Рішення

від 29.03.2023 по справі 910/2242/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2023Справа № 910/2242/23 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., за участі секретаря судового засідання Лук`янович В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВАПОЛ»

до Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства

про стягнення 4 622 434,05 грн.

Представники сторін:

від позивача: Дядюра Н.О.

від відповідача: Добрянська О.Д.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВАПОЛ» (далі - позивач, ТОВ «ІНВАПОЛ», постачальник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (далі - відповідач, ККЕПОП, покупець) про стягнення 4 622 434,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару за договором поставки № 15/07/2021 від 15.07.2021 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 відкрито провадження у справі № 910/2242/23, підготовче засідання призначено на 22.03.2023.

22.03.2023 відповідачем подано до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в той час як відзиву не подано.

У судове засідання 22.03.2023 з`явились представники сторін. Представник відповідача підтримала клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 29.03.2023.

У судове засідання 29.03.2023 з`явились представники сторін. Представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі, а представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВАПОЛ» та Київським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством укладено Договір про поставку товару № 15/07/2021 від 15.07.2021 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов`язується передавати у власність покупця товарно-матеріалі цінності (далі - товар), що використовується як матеріал (комплектуючі) для виготовлення протезно-ортопедичних виробів, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах передбачених цим Договором.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що оплата за товар здійснюється покупцем у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника згідно підписаної видаткової накладної на товар та виставленого рахунку на товар. Сторони погодили, що дані документи Постачальник передає під час здійснення поставки Товару.

Згідно з пунктом 2.5 Договору сторони дійшли згоди, що покупець здійснює оплату товару на користь на умовах відстрочки платежу на термін до 90 календарних днів з моменту поставки товару.

Пунктом 7.1.1. Договору передбачено, що Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Пунктом 7.4.1 Договору встановлено, що Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1 Договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору у період з 05.08.2021 по 08.12.2021 ним було своєчасно, у повному обсязі та належним чином поставлено товар відповідачу на суму 3 447 889,80 грн, що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Також в позовній заяві вказано, що відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар у розмірі 223 200,00 грн, на підтвердження чого долучено виписки АТ «УКРСИББАНК» по рахунку позивача за 23.10.2021 та 04.11.2021, з урахуванням чого несплаченою залишається заборгованість за поставку товару у розмірі 3 224 689,80 грн.

Крім того, ураховуючи прострочення оплати, позивач просить суд стягнути з відповідача за Договором пеню у розмірі 382 470,32 грн, інфляційне збільшення - 907 090,17 грн та 3% річних - 108 183,76 грн.

З урахування основного боргу загальна сума заборгованості становить - 4 662 434,05 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВАПОЛ» товару Київському казенному експериментальному протезно-ортопедичному підприємству за договором поставки № 15/07/2021 від 15.07.2021 підтверджується видатковими накладними № 324 від 05.08.2021 на суму 617 663,60 грн, № 325 від 05.08.2021 на суму 257 242,00 грн, № 368 від 01.09.2021 на суму 543 872,00 грн, № 372 від 01.09.2021 на суму 33 562,00 грн, № 371 від 02.09.2021 на суму 87 138,00 грн, № 386 від 23.09.2021 на суму 561 423,00 грн, № 387 від 27.09.2021 на суму 89 750,00 грн, № 388 від 30.09.2021 на суму 28 952,00 грн, № 389 від 30.09.2021 на суму 23 251,20 грн, № 392 від 11.10.2021 на суму 249 500,00 грн, № 394 від 12.10.2021 на суму 50 589, 00 грн, № 400 від 25.10.2021 на суму 67 262,00 грн, № 401 від 25.10.2021 на суму 386 787,00 грн, № 473 від 23.11.2021 на суму 426 498,00 грн, № 491 від 08.12.2021 на суму 24 400,00 грн.

Вказані первинні документи оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін й скріплені їх печатками, а тому приймаються судом в якості належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, здійснення господарської операції з передачі товару за Договором на загальну суму 3 224 689,80 грн.

Також на підтвердження здійснення відповідачем часткової оплати товару, поставленого позивачем, в матеріалах справи містяться виписки АТ «УКРСИББАНК» за 23.10.2021 на суму 110 199,00 грн та за 04.11.2021 на суму 113,001,00 грн, які сплачені відповідачем.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати залишку вартості товару на суму 3 224 689,80 грн, доказів на спростування вказаної суми боргу відповідачем суду не надано.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 3 224 689,80 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 108 183, 76 грн та інфляційні у розмірі 907 090, 17 грн за загальний період прострочення з 03.11.2021 по 31.01.2023, а також пеню у розмірі 382 470,32 грн за загальний період прострочення з 03.11.2021 по 08.09.2022.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних за загальний період прострочення відповідача з 03.11.2021 по 31.01.2023, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у зв`язку з неправильним визначенням позивачем початку періодів прострочення відповідача за кожною видатковою накладною, а саме: враховано останній день в розумінні п. 2.5 Договору для здійснення відповідачем розрахунку за поставлений товар.

Таким чином, за перерахунком суду, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 3% річних у розмірі 107 918,69 грн, інфляційних втрат - 886 696,39 грн.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з п. 8.4 Договору у разі несвоєчасної або неповної оплати вартості отриманого товару покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що нарахування штрафних санкцій (пені) за кожною видатковою накладною здійснено в межах встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку, однак позивачем було враховано останній день в розумінні п. 2.5 Договору для здійснення оплати товару відповідачем, у зв`язку з чим неправильно визначено перші дні прострочення.

Здійснивши перерахунок заявленого позивачем розміру пені за прострочення виконання відповідачем зобов`язань із оплати товару, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, суд вважає, що обґрунтованим до стягнення з відповідача є розмір пені у сумі 380 869,63 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (вул. Фролівська, 4, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 03187691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВАПОЛ» (вул. Академіка Кримського, 27, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 37306160) борг у розмірі 3 224 689,80 грн, 3 % річних у розмірі 107 918, 69 грн, інфляційні витрати у розмірі 886 696,39 грн, пеню у розмірі 380 869,63 грн та судовий збір у розмірі 68 996,76 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 04.04.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко