Постанова

від 03.04.2023 по справі 910/15638/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2023 р. Справа№ 910/15638/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Владимиренко С.В.

Гаврилюка О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго-Експрес"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2022

у справі № 910/15638/21 (суддя: Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго-Експрес"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 191 809,96 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карго-Експрес" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому просить суд стягнути з відповідача неправомірно списані кошти у розмірі 191 809,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним нарахуванням та списанням відповідачем з особового рахунку позивача плати за затримання вагонів та додаткових зборів за переадресацію, інформування та маневрові роботи, у зв`язку з чим вказані кошти підлягають поверненню останньому.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 у справі №910/15638/21 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що затримка вагонів сталася не з вини відповідача, а оскільки в накладних №00374, №00375, №00376 саме позивач був зазначений платником провізних платежів, тому на нього і покладається обов`язок сплати наданих послуг.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Карго-Експрес" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 у справі №910/15638/21 повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Карго-Експрес" задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, неправильно оцінено надані сторонами докази, неправильно визначені правовідносини сторін, внаслідок чого зроблено невірні висновки, що не відповідають обставинам справи, не з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а також порушено норми процесуального права. Так, апелянт вказує на те, що затримка вагонів митними органами по станції Чоп була наслідком та перебувала в прямому причинно-наслідковому зв`язку з діями відповідача, що спочатку погодив здійснення спірних перевезень в режимі транзиту по території України, а пізніше прийняв спірні вагони від ЗССК Карго Словакія по станції ЧОП, оскільки виключення цих обставин з загального ланцюгу причинно-наслідкових зв`язків виключає настання для позивача негативних матеріальних наслідків у вигляді донарахованої плати за затримку вагонів по станції Чоп та супутніх такій затримці вагонів. Крім того, зауважує, що відповідачем під час складання акта загальної форми №6112 по станції Чоп порушено вимоги Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС).

Також скаржником подано клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 у справі № 910/15638/21.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2023 дана апеляційна скарга у справі № 910/15638/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Гаврилюк О.М., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 поновлено ТОВ "Карго-Експрес" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 у справі №910/15638/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Карго-Експрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 у справі №910/15638/21; справу № 910/15638/21 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15638/21.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі засобами електронного зв`язку, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оприлюднено на офіційному вебсайті Судова влада України.

До Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 30.01.2023, надійшли матеріали справи №910/15638/21.

14.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив АТ "Укрзалізниця" на апеляційну скаргу, у якому останнє проти її доводів заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що затримка вагонів сталася не з вини перевізника. Також, відповідач вказує, що саме позивач, який зазначений платником перевізних платежів в накладних №00374, №00375 та №00376, згідно приписів УМВС зобов`язаний компенсувати відповідачу всі додаткові витрати за надані послуги. Крім того, відповідач зазначає, що позивач прийняв надані йому послуги без зауважень та заперечень, погодився з об`ємом наданих послуг, заперечень не висловлював, а отже позовні вимоги є безпідставними.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 , яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2023 для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Гаврилюк О.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 справу №910/15638/21 за апеляційної скаргою ТОВ "Карго-Експрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Гаврилюк О.М., Владимиренко С.В.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 26.12.2011 між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та ТОВ "Карго-Експрес" укладено договір про організацію перевезень транзитних вантажів залізницями України на 2012 фрахтовий рік №043-345/2011-ЦЮ, за умовами якого, в редакції додаткової угоди від 29.12.2018 №16 та додаткової угоди від 09.02.2021 №18 до нього, АТ "Укрзалізниця" зобов`язується надати послуги по організації перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України у міжнародному залізничному вантажному сполученні, наданням додаткових послуг, пов`язаних з цими перевезеннями, і оплатою їх замовником за встановленими тарифами.

За умовами пункту 1.3 договору діяльність сторін регулюється цим договором, УМВС при перевезеннях з оформленням накладної УМВС, ЦІМ/УМВС, Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення при перевезеннях з оформленням накладної ЦІМ, тарифною політикою залізниць держав-учасниць СНД на перевезення вантажів у міжнародному сполученні на відповідний фрахтовий рік, міжнародними договорами та чинним законодавством України.

АТ "Укрзалізниця" зобов`язується надати замовнику єдиний цифровий десятизначний код для проведення розрахунків, пов`язаних з перевезенням вантажів (пункт 2.1.5 договору).

Згідно з пунктом 2.2.3 договору замовник зобов`язаний забезпечувати оплату належних АТ "Укрзалізниця" платежів (провізної плати, додаткових зборів та інших платежів за всі послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажу) за встановленими тарифами, сплату неустойки (штрафу, пені) передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.2.10 договору замовник зобов`язується відшкодувати витрати АТ "Укрзалізниця", пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, які експедируються замовником, що виникли на станціях залізниць України, через, зокрема, перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю, інших причин, що не залежать від перевізника та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця" (далі - "ЄРЦ") згідно з тарифною політикою.

За умовами пункту 3.2 договору при перевезенні транзитних вантажів нараховуються:

- провізна плата за перевезення - у швейцарських франках або доларах США (якщо тарифною політикою передбачені ставки у доларах США);

- додаткові збори та платежі, пов`язані з організацією перевезень транзитних вантажів - у доларах США (для зборів, передбачених тарифною політикою), або національній валюті (для зборів, передбачених внутрішніми правилами та тарифами).

Згідно з пунктом 3.4 договору додаткові збори та платежі, пов`язані з організацією перевезень транзитних вантажів, нараховуються у розмірі ставок, встановлених:

- пунктом 6.7 пункту 6 "Додаткові збори" тарифної політики;

- пунктом 12.4 розділу 2 розділу 2 додатку 3 тарифної політики;

- збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356.

У пункті 3.11 договору сторони встановили, що при здачі вагонів з території України на підставі електронних даних перевізних документів для списання грошових коштів з особового рахунка замовника, автоматично нараховується плата за виконані перевезення, суми додаткових зборів та інших витрат, що виникли на вхідній станції, на шляху прямування та вихідній станції.

Пунктом 3.16 договору визначено, що до 05-го числа місяця, наступного за звітним, філія "ЄРЦ" надає замовнику виписку з його особового рахунку та акт прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг) за звітний місяць. Замовник зобов`язується підписати та передати філії "ЄРЦ" акт прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 10 календарних днів. У випадку якщо замовником акт прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг) не підписаний протягом 15 календарних днів з дня його складання, акт вважається підписаним обома сторонами, про що зазначається в акті.

Відповідно до пункту 3.17 договору при незгоді із сумою нарахованих та стягнутих провізних платежів, замовник у встановлені УМВС терміни повідомляє письмово філію "ЄРЦ" (факс: (044) 244-09-33, 244-09-37) для проведення перевірки.

Термін дії договору, згідно з додатковою угодою від 09.02.2021 №18 до договору, встановлено - до 31.12.2021.

На підставі пункту 2.1.5 договору АТ "Укрзалізниця" присвоєно для ТОВ "Карго-Експрес" код платника - №8040433750.

У липні 2020 року відповідач здійснив нарахування та стягнув з коду платника (ТОВ "Карго-Експрес") 191 809,96 грн, з яких: 186 166, 29 грн - плата за затримання вагонів, 5 643,67 грн - додаткові збори за переадресацію, інформування та маневрові роботи.

Стягнення відповідачем зазначених сум з особового рахунку позивача № НОМЕР_1 в філії "ЄРЦ" АТ "Укрзалізниця" підтверджується добовими переліками:

- від 09.07.2020 №20200709/980 - 61 933,97 грн плати за затримання вагонів;

- від 17.07.2020 №20200717/980 - 123 944,20 грн плати за затримання вагонів;

- від 22.07.2020 №20200722/980 - 288,12 грн плати за затримання вагонів.

Нарахування та стягнення 5 643,67 грн додаткових зборів за переадресацію, інформування та маневрові роботи здійснено на підставі акта загальної форми від 12.06.2020 №6122.

ТОВ "Карго-Експрес" звернулося до АТ "Укрзалізниця" з претензією від 05.10.2020 №10931-09/2020, у якій висловило свою незгоду з неправомірними списаннями та просило повернути списані кошти на особовий рахунок позивача.

Водночас, відповіді на зазначену претензію відповідач не надав, про результати розгляду претензії позивача не повідомив.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає про те, що відповідачем неправомірно нараховані та стягнуті з коду платника ТОВ "Карго-Експрес" №8040433750 кошти у розмірі 191 809,96 грн, з огляду на що АТ "Укрзалізниця" повинно повернути позивачу вищенаведену суму коштів.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 11 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що у червні 2020 року здійснювалось перевезення вагонів з вантажем - вогнетривка маса ГНВ 25199030, ЕТСНГ 303247 "магнезія агломерована", які прямували зі станції Лубеник Словаччини "транзитом" до станції Череповець РФ на адресу вантаджоодержувача ПАО "Северсталь" російська федерація.

Платником за перевезення по території УЗ, згідно з графою 23 накладних УМВС, зазначено ТОВ "Карго-Експрес".

12.06.2020 вищевказані залізничні вагони було затримані на станції Чоп Закарпатською митницею Держмитслужби під час здійснення посадовими особами митниці відповідних митних формальностей щодо ввезеного товару у пункті пропуску "Чоп-Чієрна над Тисою".

Затримка вагонів розпочата 12.06.2020 о 13 год 00 хв та закінчена 03.07.2020 о 13 год 00 хв.

Факт затримки вагонів підтверджується Актом загальної форми №6112 від 12.06.2020, який підписаний агентами ППВ та Зам.нач.ВМР №2, тобто вказаний акт складався за участю представника митниці Бондаря В.В.

Оскільки, у даній справі перевезення вантажів здійснювались в прямому міжнародному сполученні, до спірних правовідносин застосовується УМВС.

Згідно з § 1 статті 3 УМВС ця угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.

Відповідно до § 1 статті 14 УМВС у відповідності з договором перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу.

За приписами §2 статті 14 УМВС перевізник здійснює на умовах УМВС перевезення вантажу, якщо здійсненню перевезення не перешкоджають обставини, яким перевізник не може запобігти і усунення яких від нього не залежать.

Параграфом § 6 статті 28 УМВС встановлено, що якщо перешкода до перевезення вантажу або його видачі виникла з причин, що не залежать від перевізника, перевізнику повинні бути оплачені додаткові провізні платежі та витрати, понесені ним у зв`язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Крім цього, згідно з § 1 статті 32 УМВС перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами, що застосовуються, і викликані причинами, що не залежать від перевізника. Ці витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожної відправки та підтверджуються відповідними документами.

Згідно з § 1 статті 37 УМВС перевізник несе відповідальність перед відправником або отримувачем, випливаючу виключно із договору перевезення, в порядку і межах, встановлених цією Угодою.

Як зазначає позивач, статтею 7 УМВС визначено переддоговірне погодження перевезень. Переддоговірне погодження перевезень здійснюється до укладання договору перевезення в наступному порядку:

- між відправником і договірним перевізником-у відповідності з національним законодавством;

- між договірним перевізником та наступним перевізником - у відповідності із погодженим ними порядком.

Санкційні обмеження до ПАО "Северсталь" були застосовані з 2019 року згідно з указом Президента України від 19.03.2019 №82/2019 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2019 "Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Отже, позивач вважає, що оскільки на момент погодження перевізником спірних перевезень на запит ЗССК Карго Словакія від 20.05.2020 №32, зазначені обставини вже існували, відповідач повинен був відмовити відправнику вантажу SK- Magnesia Trade у перевезенні вантажу на адресу ПАО "Северсталь".

Разом із тим, відповідно до указу Президента України від 19.03.2019 №82/2019 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2019 "Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» введено наступні санкції до ПАО "Северсталь" російська федерація:

"202. Публічне акціонерне товариство "Северсталь" (Публичное акционерное общество "Северсталь"), ІПН 3528000597, КПП 352801001, ОДРН 1023501236901, ОКПО 00186217, місцезнаходження юридичної особи - рф, м. Череповець, вул. Миру, 30, поштова адреса та місце розташування головного офісу: рф, м. Москва, вул. К.Цеткін, 2:

1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2) обмеження торговельних операцій;

3) запобігання виведенню капіталів за межі України".

В вищенаведеному указі Президента України від 19.03.2019 №82/2019 не було зазначено про обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України, як для інших юридичних осіб. Зазначене підтверджується позивачем в тексті позовної заяви.

Отже, AT "Укрзалізниця" погодило транзитні перевезення вантажів, оскільки такої заборони не містилось в указі Президента України.

Крім того, протягом тривалого часу після введення санкцій, а саме 2019-2020 років, позивач здійснював перевезення на адресу ПАО "Северсталь" російська федерація (близько 20 відправок), що підтверджується позивачем в позовній заяві, а також накладними, долученими останнім до позовної заяви, та листом від 05.10.2020 №10931-09/2020, який міститься в матеріалах справи.

У той же час, залізничні вагони було затримано Закарпатською митницею Держмитслужби під час здійснення посадовими особами митниці у пункті пропуску "Чоп-Чієрна над Тисою" відповідних митних формальностей щодо ввезеного товару.

Як вже зазначалось, факт затримки вагонів підтверджується актом загальної форми від 12.06.2020 №6112, підписаним агентами ППВ та Зам.нач.ВМР №2, тобто вказаний акт складався за участю представника митниці Бондаря В.В.

Крім того, позивачем на адресу АТ "Укрзалізниця" направлено листа від 22.06.2020 №10916-06/2020, в якому позивач зазначає, що вагони були затримані митною службою.

Главою 32 Митного кодексу України, до якої включено статтю 218 Митного кодексу України, урегульовано митні формальності на залізничному транспорті. Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (пункт 29 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Слід зазначити, що частина 2 статті 218 Митного кодексу України, яка регулює здійснення митних формальностей саме на залізничному транспорті, є спеціальною по відношенню до норми частини 5 статті 338 Митного кодексу України, якою визначений загальний (для всіх видів транспорту) порядок здійснення митного контролю та відповідно до якої митний огляд у випадках не виявлення факту незаконного переміщення товарів проводиться за рахунок органу, з ініціативи якого здійснений такий огляд, та підтверджує, що обов`язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Таким чином, дії, здійснені Закарпатською митницею ДФС, є митними формальностями, на які розповсюджується положення статті 218 Митного кодексу України та встановлено обов`язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю.

Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення не містить норм щодо виконання залізницею митних формальностей.

Згідно з вимогами УМВС працівники прикордонної передавальної станції інформують митницю про перетин кордону залізничним транспортним засобом, подають митниці всі товаросупровідні документи і спільно з митниками перевіряють кількість, номери вагонів, цілісність пломб чи інших охоронних пристроїв. Статтями 22, 28, 32 УМВС передбачено, що залізниці повинні бути відшкодовані всі витрати, пов`язані із митними формальностями, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Оскільки права та обов`язки сторін виникають не лише з умов укладеного ними договору, а й на підставі норм, установлених законодавством, які регулюють взаємовідносини у певних випадках, саме на позивача покладається обов`язок оплати залізниці операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від того, що під час здійснення такого контролю факту незаконного переміщення товару встановлено не було.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що затримка вагонів сталася не з вини відповідача, в накладних №00374, №00375, №00376 саме позивач був зазначеним платником провізних платежів, тому на нього і покладається обов`язок сплати наданих послуг.

Твердження позивача про порушення вимог законодавства щодо складання акта загальної форми від 12.06.2020 №6112 відхиляються судовою колегією з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 25.1 розділу 25 додатку №1 до УМВС, якщо на шляху прямування з незалежних від перевізника причин виникає затримка перевезення вантажу то перевізник складає документ, в якому зазначає тривалість затримки, якщо вона виникла, прикладає його до накладної та в графі "відмітки перевізника" накладної проставляє відмітку "___(найменування документу, складеного перевізником на шляху прямування для засвідчення обставин, які впливають або можуть вплинути на перевезення вантажу, його номер, дату складання, найменування станції і скорочену назву залізниці)".

Згідно з пунктом 3 службової інструкції до УМВС " Акт загальної форми є документом перевізника, який оформляється для посвідчення обставин, що впливають або можуть вплинути на перевезення вантажу".

Як зазначалось вище 12.06.2020 залізничні вагони затримані Закарпатською митницею Держмитслужби під час здійснення посадовими особами митниці відповідних митних формальностей щодо ввезеного товару у пункті пропуску "Чоп-Чієрна над Тисою".

Затримка вагонів розпочата 12.06.2020 о 13 год 00 хв та закінчена 03.07.2020 о 13 год 00 хв.

Посилання позивача, що акт загальної форми від 12.06.2020 №6112 надрукований на українській мові, а не на російській, не спростовує факту затримки вагонів адміністративними органами у зв`язку із проведенням митних формальностей. Вищенаведений акт містить необхідну кількість підписів, а у його складанні приймав участь і представник митного органу.

В той же час, акт загальної форми від 12.06.2020 №6112 має всі необхідні реквізити, передбачені пунктом 3.3 службової інструкції до УМВС.

Доводи позивача, що умовами параграфу 3 статті 15 УМВС передбачено, що бланки накладної друкуються і заповнюються лише на одній із робочих мов ОСЖД (російській, китайській) спростовуються тим же параграфом 3 статті 15 УМВС, яким передбачено, що за згодою, між учасниками перевезення, заповнення накладної може здійснюватись на будь-якій іншій мові.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача неправомірно списаних коштів у розмірі 191 809,96 грн.

Усі інші доводи учасників справи не спростовують вказаних вище висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України" від 10.05.2011, пункт 58).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним з основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно та неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, неправильно оцінено надані сторонами докази, неправильно визначені правовідносини сторін, внаслідок чого зроблено невірні висновки, що не відповідають обставинам справи, не з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а також порушено норми процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 у справі №910/15638/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго-Експрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 у справі №910/15638/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 у справі №910/15638/21 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Карго-Експрес".

4. Справу №910/15638/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.В. Владимиренко

О.М. Гаврилюк