Ухвала
від 22.07.2010 по справі 25/451-а, к/с
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"22" липня 2010 р.                               м. Київ                                        К-813/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК Боулінг-Клуб»

на постанову Господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2006 року

у справі №25/451- А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК Боулінг-Клуб»(надалі –ТОВ «ТРК Боулінг-Клуб»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі –ДПІ у Шевченківському районі м.Києва)

про скасування та визнання нечинним рішення, -

встановив:

У вересні 2006 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання нечинним та скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №0000372304 від 13.01.2006р. яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11940,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки позивач є платником єдиного податку, то відповідно до вимог пункту 7 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»на позивача не поширюється дія статті 5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а надання послуг у організації боулінгу не відноситься до грального бізнесу.

Постановою господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2006 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, що відповідно до вимог Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», яким передбачено придбання останніх у випадку надання послуг для використання кегельбанів, кегельбан, аналогічно як і боулінг передбачає внесення плати саме за гру, а не за імовірний виграш.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ТОВ „ТРК Боулінг-Клуб“ звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та задовольнити позов в повному обсязі.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

29.12.2005р. контролюючим органом проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу ТОВ «ТРК Боулінг – Клуб».

За результатами перевірки складено Акт б/н від 29.12.2005р., в якому зазначено, що документальною перевіркою ТОВ «ТРК Боулінг-Клуб»встановлено порушення підприємством вимог п.1, п.2, п.3 ст.5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме: відсутні торгові патенти на право здійснення діяльності в сфері грального бізнесу для використання кегельбанів, що вводяться у дію за допомогою жетона, монети або без них.

Крім того, перевіркою встановлено, що підприємницька діяльність в сфері громадського харчування проводиться з придбанням відповідного торгового патенту №719790, але використовується вказаний патент з порушенням встановленого порядку, а саме, знаходиться в недоступному для огляду місці, що є порушенням  та п.7.1 ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

На підставі висновків, викладених у вказаному акті перевірки, відповідачем було прийнято рішення №0000372304 від 13.01.2006 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11940,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або структурними підрозділами.

Відповідно до ч.4 ст.5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце.

На час перевірки в приміщенні позивача (боулінг - клуб) за готівковий розрахунок надавались гральні послуги на десяти доріжках (жолобах).

Згідно з положеннями ч.3 ст.5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг для використання кегельбанів, що вводяться у дію за допомогою жетона, монети або без них встановлюється у фіксованому розмірі - 6000,00грн. за кожний гральний жолоб (доріжку) за рік (500,00грн. на місяць).

У той же час, відповідно до п.6, п.7 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється від придбання спеціального патенту.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування, однак, суд першої інстанції не витребував відповідні докази з власної ініціативи та позбавив позивача можливості щодо надання відповідного доказу.

Постановляючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що посилання позивача на те, що боулінг-клуб не є гральним закладом та відповідно у зв’язку з цим відсутня необхідність у придбанні торгових патентів, спростовується насамперед вимогами Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», яким передбачено придбання останніх у випадку надання послуг для використання кегельбанів. Кегельбан, аналогічно як і боулінг передбачає внесення плати саме за гру, а не за імовірний виграш. Окрім того, в ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»наведено вичерпний перелік послуг підприємств, щодо яких дія цього закону не поширюється. Під жоден з пунктів, наведених в ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»позивач не підпадає.

Однак, Наказ Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 07.02.2001 року №261 «Про перелік видів спорту, що визнані в Україні»визначає видами спорту , що не входять до програми Олімпійських ігор крім інших «№7. Боулінг»та «№18. Кеглі»тобто розрізняє дані ігри.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на те, що із п.3 ст.5 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»вбачається, що необхідність придбання патенту не поширюється на використання боулінгу, що використовується для спортивних аматорських змагань. Крім того, позивач вважає, що податковим органом не було доведено, що боулінг використовувався для якихось інших цілей ніж для аматорських змагань чи побутового прокату.

Зазначене, також не було предметом дослідження при розгляді справи судами попередніх інстанцій.

Щодо використання патенту №719790 з порушенням встановленого порядку, слід зазначити, що відповідно до положень ст.8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»за використання торгового патенту з порушенням встановленого порядку передбачена відповідальність в розмірі місячної вартості торгового патенту, яка в даному випадку становить 320,00грн.

Однак, позивач у касаційній скарзі звертає увагу на те, що під час перевірки у доступному для огляді місті знаходилась нотаріально засвідчена копія оригіналу зазначеного вище патенту та вважає, що вимоги податкового органу стосовно розміщення в торговому залі виключно та саме оригіналу не ґрунтується на вимогах закону.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суди не вимагали від сторін у справі надати відповідні докази, не створили сторонам у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Між тим, ст. 220 КАС України визначені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, де, зокрема, передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231,  Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРК Боулінг-Клуб“ –задовольнити частково.

Постанову господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2006 року –скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

СудВищий адміністративний суд України
Дата ухвалення рішення22.07.2010
Оприлюднено06.09.2010
Номер документу10998655
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —25/451-а, к/с

Ухвала від 26.02.2009

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Маринчак Н.Є.

Ухвала від 05.02.2009

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Маринчак Н.Є.

Ухвала від 22.07.2010

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Маринчак Н.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні