Ухвала

від 03.04.2023 по справі 183/6187/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/6187/22

№ 1-кс/183/1366/23

У Х В А Л А

03 квітня 2023 року м. Новомосковськ

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступник керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.09.2022 за № 42022222110000056 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України про арешт майна,

в с т а н о в и в :

30 березня 2023 року заступник керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.09.2022 за № 42022222110000056 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України про арешт майна.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що слідчим відділом Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022222110000056 від 08.09.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Так, за результатами моніторингу та відпрацювання підприємств, учасниками (власниками) яких є юридичні або фізичні особи громадяни країн-агресорів, встановлено факт здійснення фінансової діяльності на території Куп`янського району суб`єктом господарської діяльності, а саме: ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ХАРКІВСЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ-1» (код ЄДРПОУ 36031845), кінцевим бенефіціарним власником якого є суб`єкт Російської Федерації та службові особи якого, вступивши у попередню змову із суб`єктами господарювання, зареєстрованими на території Куп`янського району Харківської області, забезпечують на території України провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

В ходіаналізу інформаціїщодо ПРИВАТНОГОПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКІАГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ-1»(кодЄДРПОУ 36031845)встановлено,що вонозареєстроване 14.07.2008за юридичноюадресою:Україна,63652,Харківська обл.,Шевченківський р-н,село Кравцівка,ВУЛИЦЯ ПОЛЬОВА,будинок 47,квартира 1.Керівником є ОСОБА_4 .Розмір статутногокапіталу складає3 000 000,00 грн. Основним видом діяльності є Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11).

Засновником підприємства є фізична особа - громадянка Російської Федерації ОСОБА_4 . Розмір внеску до статутного фонду 3000000,00 грн. Частка 100 %.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 310258169 від 20.09.2022 у ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ-1» (код ЄДРПОУ 36031845), засновником якого являється громадянка Російської Федерації, у власності перебуває нерухоме майно, а саме:

нежитлова будівля - автозаправочна станція №130 за адресою: Харківська обл., Чугуївський р., м. Вовчанськ, вулиця Привокзальна, будинок 8, придбана на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1377 від 16.12.2021, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , форма власності: приватна, частка власності: 1/1.

Крім цього, корпоративні права ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ-1» (код ЄДРПОУ 36031845), мають доказове значення для кримінального провадження № 42022222110000056, оскільки підтверджує пов`язаність вказаного підприємства з Російською Федерацією, а саме їх приналежність кінцевому беніфіціарному власнику резиденту Російської Федерації, яка використовує їх для схиляння службових осіб зазначеного підприємств до вчинення кримінальних правопорушень, а також є об`єктами кримінально-протиправних дій.

Діяльність засновника та службових осіб вищезазначеного підприємства на цей час спрямована на заподіяння шкоди економічній безпеці України, фінансування дій з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади.

Крім того, незважаючи на те, що Верховна Рада України визнала російську федерацію державою-терористом, що вчиняє геноцид Українського народу (Закон України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» від 22.05.2022), фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах, ПП «ХАРКІВСЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ-1» здійснює сплату податків в бюджет рф, чим сприяє фінансуванню дій, спрямованих на зміну території та державного кордону на порушення порядку, встановленогоКонституцією України.

Враховуючи те, що власником вищевказаного підприємства є фізична особа - громадянин російської федерації, яка вчиняє збройну агресію проти України, існує значний ризик прийняття рішень керівництвом ПП «ХАРКІВСЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ-1» щодо подальшого забезпечення на території України провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим слідчої групи у кримінальному провадженні винесено постанову про визнання корпоративних прав та нерухомого майна вказаних суб`єктів господарювання речовими доказами у кримінальному провадженні відповідно до ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому Кримінально-процесуальним Кодексом України порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації;конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Таким чином вказані корпоративні права та нерухоме майно є об`єктом кримінально-протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом, отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною десятою статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також використання у протиправній діяльності. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А № 98).

В обґрунтування накладення арешту на корпоративні права та нерухоме майно вищезазначеної юридичної та фізичної особи орган обвинувачення має об`єктивні підстави вважати, що вказані корпоративні права та нерухоме майно є речовими доказами у кримінальному провадженні, можуть бути використані його бенефіціарним власником для схиляння службових осіб підприємств до вчинення кримінальних правопорушень, дозволить продовжувати протиправну діяльність підприємства та може призвести до передачі корпоративних прав на підприємство іншим особам, що призведе до втрати речових доказів та документів, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні та об`єктивному досудовому розслідуванню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання прокурора про арешт вказаного майна, яке не було тимчасово вилучене, необхідно розглядати без повідомлення підозрюваного, іншого власника майна, їх захисників, представників чи законних представників, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Зазначене підтверджується тим, що невстановлені особи з метою прикриття своєї протиправної діяльності використовують суб`єкти господарської діяльності оформленні на сторонніх осіб та усвідомлюючи застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження вживатимуть заходів щодо приховування своєї протиправної діяльності.

Також, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 1 та 2 ст. 64-2 КПК України, передбачено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Таким чином, з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також недопущення втрати речових доказів та ухилення службових осіб від відповідальності, що може призвести внаслідок вчинення реєстраційних дій щодо передачі корпоративних прав (основних засобів) та нерухомого майна іншим особам, з метою уникнення від відповідальності та унеможливлення стягнення збитків за матеріалами кримінального провадження, завданої внаслідок кримінального правопорушення, виникла необхідність у накладенні арешту на:

1) корпоративні права громадянки російської федерації ОСОБА_4 (зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_1 )у розмірі3000000,00грн.(частка-100%)в статутномукапіталі ПРИВАТНОГОПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКІАГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ-1»(кодЄДРПОУ 36031845),юридичнаадреса: 63652, Харківська обл., Шевченківський р-н, село Кравцівка, ВУЛИЦЯ ПОЛЬОВА, будинок 47, квартира 1;

2) нерухоме майно, яке перебуває у власності ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ-1» (код ЄДРПОУ 36031845), а саме нежитлова будівля - автозаправочна станція №130 за адресою: Харківська обл., Чугуївський р., м. Вовчанськ, вулиця Привокзальна, будинок 8, придбана на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1377 від 16.12.2021, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , форма власності: приватна, частка власності: 1/1.

З огляду на обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза відчуження на користь третіх осіб майна, яке є речовим доказом, розгляд вказаного клопотання необхідно провести без виклику осіб, щодо яких вирішується питання про накладення арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 7 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», АРМА здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються до АРМА не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

Враховуючи ті обставини, що майно є речовим доказом у справі, його вартість перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, чинне законодавство України передбачає лише один шлях визначення порядку зберігання речових доказів - це передача майна Національному агентству в управління ним для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених статей 1, 9, 1924 Закону.

Відповідно до ч. 7 ст. 100 КПК України у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини 6 цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із ст. ст. 171-173 цього Кодексу.

Крім того, з метою захисту суверенітету і територіальної цілісності України, національних інтересів, національної безпеки, забезпечення її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави, враховуючи повномасштабну агресивну війну, яку Російська Федерація розв`язала і веде проти України та Українського народу з порушенням норм міжнародного права, вчиняючи злочини проти людства, виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальних міжнародних норм і правил, зокрема щодо суверенного права України на захист, Верховною Радою України прийнято Закон «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» від 03.03.2022.

Відповідно до вимог вказаного Закону примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів здійснюється з мотивів суспільної необхідності та без будь-якої компенсації їх вартості.

Враховуючи наведене, у клопотання прокурор, посилаючись на вимоги ст.ст. 36, 40, 84, 93, ч. 1 ст. 98, 100, 110, 131, 132, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 170, ст.171, 172, 173 КПКпросив суд: -

1. Задовольнити клопотання та винести ухвалу про накладення арешту на корпоративні права та нерухоме майно з забороною розпорядження ними у будь-який спосіб до завершення досудового розслідування та судового слідства (до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку):

1) корпоративні права громадянки російської федерації ОСОБА_4 (зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_1 )у розмірі3000000,00грн.(частка-100%)в статутномукапіталі ПРИВАТНОГОПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКІАГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ-1»(кодЄДРПОУ 36031845),юридичнаадреса: 63652, Харківська обл., Шевченківський р-н, село Кравцівка, ВУЛИЦЯ ПОЛЬОВА, будинок 47, квартира 1;

2) нерухоме майно, яке перебуває у власності ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ-1» (код ЄДРПОУ 36031845), а саме нежитлова будівля - автозаправочна станція №130 за адресою: Харківська обл., Чугуївський р., м. Вовчанськ, вулиця Привокзальна, будинок 8, придбана на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1377 від 16.12.2021, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , форма власності: приватна, часта власності: 1/1.

2. Передати арештоване майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним в порядку та умовах визначених ст.ст. 19, 21, 21-1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», зокрема частку у статутному капіталі (корпоративні права) ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ-1» (код ЄДРПОУ 36031845).

3. Заборонити державним реєстраторам, посадовим особам Міністерства юстиції України, нотаріусам в порядку виконання ухвали, вчиняти будь-які дії, пов`язані з перереєстрацією та внесенням змін до установчих документів

ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ-1» (код ЄДРПОУ 36031845), окрім як за зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів або на виконання умов договору управління активами, укладеного відповідно доглави 70Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

4. Зобов`язати державних реєстраторів та посадових осіб Міністерства юстиції України, нотаріусів, в порядку виконання ухвали, внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про заборону вчинення будь-яких дій, пов`язаних з перереєстрацією та внесенням змін до установчих документів ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ-1» (код ЄДРПОУ 36031845), а також пов`язаних з перереєстрацією вищевказаного нерухомого майна, яке перебуває у власності ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ-1» (код ЄДРПОУ 36031845), окрім як за зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів або на виконання умов договору управління активами, укладеного відповідно доглави 70Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Прокурор у своїй заяві просив суд розглядати клопотання за його відсутності, просив задовольнити клопотання.

Розглянувши клопотання, долучені до клопотання письмові докази, доходжу до нижченаведеного.

Згідно Витягу, 08.09.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 42022222110000056, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 4 ст. 111-1 КК України; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: за результатами моніторингу та відпрацювання підприємств, учасниками (власниками) яких є юридичні або фізичні особи громадяни країн-агресорів, встановлено факт здійснення фінансової діяльності на території Куп`янського району суб`єктом господарської діяльності, а саме: ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ХАРКІВСЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ-1» (код ЄДРПОУ 36031845) та ТОВ «М.В. ПЛАСТ», кінцевими бенефіціарними власниками яких є суб`єкти Російської Федерації та службові особи яких, вступивши у попередню змову із суб`єктами господарювання, зареєстрованими на території Куп`янського району Харківської області, забезпечують на території України провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території; орган досудового розслідування Куп`янський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Встановлено,що ПРИВАТНЕПІДПРИЄМСТВО «ХАРКІВСЬКІАГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ-1»(кодЄДРПОУ 36031845) зареєстроване14.07.2008за юридичноюадресою:Україна,63652,Харківська обл.,Шевченківський р-н,село Кравцівка,ВУЛИЦЯ ПОЛЬОВА,будинок 47,квартира 1.Керівником є ОСОБА_4 .Розмір статутногокапіталу складає3 000 000,00 грн. Основним видом діяльності є Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11).

Засновником підприємства є фізична особа - громадянка Російської Федерації ОСОБА_4 . Розмір внеску до статутного фонду 3000000,00 грн. Частка 100 %.

У відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 310258169 від 20.09.2022 у ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ-1» (код ЄДРПОУ 36031845), засновником якого являється громадянка Російської Федерації, у власності перебуває нерухоме майно, нежитлова будівля - автозаправочна станція №130 за адресою: Харківська обл., Чугуївський р., м. Вовчанськ, вулиця Привокзальна, будинок 8, придбана на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1377 від 16.12.2021, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , форма власності: приватна, частка власності: 1/1.

Як зазначалося вище, у клопотанні прокурор посилався на те, що слідчим слідчої групи у кримінальному провадженні винесено постанову про визнання корпоративних прав та нерухомого майна вказаних суб`єктів господарювання речовими доказами у кримінальному провадженні відповідно до ст. 98 КПК України.

У відповідності до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В той же час, прокурором до клопотання не долучено постанову про визнання корпоративних прав та нерухомого майна ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХАРКІВСЬКІ АГРАРНІ ІНВЕСТИЦІЇ-1» речовими доказами у кримінальному провадженні.

У відповідності до ст. 131 КПК України, 1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. 2. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім іншого: арешт майна..

Згідно до ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 170 КПК України,

1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

2. Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Частиною 4 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбаченихпунктами 1-4частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України.

Частиною 5 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Частиною 10 статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.94,132,137 КПК України, повинен врахувати правову підставу для накладення арешту, можливість використання майна у якості доказів у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається із проханням про арешт майна, оскільки вказані норми узгоджуються із ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинне здійснюватись відповідно до закону, а, отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу у контексті норм закону.

Частина 4 статті 111-1 КК України передбачає кримінальну відповідальність за передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Сам по собі факт того, що засновником та директором юридичної особи, яка зареєстрована на території України, є громадянин російської федерації, не свідчить про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України та не свідчить про передачу матеріальнихресурсів незаконнимзбройним чивоєнізованим формуванням,створеним натимчасово окупованійтериторії,та/абозбройним чивоєнізованим формуваннямдержави-агресора,та/абопровадження господарськоїдіяльності увзаємодії здержавою-агресором,незаконними органамивлади,створеними натимчасово окупованійтериторії,у томучислі окупаційноюадміністрацією держави-агресора

До матеріалів клопотання не долучено будь-яких допустимих даних, які свідчать про умисні дії громадянки російської федерації ОСОБА_4 чи інших посадових осіб підприємства та зазначені дії утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4статті 111-1КК України .

Прокурором також не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе використання у якості речового доказу арештованого майна.

Оскільки прокурором не обґрунтовано наявності підстав для арешту майна, не надано доказів того, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що зазначене майно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, в задоволенні клопотання належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131-132, 170, 171 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

В задоволенні клопотання заступника керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.09.2022 за № 42022222110000056 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текстухвали проголошеноо 16:00 год. 03 квітня 2023 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1