Постанова

від 31.03.2023 по справі 750/954/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 березня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/954/22

Головуючий у першій інстанції - Логвіна Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/191/23

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

із секретарем - Шкарупою Ю.В.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Чернігівський ліцей № 22 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради,

розглянувши у судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2022 року (місце ухвалення - м. Чернігів, дата складання повного тексту судового рішення - 11.10.2022) у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допуск до роботи та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допуск до роботи та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона працює на посаді прибиральниці у Чернігівському ліцеї № 22 Чернігівської міської ради. Проте, 05.11.2021 т.в.о. директора ліцею видано наказ № 03-п про відсторонення її від виконання роботи за посадою прибиральниці службових приміщень з 08.11.2021 до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати.

Вважає вказане відсторонення від роботи порушенням її права на працю, гарантованого Конституцією України і таким, що суперечить приписам статті 46 Кодексу законів про працю України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

У позові ОСОБА_1 просить: визнати незаконним та скасувати наказ директора Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради Чернігівської області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » № 03-к від 05.11.2021; допустити до роботи ОСОБА_1 прибиральницю службових приміщень Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради Чернігівської області з 08.11.2021; стягнути з Управління освіти Чернігівської міської ради на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 до дня прийняття судового рішення у справі.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.10.2022 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу від 05.11.2021 № 03-п за період з 08.11.2022 по 28.02.2022 включно у сумі 22 446 грн 06 коп., виплату якого провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави.

У задоволенні решти вимог - відмовлено.

Стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992 грн 40 коп.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відсторонення від роботи без збереження заробітної плати є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, з урахуванням положення пункту 1 статті 92 Конституції України, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, тому суд дійшов висновку, що відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати було незаконним. Проте, судом було враховано, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.02.2022 № 380 дію наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» зупинено до завершення воєнного стану в Україні і позивачку було допущено до роботи з 01.03.2022, тому за висновком суду підстави для скасування наказу т.в.о. директора ліцею № 03-п від 05.11.2021 відсутні, оскільки він вже є таким, що втратив чинність. Також судом зазначено, що позовна вимога про зобов`язання допустити позивача до роботи задоволенню не підлягає, оскільки з 01.03.2022 вона допущена до виконання своїх трудових обов`язків і їй нараховується заробітна плата з цієї дати. Вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи, суд першої інстанції виходив з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, т.в.о. директора Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради Л. Верба подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.10.2022 і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування незаконності та необґрунтованості судового рішення апелянт посилається на те, що на виконання Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25.02.2020 №521; Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 директором ЗЗССО № 22 було ознайомлено всіх працівників, включаючи позивачку, зі змістом наказу МОЗ №2153 та листом Управління освіти Чернігівської міської ради від 11.10.2021, та з метою запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, наказом ЗЗССО 22 «Про створення комісії» від 02.11.2021 року № 218 створено комісію з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я та затверджено Положення про комісію.

Вказує, що 05.11.2021 під час перевірки наявності у працівників закладу освіти документів, що підтверджують отримання вакцинації, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19-19, виданого закладом охорони здоров`я, позивачка документ про проходження вакцинації або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 не пред`явила, про що Комісією на засіданні складено акт від 05.11.2021, що стало підставою винесення наказу ЗЗССО 22 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » від 05.11.2021 року № 03-п та з 08.11.2021 позивачку було відсторонено від роботи до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати.

Посилаючись в апеляційній скарзі на ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних заходів протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», апелянт вказує, що відсторонивши позивачку від роботи 08.11.2021, як таку що є працівником закладу загальної середньої освіти, яка включена до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням та в умовах запровадженого карантину не надала документ про проходження вакцинації або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, тому оскаржений наказ про відсторонення від роботи позивачки не містить жодних дискримінаційних положень, а його прийняття обумовлено забезпеченням прав і законних інтересів дітей, інших учасників освітнього процесу та спрямовано на убезпечення їх від впливу інфекційної хвороби - COVID-19.

На переконання заявника, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вийшов як за межі предмету доказування, так і своєї юрисдикції, поставивши під сумнів публічно-правову компетенцію Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров`я України врегульовувати відносини запровадження карантину, визначати перелік осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, а також віднесення щеплення від респіраторної хвороби COVID -19 до кола обов`язкових щеплень.

Крім того, заявник вважає, що оскільки судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним і скасування наказу про її відсторонення, тому правові наслідки у вигляді стягнення середнього заробітку є безпідставними.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.10.2022 - без змін. За доводами відзиву рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте у встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу від інших учасників не надходив.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання 31.03.2023 учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 172, 173, 174).

Від ОСОБА_1 , директора Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради Л. Верби, Управління освіти Чернігівської міської ради надійшли заяви про розгляд справи без їх участі (а.с. 175, 177, 182).

З урахуванням викладеного та керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки всі особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з Чернігівським ліцеєм № 22 Чернігівської міської ради та займає посаду прибиральниці службових приміщень, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 21-23).

На підставі наказу т.в.о директора Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради № 218 від 02.11.2021 на виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами)» створено комісію з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я (а.с. 65).

Як убачається з листа-повідомлення, врученого ОСОБА_1 , Міністерство охорони здоров`я України наказом від 04.0.2021 № 2153 затвердило перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Згідно з наказом обов`язковій вакцинації підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих державних організацій та їх структурних підрозділів, закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної, загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Відповідний наказ Міністерства охорони здоров`я України набирає чинності з 08.11.2021. Також зазначено, що відмова або ухилення працівника від обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 є підставою для відсторонення від роботи. У зв`язку з відсутністю фактів, які б підтверджували проходження нею обов`язкового щеплення повідомлено, що з 08.11.2021 її буде відсторонено від виконання роботи згідно займаної посади (а.с. 25).

05.11.2021 під час засідання комісією здійснювалась перевірка наявності у працівників закладу освіти, в тому числі і позивачки, документів, що підтверджують отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, про що складено акт, в якому зазначено, про відсутність у ОСОБА_1 документу про щеплення (а.с. 68-73).

Наказом т.в.о. директора Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради № 03-п від 05.11.2021 позивача відсторонено від виконання роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати до усунення причин, що його зумовили. ОСОБА_1 ознайомилася з наказом та біля графи «Ознайомлена» вказала, що не погоджується з ним, оскільки цим наказом порушуються її конституційні права (а.с. 74).

Наказ винесений на підставі ст.46 КЗпП України, ч. 2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництва та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153 та пункту 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, а також на підставі акту від 05.11.2021.

Згідно відомостей, наданих Чернігівським ліцеєм № 22 Чернігівської міської ради від 29.03.2023, прибиральник службових приміщень працює протягом дня забезпечуючи належний санітарно-гігієнічний стан, у тому числі обробку поверхонь дезінфікуючими засобами для попередження поширення хвороб, а тому перебуває у контакті з учнями ліцею, іншими співробітниками закладу освіти (а.с. 178).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсторонення від роботи без збереження заробітної плати є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, з урахуванням положення пункту 1 статті 92 Конституції України, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, тому суд дійшов висновку, що відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати було незаконним. Проте, судом було враховано, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25.02.2022 № 380 дію наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» зупинено до завершення воєнного стану в Україні і позивачку було допущено до роботи з 01.03.2022, тому за висновком суду підстави для скасування наказу т.в.о. директора ліцею № 03-п від 05.11.2021 відсутні, оскільки він вже є таким, що втратив чинність з 01.03.2022 відповідно до зазначеного наказу. Також судом зазначено, що позовна вимога про зобов`язання допустити позивача до роботи задоволенню не підлягає, оскільки з 01.03.2022 вона допущена до виконання своїх трудових обов`язків і їй нараховується заробітна плата з цієї дати.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи, суд першої інстанції виходив з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.

З висновками суду першої інстанції щодо визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення погоджується суд апеляційної інстанції, проте суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні цих вимог з порушенням норм матеріального та процесуального права, враховуючи наступне.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що:

«нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що:

«застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі що переглядається, при звернені до суду з позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що її відсторонили від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати, але зі збереженням місця роботи на період відсутності підтверджувальних документів про наявність профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, або довідки про абсолютні проти покази до проведення профілактичних щеплень.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 13-к від 31.08.2018 ОСОБА_1 прийнято на посаду прибиральника службових приміщень Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради (а.с. 23).

Як убачається з матеріалів справи, працівників Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради, в тому числі і позивачку, було ознайомлено з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». Доведено до відома, що працівники, які не щепляться проти COVID-19 протягом місяця з дня публікації наказу Міністерства охорони здоров`я України будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати (а.с. 63, 64).

Наказом Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради № 218 від 05.11.2021 було створено комісію з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я (а.с. 65).

Відповідно до наказу Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради № 03-п від 05.11.2021 позивачку відсторонено від виконання роботи з 08.11.2021 до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати (а.с. 74).

Згідно наказу Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради № 12-к від 25.03.2022 на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25.02.2022 № 380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2020 №2150» дозволено ОСОБА_1 , прибиральнику службових приміщень, приступити до виконання посадових обов`язків з 01.03.2022 (а.с. 179).

Відповідно до посадової інструкції прибиральника службових приміщень Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради (а.с. 30-31, 180-181) визначено, що прибиральник службових приміщень підпорядкований безпосередньо заступнику директора з адміністративно-господарської роботи (п.1.2.), основними функціями встановлено прибирання закріплених за ним службових та навчальних приміщень школи (класи,кабінети, коридори, сходи, санвузли, туалети тощо (п. 2.1.); на початку і в кінці робочого дня здійснює обхід закріпленої за ним ділянки з метою перевірки стану обладнання, меблів, замків, віконного скла, кранів, раковин, санвузлів, електроприладів (вимикачів, розеток, лам тощо) та опалювальних приладів (п. 2.9.). Працює в режимі нормованого робочого дня за графіком, складеним виходячи з 40-годинного робочого тижня і затвердженим директором школи за поданням заступника директора шкоди з адміністративно-господарської діяльності (п. 6.1.).

Таким чином, з врахуванням викладеного вище, дирекцією Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради позивачці не було запропоновано проведення робочого процесу в обмеженому форматі із встановленням певних годи роботи, що не є порушенням посадової інструкції прибиральника службових приміщень, а також не запропоновано здійснювати тестування на виявлення COVID-19 кожні три дні і на підтвердження даних обставин надавати результати дослідження. На спростування цих обставин, які підтверджені належним чином відповідачем не надано жодного доказу, як не надано суду посилання на наявність таких доказів.

Застосування до позивачки такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема, об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, неможливість встановлення позивачці іншої форми організації праці.

Відповідачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так під час розгляду в суді апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надано суду доказів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 01.03.2023 у справі № 607/20853/21, від 01.03.2023 у справі № 130/3526/21, від 01.03.2023 у справі № 524/11397/21, від 01.03.2023 у справі № 130/3550/21.

Тому з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі N 130/3548/21 (провадження N 14-82цс22), апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права, оскільки допуск до роботи не свідчить про законність дій під час винесення наказу про відсторонення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню, отже рішення у цій частині підлягає скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції рішення про задоволення вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи.

Крім того, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила допустити її до роботи прибиральника службових приміщень Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради у зв`язку з незаконністю наказу про відсторонення її від роботи.

Апеляційний суд враховує наступне.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У контексті завдань цивільного судочинства (статті 2, 4 ЦПК України) звернення до суду є способом захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів позивача.

Отже, особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Враховуючи, що позивачка допущена до роботи з 01.03.2022, тому рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про поновлення позивачки на посаді підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Зазначене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.01.2021 у справі № 181/599/19 та від 19.05.2021 у справі № 181/598/19, 20.09.202 у справі № 638/3792/20, Об`єднаної Палати Верховного Суду у постанові від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20, тому на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України у апеляційного суду відсутні підстави не враховувати зазначені висновки при розгляді справи.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення позивачки від роботи, апеляційний суд враховує, що висновок суду першої інстанції щодо стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення позивачки від роботи з Управління освіти Чернігівської області права та інтереси Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради не порушує прав особи, яка подала апеляційну скаргу, а Управління освіти Чернігівської міської ради рішення суду у цій частині не оскаржувало.

Відповідно до ч. 1 та 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вимог, та в частині відмови в задоволенні вимог про допуск до роботи рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. В іншій частині рішення суду, за відсутності апеляційної скарги Управління освіти Чернігівської міської ради, підлягає залишенню без змін.

Крім того, згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи про поновлення його на роботі у всіх судових інстанціях.

В силу ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави за правилами Закону України «Про судовий збір» пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до задоволених позовних вимог з Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської області на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн за позовну вимогу про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення позивачки.

Керуючись ст. 141, 255 ч. 1 п. 2, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2022 року скасувати в частині вирішення вимог про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та допуск до роботи.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради Чернігівської області про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи - задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати наказ Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради Чернігівської області від 05.11.2021 року № 03-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради Чернігівської області про допуск до роботи - закрити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Чернігівського ліцею № 22 Чернігівської міської ради Чернігівської області (м. Чернігів, вул. Рокосовського, 45-Б, код ЄДРПОУ 25787231) на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції 908,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 04.04.2023.

Головуючий Судді :