє раніше невідомих йому чоловіків. Приблизно о 03 год. 45 хв. вони заїхали на територію Олександрівської лікарні та припаркувалися на майданчику біля церкви. ОСОБА_15 та він вийшли з автомобіля, щоб обстежити територію. Він один пішов вниз по дорозі в напрямку центрального входу в лікарню, нічого підозрілого не побачив. Він зателефонував ОСОБА_15 і повідомив йому про те, що ніяких сторонніх підозрілих осіб немає. ОСОБА_15 наказав йому повертатися до церкви. Коли він повернувся і сів в автомобіль на якому вони приїхали, ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_16 і повідомив, що сторонніх осіб немає Після цієї розмови ОСОБА_16 наказав ним повернутися в офіс на вул. Почайнинську. Коли він перебував нетривалий час на території лікарні, він до жодних приміщень лікарні і приміщення церкви не заходив, йому невідомо, що робили ОСОБА_15 і двоє невідомих чоловіків коли він відходив від автомобіля і обстежував територію. Яким маршрутом вони поверталися сказати не може, за кермом був ОСОБА_15 , який декілька разів розмовляв по телефону, в тому числі і з начальником охорони ОСОБА_16 . Окрім того, у ОСОБА_15 в той час були проблеми з телефоном, він був розбитий і скріплений резинками, і тому він один чи два рази брав його телефон і комусь телефонував. В офісі вони знаходилися недовго, а потім ОСОБА_15 сказав, що треба їхати під будинок на Оболоні, де мешкав ОСОБА_14 , оскільки на ОСОБА_14 може мати місце напад. Коли вони приїхали під будинок ОСОБА_14 , там вже знаходилось два автомобіля марки «Ренж Ровер», в яких знаходилися інші охоронці, зокрема ОСОБА_17 . Біля будинку ОСОБА_14 вони були декілька годин, а коли чергування закінчилося він поїхав до сім`ї у м. Біла Церква. Про викрадення ОСОБА_7 і ОСОБА_13 , а також про смерть ОСОБА_13 він дізнався з новин. Ані ОСОБА_7 , ані ОСОБА_13 йому невідомі, він їх не бачив,жодних дій, направлених на їх викрадення, заподіяння тілесних ушкоджень, катування він не вчиняв, у злочинну змову щодо їх викрадення не вступав. Наказу або вказівок від ОСОБА_16 щодо участі у викраденні людей він не отримував. Зазначив, що він не знав, що церква, куди вони постійно їздили з ОСОБА_18 знаходиться на території Олександрівської лікарні, від церкви він нікуди не ходив, охороняючи ОСОБА_14 . З ОСОБА_19 познайомився під час засідання суду в Бориспільскому міськрайонному суду Київської області, станом на 20 січня 2014 року його не знав. Коли вони залишали територію церкви і спускалися вниз, побачили іншу машину. Сторонніх осіб він взагалі не бачив, також не було охорони біля арки через яку здійснюється в`їзд. Після декілька днів після 21 січня 2014 року ОСОБА_15 сказав, що треба позбутися телефонів, якими вони користувалися, щоб по ним не змогли відстежити місцезнаходження особи, яку вони охороняли ОСОБА_14 . Зі слів ОСОБА_15 йому відомо, що такий наказ він отримав від начальника охорони ОСОБА_16 . На даний час, з матеріалів кримінального провадження він знає прізвища деяких осіб, які працювали в офісі на вул. Почайнинській . Не виключає, що ОСОБА_15 , який безпосередньо спілкувався з ОСОБА_16 , мав більше інформації коли вони виконували вказівки ОСОБА_16 в ніч на 21 січня 2014 року. Під час охорони ОСОБА_20 вони користувалися службовими раціями, і не спілкувалися по телефонам. Просить виправдати його.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України , підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні наступними доказами .

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що в січні 2014 року входив до активу Майдану, був заступником коменданта наметового містечка, ведучим на сцені Майдану, неодноразово представляв спікерів. 20 січня 2021 року він займався організаційними питаннями, пов`язаними із забезпеченням активістів Майдану, ввечері поїхав до готелю «Дніпро», де мав зустрітися з представниками політичних сил, щоб обговорити питання подальших дій. Зустріч закінчилась близько півночі і він вирішив залишитися на Майдані. Через деякий час він ввімкнув ефір радіоканалу «Zello» та почув повідомлення, що розшукується волонтер, який на автомобілі зможе транспортувати пораненого до лікарні, на яке він погодився. Було обумовлено місце зустрічі, на перехресті вулиць Хрещатик та Б.Хмельницького , біля ЦУМу. Приблизно о 3 годині ночі 21 січня 2014 року він зустрівся з пораненим чоловіком, у якого було поранено око. У зв`язку з тим, що поїздка до Олександрівської клінічної лікарні тривала незначний період часу, він майже не розмовляв з незнайомим чоловіком. Заїхавши на територію Олександрівської лікарні , він побачив на території «тітушок», але на той момент не звернув на них особистої уваги. Після того, як він припаркував автомобіль, вони зайшли до приміщення Олександрівської клінічної лікарні. Він відвів незнайомого чоловіка до кабінету лікаря у відділенні офтальмології, після чого пішов в напрямку виходу. Назустріч йому йшли 2 незнайомих чоловіка загрозливого вигляду і тому він встиг через радіоканал «Zello» повідомити про загрозу. Він почав шукати інший вихід з лікарні. Через деякий час , до корпусу забігло приблизно 10 осіб чоловічої статі міцної статури,один з яких вдарив його по голові, а незнайомого чоловіка, якого він привіз до лікарні забрали з кабінету лікаря, після чого їх обох повантажили до мікроавтобусу. Його обшукали, відрізали гаманець та кинули в дальній кут, поруч з ним сіли двоє чоловіків. Потім йому в ноги поклали невідомого чоловіка, якого він привіз до Олександрівської клінічної лікарні. Після цього мікроавтобус рушив з місця та поїхав в невідомому напрямку. Коли мікроавтобус зупинився, він побачив, що їх привезли в лісову місцевість. Особи, які їх викрали, посадивши обох на коліна, почали допитувати хто вони такі,супроводжуючи це погрозами. В ході розмови дізнались, що потерпілий ОСОБА_13 із Західної України. Після цього його відвели в бік метрів на 20, та почали наносити тілесні ушкодження ОСОБА_13 , це він зрозумів з криків останнього. Йому також наносили удари по всьому тілу, обличчю. Після цього їх знову посадили до мікроавтобусу і відвезли інше місце,приміщення типу гаража. Йому вдягли пакет на голову і почали допитувати, вимагаючи повідомити інформацію про організаторів Майдану,плани подальших дій учасників та організаторів «Євромайдану», супроводжуючи його допит нанесенням йому тілесних ушкоджень в різні частини тіла. ОСОБА_13 знаходився в іншому місці, він чув його крики. Після допитів та нанесення йому тілесних ушкоджень, його відвезли та залишили в лісовій місцевості в Бориспільському районі Київської області, звідки він дійшов до дачного кооперативу, де йому сторонні люди надали допомогу.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що в грудні 2013 року його рідний брат ОСОБА_13 захистив кандидатську дисертацію, через що мав кілька разів приїздити до Києва в справах. Останній раз він бачив брата 18 січня 2014 року . 18 січня 2014 року брат вирушив до м. Києва, де проживав у своїх знайомих. 21 січня 2014 року брат подзвонив йому та повідомив, що отримав поранення ока і отримує допомогу в будинку профспілок. Коли в чергове він подзвонив до брата, той сказав, що активіст Майдану відвезе його до лікарні, згодом він дізнався, що брат сідає до машини ОСОБА_21 і вже після того він з ним не розмовляв. Згодом в інтернеті він знайшов інформацію, що брата та ОСОБА_7 викрали з лікарні, ОСОБА_7 знайшли і надавали допомогу в лікарні, туди він і поїхав. Потім вже дізнався, що брата знайшли мертвим в лісі і він мав його упізнати. Йому достоменно відомо, що його брат ОСОБА_13 підтримував ідеї ОСОБА_22 , неодноразово там перебував для підтримки, але про активні дії він йому не повідомляв. Брат взагалі не був конфліктною людиною, був врівноваженим, професійно займався альпінізмом, гірськими лижами, був дуже витривалою людиною. Коли він приїздив на впізнання, побачив, що брат був без верхнього одягу, лише в сорочці.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснив, що 21 січня 2014 року , в нічний час, точний час він не пам`ятає, він перебував в своїй машині поблизу ЦУМу в м.Києві, коли на радіоканал «Zello» надійшло повідомлення від ОСОБА_21 про те, що поблизу Олександрівської лікарні знаходяться підозрілі особи і потрібна допомога. Він прийняв це повідомлення та в ефірі каналу повідомив, що виїжджає на допомогу. На дорогу він витратив близько 6 хвилин, оскільки була пізня пора , машин і людей фактично не було. На в`їзді на території Олександрівської лікарні в будці охорони він нікого не побачив, шлагбаум був піднятий, по дорозі йому назустріч на дуже великій швидкості виїхало три автомобіля, один з яких був з однією фарою, яка або неправильно працювала , або ж водієм спеціально було увімкнено дальнє світло фар, оскільки його це світло засліпило. Об`їхавши територію він нікого не знайшов, кликав по рації «Zello», проте жодної реакції не було. Після цього він залишив повідомлення в ефірі цього каналу про можливе викрадення ОСОБА_24 . На той час на його автомобілі був встановлений відео-реєстратор, запис з якого він через деякий час передав дружині ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_25 , яка допитана в порядку ст. 225 КК України , пояснила, що 20 січня 2014 року, близько 00 год. 30 хв. вона разом з медичною сестрою ОСОБА_26 заступили на добове чергування . Під час чергування вони здійснювали прийом хворих по невідкладній офтальмологічній допомозі. Близько 3 год.50 хв. вона почула як в кабінет хтось постукав та піднявшись вона пішла та відчинила двері, помітила, що в кабінеті стоять двоє чоловіків, запитавши у них, що їм потрібно, вони відповіли, що їм потрібен лікар офтальмолог і вона запросила чоловіків до кабінету. Один з чоловіків зайшов до кабінету , зняв верхній одяг, а інший чоловік вийшов в коридор та зачинив за собою двері. Оглянувши хворого, вона виявила проникаюче поранення роговиці із випаданням оболонок лівого ока. Потім відчинились двері кабінету та до нього зайшло кілька чоловіків в чорному одязі та в чорних в`язаних шапках, які при собі мали палки. Вони взяли хворого під руки зі стільця. Через мить вона помітила, що хворий чоловік лежить на підлозі та руками закриває обличчя. Потім невідомі чоловіки взяли його під руки та вивели із кабінету, зачинивши за собою двері. Через деякий до кабінету приїхали працівники міліції, які оглянули одну з курток хворого , у якій виявили паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснила, що вона у січні 2014 року працювала в Олександрівській клінічній лікарні на посаді медсестри офтальмологічного відділення. 21 січня 2014 року о 3 годині 55 хвилин до офтальмологічного відділення звернувся хворий з ушкодженням ока, який представився ОСОБА_13 , проживаючим в м. Львові. З його слів стало відомо про те, що ушкодження ока сталось у зв`язку з тим, що в темряві він наткнувся на гілку дерева. Після огляду його ока лікарем було констатовано проникаюче поранення рогівки, лікарем було вирішено направити його до стаціонару, вона здійснювала оформлення. Несподівано до приміщення кабінету зайшли двоє незнайомих чоловіків в чорному одязі та шапках,у коридорі також перебували незнайомі чоловіки, їх кількість їй невідома. Вказані чоловіки взяли хворого під руки та вивели його з кабінету. Чоловіка, який привів ОСОБА_13 до кабінету, вона не бачила. Після чого лікар ОСОБА_25 викликала працівників міліції. Через деякий час приїхали працівники міліції, які займались оформленням події. В кабінеті залишись дві куртки хворого, під час огляду однієї з них був виявлений паспорт громадянина України, виданий на ім`я ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні пояснила, що вони з ОСОБА_7 перебували у фактичних шлюбних відносинах .20 січня 2014 року знайома повідомила їй, що ОСОБА_7 пропав. Вона почала його шукати,дзвонила та зверталась з цього приводу до активістів, учасників Майдану, пішла до Олександрівської лікарні, де їй лікарі підтвердили, що ОСОБА_7 був у лікарні та в ніч на 21 січня 2014 року його разом з іншим чоловіком викрали з приміщення Олександрівської лікарні у невідомому напрямку. Вона звернулась в міліцію з заявою про викрадення чоловіка. Увечері 21 січня 2014 року їй повідомили про те, що чоловіка знайшли у Київській області, вона відразу виїхала за ним. У ОСОБА_7 на тілі, голові були чисельні тілесні ушкодження, йому важко було спілкуватися,говорити, чоловік повідомив що його та іншого чоловіка, яким був ОСОБА_13 , викрали з приміщення Олександрівської лікарні , погрузили в автомобіль та відвезли у невідомому напрямку, били та катували їх. Після чого їх розділили, ОСОБА_7 з зав`язаними очима вивезли та кинули у незнайомому місці на території Київської області. Вона відвезла чоловіка до лікарні,де він знаходився на лікуванні близько двох тижнів. Від незнайомого таксиста вона отримала запис з відеореєстратора автомобіля таксиста, на якому було зафіксовано автомобілі на яких викрадачі вивезли ОСОБА_7 та ОСОБА_13 з території Олександрівської лікарні, який вона під її допиту в якості свідка передала слідчому.

Вина обвинуваченого ОСОБА_28 також підтверджується наступними письмовими доказами, які були судом безпосередньо досліджені в судовому засіданні, а саме :

- копією протоколу огляду місця події від 21 січня 2014 року,з фототаблицею, згідно якого вбачається, що в ході огляду приміщення кабінету №115 Олександрівської клінічної лікарні, за адресою : м.Київ, вул.Шовковична ,39/1, були виявлені верхній одяг, речі та документи на ім`я ОСОБА_13 ;

- копією протоколу огляду місця події від 22 січня 2014 року,з ілюстрованою таблицею, план-схемою, згідно якого вбачається, що в лісосмузі поблизу АДРЕСА_8 був виявлений труп чоловіка з ознаками насильницької смерті;

-копією Довідки метеостанції Бориспіль від 24 січня 2014 року , згідно якої зафіксовано температурний режим в період 21 та 22 січня 2014 року, зокрема мінімальна температура повітря знижувалась до 10,2 градусів морозу ;

- копією протоколу огляду місця події від 22 січня 2014 року, згідно якого вбачається, що в ході огляду в Бориспільському відділенні КОБ СМЕ трупу невідомого чоловіка були виявлені сліди зв`язування та поверхневі тілесні ушкодження в області правого лобного бугра, а також у вигляді поверхневого переривчастого садна, набряку повіки правого ока, синців поверхні по нижніх повіках правого та лівого ока, синця по правій поверхні тулубу від рівня 10 ребра по задньо-пахвинній лінії з переходом в поперекову область справа до рівня гребня здухвинної кістки, аналогічного синця в проекції правого кульшового суглобу по зовнішній поверхні, вертикально розташованого садна на боковій поверхні здухвинної кістки, на якому було виявлено відшарування епідермісу шкіри, множинних саден на поверхнях обох кистей та поверхневих ран на поверхні лівої та правої гомілок;

- копією протоколу пред`явлення трупа для впізнання від 22 січня 2014 року, з якого вбачається, що тіло чоловіка, виявленого у лісосмузі поблизу с. Гнідин Бориспільського району, було впізнано ОСОБА_8 як труп ОСОБА_13 ;

-копією протоколу слідчого експерименту від 13 березня 2014 року за участю потерпілого ОСОБА_7 , згідно якого вбачається, що 21 січня 2014 року, приблизно о 4 годині ранку , ОСОБА_7 було викрадено невідомими особами з офтальмологічного відділення корпусу №4 Олександрівської клінічної лікарні, вивезено в ліс, де йому були заподіяні тілесні ушкодження, та перевезено в невідоме гаражне приміщення, в якому йому продовжили заподіювати тілесні ушкодження. В цей же день, приблизно о 17 годині , його було вивезено з вказаного гаражного приміщення та залишено поблизу кооперативу «Іскра» в Бориспільському району. В ході слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_7 детально показав перебіг його викрадення та катування;

- копією протоколу перегляду відеозапису від 24 січня 2014 року, з якого вбачається, що під час досудового розслідування оглянуто відеозапис інтерв`ю, яке потерпілий ОСОБА_7 надав після його викрадення ;

-копією висновку комісійної судово-медичної експертизи №10/К від 12 березня 2014 року, з якої вбачається, що характер тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_13 не виключав можливості здійснення потерпілим після їх спричинення активних дій, в тому числі і при температурі -10,2 градусів за Цельсієм. Але, враховуючи характер, множинність, поширену локалізацію виявлених тілесних ушкоджень на трупі, здатність до активних дій була вкрай обмежена, а саме: потерпілий не міг активно бігати та вільно ходити, а його пересування мало вимушений та вкрай утруднений характер, що в сукупності значно збільшило негативну дію низької температури на організм потерпілого і в результаті призвело до настання смерті від переохолодження. Те, що смерть ОСОБА_13 настала від переохолодження тіла, підтверджується макроскопічними даними: яскраво-червоним забарвленням передніх поверхонь обох колінних суглобів, втягненням яєчок в зовнішні отвори пахових каналів (ознака Пуперева), наявністю змішаних згустків крові в порожнині серця, крововиливами під слизовою оболонкою шлунку (плями Вишневського), переповненням прозорою сечею січового міхура, дрібними крововиливами в слизовій оболонці мисок нирок (ознака Фабрикантова); а також мікроскопічними даними, що викладені у висновку судово-гістологічної експертизи. Прямого причинного зв`язку між наявними тілесними ушкодженнями та настанням смерті не мається. Спричинені ОСОБА_13 тілесні ушкодження не є безпосередньою причиною його смерті, та при сприятливих кліматичних умовах така травма могла не призвести до настання смерті постраждалого. При своєчасному наданні ОСОБА_13 із виявленими у нього тілесними ушкодженнями кваліфікованої медичної допомоги його життя могло бути збереженим;

-копією висновку судово-медичної експертизи №22д від 20 лютого 2014 року, з якого вбачається, що ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді множинних забоїв м`яких тканин голови, гематоми повік, субкон`юктивального крововиливу склери, контузії лівого ока, емфіземи м`яких тканин обличчя зліва, правобічного обмеженого пневмотораксу, множинних забоїв м`яких тканин правої верхньої кінцівки, правої сідничної ділянки, правих стегна та стопи, лівого стегна, забійної рани верхньої третини передньої поверхні правої гомілки, які виникли від дїї тупого (тупих) предмету (предметів) індивідуальні характерні властивості яких не відобразились, та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я;

-копією висновку судово-медичної експертизи №23 від 3 лютого 2014 року,згідно якої ОСОБА_13 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді садна в області правого лобного бугра, синця нижньої повіки лівого ока, садна кінчика носа, крововиливу слизової оболонки верхньої губи зліва, синця із забоєм м`яких тканин лівого передпліччя в середньо-нижній третині та перелому лівої ліктьової кістки на межі середньої та нижньої третин, синця в проекції правого кульшового суглобу по зовнішній поверхні, садна на боковій поверхні здухвинної кістки справа, синця із забоєм м`яких тканин на тильній поверхні правої кисті, множинних саден тильних поверхонь пальців обох рук, саден із забійними поверхневими ранами передніх поверхонь обох гомілок, закритої травми грудної клітки, синця правої бокової поверхні тулуба з переходом на поперекову область справа, двох синців грудної клітки зліва по передньо-пахвинній лінії, поперекового перелому тіла грудини в 4 міжребер`ї з крововиливом в переднє середостіння, переломів ребер зліва: 7, 8 ребер по навкологрудинній лінії, 7, 8, 9, 10 ребер по середньо-ключичній лінії з переходом на середньо-пахвинну лінію, справа: 6 ребра по середньо-ключичній лінії, 7, 8 ребер по хребтовій лінії, 9, 10 ребер по середньо-пахвинній лінії, 11, 12 ребер по хребтовій лінії. Вказані тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до трьох груп: синець із забоєм м`яких тканин лівого передпліччя та закритий перелом лівої ліктьової кістки на межі середньої та нижньої третин, закрита травма грудної клітки, синець правої бокової поверхні тулуба з переходом на поперекову область справа, два синця грудної клітки зліва по передньо-пахвинній лінії, перелом тіла грудини в 4 міжребер`ї з крововиливом в переднє середостіння, переломи ребер зліва: 7, 8 ребер по навкологрудинній лінії, 7, 8, 9, 10 ребер по середньо-ключичній лінії з переходом на середньо-пахвинну лінію, справа: 6 ребра по середньо-ключичній лінії, 7, 8 ребер по хребтовій лінії, 9, 10 ребер по середньо-пахвинній лінії, 11, 12 ребер по хребтовій лінії - за критерієм тривалості розладу здоров`я відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості; садно із забійними поверхневими ранами передніх поверхонь обох гомілок - за критерієм тривалості розладу здоров`я відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; садно в області правого лобного бугра, синець нижньої повіки лівого ока, садно кінчика носа, крововилив слизової оболонки верхньої губи зліва, синець в проекції правого кульшового суглобу по зовнішній поверхні, садно на боковій поверхні здухвинної кістки справа, множинні садна тильних поверхонь пальців обох рук - за критерієм тривалості розладу здоров`я відносяться до легких тілесних ушкоджень;

- копією протоколу перегляду відеозапису від 26 січня 2014 року, згідно якого вбачається, що в ході огляду відео-реєстратора,наданого ОСОБА_27 , який вона отримала від ОСОБА_23 , виявлений файл « НОМЕР_7 ». На 34-й секунді відеозапису, що міститься у вказаному файлі, ОСОБА_23 на автомобілі повернув ліворуч на вул. Шовковичну в м. Києві, після чого заїхав в арку Олександрівської клінічної лікарні. З лівого боку від арки проглядається силует невстановленої особи, яка відвернулася від автомобіля під час проїзду арки. При в`їзді у лікарню на першій хвилині та 15 секунді запису назустріч з території лікарні виїхав автомобіль типу мікроавтобус світлого кольору. На першій хвилині та 22 секунді, першій хвилині та 26 секунді, першій хвилині та 46 секунді запису на зустріч з території лікарні виїхали три автомобілі типу седан. На другій хвилині та 6 секунді запису ОСОБА_23 запитав у невстановленої особи, як проїхати до офтальмологічного відділення лікарні. На другій хвилині та 9 секунді запису з`явився невстановлений автомобіль, який рухався назустріч по території лікарні із ввімкненою фарою дальнього світла з зеленуватим відтінком. На другій хвилині та 11 секунді вказаний автомобіль вимкнув світло та на швидкості проїхав повз автомобіль ОСОБА_23 ;

-копією інформації Департаменту карного розшуку від 20 березня 2014 року №7/7-1432, у яій міститься інформація про реєстрацію та розміщення оголошення про продаж автомобіля марки TOYOTA НІ АСЕ, 2011 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_3 ;

-копією інформаційної довідки Департаменту карного розшуку від 24 березня 2014 року №7/7-1515 , згідно якої вбачається, що 2 березня 2014 року ОСОБА_29 розмістив на інтернет-сайті оголошення про продаж автомобіля TOYOTA НІ АСЕ, 2011 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_8 (попередній номерний знак НОМЕР_9 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_30 ). Вказаний автомобіль йому передав наглядно знайомий чоловік на ім`я ОСОБА_31 та просив продати. Йому не відомо, як знайти цього чоловіка, оскільки він зв`язувався з ним із закритого номера мобільного телефону. Документів на транспортний засіб у нього немає, йому не відомий ОСОБА_32 . Автомобіль TOYOTA НІ АСЕ, 2011 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_8 знаходився у м. Івано-Франківськ. Також встановлено, що раніше цей транспортний засіб мав номерний знак НОМЕР_3 та належав ОСОБА_33 , який тісно пов`язаний з ОСОБА_16 . На підставі довідки-рахунку, виданої 25 січня 2014 року ТОВ «Оріон-Трейд», вказаний автомобіль був проданий;

-копією протоколу впізнання особи за фотознімками від 24 березня 2014 року за участю потерпілого ОСОБА_7 , згідно якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 серед чотирьох пред`явлених йому для впізнання фотознімків осіб чоловічої статі впізнав ОСОБА_34 як одну з осіб, які приймали участь в його викраденні з офтальмологічного відділення Олександрівської клінічної лікарні у м.Києві в ніч на 21 січня 2014 року;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27 лютого 2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 , згідно якого вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 серед чотирьох пред`явлених йому для впізнання фотознімків осіб чоловічої статі,впізнав ОСОБА_16 , який зображений на фотознімку під №1, як начальника охорони офісного приміщення по вул. Почайнинській в м.Києві, якого він знав за ім`ям як ОСОБА_35 ;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 червня 2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 , згідно якого вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 серед чотирьох пред`явлених йому для впізнання фотознімків осіб чоловічої статі,впізнав ОСОБА_14 , який зображений на фотознімку під №3, як особу, стосовно якої він здійснював фізичну охорону з червня 2013 року по лютий 2014 року;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 червня 2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 , згідно якого вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 серед чотирьох пред`явлених йому для впізнання фотознімків осіб чоловічої статі,впізнав охоронця офісу на вул. Почайнинській ,4, у м.Києві ОСОБА_36 , який зображений на фотознімку під №2, якого він знав як Сашу «Шкаровського»;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 червня 2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 , згідно якого вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 серед чотирьох пред`явлених йому для впізнання фотознімків осіб чоловічої статі,впізнав ОСОБА_15 , який зображений на фотознімку під №2,як особу, з яким спільно здійснював фізичну охорону ОСОБА_14 та разом з яким 21 січня 2014 року, приблизно о 04 годині, приїжджали до церкви, яка розташована на території Олександрівської клінічної лікарні ;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 червня 2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 , згідно якого вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 серед чотирьох пред`явлених йому для впізнання фотознімків осіб чоловічої статі,впізнав ОСОБА_37 , який зображений на фотознімку під №1,як особу, яка працювала охоронцем в офісі по вул. Почайнинській,4, у м. Києві ;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 червня 2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 , згідно якого вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 серед чотирьох пред`явлених йому для впізнання фотознімків осіб чоловічої статі,впізнав ОСОБА_38 , який зображений на фотознімку під №1, як особу, з якою він восени 2013 року приймав участь у зборах з підвищення курсу охорони ;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 червня 2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 , згідно якого вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 серед чотирьох пред`явлених йому для впізнання фотознімків осіб чоловічої статі,впізнав ОСОБА_19 , який зображений на фотознімку під №3, як особу, з якою він восени 2013 року приймав участь у зборах з підвищення курсу охорони ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 10 червня 2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 , згідно якого вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 в ході слідчого експерименту повідомив,що він в ніч з 20 на 21 січня 2014 року знаходився на території Олександрівської лікарні, на територію заїжджав з ОСОБА_15 . На площадці, де вони зупинились , інших машин не було. ОСОБА_4 пішов в сторону шлагбауму, а ОСОБА_15 , який вийшов з ним, пішов в сторону воріт. Інших людей не було. Виявивши відсутність будь-кого ОСОБА_4 набрав ОСОБА_15 і сказав, що нічого нема,на що той сказав йому повертатись. Окремо ОСОБА_15 розмовляв з начальником охорони на ім`я ОСОБА_35 , і той наказав їм повертатись назад. На території лікарні вони перебували орієнтовно приблизно 7 хвилин ;

-копією протоколу проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_19 від 17 квітня 2014 року, згідно якого вбачається, що ОСОБА_19 в ході слідчого експерименту повідомив,що в ніч викрадення потерпілих перебував на території Олександрівської клінічної лікарні, з ним там знаходилось 6-8 осіб,під`їжджав за вказівкою безпосередньо до лікарні. В подальшому людей, які були в автомобілі ,яким він керував, висадив поблизу метро Бориспільська у м. Києві.

Аналогічні обставини викрадення щодо потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_13 підозрюваний ОСОБА_19 повідомив та відтворив на місці вчинення злочину в ході слідчого експерименту за його участю проведеного 24 квітня 2014 року, що вбачається з копії протоколу проведення слідчого експерименту від 24 квітня 2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_19 ;

-копією протоколу пред`явлення предмета для впізнання за фотознімками від 24 квітня 2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_19 , згідно якого вбачається , що ОСОБА_19 серед чотирьох пред`явлених йому для впізнання фотознімків автомобілів ,впізнав на фотознімку під №1 автомобіль TOYOTA НІ АСЕ, 2011 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_8 , на якому він 21 січня 2014 року перевозив викрадених ОСОБА_7 та ОСОБА_13 ;

-копією протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 квітня 2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_19 , згідно якого вбачається, що підозрюваний ОСОБА_19 серед чотирьох пред`явлених йому для впізнання фотознімків осіб чоловічої статі,впізнав ОСОБА_16 , який зображений на фотознімку під №1,як особу, яка надала йому роботу водія та який керував , як начальник охорони, роботою водіїв та охоронців в офісі по вул. Почайнинській,4, в м. Києві ;

-копією протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 квітня 2014 року, згідно якого вбачається, що підозрюваний ОСОБА_19 серед чотирьох пред`явлених йому для впізнання фотознімків осіб чоловічої статі,впізнав ОСОБА_39 , який зображений на фотознімку під №2, як «Олександра»,який 21 січня 2014 року безпосередньо викрадав з Олександрівської лікарні ОСОБА_7 та ОСОБА_13 . Саме ОСОБА_40 вказував йому маршрут руху під час викрадення ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , спілкуючись при цьому по телефону з ОСОБА_41 ;

-копією протоколу проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_19 від 24 квітня 2014 року, згідно якого вбачається, що ОСОБА_19 в ході слідчого експерименту повідомив,що в ніч викрадення потерпілих перебував на території Олександрівської клінічної лікарні, з ним там знаходилось 6-8 осіб,під`їжджав за вказівкою безпосередньо до лікарні. В подальшому людей, які були в автомобілі ,яким він керував, висадив поблизу метро Бориспільська у м. Києві ;

-копією протоколу обшуку від 27 лютого 2014 року, проведеного на підставі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року у справі №757/1401/14к, згідно якого вбачається що в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_19 за адресою : Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка , вилучено, серед іншого, документи щодо оренди квартири , розташованої за адресою : АДРЕСА_4 , що в Оболонському районі м.Києва , копія протоколу про адміністративне правопорушення від 14 січня 2014 року;

-копією протоколу огляду від 14 березня 2014 року,згідно якого вбачається,що проведено огляд речей, вилучених в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_19 , що у с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області, зокрема, договору оренди квартири за адресою : АДРЕСА_4 , від 01 грудня 2013 року, укладеному між ОСОБА_42 та ОСОБА_19 терміном з 01 грудня 2013 року по 30 листопада 2014 року, ціною оренди 5600 гривень в місяць, додатками до договору, копії протоколу про адміністративне правопорушення від 14 січня 2014 року, складеному відносно ОСОБА_19 ,згідно якого ОСОБА_19 , який користується мобільним телефоном 093600083,14 січня 2014 року ,керуючи автомобілем TOYOTA НІ АСЕ, з номерним знаком НОМЕР_3 , належному ОСОБА_33 , зупинився у невстановленому місці в м. Києві по Володимирському узвозу в бік Європейської площі ;

-копією інформації Центрального державного архіву Вищих органів влади та управління України Державної архівної служби України від 11 квітня 2017 року №324 , згідно якої вбачається, що постановою ЦВК України від 13 листопада 2013 року №321 затверджено список довірених осіб кандидатів у народні депутати України по одномандатних виборчих округах довіреними особами ОСОБА_43 було затверджено серед інших ОСОБА_16 , ОСОБА_44 - ОСОБА_34 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 - ОСОБА_47 , ОСОБА_48 ; згідно подання кандидата у депутати по 233 округу ОСОБА_43 значиться як телефон для зв`язку ОСОБА_16 - НОМЕР_10 ;згідно подання кандидата у депутати по 223 округу ОСОБА_44 значаться як телефони для зв`язку ОСОБА_34 -НОМЕР_99, ОСОБА_49 .-НОМЕР_100. Згідно постанови ЦВК України від 11 листопада 2013 року №318 затверджено список довірених осіб кандидатів у народні депутати України по одномандатних виборчих округах, де довіреними особами серед інших значились у кандидата ОСОБА_50 - ОСОБА_51 , ОСОБА_52 - ОСОБА_53 , ОСОБА_15 , ОСОБА_54 - ОСОБА_55 , ОСОБА_56 - ОСОБА_57 , ОСОБА_58 - ОСОБА_59 , ОСОБА_4 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 - ОСОБА_62 ОСОБА_63 ; згідно подання кандидата у народні депутати України по 223 округу ОСОБА_52 значиться як телефон для зв`язку ОСОБА_15 - НОМЕР_11 , ОСОБА_64 - НОМЕР_12 ; згідно подання кандидата в депутати по 223 округу ОСОБА_56 значиться як телефон для зв`язку ОСОБА_65 -НОМЕР_44 ; згідно подання кандидата у депутати по 223 округу ОСОБА_58 значиться як телефон для зв`язку ОСОБА_4 НОМЕР_13 , ОСОБА_66 -НОМЕР_80 ; відповідно до подання кандидата у депутати по 223 округу ОСОБА_61 значиться як телефон для зв`язку ОСОБА_67 -НОМЕР_60 ;

-копією протоколу обшуку від 15 травня 2014 року,проведеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва у справі №757/10847/144 від 05 травня 2014 року, згідно якого за місцем проживання ОСОБА_16 вилучено, серед іншого, пластикове посвідчення № НОМЕР_14 , «повторні вибори народних депутатів України в одномандатних виборчих округах №94,132,194,197,223 від 15 грудня 2013 року ОСОБА_16 , довірена особа кандидата у народні депутати України ОСОБА_43 в одномандатному виборчому окрузі №223, видане Головою ЦВК України 11 листопада 2013 року», шість аркушів паперу формату А4, на знаходиться таблиця «Список технічних кандидатів ВО №223» ; аркушу паперу формату А4, на якому розміщена таблиця з позначками (зарплата, оренда,оренда (дата),день) стосовно осіб, серед яких ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 ,заробітна плата якого становить 8000 гривень, ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 ; аркуш паперу формату А4,на ких міститься таблиця ( рік народження,адреса, телефон, авто,заробітна плата, оренда квартири, початок оренди» зокрема стосовно наступних осіб : ОСОБА_75 (телефон НОМЕР_15 ), ОСОБА_71 (телефон НОМЕР_16 ), ОСОБА_77 (телефон НОМЕР_17 ), ОСОБА_74 (телефон НОМЕР_4 ), ОСОБА_73 (телефон НОМЕР_18 ), ОСОБА_69 (телефон НОМЕР_19 ), ОСОБА_76 (телефон НОМЕР_20 ), ОСОБА_68 , ОСОБА_70 , ОСОБА_72 (телефон НОМЕР_21 ) , які були оглянуті згідно протоколу огляду від 16 травня 2014 року, протоколу додаткового огляду від 13 квітня 2020 року ;

-відеозаписом з камер зовнішнього спостереження,що встановлені на фасаді офісу ТОВ «М.С.Л.» ( м.Київ, вул.Шовковична,50) ,здійснені 21 січня 2014 року, у період часу з 03 год.50 хв. до 04 год.15 хв.,наданому ТОВ «М.С.Л.» 11 лютого 2014 року,за вих№11, на запит представника потерпілого ОСОБА_9 ;

-копією протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 07 березня 2014 року, здійсненого на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 04 березня 2014 року у справі №757/4564/14к ,щодо отримання доступу до інформації провайдерів мобільного зв`язку за номерами НОМЕР_22 , НОМЕР_23 , НОМЕР_24 , НОМЕР_10 , НОМЕР_25 ;

-копією протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 17 березня 2014 року, здійсненого на підставі ухвал Печерського районного суду м.Києва від 28 лютого 2014 року у справі №757/4211/14-к ,від 04 березня 2014 року у справі №757/4577/14к, згідно якого отримано доступ до інформації провайдерів мобільного зв`язку за номерами НОМЕР_26 , НОМЕР_27 , НОМЕР_28 , НОМЕР_29 , НОМЕР_30 , НОМЕР_31 , НОМЕР_32 , НОМЕР_33 , НОМЕР_34 , НОМЕР_35 , НОМЕР_36 , НОМЕР_37 , НОМЕР_38 ;

-копією протоколу огляду від 31 липня 2014 року-05 червня 2014 року, згідно якого оглянуто та досліджено інформацію отриману в операторів та провайдерів телекомунікацій на підставі ухвал слідчого судді щодо з`єднань абонентських номерів підозрюваних ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_34 , ОСОБА_64 , ОСОБА_78 , ОСОБА_4 , ОСОБА_19 , ОСОБА_45 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 між собою, в період з 21 год. 30 хв. 20 січня 2014 року до 20 год.00 хв. 21 січня 2014 року ;

-копією протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 07 березня 2014 року, здійсненого на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 04 березня 2014 року у справі №757/4565/14 щодо отримання доступу до інформації провайдерів мобільного зв`язку за номерами телефонів :

НОМЕР_39 , НОМЕР_40 , НОМЕР_41 , НОМЕР_42 , НОМЕР_43 , НОМЕР_44 , НОМЕР_45 , НОМЕР_46 , НОМЕР_47 , НОМЕР_48 , НОМЕР_49 , НОМЕР_50 , НОМЕР_51 , НОМЕР_52 , НОМЕР_53 , НОМЕР_54 , НОМЕР_55 , НОМЕР_56 , НОМЕР_57 , НОМЕР_58 , НОМЕР_59 , НОМЕР_60 , НОМЕР_61 , НОМЕР_101, НОМЕР_62 , НОМЕР_63 , НОМЕР_64 , НОМЕР_65 , НОМЕР_66 , НОМЕР_102, НОМЕР_103, НОМЕР_104, НОМЕР_105, НОМЕР_106, НОМЕР_107, НОМЕР_108, НОМЕР_109, НОМЕР_110, НОМЕР_111, НОМЕР_112, НОМЕР_113, НОМЕР_99, НОМЕР_114, НОМЕР_115, НОМЕР_116, НОМЕР_117, НОМЕР_118, НОМЕР_119, НОМЕР_120, НОМЕР_121, НОМЕР_67 , НОМЕР_68 , НОМЕР_69 , НОМЕР_70 , НОМЕР_71 , НОМЕР_72 , НОМЕР_73 , НОМЕР_74 , НОМЕР_75 , НОМЕР_76 , НОМЕР_77 , НОМЕР_78 , НОМЕР_79 , НОМЕР_80 , НОМЕР_81 , НОМЕР_82 , НОМЕР_83 , НОМЕР_84 , НОМЕР_85 , НОМЕР_86 , НОМЕР_87 , НОМЕР_88 , НОМЕР_89 , НОМЕР_90 , НОМЕР_91 , НОМЕР_92 , НОМЕР_93 , НОМЕР_94 , НОМЕР_95 , НОМЕР_96 , НОМЕР_97 , НОМЕР_98 .

Що ж стосується даних , що містяться у копії протоколу обшуку від 28 лютого 2014 року проведеного за місцем проживання ОСОБА_4 адресою : АДРЕСА_5 ,на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 27 лютого 2014 року у справі №757/4104/14-к, копії протоколу огляду від 06 березня 2014 року, копіях - Висновку експерта №36МГЕ від 26 лютого 2014 року, Висновку експерта №10-162,Висновку експерта №20-164 від 16 лютого 2014 року,Висновку експерта №20-163 від 09 квітня 2014 року,Висновку експерта №20-157 від 13 березня 2014 року, Висновку експерта №18-64 від 09 квітня 2014 року, Висновку експерта №18-60 від 28 березня 2014 року, Висновку експерта №20-238 від 03 квітня 2014 року, Висновку експерту №5-106б від 15 квітня 2014 року, Висновку експерта №10-267 від 23 квітня 2014 року, Висновку експерта №20-268 від 24 квітня 2014 року , Висновку експерта №20-266 від 28 квітня 2014 року, Висновку експерта №20-362 від 22 травня 2014 року, Висновку експерта №10-162 від 23 червня 2014 року,Висновку експерта №;20-409 від 02 червня 2014 року, Висновку експерта №20-406 від 12 червня 2014 року, Висновку експерта №20-408 від 25 червня 2014 року, Висновку експерта №20-407 від 14 липня 2014 року, Висновку експерта №5-183 від 22 липня 2014 року, Висновку експерта №30МГЕ від 07 лютого 2014 року, Висновку експерта №32МГЕ від 26 лютого 2014 року, Висновку експерта №34МГЕ від 20 лютого 2014 року, Висновку експерта №31 МГЕ від 05 березня 2014 року, Висновку експерта №95СВЕ від 05 лютого 2014 року, Висновку експерта №35МГГ від 06 лютого 2014 року, Висновок експерта №80ВКЕ,37МГЕ від 11 лютого 2014 року, Висновку експерта №33 МГЕ від 05 лютого 2014 року, Висновку експерта №27 МГЕ від 05 лютого 2014 року, Висновку експерта №29МГЕ від 05 лютого 2014 року, Висновку експерта №124ВКЕ,48МГЕ від 05 березня 2014 року,Висновку експерта №28МГЕ від 05 лютого 2014 року, Висновку експерта №123ВКЕ,49 МГЕ, Висновку експерта №20-138 від 09 квітня 2014 року, Висновку експерта №20-142 від 06 березня 2014 року, №20-141 віл 02 квітня 2014 року,Висновку експерта №20-140 від 01 квітня 2014 року , Висновку експерта №20-143 від 04 квітня 2014 року, Висновку експерта №20-139 від 28 березня 2014 року, копії протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 липня 2017 року за участю підозрюваного ОСОБА_82 , копії протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07 липня 2017 року за участю підозрюваного ОСОБА_82 ,копії протоколу впізнання особи за фотознімками від 05 липня 2017 року за участю підозрюваного ОСОБА_83 , то такі дані у відповідності до ст.85 КПК України є неналежними доказами, оскільки не підтверджують та не спростовують існування обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність можливість чи неможливість використання інших доказів.

При цьому, визнання вказаних доказів неналежними не впливає на висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України.

Крім того, суд не приймає до уваги обставини, встановлені вироками Бориспільського міськрайонного суду Київської області - від 23 листопада 2021 року відносно ОСОБА_84 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.146, ч.5 ст.27 ,ч.2 ст.127 КК України,та від 07 грудня 2021 року відносно ОСОБА_85 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27,ч.3 ст.146, ч.5 ст.27 , ч.2 ст.127 КК України,які ухвалені на підставі угоди про визнання винуватості, оскільки вони не стосуються прав,свобод та інтересів обвинуваченого ОСОБА_4 .

Доводи сторони захисту щодо визнання недопустимими доказами копій протоколів проведення слідчих експериментів: за участю підозрюваного ОСОБА_4 від 10 червня 2014 року, за участю підозрюваного ОСОБА_19 від 24 квітня 2014 року, за участю за участю потерпілого ОСОБА_7 від 13 березня 2014 року у зв`язку з недотриманням при їх проведенні вимог ст. 240 КПК України, проведення органом досудового розслідування під час вказаної слідчої дії замість перевірки та уточнення показань на місці події додаткового допит підозрюваних ОСОБА_4 , ОСОБА_19 , потерпілого ОСОБА_7 , не долученням у зв`язку із втратою до протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_7 від 13 березня 2014 року відеозапису вказаної слідчої дії, не дорученням до протоколу проведення слідчого експерименту від 24 квітня 2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_19 , який було проведено з застосуванням технічних засобів, диску з записом вказаної слідчої дії у зв`язку з його втратою ; протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками , а саме: за участю підозрюваного ОСОБА_4 від 27 лютого 2014 року та від 05 червня 2014 року, копії протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_7 , під час якого потерпілий ОСОБА_7 не впізнав ОСОБА_4 як особу, яка приймала участь у його викраденні в ніч на 21 січня 2014 року , у зв`язку з порушенням вимог , передбачених ст. 228 КПК України , при проведенні вказаної слідчої дії, оскільки до проведення впізнання не було попередньо з`ясовано, чи може підозрюваний ОСОБА_4 впізнати особу, не було проведено опитування щодо зовнішнього вигляду та прикмет, для впізнання ОСОБА_4 надавались фототаблиці осіб зовнішність яких не відповідала 2014 року, на момент пред`явлення ОСОБА_4 фотознімків ОСОБА_86 , ОСОБА_81 зазначені особи були затримані органом досудового розслідування ,тому повинні були пред`явлені ОСОБА_4 наочно ; копій протоколів обшуків від 28 лютого 2014 року,від 28 лютого 2014 року ; копії протоколу огляду від 16 травня 2014 року, яким були оглянуті вилучені за місцем проживання ОСОБА_16 речі, які складенні слідчими, які не входили до складу слідчої групи на момент проведення вказаних слідчих дій, суд вважає необґрунтованими, такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки зазначені слідчі дії проводилася з дотриманням вимог КПК України, протоколи складені відповідно до норм діючого кримінального процесуального законодавства,уповноваженими особами,у відповідності до вимог ст.ст.228,236,237 ,240, 223 КПК України, підстави для визнання їх недопустимими доказами відсутні.

Окрім того,ненадання стороною обвинувачення в судовому засіданні додатків у вигляді фіксації до копій протоколів проведення слідчих експериментів за участю підозрюваного ОСОБА_19 від 24 квітня 2014 року, потерпілого ОСОБА_7 від 13 березня 2014 року, враховуючи їх втрату,за фактом якої розпочато кримінальне провадження №42017000000003601,при тому,що з протоколів вказаних слідчих дій вбачається, що їх хід фіксувався технічними засобами, суд не вважає безумовною підставою для визнання отриманих під час вищевказаних слідчих дій доказів недопустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №334/5670/18, провадження №51-4378км19.

Відповідно до ч.11 ст.290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

Враховуючи, що стороною обвинувачення під час судового розгляду були вчасно відкриті стороні захисту в порядку ст.11 ст. 290 КПК України додаткові матеріали,отримані нею у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження №12014110100000089 від 22 січня 2014 року за фактами вчинення в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року , в центральній частині м. Києва, окремими громадянами стосовно протестувальників , замахів на вбивство,, спричинення тілесних ушкоджень,перешкоджання законній професійній діяльності журналістів,фінансування протиправної діяльності осіб, які вчиняли вищевказані злочини, та за фактами незаконного вилучення зі зберігання та використання зброї непорушного запасів УМВС України у м. Києві за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 255,340, п.п.3.7,12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15 п.п.1,7,12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.121, ч.2 ст.146 ч.3 ст.146, ч.2 ст.127, ч.1 ст.194, ч.3 ст.28. ч.2 ст.294, ч.2 ст.125, ч.2 ст.171, ч.4 ст.296, ч.2 ст. 296, ч.2 ст.262, ч.1 ст.263, ч.3 ст.365, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.5 ст. 191 та іншими статтями КК України, з якого 05 серпня 2014 року виділено матеріали кримінального провадження №12014000000000312 стосовно ОСОБА_4 ,які були безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду,відсутні підстави для визнання таких доказів недопустимими доказами у цьому кримінальному провадженні.

Обговорюючи позицію обвинуваченого ОСОБА_4 щодо не вчинення ним викрадення в ніч з 20 на 21 січня 2014 року з приміщення Олександрівській клінічної лікарні потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , у співучасті з ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_53 , ОСОБА_87 , ОСОБА_19 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_40 , ОСОБА_90 , що супроводжувалося заподіянням потерпілим фізичних страждань, перебуванням його на території Олександрівської клінічної лікарні лише з метою виконання наказу начальника охорони ОСОБА_16 ,наданого по телефону його напарнику ОСОБА_15 щодо з`ясування на місці обставин можливого готування нападу з застосуванням «коктейлів молотова» на церкву, яка розташована по вул. Шовковичній у м.Києві на території Олександрівської клінічної лікарні, та знаходячись на вказаній території він не спостерігав за навколишньою обстановкою з метою попередження інших співучасників ,які приймали участь у викраденні ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , можливої загрози,не бачив інших людей, окрім приїхавших з ним ОСОБА_15 та інших двох чоловіків, транспортних засобів, про викрадення з лікарні потерпілих дізнався з засобів масової інформації, суд враховує, що вказана позиція в ході судового розгляду була повністю спростована сукупністю вищенаведених безпосередньо досліджених судом доказів, докладний зміст яких розкрито вище, та які беззаперечно свідчать про його винуватість, вчинення останнім викрадення двох осіб, а саме потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілим фізичних страждань.

Оцінивши надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 та ч.3 ст.337 КПК України, суд, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, вищезазначені безпосередньо досліджені докази, вважає належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин встановлених судом.

За таких обставин , суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив викрадення людини, вчинене щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілим фізичних страждань , а тому ці його дії кваліфікує за ч.2 ст.146 КК України.

Разом із тим, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

У судовому засіданні, за результатом дослідження доказів у їх сукупності, не знайшло свого підтвердження змінене прокурором у суді ОСОБА_4 обвинувачення на ч.3 ст.146 КК України як вчинення викрадення двох осіб,що супроводжувалося заподіянням їм фізичних страждань, що спричинило тяжкі наслідки, а тому суд користуючись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.337 КПК України, вважає за необхідне змінити правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 з ч.3 ст.146 КК України на ч.2 ст.146 КК України,як викрадення людини,вчинене щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілим фізичних страждань.

Так,відповідно до вимог ч.1 ст.338 КПК України, з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Під час судового розгляду у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, 8 червня 2021 року, прокурором у кримінальному провадженні - начальником третього відділу процесуального керівництва Департаменту організації ,процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку із масовими протестами у 2012-2014 роках, офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 складено обвинувальний акт, погоджений заступником Генерального прокурора ОСОБА_91 , за результатами зміни обвинувачення в суді у кримінальному провадженні №12014000000000312 , внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 серпня 2014 року , за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України, згідно якого ОСОБА_4 змінено обвинувачення з ч.2 ст. 146 КК України на ч.3 ст. 146 КК Украни ,тобто вчинення викрадення двох осіб, що супроводжувалося заподіянням їм фізичних страждань , що спричинило тяжкі наслідки.

Тобто, згідно зміненого обвинувачення в суді , ОСОБА_4 обвинувачується у викраденні двох осіб, що супроводжувалося заподіянням їм фізичних страждань , що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінальне правопорушення,передбаченого ч.3 ст. 146 КК України.

Слід зазначити, що при викладенні сформульованого зміненого в суді обвинувачення за ч.3 ст. 146 КК України прокурор посилався, серед іншого, на обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення у співучасті, за попередньою змовою групою осіб з Особою 1. Особою 2, Особою 3, Особою 4, Особою 5,Особою 6, Особою 7, Особою 8, Особою 9, проте не зазначивши при викладенні правової кваліфікації вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч.3 ст.146 КК України кваліфікуючої ознаки діяння, як вчинення його за попередньою змовою групою осіб.

Однак в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження змінене обвинувачення в суді в частині спричинення внаслідок дій, вчинених ОСОБА_4 щодо викрадення двох осіб -потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_13 ,за попередньою змовою групою осіб,що супроводжувалося заподіянням потерпілим фізичних страждань,- тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_13 .

Частина 3 ст.146 КК України передбачає особливо кваліфікований склад злочину , зокрема викрадення людини, що спричинило тяжкі наслідки .

В судовому засіданні ОСОБА_4 категорично заперечував свою причетність до смерті потерпілого ОСОБА_13 , стверджував, що він дізнався про смерть ОСОБА_13 з засобів масової інформації.

Переміщення ОСОБА_4 в часі , просторі, особи з якими він спілкувався упродовж ночі 21 січня 2014 року, зафіксовані у телефонних з`єднаннях, трафіках телефонних з`єднань, згідно яких його перебування в ніч на 21 січня 2014 року фіксувалось на вул. Шовковичній в м.Києві, тобто за місцем Олександрівської клінічної лікарні, з якої було викрадено потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , в подальшому в офісі по АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_14 .

Як викрадення людини, що спричинило тяжкі наслідки, діяння кваліфікується в разі настання смерті або самогубства потерпілої особи, втрати нею будь-якого органу чи втрати органом його функцій, психічної хвороби або іншого розладу здоров`я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, непоправного знівечення обличчя, переривання вагітності.

Психічне ставлення винного до смерті може бути як умисним, так і необережним. Заподіяння смерті потерпілому через необережність має місце у випадках, коли винний вибрав такий спосіб викрадення, за якого через його легковажність чи недбалість настала смерть потерпілого. Наприклад, потерпілий утримувався у приміщенні з непридатними для людського організму умовами і задихнувся через погану вентиляцію чи замерз унаслідок впливу наднизької температури.

Заподіяння смерті або тяжких тілесних ушкоджень потерпілому через необережність повністю охоплюється змістом поняття «тяжкі наслідки» і не вимагає додаткової кваліфікації за відповідними статтями КК України.

Разом з тим, згідно висновку судово-медичної експертизи №23 від 3 лютого 2014 року,згідно якої ОСОБА_13 були заподіяні тілесні ушкодження,які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, легких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №10/К від 12 березня 2014 року, характер тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_13 не виключав можливості здійснення потерпілим після їх спричинення активних дій, але, враховуючи характер, множинність, поширену локалізацію виявлених тілесних ушкоджень на трупі, здатність до активних дій була вкрай обмежена, а саме: потерпілий не міг активно бігати та вільно ходити, а його пересування мало вимушений та вкрай утруднений характер, що в сукупності значно збільшило негативну дію низької температури на організм потерпілого і в результаті призвело до настання смерті від переохолодження ;причинені ОСОБА_13 тілесні ушкодження не є безпосередньою причиною його смерті, та при сприятливих кліматичних умовах така травма могла не призвести до настання смерті постраждалого ,при своєчасному наданні ОСОБА_13 із виявленими у нього тілесними ушкодженнями кваліфікованої медичної допомоги його життя могло бути збереженим.

Вказане виключає заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_13 через необережність.

Обвинувачений ОСОБА_4 , як у цьому так і в інших кримінальних провадженнях, не притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних дій спрямованих на вбивство потерпілого ОСОБА_13 , його катування,залишення в небезпеці,тощо.

Зважаючи на наведене, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження спричинення внаслідок дій, вчинених ОСОБА_4 щодо викрадення потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_13 ,за попередньою змовою групою осіб,що супроводжувалося заподіянням потерпілим фізичних страждань, тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_13 , тому суд перекваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 з ч.3 ст. 146 КК України на ч.2 ст.146 КК України .

Отже, дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.2 ст.146 КК України, як викрадення людини, вчинене щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілим фізичних страждань.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення,яке відповідно до ч.4 ст.12 КК України є нетяжким злочином проти волі, честі та гідності особи, особу обвинуваченого, який є не судимим в силу ст.89 КК України,має постійне місце реєстрації та проживання,офіційно не працевлаштований, задовільно характеризується за місцем останньої роботи, має на утриманні неповнолітню дитину, 2005 року народження, не перебуває на обліку у лікаря нарколога,психіатра .

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Разом з тим, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням вищевикладеного, конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання,суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах максимальної санкції , передбаченої ч.2 ст.146 КК України, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, та не знаходить підстав для застосування положень ст.69, 75 КК України при призначенні покарання.

У той же час ,щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.146 КК України,то суд, враховуючи положення ч.5 ст.74 КК України,вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно ч.5 ст.74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах,передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Згідно положень п.3 ч.1 ст.49 КК України,особа звільняється від кримінальної відповідальності,якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї статті.

Санкція ч.2 ст.146 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Відповідно до ч.4 ст.12 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення за ч.2 ст.146 КК України,є нетяжким злочином, який було вчинено у період 20-21 січня 2014 року, що свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_4 має бути звільнений від призначеного за ч.2 ст. 146 КК України покарання на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, оскільки минуло більш ніж 5 років з дня вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Протягом цього часу перебіг давності не зупинявся та не переривався, обвинувачений у розшуку не перебував.

Частиною 1 ст.126 КПК України визначено, що суд вирішує питання витрат у вироку суду або ухвалою.

Згідно ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Кримінальне провадження №12014000000000312 від 05 серпня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст.146 КК України було виділено з матеріалів кримінального провадження №12014110100000089 від 22 січня 2014 року за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п.п.3,12 ч.2 ст.115,ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч.3 ст.146 КК України, в рамках якого у зв`язку з призначенням та проведенням ряду необхідних експертиз органом досудового розслідування були залучені експерти.

Суд вважає за необхідне, на підставі ст. 124 КПК України, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у цьому кримінальному провадженні , а саме: 1965 грн.60 коп. за проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи (Висновок експерта №18-60 від 28 березня 2014), 1765 грн.20 коп. за проведення судової молекулярно-гететичної експертизи (Висновок експерта №47МГЕ від 26 лютого 2014 року), 1765 грн.20 коп. за проведення судової молекулярно-гететичної експертизи (Висновок експерта №46МГЕ від 26 лютого 2014 року) , 1765 грн.20 коп. за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи (Висновок експерта №20-144 від 14 березня 2014 року ), а усього у загальному розмірі 7261 гривня 20 копійок. У зв`язку з визнанням неналежними доказами у цьому кримінальному провадженні висновків експертів за результати проведених у кримінальному провадженні №12014110100000089 від 22 січня 2014 рокусудових експертиз, які зазначені вище , відсутні підстави для стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 витрат на залучення експертів на їх проведення.

Відповідно до положень ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

Представником потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_10 у кримінальному провадженні заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином ,в якому просять стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_7 завдану майнову шкоду (збитки) вчиненням кримінального правопорушення в розміні 32992 грн.65 коп., яка складає загальну вартість надання потерпілому медичної допомоги в ТОВ «Борис», у відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди , що становить 720 мінімальних розмірів заробітних плат, понесені витрати , пов`язані з проведенням судової психологічної експертизи №2-12/02 від 12 лютого 2019 року в сумі 16000 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_92 в судовому засіданні заявлений представником потерпілого ОСОБА_10 в інтересах потерпілого ОСОБА_7 цивільний позов не визнав, посилаючись на те, що він не вчиняв кримінальне правопорушення,яке йому інкримінується.

Суд вважає, що цивільний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Потерпілим ОСОБА_7 в обґрунтування цивільного позову були надані документи, які підтверджують витрати, пов`язані з наданням йому внаслідок вчинення щодо потерпілого злочину, медичної допомоги в ТОВ «Борис».

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №ІХ-140122/00268 від 22 січня 2014 року, протоколів проведених досліджень та консультативних висновків лікарів вбачається, що в період часу з 22 січня 2014 року до 28 січня 2014 року потерпілий ОСОБА_7 перебував на стаціонарному лікуванні в медичній клініці «Борис», з діагнозом : поєднана травма. Закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку 1 ступеню. Множинні забої м`яких тканин голови. Гематома повік, субкон`юнктивальний крововилив склери, контузія лівого ока 1 ст. Емфізема м`яких тканин обличчя зліва. ЗТГ. Правобічний обмежений пневмоторакс. Множинні забої м`яких тканин правої верхньої кінцівки, правої сідничної ділянки, правих стегна та ступні, лівого стегна. Забійна рана верхньої третини передньої поверхні правої гомілки.

Зі змісту замовлення на надання медичної допомоги, розрахунку оплати за послуги медичної допомоги та квитанцій вбачається, що на лікування в ТОВ «Борис» потерпілий ОСОБА_7 витратив власні грошові кошти в розмірі 32992 гривень 65 копійок.

В матеріалах кримінального провадження відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_93 або інші особи, факти вчинення якими кримінальних правопорушень розслідуються в окремому кримінальному провадженні, добровільно відшкодували потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду у вказаному розмірі.

Враховуючи, що потерпілим ОСОБА_7 документально підтверджуються витрати,понесені у зв`язку з лікуванням в ТОВ «Борис» внаслідок вчиненого відносно нього злочином , в розмірі 32992 гривні 65 коп., тому вони підлягають відшкодуванню обвинуваченим ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_7 .

Цивільний позов в частині відшкодування з обвинуваченого моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до копії Висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи №2-12/02 від 12 лютого 2019 року вбачається, що ситуація,що сталася для потерпілого ОСОБА_7 внаслідок викрадення 21 січня 2014 року, під час якого він зазнав катувань та знущань, отримав тілесні ушкодження, що призвело до погіршення здоров`я та самопочуття, з порушенням природних функцій, з урахуванням його індивідуально -психологічних властивостей, набула для нього психотравмуючого значення. Психотравмуючий характер події пов`язаний з тим, що вона : була раптовою та екстремальною, становила реальну загрозу його життю, нанесла реальну шкоду здоров`ю потерпілого-множинні тілесні ушкодження внаслідок викрадення та катувань (множинні забої м`яких тканин голови, гематома повік, субкон`юнктивальний крововилив склери, контузія лівого ока, емфізема м`яких тканин обличчя зліва, правобічний обмежений пневмоторакс, множинні забої м`яких тканин правої верхньої кінцівки, правої сідничної ділянки, правих стегна та стопи, лівого стегна, забійна рана верхньої третини передньої поверхні правої гомілки. Основний клінічний діагноз : Поєднана травма. Забій головного мозку першого ступеню), що призвело до значного тривалого погіршання його самопочуття з наявними наслідками, серед яких : головний біль, запаморочення, хиткість при ходьбі, біль у правих руці та нозі, погіршання зору, пам`яті, сну, швидка виснаженість, астенічні прояви, тим самим становила перешкоду у реалізації найважливішої людської потреби-залишатися здоровою ; призвела до необоротної зміни особистості потерпілого та до різкого погіршення його світосприйняття в цілому, зачепивши головні суб`єктивно значимі цінності, які сфокусовані в сфері особистих стосунків, суспільної діяльності та самореалізації, що додатково поглибило його моральні (психологічні) страждання, зробило сприйняття життя суб`єктивно неприємним та складним ;мала для потерпілого виражений стресогенний характер, призвела до накопичення негативних переживань на протязі наступних років, що впливало на його психоемоційний стан, посилюючи ймовірність нервового виснаження , виникнення психосоматичних розладів та невротичних змін особистості ; мала негативний вплив та руйнівні наслідки в значимих для потерпілого сферах сімейного добробуту та особистих стосунків, що додало йому болісних психологічних переживань, загрожувало благополуччю та спокою його родини ; порушила його приватність, його особиста трагедія стала публічною, він щоразу змушений повертатися до психотравмуючих подій та актуалізувати болісні переживання, створила загрозу його репутації, честі та гідності, як порядної людини, що має особливе значення для нього , як для публічної людини.

Отже,наявний психотравмуючий характер зазначеної ситуації є психологічною складовою завданої потерпілому ОСОБА_7 моральної шкоди. Рекомендований розмір дійсної моральної шкоди, заподіяної потерпілому ОСОБА_7 з урахуванням його індивідуально-психологічних властивостей та суб`єктивних наслідків зазначеної ситуації, становить 720 мінімальних заробітних плат.

Станом на день постановлення вироку суду розмір мінімальної заробітної плати становить 6700 гривень. Тобто, рекомендований розмір моральної шкоди, заподіяної потерпілому ОСОБА_7 становить 4824000 гривень (6700 х 720).

З урахуванням характеру й обсягу фізичних, душевних та моральних страждань потерпілого ОСОБА_7 , виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про те, що компенсація моральної шкоди повинна бути визначена в грошовій сумі у розмірі 200000 гривень , яку слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_7 .

Також підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_7 , виходячи з вимог ч.1 ст.124 КПК України,документально підтверджені витрати,пов`язані з проведенням судової психологічної експертизи №2-12/02 від 12 лютого 2019 року в сумі 16000 гривень.

За зазначених обставин заявлений представником потерпілого ОСОБА_7 цивільний позов підлягає частковому задоволенню.

21 січня 2015 року у кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_8 був заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, у розмірі 1000000 гривень.

ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий ОСОБА_8 помер .

22 грудня 2022 року потерпілою у кримінальному провадженні №12014000000000312 від 05 серпня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального провадження , передбаченого ч.3 ст. 146 КК України, судом визнано ОСОБА_94 , яка є дочкою загиблого ОСОБА_13 .

Згідно частині 3 ст. 1230 ЦК України , до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.

У випадку якщо спадкодавець звернувся до суду з вимогою про компенсацію моральної шкоди й помер на стадії розгляду справи не допускається процесуальне правонаступництво за вимогою про компенсацію моральної шкоди.

У зв`язку із смертю потерпілого ОСОБА_95 ,враховуючи, що на стадії розгляду справи не допускається процесуальне правонаступництво за вимогою про компенсацію моральної шкоди, цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином , слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст.369-371, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі .

На підставі ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_4 звільнити від призначеного покарання за ч.2 ст.146 КК України в зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п.3 ч.1 ст.49 КК України.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у розмірі 7261 гривня 20 копійок.

Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_10 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 у відшкодування матеріальної шкоди 32992 (тридцять дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 65 копійок , у відшкодування моральної шкоди 200000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок, витрати , пов`язані з проведенням судової психологічної експертизи №2-12/02 від 12 лютого 2019 року в сумі 16000 (шістнадцять тисяч) гривень, а всього у загальній сумі 248992 (двісті сорок вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 65 копійок.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди - залишити без розгляду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_4 , прокурору.

Суддя ОСОБА_1