Рішення

від 04.04.2023 по справі 910/14040/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.04.2023Справа № 910/14040/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Експорт"

про стягнення 1 132 651,06 грн.,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Експорт" (далі - відповідач) грошових коштів у загальному розмірі 1 132 651,06 грн., з яких: 781 452,00 грн. - основний борг, 119 551,52 грн. - пеня, 54 701,64 грн. - штраф, 159 185,56 грн. - інфляційні втрати, 17 760,34 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами 07.02.2022 року договором поставки продуктів переробки зернових культур № 07/02, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Харвест Експорт" утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат у вищенаведених розмірах.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2022 року вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

30.12.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 30.12.2022 року, в якому останнє просило суд продовжити встановлений ухвалою від 20.12.2022 року в справі № 910/14040/22 строк на усунення недоліків до 10.01.2023 року.

06.01.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 06.01.2023 року про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2023 року в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про продовження строку на подання заяви про усунення недоліків до 10.01.2023 року відмовлено; відкрито провадження у справі № 910/14040/22 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 18.01.2023 року про відкриття провадження у справі № 910/14040/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, місто Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 17, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105493363014.

Проте, зазначене відправлення з трек-номером 0105493363014 вручене відповідачу не було з посиланням на відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Експорт" за вищенаведеною адресою.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2023 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2022 року між Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харвест Експорт" (покупець) укладено договір поставки продуктів переробки зернових культур № 07/02 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупця продукти переробки зернових культур (далі - товар) на умовах та в строки, обумовлені Договором, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити вартість товару відповідно до умов Договору і Специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

У пунктах 1.2, 1.3 Договору сторони погодили, що одиницею виміру товару, що поставляється на умовах Договору, є метрична тонна. Товар за Договором поставляється (передається) партіями у строки, вказані в Специфікації.

За умовами пункту 1.4 Договору перелік найменувань товару, його асортимент, одиниця виміру, кількість та ціна за одиницю товару узгоджуються сторонами у Специфікаціях до Договору, що після підписання уповноваженими представниками сторін становлять його невід`ємну частину. Кожна наступна Специфікація не відміняє і не припиняє попередніх Специфікацій ні повністю, ні частково, якщо інше не передбачено у Специфікації чи інших додатках до Договору.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 означеного правочину його сума становить вартість усього поставленого товару протягом строку дії Договору, але в будь-якому випадку не може перевищувати 10 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ. Вартість кожної окремої партії товару та ціна за одиницю товару, що поставляється згідно з Договором, визначається у Специфікації, яку сторони підписують на кожну окрему партію товару.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що покупець здійснює передоплату 100 % вартості товару по кожній окремій Специфікації окремої партії товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання рахунку-фактури на товар із зазначенням точної суми ПДВ.

Згідно з пунктом 5.5 Договору розрахунок покупцем за товар здійснюється у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника у строки, передбачені Договором.

Товар, що поставляється, оплачується по узгодженим сторонами у Специфікаціях цінам згідно рахунків та/або видаткових накладних (пункт 5.6 цієї угоди).

Пунктом 6.9 Договору встановлено, що перехід права власності на кожну партію товару відбувається в момент передачі товару представнику покупця, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками обох сторін товарно-транспортної накладної на товар та/або підписанням уповноваженим представником покупця супровідних документів з проставленням дати фактичного отримання товару в таких документах та/або підписання акту прийому-передачі. Якщо дата покупцем не проставляється, моментом отримання є дата, позначена постачальником при складанні супровідної документації.

За умовами пункту 13.1 Договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022 року, а в частині виконання зобов`язань про нерозголошення конфіденційної інформації - згідно відповідних умов Договору.

У Специфікації від 07.02.2022 року № 1 до Договору сторони погодили поставку Товариству з обмеженою відповідальністю "Харвест Експорт" товару - висівки пшеничні розсипні, у кількості 150 тон (+/- 10 %) загальною вартістю 630 000,00 грн. Згідно з умовами цієї Специфікації період поставки: з 07.02.2022 року по 28.02.2022 року; місце поставки товару: м. Кролевець, Сумська обл., вул. Андріївська, буд. 10, на умовах CPT-склад постачальника (Україна) (Інкотермс 2010) - філія АТ "ДПЗКУ" "Кролевецький КХП"; місце вивантаження: на умовах CPT-склад постачальника (Україна) (Інкотермс 2010) - м. Одеса, вул. Промислова, 1/14; порядок розрахунків: 100 % попередня оплата кожної окремої партії товару.

У Специфікації від 07.02.2022 року № 2 до Договору сторони погодили поставку відповідачу аналогічного товару - висівки пшеничні розсипні, у кількості 150 тон (+/- 10 %) загальною вартістю 630 000,00 грн. Згідно з умовами цієї Специфікації період поставки: з 07.02.2022 року по 28.02.2022 року; місце поставки товару: м. Львів, Львівська обл., вул. Богдана Хмельницького, буд. 88, на умовах CPT-склад постачальника (Україна) (Інкотермс 2010) - філія АТ "ДПЗКУ" "Львівський КХП"; місце вивантаження: на умовах CPT-склад постачальника (Україна) (Інкотермс 2010) - м. Одеса, вул. Промислова, 1/14; порядок розрахунків: 100 % попередня оплата кожної окремої партії товару.

На оплату погодженого сторонами товару позивач виставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Харвест Експорт" рахунки від 07.02.2022 року № 66 на суму 630 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 105 000,00 грн.) та від 07.02.2022 року № 67 на суму 630 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 105 000,00 грн.).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач у період з 14.02.2022 року по 23.02.2022 року відповідно до наявних у матеріалах справи копій підписаних між уповноваженими представниками сторін та скріплених їх печатками без будь-яких заперечень чи зауважень видаткових накладних від 14.02.2022 року № 457 на суму 100 968,00 грн., від 14.02.2022 року № 458 на суму 95 928,00 грн., від 15.02.2022 року № 459 на суму 86 856,00 грн., від 15.02.2022 року № 460 на суму 80 304,00 грн., від 16.02.2022 року № 461 на суму 85 848,00 грн., від 17.02.2022 року № 464 на суму 89 628,00 грн., від 17.02.2022 року № 465 на суму 98 616,00 грн., від 18.02.2022 року № 466 на суму 88 200,00 грн., від 18.02.2022 року № 467 на суму 93 156,00 грн., від 22.02.2022 року № 468 на суму 97 188,00 грн., від 23.02.2022 року № 462 на суму 83 748,00 грн. та від 23.02.2022 року № 463 на суму 83 412,00 грн. поставив у власність відповідача погоджений між контрагентами товар загальною вартістю 1 083 852,00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за Договором.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті вартості поставленого позивачем товару за вищевказаними видатковими накладними виконав частково, оплативши 21.02.2022 року згідно з платіжним дорученням № 12 лише частину його вартості на суму 302 400,00 грн. (погасивши борг за товар, поставлений за видатковими накладними від 14.02.2022 року № 457 на суму 100 968,00 грн., від 14.02.2022 року № 458 на суму 95 928,00 грн., від 15.02.2022 року № 459 на суму 86 856,00 грн., а також частково, на суму 18 648,00 грн., оплативши вартість товару за видатковою накладною від 15.02.2022 року № 460 на загальну суму 80 304,00 грн.), та заборгувавши таким чином Акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за рештою видаткових накладних 781 452,00 грн.

Слід зазначити, що листом від 12.10.2022 року № 1/12 відповідач звернувся до постачальника з проханням розглянути можливість надання покупцеві відстрочки розрахунку за поставлений товар. У наведеному листі відповідач, крім іншого, визнав наявну в нього суму боргу перед Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у розмірі 781 452,00 грн. Проте, матеріали справи не містять доказів акцептування постачальником цієї пропозиції та надання позивачем згоди на відстрочення здійснення відповідачем платежів за Договором у розмірі 781 452,00 грн.

Разом із тим, у матеріалах справи наявна копія адресованого Товариству з обмеженою відповідальністю "Харвест Експорт" листа позивача від 11.11.2022 року № 130-12-19/3022, в якому останній вимагав терміново погасити наявну у відповідача заборгованість за Договором у розмірі 781 452,00 грн.

Проте вищенаведена претензія була залишена відповідачем без задоволення, а спірна заборгованість у добровільному порядку не сплачена, у зв`язку із чим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеним правочином регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 781 452,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Зважаючи на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Харвест Експорт" своїх зобов`язань за Договором, позивач просив суд стягнути з покупця 119 551,52 грн. пені, нарахованої на прострочені суми основного боргу за вищевказаними видатковими накладними (з урахуванням здійсненого відповідачем 21.02.2022 року часткового погашення боргу на суму 302 400,00 грн.), з яких: 442,60 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 100 968,00 грн. за видатковою накладною від 14.02.2022 року № 457 у період з 14.02.2022 року по 21.02.2022 року; 420,51 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 95 928,00 грн. за видатковою накладною від 14.02.2022 року № 458 у період з 14.02.2022 року по 21.02.2022 року; 333,15 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 86 856,00 грн. за видатковою накладною від 15.02.2022 року № 459 у період з 15.02.2022 року по 21.02.2022 року; 308,02 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 80 304,00 грн. за видатковою накладною від 15.02.2022 року № 460 у період з 15.02.2022 року по 21.02.2022 року; 13 853,28 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 85 848,00 грн. за видатковою накладною від 16.02.2022 року № 461 у період з 16.02.2022 року по 16.08.2022 року; 14 536,92 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 89 628,00 грн. за видатковою накладною від 17.02.2022 року № 464 у період з 17.02.2022 року по 17.08.2022 року; 15 994,70 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 98 616,00 грн. за видатковою накладною від 17.02.2022 року № 465 у період з 17.02.2022 року по 17.08.2022 року; 14 377,81 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 88 200,00 грн. за видатковою накладною від 18.02.2022 року № 466 у період з 18.02.2022 року по 18.08.2022 року; 15 185,70 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 93 156,00 грн. за видатковою накладною від 18.02.2022 року № 467 у період з 18.02.2022 року по 18.08.2022 року; 16 162,50 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 97 188,00 грн. за видатковою накладною від 22.02.2022 року № 468 у період з 22.02.2022 року по 22.08.2022 року; 13 996,24 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 83 748,00 грн. за видатковою накладною від 23.02.2022 року № 462 у період з 23.02.2022 року по 23.08.2022 року; 13 940,09 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 83 412,00 грн. за видатковою накладною від 23.02.2022 року № 463 у період з 23.02.2022 року по 23.08.2022 року.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пункту 7.3 Договору, у випадку несвоєчасної оплати вартості товару згідно умов Договору, покупець сплачує постачальнику на вимогу останнього, зокрема, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, за кожен день прострочення від несплаченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 119 551,52 грн., суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених методологічних помилок при визначенні початкових та кінцевих дат періодів прострочення та кількості днів за відповідні періоди прострочення, що призвело до заявлення суми вказаної штрафної санкції у завищеному розмірі.

Так, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Правовий аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної оплати товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення наведених сум.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у пункті 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" та постановах Верховного Суду у справах № 927/1091/17 від 10.07.2018, № 922/1008/16 від 13.06.2018, № 910/13064/17 від 10.04.2018, № 910/9078/18 від 08.05.2019.

Судом також враховано, що негайне виконання обов`язку покупця оплатити вартість поставленого йому постачальником товару прямо випливає з актів цивільного законодавства (статті 655, 692, 712 Цивільного кодексу України).

Проте, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що розрахунок пені було здійснено, зокрема, з урахуванням дня, в якому відбулася часткова оплата товару (21.02.2022 року), що суперечить вищезазначеним положенням чинного законодавства. Також, позивачем всупереч вимог частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України невірно визначено дати початкових періодів нарахування наведених сум пені.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказані останнім періоди (з урахуванням встановлених судом дійсних дат виникнення прострочення відповідача по кожному взятому на себе зобов`язанню окремо, а також здійсненого відповідачем 21.02.2022 року платежу), є 118 758,13 грн., з яких: 331,95 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 100 968,00 грн. за видатковою накладною від 14.02.2022 року № 457 у період з 15.02.2022 року по 20.02.2022 року; 315,38 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 95 928,00 грн. за видатковою накладною від 14.02.2022 року № 458 у період з 15.02.2022 року по 20.02.2022 року; 237,96 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 86 856,00 грн. за видатковою накладною від 15.02.2022 року № 459 у період з 16.02.2022 року по 20.02.2022 року; 220,01 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 80 304,00 грн. за видатковою накладною від 15.02.2022 року № 460 у період з 16.02.2022 року по 20.02.2022 року; 13 806,24 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 85 848,00 грн. за видатковою накладною від 16.02.2022 року № 461 у період з 17.02.2022 року по 16.08.2022 року; 14 487,81 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 89 628,00 грн. за видатковою накладною від 17.02.2022 року № 464 у період з 18.02.2022 року по 17.08.2022 року; 15 940,67 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 98 616,00 грн. за видатковою накладною від 17.02.2022 року № 465 у період з 18.02.2022 року по 17.08.2022 року; 14 329,48 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 88 200,00 грн. за видатковою накладною від 18.02.2022 року № 466 у період з 19.02.2022 року по 18.08.2022 року; 15 134,66 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 93 156,00 грн. за видатковою накладною від 18.02.2022 року № 467 у період з 19.02.2022 року по 18.08.2022 року; 16 109,24 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 97 188,00 грн. за видатковою накладною від 22.02.2022 року № 468 у період з 23.02.2022 року по 22.08.2022 року; 13 950,35 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 83 748,00 грн. за видатковою накладною від 23.02.2022 року № 462 у період з 24.02.2022 року по 23.08.2022 року; 13 894,38 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 83 412,00 грн. за видатковою накладною від 23.02.2022 року № 463 у період з 24.02.2022 року по 23.08.2022 року.

Також, у поданій позовній заяві Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" просило суд стягнути з відповідача 54 701,64 грн. штрафу, нарахованого внаслідок несвоєчасного проведення відповідачем розрахунків за Договором.

Положеннями частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом пункту 7.3 Договору у випадку прострочення покупцем оплати вартості товару згідно умов Договору понад тридцять днів, з покупця додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вказаної суми.

Оскільки розмір нарахованого позивачем штрафу відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Експорт" 54 701,64 грн. штрафу.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" підлягає пеня у розмірі 118 758,13 грн. та 54 701,64 грн. штрафу. Водночас у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 793,39 грн. пені слід відмовити.

У той же час суд звертає увагу на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого за Договором товару, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Експорт" 3 % річних у загальному розмірі 17 760,34 грн., нарахованих на відповідні суми основного боргу за кожною спірною видатковою накладною у період з 14.02.2022 року по 12.12.2022 року, з яких: 66,39 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 100 968,00 грн. за видатковою накладною від 14.02.2022 року № 457 у період з 14.02.2022 року по 21.02.2022 року; 63,08 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 95 928,00 грн. за видатковою накладною від 14.02.2022 року № 458 у період з 14.02.2022 року по 21.02.2022 року; 49,97 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 86 856,00 грн. за видатковою накладною від 15.02.2022 року № 459 у період з 15.02.2022 року по 21.02.2022 року; 46,20 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 80 304,00 грн. за видатковою накладною від 15.02.2022 року № 460 у період з 15.02.2022 року по 21.02.2022 року; 2 116,80 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 85 848,00 грн. за видатковою накладною від 16.02.2022 року № 461 у період з 16.02.2022 року по 12.12.2022 року; 2 202,64 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 89 628,00 грн. за видатковою накладною від 17.02.2022 року № 464 у період з 17.02.2022 року по 12.12.2022 року; 2 399,21 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 98 616,00 грн. за видатковою накладною від 17.02.2022 року № 465 у період з 17.02.2022 року по 12.12.2022 року; 2 160,30 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 88 200,00 грн. за видатковою накладною від 18.02.2022 року № 466 у період з 18.02.2022 року по 12.12.2022 року; 2 281,68 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 93 156,00 грн. за видатковою накладною від 18.02.2022 року № 467 у період з 18.02.2022 року по 12.12.2022 року; 2 348,49 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 97 188,00 грн. за видатковою накладною від 22.02.2022 року № 468 у період з 22.02.2022 року по 12.12.2022 року; 2 016,84 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 83 748,00 грн. за видатковою накладною від 23.02.2022 року № 462 у період з 23.02.2022 року по 12.12.2022 року; 2 008,74 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 83 412,00 грн. за видатковою накладною від 23.02.2022 року № 463 у період з 23.02.2022 року по 12.08.2022 року.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 159 185,56 грн. інфляційних втрат, нарахованих на вищенаведені суми заборгованості покупця протягом вказаних періодів згідно з наданим Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Водночас, при дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат судом було встановлено, що такий розрахунок не у повній мірі відповідає положенням законодавства в силу допущених аналогічних методологічних помилок при визначенні початкових та кінцевих дат періодів прострочення та кількості днів за відповідні періоди прострочення, що призвело до заявлення наведених сум у завищеному розмірі.

Враховуючи зазначені обставини, обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказані останнім періоди (з урахуванням встановлених судом дійсних дат виникнення прострочення відповідача по кожному взятому на себе зобов`язанню окремо, а також здійсненого відповідачем 21.02.2022 року платежу), є 17 665,64 грн., з яких: 49,79 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 100 968,00 грн. за видатковою накладною від 14.02.2022 року № 457 у період з 15.02.2022 року по 20.02.2022 року; 47,31 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 95 928,00 грн. за видатковою накладною від 14.02.2022 року № 458 у період з 15.02.2022 року по 20.02.2022 року; 35,69 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 86 856,00 грн. за видатковою накладною від 15.02.2022 року № 459 у період з 16.02.2022 року по 20.02.2022 року; 33,00 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 80 304,00 грн. за видатковою накладною від 15.02.2022 року № 460 у період з 16.02.2022 року по 20.02.2022 року; 2 109,74 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 85 848,00 грн. за видатковою накладною від 16.02.2022 року № 461 у період з 17.02.2022 року по 12.12.2022 року; 2 195,27 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 89 628,00 грн. за видатковою накладною від 17.02.2022 року № 464 у період з 18.02.2022 року по 12.12.2022 року; 2 415,42 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 98 616,00 грн. за видатковою накладною від 17.02.2022 року № 465 у період з 18.02.2022 року по 12.12.2022 року; 2 153,05 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 88 200,00 грн. за видатковою накладною від 18.02.2022 року № 466 у період з 19.02.2022 року по 12.12.2022 року; 2 274,03 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 93 156,00 грн. за видатковою накладною від 18.02.2022 року № 467 у період з 19.02.2022 року по 12.12.2022 року; 2 340,50 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 97 188,00 грн. за видатковою накладною від 22.02.2022 року № 468 у період з 23.02.2022 року по 12.12.2022 року; 2 009,95 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 83 748,00 грн. за видатковою накладною від 23.02.2022 року № 462 у період з 24.02.2022 року по 12.12.2022 року; 2 001,89 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 83 412,00 грн. за видатковою накладною від 23.02.2022 року № 463 у період з 24.02.2022 року по 12.12.2022 року.

Суд також звертає увагу на таке.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 року в справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078).

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 року в справі № 905/21/19.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Суд зазначає, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 року в справі № 910/13071/19.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на те, що прострочення оплати відповідачем товару, поставленого за видатковими накладними від 14.02.2022 року № 457 на суму 100 968,00 грн., від 14.02.2022 року № 458 на суму 95 928,00 грн., від 15.02.2022 року № 459 на суму 86 856,00 грн. та від 15.02.2022 року № 460 на суму 80 304,00 грн. тривало менше половини місяця і за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується, обґрунтованою сумою інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказані останнім періоди та в межах пред`явлених ним позовних вимог є 153 360,66 грн., з яких: 18 290,88 грн. - інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу в розмірі 85 848,00 грн. за видатковою накладною від 16.02.2022 року № 461 у період з 17.02.2022 року по 12.12.2022 року; 19 096,26 грн. - інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу в розмірі 89 628,00 грн. за видатковою накладною від 17.02.2022 року № 464 у період з 18.02.2022 року по 12.12.2022 року; 21 011,25 грн. - інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу в розмірі 98 616,00 грн. за видатковою накладною від 17.02.2022 року № 465 у період з 18.02.2022 року по 12.12.2022 року; 18 792,00 грн. - інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу в розмірі 88 200,00 грн. за видатковою накладною від 18.02.2022 року № 466 у період з 19.02.2022 року по 12.12.2022 року; 19 847,94 грн. - інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу в розмірі 93 156,00 грн. за видатковою накладною від 18.02.2022 року № 467 у період з 19.02.2022 року по 12.12.2022 року; 20 707,00 грн. - інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу в розмірі 97 188,00 грн. за видатковою накладною від 22.02.2022 року № 468 у період з 23.02.2022 року по 12.12.2022 року; 17 843,46 грн. - інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу в розмірі 83 748,00 грн. за видатковою накладною від 23.02.2022 року № 462 у період з 24.02.2022 року по 12.12.2022 року; 17 771,87 грн. - інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу в розмірі 83 412,00 грн. за видатковою накладною від 23.02.2022 року № 463 у період з 24.02.2022 року по 12.12.2022 року.

Отже, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Експорт" на користь позивача підлягають 3 % річних у розмірі 17 665,64 грн. та інфляційні втрати в сумі 153 360,66 грн., тоді як у задоволенні вимог постачальника про стягнення з відповідача 94,70 грн. 3 % річних та 5 824,90 грн. інфляційних втрат за Договором слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної оплати поставленого йому за Договором товару чи нарахованих штрафних санкцій і компенсаційних виплат.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Експорт" (01103, місто Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 17; код ЄДРПОУ 39493587) на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1; код ЄДРПОУ 37243279) 781 452 (сімсот вісімдесят одну тисячу чотириста п`ятдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 118 758 (сто вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн. 13 коп. пені, 54 701 (п`ятдесят чотири тисячі сімсот одну) грн. 64 коп. штрафу, 17 665 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн. 64 коп. 3 % річних, 153 360 (сто п`ятдесят три тисячі триста шістдесят) грн. 66 коп. інфляційних втрат, а також 16 889 (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 08 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 04.04.2023 року.

Суддя В.С. Ломака