Ухвала

від 27.03.2023 по справі 911/258/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/258/23

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Харченко О.М. розглянувши у підготовчому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молпром-фактор», м. Луцьк

до 1) Київської міської прокуратури

2) Головного слідчого управління Національної поліції України

про скасування арешту майна

Учасники справи у підготовче засідання не з`явились

УСТАНОВИВ:

24.01.2023 засобами поштового зв`язку до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Молпром-фактор» (далі ТОВ «Молпром-фактор», позивач) із позовною заявою №01014-5 від 23.01.2023 (вх. №238/23 від 25.01.2023) до Київської міської прокуратури (далі Прокуратура, відповідач-1) та Головного слідчого управління Національної поліції України (далі ГСУ, відповідач-2) про звільнення з-під арешту, накладеного постановою слідчого прокуратури міста Києва Григоріва В. від 12.11.2009 та постановою начальника відділу ГСУ МВС України Куцерубава Т.М. від 20.06.2011 у кримінальній справі, відповідні земельні ділянки (згідно переліку, наведеного у п. 1 резолютивної частини позову), які належать позивачу.

Ухвалою суду від 30.01.2023, зокрема, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.02.2023 о 12:15год.

Водночас, у зв`язку із введенням Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 (із відповідними змінами) воєнного стану в Україні та оголошенням 16.02.2023 «повітряної тривоги» з 12:11год до 12:35год, вищевказане засідання не відбулось.

Ухвалою суду від 16.02.2023 призначено у даній справі підготовче засідання на 06.03.2023.

На підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у підготовчому засіданні оголошено перерву до 27.03.2023, про що суд постановив відповідну протокольну ухвалу від 06.03.2023.

У підготовче засідання представник позивача не з`явився, проте, через канцелярію суду подав заяву б/н від 27.03.2023 (вх. №5790/23) про розгляд справи без його участі, яку суд, на підставі ст. 42 ГПК України, вважає за можливе задовольнити та провести підготовче засідання без участі вказаного учасника справи.

Крім того, у засідання також не з`явились представники відповідачів, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце засідання інформувались належним чином та своєчасно. Водночас, явка зазначених осіб обов`язковою судом не визнавалась, а тому суд з урахуванням положень ст. 42 ГПК України вважає за можливе продовжити підготовче засідання за відсутності представників Прокуратури та ГСУ.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2023 у справі №904/868/22).

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Так, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

У свою чергу, юрисдикція визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Юрисдикція визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, з огляду на які їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення юрисдикції покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 цього Кодексу.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо він: не підвідомчий господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється ст. 20 ГПК України; за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2021 у справі №911/3527/20).

Так, п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Як зазначає ТОВ «Молпром-фактор» у своїй позовній заяві, арешт на земельні ділянки був накладений постановами відповідних слідчих від 12.11.2009 та від 20.06.2011 у межах кримінальної справи №49-2793, відомості про яку відсутні в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі ЄРДР). На підтвердження зазначеного позивач надав суду лист Прокуратури №27-1477ВИХ-22 від 03.08.2022. У зв`язку із чим, із посиланням на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/1247/18 вважає, що даний спір підсудний господарському суду.

Під час підготовчого засідання з урахуванням письмових пояснень ГСУ (вх. №4132/23 від 02.03.2023) судом встановлено, що відомості про кримінальні правопорушення, які містились у справі №49-2793 внесено до ЄРДР 19.02.2013 за № 12013000000000232 та прийнято до провадження старшим слідчим в ОВС ГСУ НПУ. На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні зупинено, у зв`язку із розшуком підозрюваного. На підтвердження вказаних обставин відповідачем-2 надано суду витяг із ЄРДР, в якому містяться відомості про кримінальне провадження за № 12013000000000232, та із змісту якого вбачається відсутність інформації про наслідок розслідування кримінального провадження.

Отже, станом на час звернення позивача до суду відповідний арешт накладений в рамках кримінального провадження, яке є незавершеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України у редакції 2012 року підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Отже, слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у порядку, встановленому КПК України у редакції 2012 року (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/1247/18).

Таким чином, арешт на майно накладений за правилами кримінального судочинства підлягає скасуванню за правилами того виду ж судочинства.

З наведеного слідує, що поданий ТОВ «Молпром-фактор» позов не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а питання про скасування арешту може бути вирішено в порядку кримінального судочинства місцевим загальним судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Ураховуючи зазначене, керуючись ст.ст. 14, 20, 231, 234-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі №911/258/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молпром-фактор» до Київської міської прокуратури, Головного слідчого управління Національної поліції України про скасування арешту майна.

2. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Молпром-фактор», що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції місцевого загального суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвала набрала законної сили 03.04.2023 та згідно ст. 255 ГПК України може бути оскаржена протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Ухвалу підписано 03.04.2023.