Постанова

від 07.03.2023 по справі зд/380/2/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 рокуЛьвівСправа № ЗД/380/2/23 пров. № А/857/2189/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гуляка В.В., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий сервіс» до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

суддя (судді) в суді першої інстанції Гавдик З.В.,

час ухвалення: 16:37:13,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення: 16.01.2023,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий сервіс» (далі ТзОВ «Торговий сервіс») звернулося в суд з заявою про забезпечення позову до Івано-Франківської міської ради шляхом зупинення дії рішення Івано-Франківської міської ради 31 сесії восьмого демократичного скликання від 02.12.2022 №213-31 «Про припинення договору оренди» до набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року заяву задоволено повністю. Зупинено дію рішення Івано-Франківської міської ради (76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, ЄДРПОУ 33644700) 31 сесії восьмого демократичного скликання від 02.12.2022 №213-31 «Про припинення договору оренди».

Ухвала мотивована тим, що застосування саме такого заходу забезпечення позову про який просить позивач відповідає меті ефективного захисту інтересів особи до набрання законної сили судовим рішенням у справі, а також вимогам співмірності та ефективності.

Не погодившись із ухвалою суду, Івано-Франківська міська рада подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд не врахував, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Звертає увагу суду, що в заяві позивача про забезпечення позову не наведено предмет позову та обгрунтування необхідності забезпечення позову, а також належних мотивів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспоруваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або очевидними є ознаки протиправності спірного рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулась до суду, таким рішенням.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її з підстав, що у ній наведені.

У судовому засіданні представник позивача заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду без змін.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що питання «Про припинення договору оренди» відсутнє в порядку денному позачергової 31 сесії міської ради восьмого скликання. Незважаючи на імперативні вимоги статті 29 Регламенту проект рішення міської ради від 01.12.2022 № 153 м. Івано-Франківськ «Про припинення договору оренди» не містить інформації про ініціаторів внесення на розгляд Ради вищезгаданого питання. Проект рішення міської ради №153 м. Івано-Франківськ «Про припинення договору оренди» датований 01.12.2022, чим порушено частину 2 статті 29 Регламенту щодо оприлюднення рішення не пізніше, як за 10 робочих днів до дати його розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Види забезпечення позову передбачені статтею 151 КАС України, зокрема ч. 1 ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Вимогами ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Таким чином, вірним є висновок суду про те, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Як встановлено судом, 30.11.2022 комунальне підприємство «Муніципальні ринки» листом за вх. №3991/01-15/18 звернулось про необхідність використання об`єкта оренди для власних потреб.

01.12.2022 розпорядженням міського голови міста Івано-Франківськ за №319-р «Про скликання позачергової 31 сесії міської ради восьмого скликання» скликано позачергову сесію та внесені питання до порядку денного, а саме: про земельні питання; різне.

02.12.2022 Івано-Франківською міською радою 31 сесії восьмого демократичного скликання прийняте спірне рішення №213-31 «Про припинення договору оренди».

Таким чином, спірне рішення прийняте протягом трьох днів, включно з датою звернення комунального підприємства «Муніципальні ринки».

Судом також встановлено, що в справі відсутні докази того, що таке питання було включене в порядок денний позачергової сесії та чи розглядалось відповідачем таке взагалі. Підставою прийняття спірного рішення відповідач зазначає абз. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який встановлює, що рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому ч. 2 ст. 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк, хоча такі підстави відсутні в тексті спірного рішення.

Відповідачем у судовому засіданні в суді першої інстанції не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували вказані ознаки протиправності процедури прийняття спірного рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду, що мотиви, наведені заявником у заяві про забезпечення позову, свідчать про реальний характер загрози правам та законним інтересам заявника до ухвалення рішення по суті спору, а також невжиття заходів забезпечення позову може призвести до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист та поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

Стосовно решти покликань апелянта колегія суддів виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені в апеляційній скарзі, були перевірені та проаналізовані апеляційним судом та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) ЄСПЛ вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи та обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин, норм матеріального та процесуального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Оцінюючи в сукупності вищезазначене, в суду першої інстанції були достатні і належні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, а тому оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 243 ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року про забезпечення позову у справі № ЗД/380/2/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді В. В. Гуляк В. В. Святецький Повне судове рішення у зв`язку з перебуванням судді у відпустці складено 03.04.2023.