Постанова

від 04.04.2023 по справі 242/4316/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1807/23 Справа № 242/4316/20 Суддя у 1-й інстанції - Хацько Н .О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року м.Кривий Ріг

справа № 242/4316/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Експериментально-механічний Курахівський завод»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 грудня 2021 року, яке ухвалено суддею Хацько Н.О. у місті Селидове Донецької області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять,

УСТАНОВИВ:

В жовтні 2020 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментально-механічний Курахівський завод», третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що позивач з 01 березня 2003 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . За час перебування у шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В 2015 році ОСОБА_4 влаштувався на роботу до відповідача.

03 лютого 2016 року, під час виконання ОСОБА_4 своїх трудових обов`язків, з ним стався нещасний випадок на виробництві, та його було смертельно травмовано. За даним фактом було складено акт за формою Н-5. Згідно із даним актом смерть ОСОБА_4 настала в результаті ураження електричним струмом.

У зв`язку із загибеллю чоловіка Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві були нараховані та сплачені одноразова допомога на сім`ю та щомісячні платежі на дітей.

Позивач вважає, що загибеллю чоловіка їй та дітям спричинені моральні страждання, оскільки смерть чоловіка в стала несподіваною. Чоловік був опорою у житті сім`ї, вони втратили близьку людину. Внаслідок смерті чоловіка вони перенесли емоційні переживання, позивачу довелося докладати багато зусиль для організації свого життя. Крім того, втрата близької людини спричинила погіршення стану здоров`я позивача, внаслідок чого вона постійно вимушена проходити лікування. Крім того, важко пережили втрату батька діти. Вони залишилися позбавленими батьківської підтримки та турботи.

Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 500 000 гривень, яку вона просила стягнути з відповідача на свою користь та на користь кожної з дитини, без утримання податків та зборів.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 23 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментально-механічний Курахівський завод» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_4 , по 70 000 грн. на кожного.

Зазначено, що сума вказана без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментально-механічний Курахівський завод» судовий збір в дохід держави у розмірі 1 471 грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача та дітей, просить збільшити її розмір до заявленого у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача, дітей, які втратили батька, не відповідає принципу розумності, виваженості і справедливості.

При ухваленні рішення судом не враховано, що позивач та її малолітні діти втратили близьку людину, на час смерті чоловіка вона залишилась без підтримки та у скрутному матеріальному становищі. Загибеллю чоловіка їй та дітям спричинені моральні страждання, оскільки смерть чоловіка в стала несподіваною. Чоловік був опорою у житті сім`ї, вони втратили близьку людину. Внаслідок смерті чоловіка вони перенесли емоційні переживання, позивачу довелося докладати багато зусиль для організації свого життя.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що втрата батька є незворотною втратою, яка не може бути відновлена, а тому душевні страждання дітей будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , в режимі відеоконференції, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом установлено судом та убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 01 березня 2003 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Селидівського міського управління юстиції.

Згідно із копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Селидівського міського управління юстиції 14 серпня 2003 року, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

У відповідності до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 18 вересня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Селидівського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 08 лютого 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Селидівського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 03 лютого 2016 року о 13 год. 15 хв. з потерпілим ОСОБА_4 , на ТОВ «Експериментально-механічний Курахівський завод», затвердженим 12 травня 2016 року, причинами нещасного випадку встановлені: організаційна - порушення вимог безпеки під час ремонту електричного парогенератора електродного типу марки АПЕП-30. а саме: під час виконання робіт з ремонту електрообладнання парогенератору не відключені струмопровідні частини, на яких планувалося виконання робіт, що є порушенням п.4.1.1 НПАОП 40.1-1.21-98 «Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів». Недбання про особисту безпеку під час ремонту електрообладнання, що є порушенням ст. 14 Закону України «Про охорону праці».

Супутні причини: організаційна - невиконання посадових обов`язків, що виразилися у недостатньому контролі за діями підлеглого персоналу під час виконання робіт з ремонту електричного обладнання.

Порушення: п. 2.6, п. 3.1 Посадової інструкції директора ТОВ «Експериментально-механічний Курахівський завод».

Психофізіологічна - перебування постраждалого ОСОБА_4 у стані незначного алкогольного сп`яніння, згідно висновків судово-медичної експертизи (лист № 52 від 20 квітня 2016 року) у крові. Технічні причини нещасного випадку комісією не встановлені.

За виявлені порушення керівник був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Крім того, актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом відносно ОСОБА_4 , затвердженим 12 травня 2016 року, встановлені порушення вимог законодавства як потерпілого, так і директора ТОВ «Експериментально-механічний Курахівський завод».

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача та дітей моральну шкоду у зв`язку із смертю чоловіка та батька.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Спір між сторонами виник з приводу наявності підстав для відшкодування ТОВ «Експериментально-механічний Курахівський завод» моральної шкоди позивачу та її дітям у зв`язку зі смертю чоловіка та батька, який загинув в результаті нещасного випадку на виробництві.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України.

Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Чоловік позивача та батько їх дітей загинув на виробництві в робочий час та на території підприємства відповідача. Вина потерпілого в настанні нещасного випадку не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, однак вказані обставини можуть бути враховані при визначенні її розміру.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу та дітям у зв`язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні.

Зокрема, позивач та її малолітні діти втратили близьку людину, на час смерті чоловіка вона залишилась без підтримки та у скрутному матеріальному становищі. Загибеллю чоловіка їй та дітям спричинені моральні страждання, оскільки смерть чоловіка в стала несподіваною. Чоловік був опорою у житті сім`ї, вони втратили близьку людину. Внаслідок смерті чоловіка вони перенесли емоційні переживання, позивачу довелося докладати багато зусиль для організації свого життя.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу.

Судом першої інстанції встановлений й причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача - втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд першої інстанції виходив того, що сам факт загибелі ОСОБА_4 беззаперечно свідчить про те, що його дружина та діти відчувають від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Позивач та її малолітні діти втратили близьку людину, на час смерті чоловіка вона залишилась без підтримки та у скрутному матеріальному становищі. Загибеллю чоловіка їй та дітям спричинені моральні страждання, оскільки смерть чоловіка в стала несподіваною. Чоловік був опорою у житті сім`ї, вони втратили близьку людину. Внаслідок смерті чоловіка вони перенесли емоційні переживання, позивачу довелося докладати багато зусиль для організації свого життя. При цьому, суд дійшов висновку, що розмір компенсації моральної шкоди позивачу та дітям загиблого повинен складати по 70 000 грн., кожному.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в повному обсязі відповідають вимогам діючого цивільного законодавства та роз`ясненням, наданими Пленумом Верховного Суду України в п.5 Постанови «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами.

Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачам моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Тому, колегія суддів, приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача щодо незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, оскільки він не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та є необґрунтованим.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Позивачу та дітям загиблого завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, порушенням їх нормального способу життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту.

Суд першої інстанції зробив вірний висновок, що позивачу та дітям загиблого спричинено психологічні страждання. Визначення розміру моральної шкоди є правовим питанням, яке вирішується судом. Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем та дітьми загиблого моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі по 100 000 грн. кожному.

Колегія суддів враховує вищевикладене та виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, а саме обставини загибелі ОСОБА_4 , беручи до уваги те, що нещасний випадок на виробництві, який стався з ОСОБА_4 , стався також через порушення потерпілим певних правил безпеки при виконанні ним робіт, враховуючи, що потерпілий перебував у стані незначного алкогольного сп`яніння на робочому місці, враховуючи характер і тривалість моральних страждань позивача та дітей загиблого, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, які назавжди втратили турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі урахував тяжкість та глибину страждань позивача та дітей загиблого у зв`язку із смертю рідної людини - чоловіка та батька, у зв`язку з чим вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди та збільшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача та кожного з дітей загиблого з 70 000 грн. до 100 000 грн.

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди та збільшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача та дітей загиблого з 70 000 грн. до 100 000 грн.

Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про відшкодування моральної шкоди, завданої отриманням професійного захворювання на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з наведеним вище колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої моральної шкоди, рішення суду підлягає зміні в частині розміру судового збору, стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментально-механічний Курахівський завод» на користь держави із збільшенням цього розміру з 1 471,40 грн. до 3 000 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому має бути залишено без змін.

Крім того, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору і за подання апеляційної скарги, у зв`язку з частковим її задоволенням, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4 500 грн.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 грудня 2021 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментально-механічний Курахівський завод» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 70 000 грн. до 100 000 (сто тисяч) гривень.

Рішення суду змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментально-механічний Курахівський завод» на користь ОСОБА_2 , збільшивши цей розмір з 70 000 грн. до 100 000 (сто тисяч) гривень.

Рішення суду змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментально-механічний Курахівський завод» на користь ОСОБА_3 , збільшивши цей розмір з 70 000 грн. до 100 000 (сто тисяч) гривень.

Рішення суду змінити в частині розміру судового збору, стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментально-механічний Курахівський завод» на користь держави, збільшивши цей розмір з 1 471 грн. 40 коп. до 3 000 (три тисячі) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментально-механічний Курахівський завод» на користь держави судовий збір за подання позивачем апеляційної скарги в розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 квітня 2023 року.

Головуючий:

Судді: