Рішення

від 27.03.2023 по справі 465/5413/22

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5413/22

2/465/1492/23

РІШЕННЯ

Іменем України

27.03.2023 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Марків Ю.С.

за участю секретаря судового засідання Мучинської Ю.О.,

позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодекс Безпеки Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицькі простори", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінбіт" про компенсацію моральної шкоди, завданої малолітній особи та захисту її честі і гідності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодекс Безпеки Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицькі простори", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінбіт" про компенсацію моральної шкоди, завданої малолітній особи та захисту її честі і гідності.

Позов мотивує тим, що 19 липня 2022 року його малолітній син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гуляв разом з друзями на закритій території будинку (внутрішній двір), в якому він проживає із сім`єю, за адресою: АДРЕСА_1 . З відеофіксації вбачається, що діти запускали літачки (з пінопласту) та бавились м`ячем. Оскільки літачок потрапляв то у зовнішні стіни будинку, то у решітки (ролокасети) вікон 1-го поверху усього житлового будинку, який є багатоквартирним. Після одного з таких влучань у зачинену ролокасету вікна першого поверху, з нього виліз чоловік у чорному одязі, наблизився до його дитини та, охопивши його за голову, уп`явся дитині у обидва вуха обома руками та почав трясти його за голову, залишивши помітні садна, схожі на розсічення червоного кольору. В подальшому, після прогулянки, дитина повернулась додому та замкнулась у собі і почала плакати та лише за деякий час після цього дитина розповіла матері та батькові про заподіяне йому та показав сліди побоїв.

В подальшому, позивачем було здійснено виклик на лінію 102, після чого інспекторами патрульної поліції було зафіксовано події та відібрано пояснення у правопорушника, який виявився охоронцем офісу ТОВ "Рінбіт", приміщення власником якого є ТОВ "Галицькі простори" та працівником охоронної компанії ТОВ "Кодекс Безпеки Груп".

Зазначає, що він разом з дружиною звернулись до Франківського РВ УМВС у м.Львові, про що написали відповідну заяву та надали письмові пояснення.

Відповідно до постанови Франківського районного суду м.Львова від 31.08.2022 року у справі №465/4096/22 було визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави, які позивач вважає законними, однак не достатніми, оскільки судом надано оцінку лише діям ОСОБА_3 щодо порушення громадянського порядку та спокою громадян, а дослідження судом факту застосування фізичного насильства не було. Вказує, що порушення прав його малолітньої дитини спричинене ОСОБА_3 та за мовчазного схвалення (замовчування) відповідачами ТОВ "Кодекс Безпеки Груп", ТОВ "Галицькі простори" та ТОВ "Рінбіт".

Позивач у поданій позовній заяві зазначає, що спричинене ОСОБА_3 пошкодження вплинуло та продовжує впливати на психічні переживання малолітнього, оскільки він тепер боїться гуляти у дворі наодинці та знаходитись там без дорослих. Окрім цього, факт завдання моральної шкоди мотивує тим, що приниження честі й гідності його малолітнього сина відбулось за світлового дня та на очах у мешканців та інших дітей - друзів його сина; психічні страждання дитини від пережитого фізичного болю, а відтак і психічного є надто інтимними, тобто такими, про які дитина не завжди може розповісти батькам та друзям, може відчувати сором перед іншими людьми, однолітками, сусідами тощо. Завдану ОСОБА_3 моральну шкоду позивач оцінює у 24999,99 грн.

Зазначає, що оскільки дана ситуація розвивалась на очах цілого будинку, то справедливим, на його думку, відшкодуванням було б прилюдне вибачення.

Щодо відповідача ТОВ "Кодекс Безпеки Груп" вказує, що стягнення з такого моральної шкоди, яку він оцінює у 24999,99 грн., полягає у бездіяльності та приховуванні даного інциденту, зокрема вина полягає у тому, що товариство допустило до роботи працівників (охоронців), які не відповідають психологічним (психічним) нормам щодо стійкості та можуть і застосовують силу щодо сторонніх осіб, зокрема малолітніх, перевищуючи при цьому межі, необхідні для виконання ними своїх службових обов`язків.

Щодо відповідача ТОВ "Галицькі простори" зазначає, що вимога про стягнення з такого моральної шкоди, яку він оцінює у 24999,99 грн., полягає у бездіяльності та приховуванні даного інциденту, зокрема вина полягає у приховуванні та незверненні до правоохоронних органів з приводу даного випадку побиття сторонньої малолітньої особи охоронцем належного їм приміщення, хоча товаристу вочевидь було відомо про даний випадок, оскільки камери відеоспостереження належного йому приміщення розташовані саме над місцем інциденту.

Щодо відповідача ТОВ "Рінбіт" зазначає, що вимога про стягнення з такого моральної шкоди, яку він оцінює у 24999,99 грн., полягає у бездіяльності та приховуванні даного інциденту, зокремавина полягає у приховуванні та незверненні до правоохоронних органів з приводу даного випадку побиття сторонньої малолітньої особи охоронцем належного їм приміщення, яке вони винаймають, оскільки про даний випадок їм було відомо, як від позивача особисто, так і з камер відеоспостереження за приміщенням, які розташовані над місцем інциденту.

Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , від імені якого та в інтересах якого діє законний представник - його батько ОСОБА_1 24999,99 грн. моральної шкоди; зобов`язати ОСОБА_3 відновити порушене право на честь та гідність малолітньої особи ОСОБА_2 та принести прилюдні вибачення йому в присутності його батьків, на місці скоєного ним адміністративного правопорушення; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодекс Безпеки Груп" на користь ОСОБА_2 , від імені якого та в інтересах якого діє законний представник - його батько ОСОБА_1 24999,99 грн. моральної шкоди; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицькі простори" на користь ОСОБА_2 , від імені якого та в інтересах якого діє законний представник - його батько ОСОБА_1 24999,99 грн. моральної шкоди; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінбіт" на користь ОСОБА_2 , від імені якого та в інтересах якого діє законний представник - його батько ОСОБА_1 24999,99 грн. моральної шкоди.

Не погоджуючись з поданим позовом від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодекс Безпеки Груп" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивує тим, що ТОВ "Кодекс Безпеки Груп" є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах з ТОВ "Кодекс Безпеки Груп" та охоронцем не працював, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача до відповідача ТОВ "Кодекс Безпеки Груп".

Окрім цього, від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицькі простори" надійшли до суду пояснення, відповідно до яких вказують, що на момент зазначеного позивачем інциденту орендували одне з приміщень, однак через деякий час товариство змінило свою адресу. Також зазначають, що існують сумніви щодо їх належності в якості відповідача по вказаній справі, оскільки жодного відношення до відповідача ОСОБА_3 не мають, у них відсутні жодні трудові правовідносини з даною особою.

Аналогічні за змісто пояснення надійшли до суду і від представника відповідача ТОВ "Рінбіт", вказуючи, що вони є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки жодного відношення до відповідача ОСОБА_3 не мають.

Також, до суду надійшли пояснення від відповідача ОСОБА_3 , в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Мотивує таке тим, що ОСОБА_1 у позовній заяві не наведено жодних доказів наявності моральної чи іншої шкоди, не доведено протиправність діяння її заподіювача (постанова суду, на яку покликається позивач, на думку відповідача, не може вважатись таким доказом, оскільки в ній не зафіксовано фактів нанесення шкоди неповнолітньому ОСОБА_2 діями ОСОБА_3 ), а відтак і відсутні докази наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Щодо зобов`язання привселюдно вибачитись зазначає, що суд не вправі зобов`язувати відповідача вибачатись перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення застосовується тільки як захід впливу до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років, за вчинення адміністративних правопорушень, інших випадків застосування примусового вибачення, як способу судового захисту чинним законодавством України не передбачено.

Окрім цього, відповідач ОСОБА_3 просить стягнути з позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у ньому та просив такий задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні заперечили щодо позову, просили відмовити у задоволенні такого, оскільки позивачем не доведено спричинення діями ОСОБА_3 моральної шкоди, а також причинно-наслідкового зв`язку між його діями та шкодою.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до положень, викладених у ст. ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Судом встановлено, що постановою Франківського районного суду м.Львова від 31.08.2022 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави.

Згідно змісту вказаної постанови, 19.07.2022 року, близько 21:24 год. гр. ОСОБА_3 , по АДРЕСА_2 вчинив фізичне насильство до гр. ОСОБА_2 , чим порушив громадський спокій та порядок, за що відповідальність передбачена ст. 173 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною другою статті 154 СК України передбачено, що батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.01.2011 року, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ОСОБА_3 відновити порушене право на честь та гідність малолітньої особи ОСОБА_2 та принести прилюдні вибачення йому в присутності його батьків, на місці скоєного ним адміністративного правопорушення суд приходить до наступного висновку.

Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України, можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до положень ст. 275 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб, у спосіб встановлений в межах Глави 3 «Захист цивільних прав та інтересів» ЦК України (ч. 1) або в інший спосіб, відповідно до змісту порушеного права, способу його порушення та наслідків, що спричинило це порушення (ч. 2).

Згідно з ч.1 ст.276 ЦК України орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.

Судом вказується, що на противагу підходу з утвердження можливості застосування вибачення як способу захисту честі, гідності та ділової репутації та покладання на відповідача обов`язку принести вибачення перед позивачем в примусовому порядку, утверджується і підхід, відповідно до якого з огляду на положення ст. 19 Конституції України (в межах яких визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством), суд не вправі зобов`язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту честі, гідності, ділової репутації, який визначений ст. ст. 16 ЦК України не буде належним у даному випадку.

Окрім цього, судом враховується, що вибачення знаходиться в тісному зв`язку з психологічними зусиллями людини, спрямованими на загладжування провини перед несправедливо скривдженою особою; за своєю суттю вибачення передбачає каяття, до якого неможливо примусити людину; особа, з огляду на власні морально-етичні настанови, не завжди визнає свою провину.

Відтак, констатація необхідності принесення вибачення, за відсутності дійсної волі особи, може призвести до фактичного висловлення слів вибачення, які можуть супроводжуватися такими жестами чи мімікою, які наочно проілюструють відсутність каяття винної особи у скоєному. Та в кінцевому результаті, не матимуть необхідного психологічного ефекту, не сприятимуть відновленню морального стану потерпілої особи.

Більш того, в умовах відсутності дійсної волі винної особи принести вибачення, виконати судове рішення, яким встановлено обов`язок висловити вибачення практично неможливо.

А тому замість фактичного (а не лише юридичного) вирішення спору та принаймні зняття гостроти конфліктної ситуації, матиме місце лише поглиблення та загострення конфлікту.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до всиновку, що в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_3 відновити порушене право на честь та гідність малолітньої особи ОСОБА_2 та принести прилюдні вибачення йому в присутності його батьків, на місці скоєного ним адміністративного правопорушення слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

При оцінці обґрунтованості вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір належної до компенсації моральної шкоди, суд виходить з наступного.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, суд враховує доведену у встановленому порядку вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП (дрібного хуліганства).

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із того, що події, які мали місце 19.07.2022 року за адресою: АДРЕСА_2 , призвели до негативних наслідків для неповнолітнього ОСОБА_2 .

Окрім цього, судом враховується, що ОСОБА_3 було вчинено хуліганські дії по відношенню до малолітньої особи, якій станом на момент настання вказаних подій виповнилось 11 років, що свідчить про особливу неприпустимість вчинення таких дій ОСОБА_5 саме до малолітньої особи.

Вказані дії відповідачем ОСОБА_3 були вчинені на території житлового комплексу по відношенню до малолітнього ОСОБА_2 при світловому дні, в присутності мешканців житлового будинку, де проживає малолітня особа разом з своїми батьками, що вказує на приниження малолітньої особи перед її однолітками, сусідами, які були присутні при вчиненні хуліганських дій з боку відповідача.

Викладені вище обставини безумовно потягнули за собою заподіяння малолітній особі моральної шкоди.

На підставі викладеного та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності та справедливості суд вважає, що на користь ОСОБА_2 , від імені якого та в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_1 до відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 , як з особи, визнаної винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП (дрібне хуліганство), грошова сума в розмірі 5000,00 грн. Такий розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди суд вважає розумним та співмірним з моральними стражданнями, які заподіяні малолітній особі.

Суд також врахував правову позицію Верховного Суду висловленої у постанові ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі за № 752/17832/14-ц, а саме, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди.

Щодо стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2 , від імені якого та в інтересах якого діє законний представник - його батько ОСОБА_1 з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодекс Безпеки Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицькі простори", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінбіт", суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні таких позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачем не доведено та матеріалами справи не встановлено, що відповідачами ТОВ "Кодекс Безпеки Груп", ТОВ "Галицькі простори", ТОВ "Рінбіт" вчинено будь-які неправомірні дії, а відтак завдано моральну шкоду.

Також, з довідки ТОВ "Кодекс Безпеки Груп" №25/11 від 25.11.2022 року вбачається, що у період 2022 року, та зокрема станом на 19.07.2022 року громадянин ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах з ТОВ "Кодекс Безпеки Груп" та зарахованим на будь-яку посаду підприємства не рахувався.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 слід задоволити частково.

Відповідно дост.141ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. У разі відмови в позові - на позивача.

При поданні позову позивач судовий збір не сплачував, оскільки звільнений від його сплати на підставі п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача ОСОБА_3 підлягає до стягнення судовий збір на користь держави в розмірі 1073,60 грн.

Щодо стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 судових витрат на правову допомогу суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання про стягнення на користь відповідача судових витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»`договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_3 04.03.2023 року укладено договір про надання правничої допомоги з адвокатом Гаврилюком Олександром Романовичем, відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надати правничу допомогу за дорученнями клієнта для отримання бажаного результату, який полягає у складанні документів правового характеру, представництві прав та інтересів клієнта в правоохоронних ораганах, суді, органах державної влади та місцевого самоврядування, в правовідносинах з юридичними та фізичними особами у зв`язку з захистом прав та інтересів клієнта.

Відповідно до п.4.2. вищевказаного договору гонорар адвоката складає 10000,00 грн.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Як вбачається з Акту про надання правничих послуг від 24.03.2023 року адвокатом Гаврилюком О.Р., на підставі Договору про надання правничої допомоги від 04.03.2023 року надано наступні правничі послуги: - вивчення та аналіз матеріалів справи, надання консультацій та роз`яснень, вартістю 4000,00 грн.; - складання, підготовка та написання пояснень у справі №465/5413/22 вартістю 4000,00 грн.; зобов`язання щодо участі в судових засіданнях, що відбудуться при розгляді справи вартістю 2000,00 грн. Загальна вартість надання правничої допомоги - 10000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

Щодо зазначення відповідачем суми стягнення судових витрат на правову допомогу, суд враховує, зокрема складність справи та час, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих послуг.

Відповідно до ч.1, 2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом; заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відтак, суд не бере до уваги вимоги представника відповідача про стягнення судових витрат на правову допомогу за складання, підготовку та написання пояснень у справі №465/5413/22 вартістю 4000,00 грн., оскільки такі не є заявою по суті справи.

Суд враховує положення ч.6 ст.141 ЦПК України, відповідно до якого якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, суд вважає, що підлягають до компенсування за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати на правову допомогу, понесені ОСОБА_3 , та зважаючи на складність справи, з врахуванням часу, необхідного на надання правової допомоги в такій категорії справ, обсягу наданих послуг, суд вважає, що сума на відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн. за участь представника відповідача у судовому засіданні є розумною, не завищеною та такою, що відповідає складності справи.

Враховуючи, що позов до ОСОБА_3 задоволено частково, а саме на 20%, відтак пропорційно розміру задоволених позовних вимог (у 80% позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 відмовлено), слід компенсування за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати на правову допомогу в розмірі 800,00 грн.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст.12,81,141,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодекс Безпеки Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицькі простори", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінбіт" про компенсацію моральної шкоди, завданої малолітній особи та захисту її честі і гідності, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , від імені якого та в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_1 , 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. завданої моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 коп.

Судові витрати на правову допомогу, понесені ОСОБА_3 - компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кодекс Безпеки Груп", код ЄДРПОУ 44426622, адреса: м.Львів, вул.Ш.Руставелі, буд.13, офіс 14.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицькі простори", код ЄДРПОУ 44414926, адреса: м.Львів, вул.Бойківська, буд.1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рінбіт", код ЄДРПОУ 42499018, адреса: м.Львів, вул.Княгині Ольги, буд.100К, кв.109.

Повний текст рішення виготовлено 03.04.2023 року.

Суддя Марків Ю.С.