Рішення

від 15.03.2023 по справі 911/109/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2023 р. м. Київ Справа №911/109/22

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Продесс"

про стягнення заборгованості,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2022 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Продесс" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 45 701,34 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №2210141930 від 15.09.2017 року, згідно з якими позивач зобов`язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов`язувався його прийняти і оплатити.

Відповідач товар, переданий позивачем, оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 37 447,67 грн. основного боргу, 2 292,25 грн. пені, 1 350,88 грн. трьох процентів річних, 4 610,54 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 17.01.2022 року відкрито провадження у справі та призначене підготовче засідання на 09 лютого 2022 року.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Підготовче засідання відкладене на 09 березня 2022 року, про що постановлена ухвала суду.

24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 в Україні введений воєнний стан та запроваджено здійснення встановлених Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходів, у зв`язку з чим, підготовче засідання не відбулось.

Ухвалою від 21.06.2022 року підготовче засідання призначене на 13 липня 2022 року.

13 липня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 15.07.2022 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 17 серпня 2022 року.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.08.2022 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 07 вересня 2022 року.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 07.09.2022 року судове засідання відкладене на 19.10.2022 року.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про причину неявки суд не повідомили.

Ухвалою від 19.10.2022 року підготовче засідання призначене на 16 листопада 2022 року.

14 листопада 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 31.10.2022 року, яке підлягало задоволенню судом.

Крім цього, 14 листопада 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій вона просила суд стягнути з відповідача борг у сумі 37 447,67 грн., пеню в сумі 2 292,26 грн., три проценти річних у розмірі 1 350,88 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 4 862,89 грн., яка була прийнята до розгляду судом.

16 листопада 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 19.10.2022 року, яке підлягало задоволенню судом.

У засідання представники позивача та відповідача не з`явились, у зв`язку з чим, підготовче засідання відкладене на 07 грудня 2022 року, про що постановлена ухвала суду від 16.11.2022 року.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 07.12.2022 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 04 січня 2023 року.

У засідання представники позивача та відповідача не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом встановлено, що представник позивача вимог ухвали суду від 07.12.2022 року не виконала.

Ухвалою суду від 04.01.2023 року підготовче засідання відкладене на 08 лютого 2023 року, представника позивача зобов`язано виконати вимоги ухвали суду від 07.12.2022 року.

16 січня 2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення, на виконання вимог ухвали суду від 07.12.2022 року, які були долучені до матеріалів справи.

Крім цього, 08 лютого 2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, яке підлягало задоволенню судом.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2023 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 15 березня 2023 року.

У судове засідання представники позивача та відповідача не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 17.01.2022 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

На відповідача, як юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов`язок зазначати достовірні дані щодо місця розташування юридичної особи, які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень юридичною особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, з метою повідомлення відповідача про судові засідання, ухвала суду від 17.01.2022 року про відкриття провадження у справі, ухвала суду від 09.02.2022 року про відкладення підготовчого засідання, ухвала суду від 17.08.2022 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, ухвала суду від 07.09.2022 року про відкладення підготовчого засідання та ухвала суду від 04.01.2023 року про відкладення підготовчого засідання були направлені рекомендованими листами із повідомленнями про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Машинобудівників, будинок 11 А.

Поштові відправлення №0103281070073, №0103281126222, №0103282965236 та №0860104468828 не були вручені відповідачу, у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується копіями повернутих поштових конвертів, долучених до матеріалів справи.

Спроба вручення поштового відправлення за адресою відповідача, зареєстрованого у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Так, явка в судове засідання сторін це право, а не обов`язок сторони, і, відповідно до положень ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, справа, за умови належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо їх нез`явлення не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі

судової влади України.

Ухвала Господарського суду Київської області від 17.01.2022 року про відкриття провадження у справі №911/102/22 внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 26 січня 2022 року; ухвала суду від 09.02.2022 року про відкладення підготовчого засідання, - 17 лютого 2022 року; ухвала суду від 21.06.2022 року про призначення підготовчого засідання, - 22 червня 2022 року; ухвала суду від 15.07.2022 року про відкладення підготовчого засідання, - 21 липня 2022 року; ухвала суду від 17.08.2022 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, - 23.08.2022 року; ухвала суду від 07.09.2022 року про відкладення судового засідання, - 13 вересня 2022 року; ухвала суду від 19.10.2022 року про повернення до стадії підготовчого провадження, - 26.10.2022 року; ухвала суду від 16.11.2022 року про відкладення підготовчого засідання, - 23 листопада 2022 року; ухвала суду від 07.12.2022 року про відкладення підготовчого засідання, - 13 грудня 2022 року; ухвала суду від 04.01.2023 року про відкладення підготовчого засідання, - 11 січня 2023 року; ухвала суду від 08.02.2023 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, - 14.02.2023 року.

Так, враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав, тому суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

15 вересня 2017 року між іноземним підприємством "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Продесс" (далі відповідач) був укладений договір поставки №2210141930 (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобов`язувався передати відповідачу соки, алкогольні напої та безалкогольні напої (далі товар), а відповідач зобов`язувався товар прийняти і оплатити.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з п. 3.2 договору, товар за даним договором поставляється окремими партіями.

Відповідно до п. 3.3 договору, партією товару вважається його кількість, вказана в одній видатковій накладній.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що поставка здійснюється стороною в строки, визначені в замовленні, або погоджені сторонами окремо.

Відповідно до п. 5.5 договору, здача товару позивачем та його приймання відповідачем по найменуванню та кількості проводиться на підставі видаткової накладної відповідно до погодженого сторонами замовлення. При підписанні видаткової накладної відповідач зобов`язаний зазначити в накладній усі реквізити, наявність яких є обов`язковою відповідно до законодавства України.

Строк оплати за поставлений товар, - 21 календарних днів з дати поставки товару даного виду (п. 11.2 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що ціна товару вказується у специфікації. Загальна сума даного договору складає сумарну вартість партій товару, поставлених позивачем за цим договором, зазначену у видаткових накладних на кожну партію товару.

Згідно з п. 11.1 договору, термін дії договору 15.09.2017 р. 15.09.2018 р.

Відповідно до п. 7.1 договору, строк дії договору визначений у п. 11.1 цього договору. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна сторона письмово не повідомить одна одну про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим кожного разу на один рік на тих саме умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлений, а відповідачем прийнятий товар, на загальну суму 891 572,41 грн., про що сторонами підписані видаткові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач товар, поставлений позивачем, зокрема, за видатковими накладними, а саме: №2207870429 від 15.09.2020 року, на суму 14 256,00 грн.; №2207880545 від 22.09.2020 року, на суму 9 636,48 грн.; №2207891179 від 29.09.2020 року, на суму 10 005,12 грн. та №2207900327 від 06.10.2020 року, на суму 10 074,96 грн., оплатив частково, а саме в сумі 854 124,74 грн., що підтверджується банківськими довідками по рахунку позивача №220576/0101-1 від 04.07.2022 року та №220941/0101-1 від 15.11.2022 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Разом з цим, 06 жовтня 2020 року відповідач частково повернув товар позивачу, згідно з видатковою накладною №2207900327 від 06.10.2020 року, на суму 473,40 грн., що підтверджується актом №07/10 невідповідності, копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №21/140 від 30.06.2021 року, в якій просив відповідача оплатити поставлений позивачем товар.

Відповідач відповіді на вищевказану претензію не надав, заборгованість не оплатив.

Так, відповідно до п. 11.2 договору, відповідач зобов`язувався оплатити переданий товар протягом 21 календарного дня з дати поставки товару даного виду.

Тому, остання партія товару, поставленого позивачем відповідачу, повинна була бути оплачена відповідачем не пізніше 27 жовтня 2020 року.

Оскільки відповідач товар повністю не оплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 37 447,67 грн. основного боргу, 2 292,25 грн. пені, 1 350,88 грн. трьох процентів річних, 4 610,54 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

14 листопада 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій вона просила суд стягнути з відповідача борг у сумі 37 447,67 грн., пеню в сумі 2 292,26 грн., три проценти річних у розмірі 1 350,88 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 4 862,89 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що підтверджували б наявність у відповідача претензій до позивача щодо предмету, якості або кількості переданого позивачем товару, а також документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем, представник відповідача суду не надав.

Судом встановлено, що відповідач, згідно з видатковою накладною:

-№2207870429 від 15.09.2020 року, оплатив товар частково, а саме в сумі 6 000,00 грн., тому борг відповідача становить 8 256,00 грн.;

-№2207880545 від 22.09.2020 року, товар не оплатив, тому борг становить 9 636,48 грн.;

-№2207891179 від 29.09.2020 року, товар не оплатив, тому борг становить 10 005,12 грн.;

-№2207900327 від 06.10.2020 року, товар не оплатив.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем був повернутий товар позивачу, згідно з видатковою накладною №2207900327 від 06.10.2020 року, на суму 437,40 грн.

16 січня 2023 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення, на виконання вимог ухвали суду від 07.12.2022 року, в яких представник позивача послалась на те, що позивач поставив відповідачу товар, згідно з видатковою накладною №2207900327 від 06.10.2020 року, на суму 10 074,96 грн., а відповідач повернув товар позивачу, на суму 437,40 грн., без урахування ПДВ. Так, за твердженнями представника позивача, сума ПДВ становила 87,41 грн. (437,40 грн. * 20% ПДВ = 87,41 грн.), тому борг відповідача перед позивачем, згідно з вищевказаною видатковою накладною, становить 9 550,15 грн.

Разом з цим, судом встановлено, що ПДВ від суми 437,40 грн. становить 87,48 грн. ((437,40 грн. * 20% ПДВ = 87,48 грн.), тому борг відповідача перед позивачем, згідно з видатковою накладною №2207900327 від 06.10.2020 року, становить 9 550,08 грн.,

а разом 37 447,68 грн. (за розрахунком суду),

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем сума основного боргу визначена в розмірі 37 447,67 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 2 292,26 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно з п. 8.1 договору, у випадку порушення відповідачем строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення боргу, від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору, відповідач був зобов`язаний оплатити позивачу переданий товар протягом 21 календарного дня з дати поставки товару, а саме:

- згідно з видатковою накладною №2207870429 від 15.09.2020 року, - до 06 жовтня 2020 року;

- згідно з видатковою накладною №2207880545 від 22.09.2020 року, - до 13 жовтня 2020 року;

- згідно з видатковою накладною №2207891179 від 29.09.2020 року, - до 20 жовтня 2020 року;

- згідно з видатковою накладною №2207900327 від 06.10.2020 року, - до 27 жовтня 2020 року.

Проте, відповідач переданий позивачем товар оплатив частково.

Так, розмір пені, згідно з видатковою накладною №2207870429 від 15.09.2020 року, враховуючи період заборгованості з:

07.10.2020 року до 19.01.2021 року, суму боргу в розмірі 14 256,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 491,02 грн.;

20.01.2021 року до 21.02.2021 року, суму боргу в розмірі 10 256,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 6,74 грн.;

22.02.2021 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 9 256,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 39,56 грн.;

05.03.2021 року до 21.03.2021 року, суму боргу в розмірі 9 256,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 56,04 грн.;

22.03.2021 року до 07.04.2021 року, суму боргу в розмірі 8 256,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 49,99 грн.;

- згідно з видатковою накладною №2207880545 від 22.09.2020 року, враховуючи період заборгованості з:

14.10.2020 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 9 636,48 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 449,19 грн.;

05.03.2021 року до 13.04.2021 року, суму боргу в розмірі 9 636,48 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 137,29 грн.;

- згідно з видатковою накладною №2207891179 від 29.09.2020 року, враховуючи період заборгованості з:

21.10.2020 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 10 005,12 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 443,42 грн.;

05.03.2021 року до 13.04.2021 року, суму боргу в розмірі 10 005,12 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 149,67 грн.;

16.04.2021 року до 20.04.2021 року, суму боргу в розмірі 10 005,12 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 20,56 грн.;

- згідно з видатковою накладною №2207900327 від 06.10.2020 року, враховуючи період заборгованості з:

21.10.2020 року до 04.03.2021 року, суму боргу в розмірі 9 550,08 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 401,33 грн.;

05.03.2021 року до 15.04.2021 року, суму боргу в розмірі 9 550,08 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 142,86 грн.;

16.04.2021 року до 27.04.2021 року, суму боргу в розмірі 9 550,08 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 47,10 грн.;

а разом 2 434,77 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем сума пені визначена в розмірі 2 292,26 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 1 350,88 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 4 862,89 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Три проценти річних, згідно з видатковою накладною №2207870429 від 15.09.2020 року, враховуючи період заборгованості з:

07.10.2020 року до 19.01.2021 року, складає 105 днів, тому три проценти річних від суми 14 256,00 грн. становлять 122,75 грн.;

20.01.2021 року до 21.02.2021 року, складає 33 дні, тому три проценти річних від суми 10 256,00 грн. становлять 27,82 грн.;

22.02.2021 року до 21.03.2021 року, складає 28 днів, тому три проценти річних від суми 9 256,00 грн. становлять 21,30 грн.;

22.03.2021 року до 30.12.2021 року, складає 284 дні, тому три проценти річних від суми 8 256,00 грн. становлять 192,72 грн.;

- згідно з видатковою накладною №2207880545 від 22.09.2020 року, враховуючи період заборгованості з:

14.10.2020 року до 30.12.2021 року, складає 443 дні, тому три проценти річних від суми 9 636,48 грн. становлять 350,70 грн.;

- згідно з видатковою накладною №2207891179 від 29.09.2020 року, враховуючи період заборгованості з:

21.10.2020 року до 30.12.2021 року, складає 436 днів, тому три проценти річних від суми 10 005,12 грн. становлять 358,38 грн.;

- згідно з видатковою накладною №2207900327 від 06.10.2020 року, враховуючи період заборгованості з:

28.10.2020 року до 30.12.2021 року, складає 429 днів, тому три проценти річних від суми 9 550,08 грн. становлять 336,60 грн.,

а разом 1 410,27 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем три проценти річних визначені в розмірі 1 350,88 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:

згідно з видатковою накладною №2207870429 від 15.09.2020 року:

за період з 07.10.2020 року до 19.01.2021 року: у жовтні 2020 року 101,0%; листопаді - 101,3%; грудні 100,9%; у січні 2021 року 101,3%, від суми 14 256,00 грн., складає 652,33 грн.;

за період з 20.01.2021 року до 21.02.2021 року: у лютому 2021 року 101,0%, від суми 10 256,00 грн., складає 102,56 грн.;

за період з 22.02.2021 року до 21.03.2021 року: у березні 2021 року 101,7%, від суми 9 256,00 грн., складає 157,35 грн.;

за період з 22.03.2021 року до 30.12.2021 року: у квітні 2021 року 100,7%; травні 101,3%; червні 100,0%; липні 100,1%; серпні 99,8%; вересні - 101,2%, жовтні 100,9%; листопаді 100,8%; грудні 100,6%, від суми 8 256,00 грн., складає 473,13 грн.;

згідно з видатковою накладною №2207880545 від 22.09.2020 року:

за період з 14.10.2020 року до 30.12.2021 року: у жовтні 2020 року 101,0%; листопаді - 101,3%; грудні 100,9%; у січні 2021 року 101,3%; лютому 101,0%; березні 101,7%; квітні 100,7%; травні 101,3%; червні 100,0%; липні 100,1%; серпні 99,8%; вересні - 101,2%, жовтні 100,9%; листопаді 100,8%; грудні 100,6%, від суми 9 636,48 грн., складає 1 307,96 грн.;

згідно з видатковою накладною №2207891179 від 29.09.2020 року:

за період з 21.10.2020 року до 30.12.2021 року: у листопаді 2020 року - 101,3%; грудні 100,9%; у січні 2021 року 101,3%; лютому 101,0%; березні 101,7%; квітні 100,7%; травні 101,3%; червні 100,0%; липні 100,1%; серпні 99,8%; вересні - 101,2%, жовтні 100,9%; листопаді 100,8%; грудні 100,6%, від суми 10 005,12 грн., складає 1 245,49 грн.;

згідно з видатковою накладною №2207900327 від 06.10.2020 року:

за період з 28.10.2020 року до 30.12.2021 року: у листопаді 2020 року - 101,3%; грудні 100,9%; у січні 2021 року 101,3%; лютому 101,0%; березні 101,7%; квітні 100,7%; травні 101,3%; червні 100,0%; липні 100,1%; серпні 99,8%; вересні - 101,2%, жовтні 100,9%; листопаді 100,8%; грудні 100,6%, від суми 9 550,08 грн., складає 1 188,85 грн.,

а разом 5 127,67 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 4 862,89 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 2 ст. 266, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ч. 4 с. 89, ч. 1 ст. 530, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 165, ч. 9 ст. 129, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" до товариства з обмеженою відповідальністю "Продесс" про стягнення заборгованості.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Продесс" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Машинобудівників, будинок 11 А, ідентифікаційний код 39636915) на користь іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" (07442, Київська обл., Броварський р-н, селище міського типу Велика Димерка, 51-км Санкт-Петербурзького шосе, ідентифікаційний код 21651322) 37 447,67 грн. (тридцять сім тисяч чотириста сорок сім грн. 67 коп.) основного боргу; 2 292,26 грн. (дві тисячі двісті дев`яносто дві грн. 26 коп.) пені; 1 350,88 грн. (одну тисячу триста п`ятдесят грн. 88 коп.) трьох процентів річних; 4 862,89 грн. (чотири тисячі вісімсот шістдесят дві грн. 89 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 04.04.2023 року.

Суддя С. Грабець