Постанова

від 28.03.2023 по справі 192/1878/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/93/23 Справа № 192/1878/20 Головуючий упершій інстанції: Тітова О. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауріс-Авто» на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауріс-Авто» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілія Вячеславівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, переведення прав покупця та визнання права власності, припинення права власності та скасування запису про право власності,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2020 року ТОВ «Ауріс-Авто» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 21.04.2010 товариство уклало з ОСОБА_1 договір оренди землі, відповідно до якого в оренду строком на 5 років було передано земельну ділянку площею 1,0 га з кадастровим номером 12:250:815:00:01:081:0002, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, що належить ОСОБА_1 . 13 липня 2015 року укладено додаткову угоду, якою строк дії договору продовжено на 10 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни та визначено, що вона діє з дня її реєстрації. Після закінчення строку договору позивач має переважне право на укладення договору оренди на новий строк. Протягом тривалого часу сторони сумлінно виконували взяті зобов`язання, однак, починаючи з 2018 року ОСОБА_1 почала ухилятись від отримання орендної плати в рамках укладеного договору оренди. Позивач неодноразово письмово звертався до відповідача з метою проведення розрахунків, на направлені листи ТОВ «Ауріс-Авто» відповіді не отримало. З моніторингу інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.10.2020 позивачу стало відомо про відчуження ОСОБА_1 орендованої земельної ділянки ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Кокосадзе Л.В. за №1288 від 26.06.2017. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, яка не мала права відчужувати її без попередження та надання пропозиції про її придбання ТОВ «Ауріс-Авто». Укладений договір оренди станом на момент розгляду справи є діючим, не є припиненим або розірваним, недійсним не визнавався. Тому, із застосуванням аналогії закону та ст. 362 ЦК України, враховуючи переважне перед іншими, право позивача на придбання орендованої земельної ділянки, з урахуванням правової позиції Верховного суду, викладеній в постанові від 21.02.2019 у справі №234/16417/13-ц, на позивача необхідно перевести права покупця в оскаржуваному договорі купівлі-продажу. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В. за №1288 від 26.06.2017, щодо земельної ділянки загальною площею 1,0 га з кадастровим номером 12:250:815:00:01:081:0002, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, укладений ОСОБА_1 з ОСОБА_2 ; перевести на ТОВ «Ауріс-Авто»права та обов`язки покупця по договору купівлі-продажу №1288 від 26.06.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 12:250:815:00:01:081:0002, укладеному ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , визнавши право власності на цю земельну ділянку; припинити право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку та визнати недійсним і скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №21114300, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень, індексний номер 35874362 від 26.06.2017, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кокосадзе Л.В. (а.с. 76-78 т.1).

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Ауріс-Авто», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення його позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. Від приватного нотаріуса Дніпропетровського МНО Кокосадзе Л.В. надійшов лист №59/01-16 від 18.07.2022 року про розгляд справи без її участі (а.с. 59 т.2). Відповідачка ОСОБА_1 у своїй заяві від 20.02.2023 року повідомила про обізнаність щодо розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, а також зазначила, зокрема, що не бажає приймати участь у справі (а.с. 158 т.2). У зв`язку з відсутністю відповідача ОСОБА_2 за відомою суду адресою, що підтверджується відповідною відміткою працівника поштового відділення на поштовому конверті (а.с. 31-32 т.2), сповіщення вказаного відповідача здійснено шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади.

Судовий захист повинен відповідати умовам процесуальної економії, враховуючи, що пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників процесу, які не з`явились.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що земельна ділянка з кадастровим номером 12:150:815:00:01:081:0002, розташована на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, площею 1,0000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства належала на праві власності ОСОБА_1 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №077591 від 03.03.2005 (а.с.16).

21 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ауріс-Авто» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала, а ТОВ «Ауріс-Авто» прийняло в строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, загальною площею 1,0 га, з кадастровим номером 12:250:815:00:01:081:0002, зі строком дії договору - 5 календарних років (а.с. 5-6 т.1).

Договір оренди від 21.04.2010 року зареєстрований у Солонянському відділі ДРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.12.2010 року №041013202039 (а.с. 6 т.1).

За умовами вказаного вище договору, зокрема, погоджено, що ОСОБА_1 зобов`язалась протягом 3-х календарних днів письмово повідомити орендаря про передачу права власності на орендовану ділянку (її частину) третім особам, із зазначенням усіх їх реквізитів (п.п. в п. 29 договору). ТОВ «Ауріс-Авто» має право відповідно до чинного законодавства України у переважному порядку отримати у власність орендовану земельну ділянку (п.п. з п. 30 договору оренди).

13 липня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ауріс-Авто» укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, за умовами якої строк дії договору оренди продовжено на 10 календарних років з дня реєстрації угоди (а.с.7 т.1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.11.2015 №47047940, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225081500:01:081:0002 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 1 га, за договором від 21.04.2010 зареєстровано 05.11.2015 на 10 років за ТОВ «Ауріс-Авто» (а.с.8 т.1).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.06.2017 щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1225081500:01:081:0001, власником якої є ОСОБА_1 , 05.11.2015 зареєстровано право оренди ТОВ «Ауріс-Авто» вказаної земельної ділянки терміном 10 років (а.с.37-38 т.1).

26 червня 2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, Василівська сільська рада, кадастровий номер 1225081500:01:081:0002 що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Кокосадзе Л.В. за реєстровим №1288, відповідно до якого ОСОБА_2 прийняв у власність вказану земельну ділянку (а.с. 33 т.1, 60 т.2).

Відповідно до пункту 3 договору купівлі-продажу від 26.06.2017, продаж земельної ділянки вчиняється домовленістю сторін за ціною 34800,00 грн.

Згідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №226872844 від 05.10.2020, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1225081500:01:081:0002 зареєстровано за ОСОБА_2 26.06.2017, на підставі договору купівлі-продажу №1288 від 26.06.2017 та рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського МНО Кокосадзе Л.В. про державну реєстрацію №35874362 від 26.06.2017 (а.с. 9 т.1).

Відповідно до листа відділу у Солонянському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22.06.2021, зокрема, земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Солонянської селищної ради (колишня Василівська сільська рада) Солонянського району Дніпропетровської області кадастровий номер 1225081500:01:081:0002 не відноситься до земель пайового фонду та не підпадає під дію мораторію на відчуження (а.с. 180 т.1).

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частини першої статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частини перша статті 526 ЦК України).

Згідно до частини другої статті 777 ЦК України, наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Конституційний Суд України у пункті 3.5 Рішення у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «Автосервіс» щодо офіційного тлумачення положень статей 177, 760, частини другої статті 777 ЦК України (справа про переважне право наймача на придбання військового майна), від 10 грудня 2009 року №31-рп/2009 зазначив, що у статті 777 ЦК України визначено два переважних права наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, перед іншими особами, а саме: на укладення договору найму на новий строк та на придбання майна у разі його продажу.

Чинне цивільне законодавство не регламентує процедуру реалізації переважного права на викуп об`єкта оренди, передбаченого частиною другою статті 777 ЦК України, а тому відповідно до частини першої статті 8 ЦК України (аналогія закону) до спірних правовідносин застосовуються положень статті 362 ЦК України, як до подібних за змістом правовідносин, що виникають при реалізації переважного права на купівлю частки у справі спільної часткової власності.

Частиною першою статті 362 ЦК України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Отже, закріплене наведеною нормою правило покликане гарантувати права інших співвласників щодо переважної купівлі частки у праві спільної часткової власності. Водночас, будучи наділеними правом на переважну купівлю частки у праві спільної часткової власності, інші співвласники тим не менш не мають жодних привілей щодо ціни та інших умов, на яких має намір продати свою частку співвласник - відчужувач.

Згідно частини другої статті 362 ЦК України продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Таким чином, для забезпечення здійснення переважного права інших співвласників на купівлю продавець зобов`язаний повідомити інших співвласників про свій намір продати частку. У повідомленні обов`язково має бути визначена ціна, а інші умови продажу мають бути вказані, якщо вони визначаються продавцем, як істотні для укладення даного договору (наприклад, строки розрахунків, форма, у якій співвласник бажає укласти договір на інші умови, досягнення згоди з яких є необхідним для укладення договору).

Зі змісту наведеної норми вбачається, що суб`єктивне право на продаж частки сторонній особі виникає у співвласника з моменту одержання відмови усіх інших співвласників від здійснення переважного права на купівлю або нездійснення ними цього права протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, якщо предметом договору купівлі-продажу є нерухоме майно, і протягом десяти днів - якщо предметом договору купівлі-продажу є рухоме майно. При цьому, «здійсненням переважного права» слід вважати передання (надіслання) продавцю оферти щодо укладення основного або попереднього договору купівлі-продажу частки.

Якщо власник майна - наймодавець не повідомив наймача про свій намір продати майно, а уклав договір його купівлі-продажу з іншою, третьою особою (як покупцем), то таким чином фактом укладення такого договору порушується право наймача і, відповідно, він має право на захист свого права, в тому числі й у судовому порядку.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець (частина четверта статті 362 ЦК України).

Умовами задоволення позову наймача про переведення на нього прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу майна, яке він наймає, є наступні обставини: наймач належним чином виконував свої обов`язки за договором найму; власник (наймодавець) продав майно іншій, третій особі, з порушенням переважного права наймача на купівлю цього майна; наймач вніс на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі №201/10030/17 (провадження № 61-39220св18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі №909/337/19 (провадження № 12-35гс20) зазначила, що вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу речі сама по собі не може вважатися ефективним способом захисту порушеного переважного права наймача (орендаря) на придбання такої речі. Адже в результаті задоволення такої вимоги право такої особи захищене не буде, що змусить наймача (орендаря) звертатися до власника з пропозицією відчуження речі на тих самих умовах, що були передбачені договором купівлі-продажу, який визнаний недійсним, а в разі незгоди власника - до суду із новим позовом.

Отже, належним способом захисту переважного права наймача (орендаря) на купівлю орендованого нерухомого майна, який належним чином виконує свої обов`язки відповідно до умов договору та закону, у разі продажу речі, переданої у найм (оренду), є переведення на наймача (орендаря) прав та обов`язків покупця відповідної речі.

Такі висновки відповідають також правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 192/1876/20.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Ауріс-Авто» належним чином виконувало свої зобов`язання за договором оренди земельної ділянки від 21.04.2010.

Згідно довідки ТОВ «Ауріс-Авто» №17/01-1 від 17.01.2023 року, за договором оренди земельної ділянки від 21.04.2010 в 2010 році на користь ОСОБА_1 було нараховано орендну плату в загальному розмірі 540,50 грн., утримано 70,50 грн. податку на доходи фізичних осіб, що становить 15 % від нарахованого доходу, 13.11.2010 виплачено орендну плату в загальному розмірі 470,00 грн.; в 2011 році нараховано орендну плату в розмірі 805,46 грн., утримано 105,06 грн. податку, 19.08.2011 виплачено орендну плату в загальному розмірі 700,40 грн.; в 2012 році нараховано орендну плату в загальному розмірі 805,46 грн., утримано 105,06 грн. податку, 27.03.2012 виплачено орендну плату в загальному розмірі 700,40 грн.; в 2013 році нараховано орендну плату в загальному розмірі 931,43 грн., утримано 125,97 грн. податку, 11.09.2013 виплачено орендну плату в загальному розмірі 839,80 грн.; в 2014 році на користь ОСОБА_1 нараховано орендну плату в загальному розмірі 1381,15 грн., утримано 180,15 грн. податку, 11.09.2014 виплачено орендну плату в загальному розмірі 1201,00 грн.; в 2015 році нараховано орендну плату в загальному розмірі 2049,43 грн., утримано 334,43 грн. податку, 18.10.2015 виплачено орендну плату в загальному розмірі 1715,00 грн.; в 2016 році нараховано орендну плату в загальному розмірі 2246,60 грн., утримано 366,60 грн. податку, 17.08.2016 та 26.08.2016 виплачено орендну плату в загальному розмірі 1880,00 грн.; в 2017 році нараховано орендну плату в загальному розмірі 2868,00 грн., утримано 468,00 грн., 05.12.2017 виплачено орендну плату в загальному розмірі 2400,00 грн. (а.с. 149-150 т.2).

Вказані вище виплати орендної плати підтверджуються також копіями видаткових касових ордерів від 17.08.2016 на суму 1880,00 грн, від 26.08.2016 на суму 80,00 та від 05.12.2017 на суму 2400,00 грн про отримання ОСОБА_1 грошових коштів в якості орендної плати (а.с.10, 11 т.1).

Позивачем 03 грудня 2018 року, 13 листопада 2019 року, 09 грудня 2019 року на адресу відповідачки направлялись листи-повідомлення про необхідність отримання орендної плати за договором оренди від 21.04.2010, які були отримані адресатом 13.12.2018, 15.11.2019 та 20.12.2019, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с. 12-14 т.1).

Більше того, у своїй заяві від 20.02.2023 ОСОБА_1 визнає обставину належного виконання ТОВ «Ауріс-Авто» протягом усього строку дії договору оренди обов`язків за договором оренди (а.с. 158 т.2).

Згідно копії платіжного доручення №146 від 16.03.2021, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ауріс-Авто» внесено на депозитний рахунок Солонянського районного суду Дніпропетровської області №UA158201720355229002000017442 в ДКС України, м. Київ 34800,00грн. з призначенням платежу - в рахунок грошової компенсації припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим №1225081500:01:081:0002 (а.с. 127-128 т.1, 159 т.2).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Ауріс-Авто» договору оренди від 21.04.2010 земельної ділянки з кадастровим номером 1225081500:01:081:0002 та належного виконання орендарем умов цього договору; приймаючи до уваги непредставлення відповідачами доказів повідомлення орендаря про намір продати цю земельну ділянку; враховуючи також внесення позивачем на депозитний рахунок суду компенсації покупцю ОСОБА_2 вартості земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 26.06.2017 у сумі 34800,00 грн., - колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, переведення з ОСОБА_2 на ТОВ «Ауріс-Авто» прав та обов`язків покупця у договорі купівлі-продажу від 26 червня 2017 року щодо земельної ділянки, площею 1,0 га, для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0002, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У зв`язку з цим, з ТОВ «Ауріс-Авто» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню вартість земельної ділянки площею 1,0 га, для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0002, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, за договором купівлі-продажу від 26 червня 2017 року №1288, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у розмірі 34800,00 грн., які згідно платіжного доручення №146 від 16.03.2021 внесені ТОВ «Ауріс-Авто» на депозитний рахунок Солонянського районного суду Дніпропетровської області, шляхом перерахування 34800,00грн. ТУ ДСА України в Дніпропетровській області з депозитного рахунку суду ОСОБА_2 .

Позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 червня 2017 року задоволенню не підлягає, адже не є ефективним способом захисту порушеного переважного права орендаря на придбання такої речі. У результаті задоволення вказаної позовної вимоги право такої особи захищене не буде, що змусить орендаря звертатися до власника з пропозицією відчуження речі на тих самих умовах, що були передбачені договором купівлі-продажу, який визнаний недійсним, а в разі незгоди власника - до суду із новим позовом.

Належним способом захисту переважного права орендаря на купівлю орендованого нерухомого майна, який належним чином виконує свої обов`язки відповідно до умов договору та закону, у разі продажу речі, переданої у найм (оренду), є переведення на наймача (орендаря) прав та обов`язків покупця відповідної речі.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (статті 392 ЦК України).

За змістом частини першої статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Оскільки ТОВ «Ауріс-Авто» набуває права власності на земельну ділянку з кадастровимномером 1225081500:01:081:0002на підставі договору купівлі-продажу від 26 червня 2017 року, у зв`язку з переведенням прав та обов`язків покупця за цим договором, то підстави для додаткового визнання права власності за позивачем на вказану земельну ділянку відсутні.

Відповідно до статті 378 ЦК України, право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Переведення прав та обов`язків покупця згідно договору купівлі-продажу від 26 червня 2017 року земельної ділянки з кадастровим номером 1225081500:01:081:0002 з ОСОБА_2 на ТОВ «Ауріс-Авто» фактично є наслідком припинення права власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку, що, на думку колегії, є достатнім та ефективним способом захисту позивача.

Отже, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги щодо припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, загальною площею 1,0 га, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0002.

Частиною першою статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952-IV) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №755/9555/18 міститься правовий висновок про те, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права (пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі №915/127/18).

Відповідно до статті 11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону №1952-IV в редакції, чинній до 16 січня 2020 року, унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Проте згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону №1952-IV викладено в новій редакції.

Так, відповідно до абзаців 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону №1952-IV в редакції, чинній з 16 січня 2020 року до 26 липня 2022 року, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно з абзацом 3 частини третьої статті 26 Закону №1952-IV в редакції, чинній з 26 липня 2022 року, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, в розумінні положень наведеної норми в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення в цій справі, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону №1952-IV в попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Водночас у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

За змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі №1952-IV.

Враховуючи викладене, оскільки з 16 січня 2020 року матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, то наразі ефективним способом захисту порушених прав є саме вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі №914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах №906/516/19, №905/633/19, №922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі №922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі №910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі №916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі №278/3367/19-ц, від 20 квітня 2022 року у справі №454/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі №380/715/19, від 06 липня 2022 року у справі №754/12170/16-ц, від 27 липня 2022 року у справі №447/2851/19.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги зміст позовних вимог, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №21114300, внесеного приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Кокосадзе Л.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень, індексний номер 35874362 від 26.06.2017.

Визнання недійсним запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №21114300 є неналежним способом захисту.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого ТОВ «Ауріс-Авто» судового збору при поданні позовної заяви (2270,00 грн) і апеляційної скарги (3405,00 грн), заяви про забезпечення позову (1135,00 грн), а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн, тобто по 7155,00 грн., з кожного (а.с. 80 , 83-94, 159 т.1, 225 т.2).

Колегія звертає також увагу, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено відповідачем, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Такі висновки відповідають також правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 (провадження №6122131 св 19).

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Ауріс-Авто» задовольнити частково.

Рішення Солонянського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від20липня 2021року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства зобмеженою відповідальністю«Ауріс-Авто»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 провизнання недійснимдоговору купівлі-продажу,переведення правпокупця тавизнання прававласності,припинення прававласності таскасування записупро правовласності задовольнити частково.

Перевести з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ауріс-Авто» (код ЄДРПОУ 34656832) права та обов`язки покупця у договорі купівлі-продажу, посвідченому 26 червня 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілією Вячеславівною за №1288 щодо земельної ділянки, площею 1,0 га, для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0002, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауріс-Авто» (код ЄДРПОУ 34656832) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вартість земельної ділянки площею 1,0 га, для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 1225081500:01:081:0002, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, за договором купівлі-продажу, посвідченим 26 червня 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кокосадзе Лілією Вячеславівною за №1288, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у розмірі 34800 (тридцять чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп, які згідно платіжного доручення №146 від 16.03.2021 внесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Ауріс-Авто» на депозитний рахунок Солонянського районного суду Дніпропетровської області, шляхом перерахування 34800,00грн. Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з депозитного рахунку суду ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауріс-Авто» (код ЄДРПОУ 34656832) судові витрати у розмірі по 7155 (сім тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп., з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова