Рішення

від 03.04.2023 по справі 754/5467/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/696/23

Справа №754/5467/22

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2023 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Якименко А.І.

за участю:

представників позивача - адвокатів: Дмитрашківського В.О. та Голодняка М.В.

відповідачки ОСОБА_1

представника відповідачки - адвоката Уралівського С.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди.

Свої позовні вимоги мотивує тим, 31.10.2020 о 21год 15хв за адресою м. Київ, по вулиці М.Цвєтаєвої, 12, був припаркований автомобіль «Renault Master», державний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ "ЕФ ЕР ТІ-ГРУП". В цей час водій автомобіля «Honda» C-RV, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 , порушуючи правила дорожнього руху створила аварійну ситуацію та допустила зіткнення з припаркованим автомобілем «Renault Master» в наслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан». Відповідно до Звіту №1552 від 07.05.2021 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Renault Master», вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу у результаті його пошкодження при ДТП становить 236275,91грн. Станом на дату подання позовної заяви на користь позивача було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 130000,00грн. Таким чином позивач зазначає, що із відповідачки ОСОБА_2 на їх користь підлягає стягненню різниця між розміром заподіяної шкоди і належним страховим відшкодуванням у розмірі 106 275,91грн. Просять стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» 106262,06грн - вартість відновлюваного ремонту; 960,00грн - дефектування транспортного засобу; 3700,00грн - витрати на проведення і складання оцінки визначення матеріального збитку транспортного засобу; 20079,41грн - інфляційних витрат; 3765,74грн - 3% річних; 94500,00грн - витрат на правничу допомогу; 2481грн - судовий збір.

Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 20.07.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідачки ОСОБА_2 10.08.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого нею не заперечується факт скоєння ДТП 31.10.2020 о 21год 15хв за адресою: м. Київ, по вул. М.Цвєтаєвої,12. Визнає, що виплата страхового відшкодування в розмір 130000,00грн, відповідає дійсності. У відзиві відповідачка ОСОБА_2 вказує, що Звіт №1552 від 07.05.2021 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Renault Master» не відповідає вимогам статтям 77-79 ЦПК України та не може бути прийнятий судом у якості доказу. Також відповідачка зазначає, що оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір заподіяного збитку в результаті ДТП в сумі 236275,91грн позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції та 3% річних, які нараховані позивачем виходячи із вказаної суми задоволенню не підлягають. Також категорично заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 94500грн. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 13.09.2022 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, з метою уникнення порушення прав позивача та відповідача на справедливий суд.

Від представника позивача ТОВ «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» - адвоката АО «Атторнейс Юнайтед» Дмитрашківського В.О. до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що Звіт № 1552 від 07.05.2021 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Renault Master» складений суб`єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_3 правомірно. А нарахування витрат від інфляції та 3% річних позивачем проведено відповідно до норм діючого законодавства, так само як і нарахування витрат на професійну правничу допомогу.

Від ОСОБА_2 09.09.2022 до суду надійшли заперечення, відповідно до яких відповідачкою в свої заперечення викладена така ж сама позиція, стосовно позовної заяви, як і у її відзиві від 10.08.2022, а саме непогодження зі складеним Звітом № 1552 від 07.05.2021 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Renault Master», стягнення витрат від інфляції та 3% річних та стягненням витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача ТОВ «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» - адвокат Голодняк М.В. подав до суду заяву з проханням слухати справу у його відсутності, ухвалити рішення за наявними в матеріалах справи доказами та задовольнити позов повністю.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання 29.03.2023 не з'явилась. Від її представника - адвоката Уралівського С.Є. до суду надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами та відмовити в позові повністю.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

31.10.2020 о 21год 15хв за адресою: м. Київ, по вул. М.Цвєтаєвої, 12, був припаркований автомобіль «Renault Master», державний номер НОМЕР_3 , який належить ТОВ «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП». В цей час водій автомобіля «Honda» C-RV, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , порушуючи правила дорожнього руху створила аварійну ситуацію та допустила зіткнення з припаркованим автомобілем «Renault Master», в наслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 23.12.2020, по справі №754/16696/20, ОСОБА_2 визнано винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнено до відповідальності у вигляді стягнення штрафу.

У відповідності з ч. 4 та ч.6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не потребує доведенню.

Між ТДВ «СК Гардіан» та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО-4892004 від 17.12.2019, який на момент скоєння ДТП був дійсний.

На підставі наказу №19/20-615/01-01/01 ТОВ «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» прийнято до обліку (актуалізувати в обліку) транспортний засіб автомобіль «Renault Master».

Згідно із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля «Renault Master», державний номер НОМЕР_1 є ТОВ «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП».

Відповідно до Звіту № 1552 від 07.05.2021 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля «Renault Master», вартість відновлюваного ремонту становить 236275,91грн.

Згідно Акту здачі-приймання виконаних робіт від 16.04.2021, укладений між ТОВ «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» та ТОВ «Ніко Техно Мегаполіс» виконавцем були проведені малярно-рихтувальні роботи на суму 236 275,91грн, які ТОВ ЕФ ЕР ТІ-ГРУП" перерахувало ТОВ «Ніко Техно Мегаполіс», згідно платіжного доручення № 5910 від 30.12.2020.

ТДВ «СК Гардіан» 06.05.2021 провело виплату страхового відшкодування ТОВ «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» у розмірі 130 000грн, в межах розміру страхового ліміту.

Також відповідно до Акту приймання-передачі звіту з оцінки транспортного засобу, рахунку фактури № 489 від 02.11.2020 та платіжного доручення № 5687 від 03.11.2020 позивач сплатив 3700,00рн за виготовлення Звіту № 1552 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля «Renault Master».

Крім того відповідно до рахунку № 01550 від 11.12.2020 та платіжного доручення №5849 від 14.12.2020 позивачем було сплачено 960,00грн за процес дефектування транспортного засобу «Renault Master».

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Так, у ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що страховий випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтями 7, 8 Закону України «Про страхування» визначено, що до видів обов`язкового страхування відноситься страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно із ст. 16 Закону України «Про страхування» - договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку Страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається умовами договору.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування при настанні страхового випадку. Визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Стаття 12 Закону України «Про страхування» передбачає, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно із п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Стаття 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Цим Законом визначено порядок та строки звернення до страховика з заявою про страхове відшкодування (ст.35 Закону), окрім того, Законом визначені дії страховика та потерпілого щодо визначення розміру шкоди для здійснення страхового відшкодування ( ст.34 Закону), і такі дії є обмежені певним проміжком часу.

Отже, судом установлено, що позивач вчасно звернувся до ТДВ «СК «Гардіан» та надав усі необхідні документи, передбачені ст. 35 ЗУ «Про загально обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі», а ТДВ «СК «Гардіан» визнала дорожньо-транспортну подію 31.10.2020 страховим випадком.

Крім того судом установлено, що позивач ТОВ «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» звернулись до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування, а ТДВ «СК «Гардіан» визнавши Звіт №1552 від 07.05.2021 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля «Renault Master», правомірно здійснила виплату в межах страхового ліміту на суму 130000,00грн.

Разом з тим відповідачка в своєму відзиві та запереченнях зазначала, що не погоджується з долученим позивачем Звіту № 1552 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля «Renault Master».

Цивільний процесуальний кодекс України регламентує, щодо учасника справи які наділені правом звернення до суду з клопотання про призначення експертизи, відповідно до статті 103 ЦПК України.

Однак, процесуальними правами та вимогами Цивільного процесуального кодексу України про призначення експертизи, відповідачка та її представник не скористалися. Контраргументів або висновку/звіту щодо іншого визначення вартості матеріального збитку автомобіля «Renault Master» зі сторони відповідача суду не надано.

Таким чином суд приймає та визнає, що Звіт № 1552 від 07.05.2021 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля «Renault Master», проведений суб`єктом оціночної діяльності «П.П. ОСОБА_3» є належним та допустимим доказом щодо визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Master», державний номер НОМЕР_1 , оскільки не викликає сумнівів щодо правильного використання нормативно-правових актів та інформаційних джерел із застосування Методики товарознавчої експертизи.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов`язковим.

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно зі абзацом 2 частини першої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи із аналізу зазначених вище норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (висновком) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за N1074/8395 (з відповідним змінами).

У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20).

Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Таким чином, аналізуючи встановлене вище, суд вважає що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягають задоволенню, а саме з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» підлягає виплата в якості відшкодування завданих матеріальних збитків у розмірі 110 935,91грн = 236275,91грн (вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу) - 130000,00грн (страхова виплата) + 3700,00грн (витрати за замовлення звіту) + 960,00грн (дефектування транспортного засобу).

Щодо прохальної частини позову ТОВ «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» про стягнення з ОСОБА_2 на їх користь суми в розмірі 20 079,41грн - інфляційних витрат та 3765,74грн - 3% річних, згідно статті 625 ЦК України, суд вважає правильним зазначити про таке.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.

Так, у частині п`ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Зокрема, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема не виконання рішення суду про стягнення заборгованості, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні. Розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції провадиться шляхом помноження суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Отже враховуючи аналіз зазначених вище норм закону, суд відмовляє в задоволенні стягнення з відповідачки на користь позивача суму в розмірі 20079,41грн - інфляційних витрат та 3765,74грн - 3% річних, оскільки така відповідальність за порушення грошового зобов`язання може виникати на підставі вже встановленого боргового зобов`язання за умови порушення умов його виконання. Тому що, під час ухвалення рішення по даній справі у відповідачки ОСОБА_2 ще не настав визначений законом статус «боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зокрема не виконання рішення суду про стягнення заборгованості», оскільки остання має права як на оскарження даного рішення так і на його добровільне виконання.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Отже виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до такого.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача ТОВ «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» в суді здійснювалось адвокатами: Дмитрашківським В.О. та Голодняком М.В.В матеріалах справи наявна копія Витягу з Договору про надання правничої (юридичної) допомоги від 01.10.2019 укладеного між ТОВ «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» та Адвокатськім об`єднанням «Атторнейс Юнайтед»; Ордер серії АА №1220650 (Дмитрашківський В.О.) на надання правничої (правової) допомоги, Ордер серії АА № 1260074 (Голодняк М.В.) на надання правничої (правової); Свідоцтвом на право на зайняття адвокатською діяльністю Серії КВ № 001080 (Дмитрашківський В.О.); Свідоцтвом на право на зайняття адвокатською діяльністю Серії КВ №2515 (Голодняк М.В.); розрахунком на оплату 07/05 від 05.07.2022 на 94500грн та платіжними дорученнями №369 від 13.07.2022 на 30000грн де призначенням платежу зазначено: часткова оплата за рахунком 07/05 від 05.07.2022.

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 94500,00грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки перевіряючи детальний опис виконаних робіт наданий представником позивача з матеріалами справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи та участю адвоката в судових засіданнях.

Суд врахувавши складність справи, яка не є складною, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру. Виходячи з конкретних обставин справи, а також враховуючи заперечення іншої сторони щодо обґрунтованості розміру зазначених витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення із відповідачки на користь позивача суму в розмір 8000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, якавідповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2481,00грн.

Керуючись Законом України "Про страхування", Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 11, 993, 979, 1166, 1167, 1187, 1188, 1191-1994 ЦК України, статтями 2, 7, 10-13, 76-83, 133-137, 141, 263-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» відшкодування шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 110 935,91грн (сто десять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять гривень) 91 копійку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00грн та витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00грн.

В інших частинах позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Деснянський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕР ТІ-ГРУП» місцезнаходження: м.Київ, вул. Магнітогорська 1-В, код ЄДРПОУ 36259073.

Відповідач ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_6 .

Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2023 у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суддя В.В. Бабко