Рішення

від 30.03.2023 по справі 910/13706/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.03.2023Справа № 910/13706/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "ЮР МАКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІК ЧІРІК"

про стягнення 2086039,73 грн

Представники сторін:

від позивача: Доронін Д.В.

від відповідача: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "ЮР МАКС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІК ЧІРІК" про стягнення 2086039,73 грн, з яких: 1243837,65 грн - сума основного боргу, 449110,59 грн - пеня, 62191,88 грн - штраф, 330899,61 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди нерухомого майна №3103/2021 від 31.03.2021.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18.01.2023.

Протокольною ухвалою від 18.01.2023 відкладено підготовче судове засідання на 02.02.2023.

У підготовчому засіданні представник позивача надав суду деталізований розрахунок заборгованості з орендної плати та з компенсації вартості комунальних послуг, а також докази направлення рахунків на відшкодування комунальних послуг.

Протокольною ухвалою від 02.02.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 02.03.2022

У підготовчому засіданні 02.03.2023 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.03.2023.

06.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи про направлення рахунків на відшкодування комунальних послуг.

Представник відповідача у судове засідання 30.03.2023 не з`явився, про розгляд справи по суті відповідач був повідомлений ухвалою від 02.03.2023. З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 0203.2023 направлена на адресу відповідача місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з посиланням на відсутність адресата за адресою.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Отже, у відповідності до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Ураховуючи вище наведене, враховуючи, що відповідач був повідомлений про розгляд справи по суті, за висновками суду неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 30.03.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 30.03.2023 надав пояснення по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 30.03.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що у відповідності до умов договору оренди нерухомого майна №31/03/2021 від 31.03.2021, з урахуванням договору від 26.04.2021 про заміну сторони до договору оренди нерухомого майна Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧІК ЧІРІК" користувалося нежитловим приміщенням, загальною площею 798,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Контрактова Площа, 2/1 (літ. А, В).

Згідно із актом від 01.11.2021 огляду приміщення та фіксації факту припинення користування приміщенням до договору, відповідач вивіз із орендованого приміщення своє майно та фактично припинив користуватись приміщенням.

За обґрунтуваннями позивача заборгованість відповідача за договором оренди становить 1243837,65 грн, з яких:

803116,89 грн - сума орендної плати (заборгованість за серпень-жовтень 2021 року);

440720,76 грн - сума компенсації вартості комунальних послуг (заборгованість за червень-жовтень 2021 року).

Позивач на підставі п.5.1.1. та п.5.1.2. нарахував пеню у сумі 449110,59 грн (період нарахування з 01.11.2021 по 01.12.2022) та штраф у сумі 62191,88 грн, а також на підставі ст.625 ЦК України - інфляційні втрати у сумі 330899,61 грн (період нарахування листопад 2021 року - жовтень 2022 року).

Позиція відповідачів.

Відповідач - відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

31.03.2021 між Приватним підприємством "ЮР МАКС" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АНДЖЕЛЛ" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №31/03/2021 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) частину нежитлового приміщення з окремим ходом, загальною площею 798,9 кв. м. (надалі - приміщення, план-схему якого наведено в додатку 1 до договору), яке знаходиться за адресою: м. Київ, Контрактова Площа, 2/1 (літ. А, В) і належить орендодавцю на праві власності.

У пункті 1.3.1. договору визначено, що приміщення передається орендарю на підставі Акту приймання-передачі приміщення (надалі - Акт приймання-передачі). Акт приймання-передачі підписується Сторонами не пізніше 01 квітня 2021 року.

Згідно із матеріалами справи, приміщення було передане орендарю за актом приймання-передачі 01.04.2021.

У подальшому, 26.04.2021 між Приватним підприємством "ЮР МАКС" (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "АНДЖЕЛЛ" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧІК ЧІРІК" (новий орендар, відповідач) був укладений договір про заміну сторони до договору оренди нерухомого майна №31/03/2021 від 31.03.2021, згідно якого до відповідача перейшли всі права та обов`язки орендаря за договором оренди.

Строк оренди починається з дати оформлення акту-приймання-передачі і закінчується відповідного числа відповідного місяця відповідного календарного року строку оренди або в день дострокового розірвання/припинення дії договору, що оформляється актом приймання-передачі (актом повернення).

Відповідно до п.3.4.1. договору, орендар зобов`язаний сплачувати плату за користування приміщенням (надалі - орендна плата) у розмірах та у терміни, що визначаються договором. Нарахування орендної плати за договором здійснюється з дати передачі приміщення за актом приймання-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін, та припиняється з дати повернення приміщення орендарю, що підтверджується відповідним підписаним уповноваженими представниками сторін актом приймання-передачі (повернення).

Згідно із п.3.4.2. договору, за спільною домовленістю сторін, щомісячна орендна плата за використання приміщення для здійснення ремонтних робіт, у пільговий термін 61 календарний день з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення, становить 1 200,00 гри., в тому числі ПДВ 200,00 грн. за 1 (один) календарний місяць оренди за всю орендовану площу.

У пункті п.3.4.2.1. договору передбачено, що після закінчення пільгового терміну і до кінця 4 (четвертого) місяця оренди, щомісячна базова орендна ставка за використання Приміщення, становить 296,23 грн без ПДВ, крім того ПДВ 59,25 грн, розмір щомісячної орендної ставки з ПДВ становить 355,48 грн, за 1 кв.м., що є еквівалентом 12,75 доларів США згідно з офіційним обмінним курсом НБУ, на дату підписання договору. Базова орендна ставка підлягає щомісячному перерахунку згідно п. 3.4.3. договору. Орендна плата за 1 (один) календарний місяць оренди за всю орендовану площу після закінчення пільгового терміну і до кінця 4 (четвертого) місяця оренди, становить 236 658,15 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% 47 331,63 грн, розмір щомісячної орендної плати з ПДВ становить 283989,78 грн, що є еквівалентом 10184,40 доларів США згідно з офіційним обмінним курсом НБУ, встановленим на дату підписання договору.

Відповідно до п.3.4.2.2. договору, за спільною домовленістю сторін, починаючи з 5 (п`ятого) місяця оренди і до кінця 12 (дванадцятого) місяця оренди, щомісячна базова орендна ставка за використання приміщення, становить 476,28 грн без ПДВ, крім того ПДВ 95,26 грн, розмір щомісячної орендної ставки з ПДВ становить 571,54 грн, за 1 кв.м., що є еквівалентом 20,50 доларів США згідно з офіційним обмінним курсом НБУ, на дату підписання договору. Базова орендна ставка підлягає щомісячному перерахунку згідно п.3.4.3. договору. Орендна плата за 1 (один) календарний місяць оренди за всю орендовану площу з 5 (п`ятого) місяця оренди і до кінця 12 (дванадцятого) місяця оренди, становить 380 500,09 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% 76 100,02 грн, розмір щомісячної орендної плати з ПДВ становить 456 600,11 грн., що є еквівалентом 16 374,25 доларів США згідно з офіційним обмінним курсом НБУ, встановленим на дату підписання Договору

За змістом п.3.4.4. договору, орендна плата сплачується орендарем авансом щомісячно, не пізніше 25 (двадцять п`ятого) числа кожного поточного місяця, шляхом її безготівкового перерахування з рахунку орендаря на поточний рахунок орендодавцем. Якщо таке число припадає на святковий/вихідний, то орендна плата сплачується в робочий день, що передує такому святковому/вихідному дню.

Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату не пізніше строку, зазначеного в цьому пункті договорі, незалежно від факту одержання ним виставлено рахунку фактури. При неотриманні орендарем відповідного рахунку фактури, орендна плата розраховується орендарем самостійно відповідно до п.3.4.3 до цього договору.

У п.3.5.1. та п.3.5.2. договору встановлено, що для забезпечення виконання грошових зобов`язань орендаря за договором, орендар сплачує гарантійний платіж, який дорівнює місячній орендній платі, в наступному порядку:

суму в розмірі 205 778,27 грн в тому числи ПДВ в розмірі 34296,38 грн, орендар сплачує протягом 7 (семи) банківських днів з дня підписання цього договору;

суму в розмірі 205778,27 грн в тому числи ПДВ в розмірі 34 296,38 грн, орендар сплачує протягом 45 (сорок п`ять) календарних днів з дня підписання цього договору;

суму в розмірі 411556,53 грн в тому числи ПДВ в розмірі 68 592,76 грн, орендар сплачує протягом 24 (двадцяти чотирьох) місяців з дня підписання цього договору;

Орендодавець може використати гарантійний платіж для покриття будь-яких платіжних зобов`язань орендаря за договором. Порядок зарахування гарантійного платежу в погашення окремих платежів визначається відповідно до п.3.3.1. договору.

У п.3.4.3. договору сторони погодили, що до складу орендної плати за договором не входить плата за комунальні послуги та експлуатаційні витрати. Оплата комунальних послуг та експлуатаційних витрат здійснюється на умовах передбачених статтею 3.6. договору.

Відповідно до п.3.6.1. договору, під комунальними послугами в даному договорі розуміються послуги з надання електроенергії, теплоенергії, водопостачання, каналізування (водовідведення), та інших послуг, як що це буде можливим.

Під експлуатаційними витратами в договорі розуміються витрати пов`язані з витратами по використанню та експлуатації приміщень в будинку, згідно його функціонального призначення і проведення необхідних заходів, щодо збереження стану конструкцій, мереж, при якому вони здатні виконувати задані функції згідно параметрів, які визначенні вимогами технічної документації. А також утримання прибудинкових територій, будинку і прилеглих споруд.

Оплата комунальних послуг, експлуатаційних витрат (за винятком тих, що указані в п. 3.6.2. цього договору), здійснюються орендодавцем, самостійно на підставі договорів, що укладаються орендодавцем із постачальниками відповідних комунальних послуг та виконавцями робіт, що відносяться експлуатаційних витрат.

Орендар компенсує орендодавцю оплату отриманих комунальних послуг, здійснених експлуатаційних витрат (компенсаційні виплати), на підставі належним чином оформлених і переданих йому орендодавцем рахунків. Ціна комунальних послуг та експлуатаційних витрат, що надаються відповідними постачальниками послуг, яка підлягає компенсації орендарем, округляється до двох знаків в сторону зменшення.

Рахунки повинні відповідати комунальним тарифам, що діятимуть на території міста на час отримання орендарем відповідних послуг та відповідати договірним цінам виконавця робіт, що відносяться до експлуатаційних витрат (згідно показників лічильників, чи пропорційно від займаної площі до загальної площі будівлі (території).

Згідно із п.3.6.2. договору орендар самостійно сплачує комунальні послуги з вивозу побутових відходів, експлуатаційні витрати відмінні від п.3.6.1. даного договору, послуги зв`язку, послуги протипожежної охорони, охорони послуги на підставі договорів, що укладаються з постачальниками відповідних послуг та самостійно утримує прилеглу до приміщення територію у належному санітарному стані.

Компенсація комунальних послуг та експлуатаційних витрат здійснюються орендарем не пізніше 10 банківських днів з дня отримання акта виконаних робіт за попередній місяць та рахунку фактури.

Згідно із п.5.1.1. договору, у разі прострочення орендарем виконання зобов`язання, яке передбачає здійснення платежів, в тому числі внесення або поповнення гарантійного платежу, на користь орендодавця, або, якщо який-небудь платіж по договору буде прострочено орендарем, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю додатково до простроченої суми, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення: пеню за прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на час порушення зобов`язання, відповідної суми простроченого зобов`язання.

Відповідно до п.5.1.2. договору, крім зазначеної у п. 5.1.1. цього договору, до орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення грошових зобов`язань (не своєчасне здійснення платежу та/або не в повному обсязі), в тому числі, внесення та поповнення гарантійного платежу: якщо період прострочення перевищує 10 (десять) календарних днів, то орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 5% (п`ять відсотків) від простроченої суми грошового зобов`язання.

У відповідності до п.2.1. договору строк оренди приміщення за цим договором складає 2 (два) роки та 11 (одинадцять) місяців без права автоматичного продовження.

Відповідно до пунктів 6.5.1. та 6.5.5. договору, договір може бути розірваний або може бути припинений лише з підстав, передбачених умовами договору або положеннями чинного законодавства України. Орендар також має право в односторонньому порядку та з будь-яких причин розірвати договір, письмово повідомивши орендодавця за 90 (дев`яносто) календарних днів до запланованої дати розірвання. Таке право виникає у орендаря не раніше ніж після спливу перших 12 (дванадцяти) місяців оренди по цьому договору.

Згідно із п.6.6.2. договору, повернення приміщення орендарем та його передача орендодавцю здійснюється на підставі акту приймання-передачі (акту повернення), який підписується сторонами.

Сторони зобов`язані в останній день строку оренди приміщення з`явитися у приміщення для підписання Акту приймання-передачі (повернення). Орендар зобов`язаний повернути приміщення, інженерні системи, в ідеально чистому стані та усунути пошкодження, спричинені в процесі звільнення приміщення, здійснити заміну всього ушкодженого та втраченого нерухомого майна орендодавця, майном аналогічної якості або компенсувати орендодавцю витрати на таку заміну.

Орендар в день повернення приміщення надає уповноваженому представнику орендодавця всі документи, які підтверджують сплату станом на дату повернення всіх сум, передбачених договором.

Відповідно до наданого позивачем у матеріали справи акту від 01.11.2021 огляду приміщення та фіксації факту припинення користування приміщенням до договору, відповідач вивіз із орендованого приміщення своє майно та фактично припинив користуватись приміщенням. Акт приймання-передачі (повернення) приміщення у матеріалах справи відсутній.

Згідно із наданими позивачем у матеріали справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №RM00000061 від 30.04.2021, №RM00000053 від 30.04.2021, №RM00000071 від 31.05.2021, №RM00000066 від 31.05.2021, №RM00000083 від 30.06.2021, №RM00000076 від 30.06.2021, №RM00000093 від 31.07.2021, №RM00000096 від 31.07.2021, №RM00000108 від 31.08.2021, №RM00000061 від 30.04.2021, №RM00000106 від 31.08.2021, №RM00000120 від 30.09.2021, №RM00000115 від 30.09.2021, №RM00000132 від 31.10.2021, №RM00000128 від 31.10.2021 та розрахунками за період фактичного користування приміщенням (квітень - жовтень 2021 року), у відповідності до умов договору відповідачу було нараховано 2401245,21 грн, з яких: 1940179,89 грн - сума орендної плати; 461065,32 грн - сума компенсації вартості комунальних послуг.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за квітень-липень 2021 року підписані зі сторони відповідача без заперечень та зауважень. Акти за серпень-жовтень 2021 року направлені відповідачеві 16.11.2022 та згідно із відомостями з сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення №0102122154588, вказане поштове відправлення повернуто за зворотною адресою 01.12.2022. Також під час розгляду справи позивач надав докази направлення 25.01.2023 на адресу відповідача рахунків на оплату комунальних послуг.

Відповідач здійснив оплату гарантійного платежу та частково орендну плату і компенсацію комунальних послуг на загальну суму 1157407,56 грн, що підтверджується доданими до позову платіжними дорученнями.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором становить 1243837,65 грн, з яких: 803116,89 грн - сума орендної плати (заборгованість за серпень-жовтень 2021 року); 440720,76 грн - сума компенсації вартості комунальних послуг (заборгованість за червень-жовтень 2021 року).

Посилаючись на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання позивач на підставі п.5.1.1. нарахував пеню у сумі 449110,59 грн (період нарахування з 01.11.2021 по 01.12.2022), на підставі п. п.5.1.2. штраф у сумі 62191,88 грн, а також на підставі ст.625 ЦК України - інфляційні втрати у сумі 330899,61 грн (період нарахування листопад 2021 року - жовтень 2022 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Як підтверджено матеріалами справи, у період з квітня - жовтень 2021 року відповідач на підставі договору оренди нерухомого майна №31/03/2021 від 31.03.2021 користувався нежитловим приміщенням загальною площею 798,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Контрактова Площа, 2/1 (літ. А, В).

Згідно із наданими позивачем у матеріали справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №RM00000061 від 30.04.2021, №RM00000053 від 30.04.2021, №RM00000071 від 31.05.2021, №RM00000066 від 31.05.2021, №RM00000083 від 30.06.2021, №RM00000076 від 30.06.2021, №RM00000093 від 31.07.2021, №RM00000096 від 31.07.2021, №RM00000108 від 31.08.2021, №RM00000061 від 30.04.2021, №RM00000106 від 31.08.2021, №RM00000120 від 30.09.2021, №RM00000115 від 30.09.2021, №RM00000132 від 31.10.2021, №RM00000128 від 31.10.2021 та розрахунками за період фактичного користування приміщенням (квітень - жовтень 2021 року), у відповідності до умов договору відповідачу було нараховано 2401245,21 грн, з яких: 1940179,89 грн - сума орендної плати; 461065,32 грн - сума компенсації вартості комунальних послуг.

Згідно із ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями відповідач у період з 13.05.2021 по 17.09.2021 здійснив оплату гарантійного платежу та частково орендну плату і компенсацію комунальних послуг на загальну суму 1157407,56 грн. Неоплаченими залишилися орендна плата за серпень-жовтень 2021 року та комунальні послуги (за червень-жовтень 2021 року), а саме: 803116,89 грн - сума орендної плати; 440720,76 грн - сума компенсації вартості комунальних послуг.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст.252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч.1 ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно із встановленого у п.3.4.4. договору строку оплати, відповідач зобов`язаний здійснити оренду плату серпень-жовтень 2021 року у такі строки: за серпень 2021 року - у строк до 25.08.2021; за вересень 2021 року - у строк до 27.09.2021 (оскільки 25.09.2021 припадає на вихідний день - суботу); за жовтень 2021 року - у строк до 25.10.2021.

У відповідності до встановленого у п.3.6.2. договору строку оплати, відповідач зобов`язаний здійснити оплату комунальних платежів за червень-липень 2021 року у такі строки: за червень 2021 року - у строк до 14.07.2021, за липень 2021 року - у строк до 13.08.2021 (виходячи з того, що акти за червень-липень 2021 року підписані відповідачем та строк оплати розраховується 10 банківських днів від дати актів). Як підтверджено матеріалами справи акти за серпень-жовтень 2021 року направлені відповідачеві 16.11.2022 та згідно із відомостями з сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення №0102122154588, вказане поштове відправлення повернуто за зворотною адресою 01.12.2022. Відтак, у відповідності до п.3.6.2. договору, строк оплати комунальних платежів за серпень-жовтень 2021 року є таким, що настав 15.12.2022. Оскільки строк оплати комунальних платежів за серпень-жовтень 2021 року є таким, що настав під час судового провадження, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення боргу зі сплати комунальних платежів за серпень-жовтень 2021 року у сумі 126613,14 грн.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що у статті 79 Господарського процесуального кодексу України впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тобто, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Зважаючи на приписи ст.509, 525, 526, 612, 762 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що наданими позивачем та оціненими судом доказами підтверджується невиконання відповідачем зобов`язання з повної оплати орендної плати за серпень-жовтень 2021 року та комунальних послуг за червень-жовтень 2021 року та наявність у відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 803116,89 грн та компенсації вартості комунальних послуг у сумі 440720,76 грн, всього: 1243837,65 грн.

Відповідач у відповідності наведених приписів процесуального закону наведених у позові обставин щодо порушення договору не спростував.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання за договором нараховані: на підставі п.5.1.1. - пеню у сумі 449110,59 грн (період нарахування з 01.11.2021 по 01.12.2022), на підставі п. п.5.1.2. - штраф у сумі 62191,88 грн, а також на підставі ст.625 ЦК України - інфляційні втрати у сумі 330899,61 грн (період нарахування листопад 2021 року - жовтень 2022 року).

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність за порушення строку виконання грошового зобов`язання у вигляді пені встановлена в п.5.1.1. договору.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Пункт 5.1.1. договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, зокрема, який є більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.

Вжите у договорі формулювання щодо нарахування пені "за весь час прострочення" неможливо визнати таким, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України. Аналогічна позиція наведена у поставові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19.

Отже, визначений позивачем період нарахування пені з 01.11.2021 по 01.12.2022 не відповідає приписам частини 6 статті 232 ГК України. Також судом встановлено, що позивач здійснив нарахування пені на суму 1147068,50 грн, не вказавши, з яких сум боргу з оренди та/або комунальних послуг (сума, за який місяць) складається визначена позивачем для нарахування сума заборгованості.

З урахуванням зазначеного та з огляду на встановлені вище строки оплати, суд зазначає, що правильними періодами нарахування та сумами заборгованості на які здійснюється нарахування є: на заборгованість з орендної плати за серпень 2021 року з 26.08.2021 по 25.02.2022; на заборгованість з орендної плати за вересень 2021 року з 28.09.2021 по 27.03.2022; на заборгованість з орендної плати за жовтень 2021 року з 25.10.2021 по 25.04.2022; на заборгованість за комунальні послуги за червень 2021 року з 15.07.2021 по 14.01.2022; на заборгованість за комунальні послуги за липень 2021 року з 14.08.2021 по 14.02.2022.

За перерахунком суду, у межах визначеного позивачем початку періоду нарахування пені (з 01.11.2021), розмір пені становить 101081,51 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

При цьому, нарахування штрафних санкцій на заборгованість з комунальних платежів за серпень-жовтень 2021 року на суму 126613,14 грн не здійснюється, оскільки прострочення відбулося з 16.12.2022 та знаходиться поза межами визначеного позивачем періоду нарахування.

Згідно із ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Оскільки, станом на час пред`явлення позовних вимог, матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем сплати оренди за серпень-жовтень 2021 року та комунальних послуг за червень-липень 2021 року понад 10 календарних днів обґрунтованою є сума штрафу у сумі 55861,23 грн (1117224,51 х 5%), нарахована на підставі п.5.1.2. договору.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Як вже зазначалося вище, нарахування штрафних санкцій та інфляційних втрат на заборгованість з комунальних платежів за серпень-жовтень 2021 року не здійснюється, оскільки прострочення відбулося з 16.12.2022 та знаходиться поза межами визначеного позивачем періоду, а відтак, нарахування інфляційних втрат здійснюється на заборгованість у сумі 1117224,51 грн (загальна сума заборгованості зі сплати оренди за серпень-жовтень 2021 року та комунальних послуг за червень-липень 2021 року). За перерахунком суду інфляційні втрати за період: листопад 2021 року - жовтень 2022 року, становлять 297216,57 грн, а відтак позовні вимоги у цій частині є також частково обґрунтованими.

При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права здійснити нарахування штрафних санкцій та інфляційних втрат на заборгованість з комунальних платежів за серпень-жовтень 2021 року в межах окремого позовного провадження.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку поданим у матеріали справи доказам та наведеним позивачем обставинам, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного підприємства "ЮР МАКС", а саме в частині стягнення заборгованості у сумі 1243837,65 грн, пені у сумі 101081,51 грн, штрафу у сумі 55861,23 грн та інфляційних втрат у сумі 297216,57 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІК ЧІРІК" (04070, місто Київ, пл. Контрактова, будинок 2/1; ідентифікаційний код 44371191) на користь Приватного підприємства "ЮР МАКС" (03040, місто Київ, вул. Васильківська, будинок 2-А, ідентифікаційний код 36844906) заборгованість у сумі 1243837,65 грн, пеню у сумі 101081,51 грн, штраф у сумі 55861,23 грн, інфляційні втрати у сумі 297216,57 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 25469,95 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 04.04.2023.

Суддя С. О. Турчин