Рішення

від 08.03.2023 по справі 911/2103/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2103/22

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЛТК ЕЛЕКТРУМ

до колективного підприємства ВАСИЛЬКІВСЬКА ШКІРЯНА ФІРМА

про стягнення заборгованості,

за участю представника:

позивача: Позднякова П.В. адвоката (посвідчення КВ №4747 від 16.01.2015 року);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2022 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК ЕЛЕКТРУМ» (далі позивач) до колективного підприємства «ВАСИЛЬКІВСЬКА ШКІРЯНА ФІРМА» (далі відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 552 540,08 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії.

Ухвалою суду від 26.10.2022 року відкрито провадження у справі та призначене підготовче засідання на 23 листопада 2022 року.

22 листопада 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучений до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні оголошена перерва до 21 грудня 2022 року.

23 листопада 2022 року, після засідання, через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, яка долучена до матеріалів справи.

14 грудня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області та 21 грудня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, яка долучена до матеріалів справи.

У засідання представники позивача та відповідача не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 21.12.2022 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів, підготовче засідання відкладене на 11 січня 2023 року.

21 грудня 2022 року, після засідання, через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

09 січня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 21.12.2022 року, яка підлягала задоволенню судом.

У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 11.01.2023 року підготовче засідання відкладене на 15 лютого 2023 року.

15 лютого 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 11.01.2023 року, яке підлягало задоволенню судом.

У засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.02.2023 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 08 березня 2023 року.

Згідно з ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

02 березня 2023 року судом на сайті Судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду відповідача в справі №911/2103/22 у засідання, призначене на 08 березня 2023 року.

03 березня 2023 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли документи на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини враховуються судом при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

У зв`язку із введенням воєнного стану, а також з метою дотримання принципів змагальності та рівності сторін, розгляд справи по суті закінчився 08 березня 2023 року.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Взаємовідносини, що виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії», а також Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року (далі - ПРРЕЕ).

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до п. 67 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник універсальної послуги - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов`язання щодо надання універсальної послуги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТК ЕЛЕКТРУМ" є постачальником електричної енергії, який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності, що підтверджується постановою Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №1007 від 18.09.2018 року та №54 від 20.01.2021 року.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Згідно з п. 1.2.7 ПРРЕЕ, постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до п. 1.2.15 ПРРЕЕ, укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Електропостачальники зобов`язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку. При переході права власності (користування) на об`єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов`язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших

05 липня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТК ЕЛЕКТРУМ" (далі позивач) та колективним підприємством "ВАСИЛЬКІВСЬКА ШКІРЯНА ФІРМА" (далі відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу шляхом приєднання споживача до умов публічного договору на підставі Заяви приєднання №347/07/21 (далі договір).

Згідно з п. 1.1. договору, цей договір про постачання електричної енергії відповідачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції відповідачу позивачем та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання відповідача до умов цього договору надіславши підписану Заяву-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, за цим договором позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що початком постачання електричної енергії відповідачу є дата, зазначена в Заяві - приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Згідно з п. 5.1 договору, відповідач розраховується з позивачем за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною відповідачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Відповідно до п. 5.2 договору, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції позивача, яка є додатком 2 до цього договору. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Ціна електричної енергії має зазначатися позивачем у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до відповідача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін. У разі зміни регулятором чи з інших незалежних від позивача причин базових складових ціни електричної енергії, визначених комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору, що призводить до збільшення чи зменшення ціни на електричну енергію, позивач може інформувати відповідача про такі зміни у рахунках за електричну енергію та/або на своєму офіційному сайті, та/або у особистому кабінеті. У разі якщо такі зміни сталися та позивач не встиг проінформувати відповідача з незалежних від позивача причин (зміна законодавчої бази), то це не вважається порушенням чи невиконання зобов`язань за цим договором (п. 5.3 договору).

Пунктом 5.4 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п. 5.5 договору, розрахунки відповідача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому, відповідач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу позивача та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок позивача надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок позивача зазначається у платіжних документах позивача, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до п. 5.6 договору, оплата рахунка позивача за цим договором має бути здійснена відповідачем у строк, визначений у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору. Всі платіжні документи, що виставляються позивачем відповідачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Пунктом 5.15 договору встановлено, що позивач зобов`язується до 12 (дванадцятого) числа включно, місяця наступного за розрахунковим, направити на електронну пошту відповідача акт купівлі - продажу електричної енергії за розрахунковий період. Сторони домовились про право підписувати акти купівлі-продажу електричної енергії шляхом накладення кваліфікованого електронного цифрового підпису, (надалі - ЕЦП), в порядку, передбаченому чинним законодавством про електронний документообіг та електронний цифровий підпис. Акти купівлі-продажу електричної енергії, створені та підписані ЕЦП, мають рівну юридичну силу з паперовими примірниками таких актів. Оформлення та підписання актів в паперовому вигляді здійснюється на вимогу однієї зі сторін договору.

Договір набуває чинності з 00:00 годин дати початку дії договору, яка вказана в Заяві-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та діє до 24:00 години дня, вказаного в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору, датою закінчення дії договору. В частині виконання зобов`язань сторонами договір діє до повного виконання таких зобов`язань (п. 13.1. договору).

13 жовтня 2021 року сторонами укладена додаткова угода №1 до договору №347/07/21 від 05 липня 2021 року (далі додаткова угода №1), згідно з п. 1 якої, викладений у наступній редакції додаток 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу від « 05» липня 2021 року №347/07/21 комерційна пропозиція до договору про постачання електричної енергії споживачу:

"№: 3; умови: оплата послуг з розподілу електричної енергії; комерційна пропозиція: відповідач здійснює оплату послуг з розподілу відповідному оператору системи розподілу.

№: 4; умови: графік оплати; комерційна пропозиція: 1 платіж 100% від спожитого обсягу до 10 числа після місяця постачання.

№: 5; умови: термін виставлення рахунку за спожиту електричну енергію та умови його оплати; комерційна пропозиція: планові рахунки на оплату надаються відповідачу до початку розрахункового періоду. Розрахунок формується по прогнозованій ціні (ціна останнього закритого розрахункового періоду). Оплата здійснюється у строк, визначений згідно пункту "Графік оплати" цієї комерційної пропозиції. Кінцевий розрахунок здійснюється впродовж 3 (трьох) банківських днів після відправки позивачем акту здачі-приймання електричної енергії на електронну адресу відповідача. У разі, якщо день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню. У разі відсутності оплати за погодженим графіком впродовж 3 (трьох) банківських днів сума не отриманого платежу збільшується на 0,2% за кожен день прострочення.

№: 10; умови: строк дії договору та умови пролонгації; комерційна пропозиція: договір діє до 31.12.2021 року. Договір вважається автоматично продовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін не направила другій стороні письмове повідомлення про розірвання договору за 21 день до дня його закінчення".

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що на виконання умов договору позивачем передана, а відповідачем прийнята електрична енергія, на загальну суму 1 700 991,04 грн., що підтверджується актами здачі приймання електричної енергії договір №347/07/21 від 05.07.2021, а саме: за серпень від 31.08.2021 року, на суму 196 816,55 грн.; за вересень від 30.09.2021 року, на суму 196 020,50 грн.; за жовтень від 31.10.2021 року, на суму 258 921,74 грн.; за листопад від 30.11.2021 року, на суму 251 902,75 грн.; за грудень від 31.12.2021 року, на суму 261 909,73 грн.; за січень від 31.01.2022 року, на суму 238 634,20 грн.; за лютий від 28.02.2022 року, на суму 205 326,50 грн.; за березень від 31.03.2022 року, на суму 91 459,07 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте відповідач електричну енергію, передану позивачем, згідно з вищевказаними документами, оплатив частково, а саме в сумі 1 334 205,47 грн., що підтверджується банківською довідкою по рахунку позивача №100.40/0123-05/231 від 05.10.2022 року, копія яка долучена до матеріалів справи.

Оскільки відповідач рахунки за спожиту електричну енергію повністю не оплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 366 785,57 грн. основного боргу, 142 693,82 грн. штрафу, 5 924,51 грн. трьох процентів річних та 37 136,18 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

22 листопада 2022 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечував, вважав, що позивачем не були взяті до уваги положення розділу 11 договору "Порядок розв`язання спорів", а також обставини форс мажору, що виникли, за твердженнями представника відповідача, під час дії договору про постачання електричної енергії, укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що положеннями розділу 11 "Порядок розв`язання спорів" договору про постачання електричної енергії (далі договір) врегульований порядок розв`язання спорів.

Так, відповідно до п. 11.1 договору, спори та розбіжності, що можуть виникнути із виконанням умов цього договору, у разі якщо вони не будуть узгоджені шляхом переговорів між сторонами, можуть бути вирішенні шляхом звернення відповідача до регулятора чи його територіального підрозділу та/або до енергетичного омбудсмена, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики (або забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі), Антимонопольного комітету України.

Згідно з п. 11.2 договору, врегулювання спорів регулятором чи його територіальним підрозділом здійснюється відповідно до затвердженого регулятором порядку. Звернення відповідача до регулятора чи його територіального підрозділу не позбавляє сторони права щодо вирішення спору в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Частиною 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Згідно з ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 222 Господарського кодексу України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Так, звернення із претензією в разі порушення умов господарського договору є правом, а не обов`язком потерпілої сторони. Тому вона може не скористатися цим правом, а відразу звернутися за захистом порушених прав до господарського суду. Утім, виняток становлять випадки, коли сторони прямо обумовили в договорі (контракті) про вжиття заходів досудового врегулювання спору або якщо такі заходи є обов`язковими згідно із законом (ст. 19 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тому, незважаючи на те, що сторони включили в договір умову про застосування досудового врегулювання спору, це не позбавляє їх права і в такому разі, відразу звернутися до господарського суду, не пред`являючи претензії, оскільки вибір способу правового захисту є правом, а не обов`язком сторін, тому заборона щодо звернення особи до суду відразу після порушення її прав та інтересів порушує її право на судовий захист.

Так, доводи представника відповідача про безпідставність звернення позивача до суду із цим позовом є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 633 Цивільного кодексу України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 3 ст. 633 Цивільного кодексу України встановлено, що підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 5 ст. 633 Цивільного кодексу України, актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Частиною 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 05 липня 2021 року був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу шляхом приєднання споживача до умов публічного договору на підставі Заяви приєднання №347/07/21 (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобов`язувався продати відповідачу електричну енергію (далі товар), а відповідач зобов`язувався товар прийняти і оплатити.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем передана, а відповідачем прийнята електрична енергія, на суму 1 700 991,04 грн., що підтверджується актами здачі приймання електричної енергії договір №347/07/21 від 05.07.2021, а саме: за серпень від 31.08.2021 року, на суму 196 816,55 грн.; за вересень від 30.09.2021 року, на суму 196 020,50 грн.; за жовтень від 31.10.2021 року, на суму 258 921,74 грн.; за листопада від 30.11.2021 року, на суму 251 902,75 грн.; за грудень від 31.12.2021 року, на суму 261 909,73 грн.; за січень від 31.01.2022 року, на суму 238 634,20 грн.; за лютий від 28.02.2022 року, на суму 205 326,50 грн.; за березень від 31.03.2022 року, на суму 91 459,07 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що відповідач електричну енергію, передану позивачем, згідно з вищевказаними документами, оплатив частково, а саме в сумі 1 334 205,47 грн., що підтверджується банківською довідкою по рахунку позивача №100.40/0123-05/231 від 05.10.2022 року, долученою до матеріалів справи.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б оплату позивачу грошових коштів у сумі 366 785,57 грн. за отриману електричну енергію, суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 366 785,57 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 5 924,51 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 37 136,18 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що, відповідно до умов договору, кінцевий розрахунок здійснюється відповідачем впродовж 3 (трьох) банківських днів після відправки позивачем акту здачі-приймання електричної енергії на електронну адресу відповідача. У разі, якщо день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню.

Оскільки відповідач повинен був оплатити рахунки за спожиту електричну енергію впродовж трьох банківських днів після відправки позивачем акту здачі-приймання електричної енергії на електронну адресу відповідача, тому відповідач повинен був оплатити рахунок за спожиту електричну енергію за серпень 2021 року, в сумі 196 816,55 грн., - до 01 жовтня 2021 року;

-за вересень 2021 року, в сумі 196 020,50 грн., - до 18 жовтня 2021 року;

-за жовтень 2021 року, в сумі 258 921,74 грн., - до 22 листопада 2021 року;

-за листопад 2021 року, в сумі 251 902,75 грн., - до 21 грудня 2021 року;

-за грудень 2021 року, в сумі 261 909,73 грн., - до 14 січня 2022 року;

-за січень 2022 року, на суму 238 634,20 грн., - до 16 лютого 2022 року;

-за лютий 2022 року, на суму 205 326,50 грн., - до 23 березня 2022 року;

-за березень 2022 року, на суму 91 459,07 грн., - до 25 квітня 2022 року.

Як встановлено судом, відповідач спожиту електричну енергію оплатив частково, а саме:

-за серпень 2021 року, - 15 вересня 2021 року, на суму 90 816,55 грн., 16 вересня 2021 року, на суму 46 000,00 грн., 17 вересня 2021 року, на суму 20 000,00 грн., 20 вересня 2021 року, на загальну суму 40 000,00 грн.;

-за вересень 2021 року, - 18 жовтня 2021 року, на суму 76 020,50 грн., 20 жовтня 2021 року, на суму 30 000,00 грн., 21 жовтня 2021 року, на суму 40 000,00 грн., 22 жовтня 2021 року, на суму 20 000,00 грн., 26 жовтня 2021 року, на суму 30 000,00 грн.;

-за жовтень 2021 року, - 16 листопада 2021 року, на суму 58 921,74 грн., 17 листопада 2021 року, на суму 50 000,00 грн., 18 листопада 2021 року, на суму 55 000,00 грн., 19 листопада 2021 року, на суму 20 000,00 грн., 22 листопада 2021 року, на суму 45 000,00 грн., 23 листопада 2021 року, на суму 30 000,00 грн.;

-за листопад 2021 року, - 13 грудня 2021 року, на суму 151 902,75 грн., 15 грудня 2021 року, на суму 100 000,00 грн.;

-за грудень 2021 року, - 14 січня 2022 року, на суму 61 909,73 грн., 20 січня 2022 року, на суму 80 000,00 грн., 25 січня 2022 року, на суму 70 000,00 грн., 28 січня 2022 року, на суму 25 000,00 грн., 31 січня 2022 року, на суму 25 000,00 грн.;

-за січень 2022 року, - 14 лютого 2022 року, на суму 78 634,20 грн. (238 634,20 грн. борг 78 634,20 грн. = 160 000,00 грн. борг); 17 лютого 2022 року, на суму 60 000,00 грн. (160 000,00 грн. борг 60 000,00 грн. = 100 000,00 грн. борг) та 18 лютого 2022 року, на суму 30 000,00 грн. (100 000,00 грн. борг - 30 000,00 грн. = 70 000,00 грн. борг), що підтверджується банківською довідкою по рахунку позивача №100.40/0123-05/231 від 05.10.2022 року, долученою до матеріалів справи.

Три проценти річних за актом здачі приймання електричної енергії договір №347/07/21 від 05.07.2021 за січень 2022 р. від 31.01.2022 року, враховуючи період заборгованості з:

17.02.2022 року до 17.02.2022 року, складає 1 день, тому три проценти річних від суми 160 000,00 грн. становлять 13,15 грн.;

18.02.2022 року до 18.02.2022 року, складає 1 день, тому три проценти річних від суми 100 000,00 грн. становлять 8,22 грн.;

19.02.2022 року до 14.10.2022 року, складає 238 днів, тому три проценти річних від суми 70 000,00 грн. становлять 1 369,32 грн.;

- за актом здачі приймання електричної енергії договір №347/07/21 від 05.07.2021 за лютий 2022 р. від 28.02.2022 року, враховуючи період заборгованості з:

24.03.2022 року до 14.10.2022 року, складає 205 днів, тому три проценти річних від суми 205 326,50 грн. становлять 3 459,61 грн.;

- за актом здачі приймання електричної енергії договір №347/07/21 від 05.07.2021 за березень 2022 р. від 31.03.2022 року, враховуючи період заборгованості з:

26.04.2022 року до 14.10.2022 року, складає 172 дні, тому три проценти річних від суми 91 459,07 грн. становлять 1 292,96 грн.,

а разом 6 143,26 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем сума трьох процентів річних визначена в розмірі 5 924,51 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, згідно з актом здачі приймання електричної енергії договір №347/07/21 від 05.07.2021 за січень 2022 р. від 31.01.2022 року, за період з 19.02.2022 року до 14.10.2022 року: у березні 2022 року - 104,5%; квітні 103,1%; травні 102,7%; червні 103,1%; липні 100,7%; серпні 101,1%; вересні 101,9%, від суми 70 000,00 грн., складає 12 843,21 грн.;

- згідно з актом здачі приймання електричної енергії договір №347/07/21 від 05.07.2021 за лютий 2022 р. від 28.02.2022 року, за період з 24.03.2022 року до 14.10.2022 року: у квітні 2022 року - 103,1%; травні 102,7%; червні 103,1%; липні 100,7%; серпні 101,1%; вересні 101,9%, від суми 205 326,50 грн., складає 27 208,10 грн.;

- згідно з актом здачі приймання електричної енергії договір №347/07/21 від 05.07.2021 за березень 2022 р. від 31.03.2022 року, за період з 26.04.2022 року до 14.10.2022 року: у травні 2022 року - 102,7%; червні 103,1%; липні 100,7%; серпні 101,1%; вересні 101,9%, від суми 91 459,07 грн., складає 9 004,98 грн.,

а разом 49 056,29 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 37 136,18 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача штрафну санкцію в сумі 142 693,82 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди №1, зокрема, у разі відсутності оплати за погодженим графіком впродовж 3 (трьох) банківських днів сума не отриманого платежу збільшується на 0,2% за кожен день прострочення.

Так, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за період з 24.03.2022 року до 14.10.2022 року, в сумі 142 693,82 грн.

Разом з цим, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово комунальні послуги", предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ч. 3 ст. 2 Закону України "Про житлово комунальні послуги").

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово комунальні послуги", комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово комунальні послуги", учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг є послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом (п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово комунальні послуги").

Згідно з п. 6. ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово комунальні послуги", індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово комунальні послуги", у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Разом з цим, Кабінетом Міністрів України 11 березня 2020 року прийнята постанова №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 із змінами та доповненнями, відповідно до якої, з 12 березня 2020 року на усій території України встановлений карантин, строк дії якого продовжений до 31 грудня 2022 року (постанова Кабінету Міністрів України №104 від 17.02.2021 року, №405 від 21.04. 2021 року, №611 від 16.06.2021 року, №855 від 11.08.2021 року, №981 від 22.09.2021 року, №1336 від 15.12.2021 року, №318 від 19.03.2022 року, №630 від 27.05.2022 року, №928 від 19.08.2022 року).

Згідно з п.п. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Так, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 142 693,82 грн. задоволенню судом не підлягає.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну допомогу відбувається в наступній послідовності:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну допомогу, що підлягають розподілу (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України);

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, при визначенні суми відшкодування суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір, - обґрунтованим (рішення в справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що 05 жовтня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТК ЕЛЕКТРУМ" (далі клієнт) та адвокатським об`єднанням "АСТЕЕЛЕКС" (далі адвокатське об`єднання) був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги №АП-10.22-34-01 (далі договір), відповідно до умов якого клієнт доручив, а адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

На підтвердження надання юридичних послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн. адвокатом Поздняковим П.В. до матеріалів справи долучені: копія договору про надання правничої (правової) допомоги №АП-10.22-34-01 від 05.10.2022 року з додатком; копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги, серії АА №1241248, від 18.10.2022 року; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, серії КВ №004747, від 30.01.2015 року; копії акту №АП-10.22-34-03 прийому передачі наданих послуг від 15.12.2022 року, на суму 7 920,00 грн., та акту №АП-03.23-34-03 прийому передачі наданих послуг від 02.03.2023 року, на суму 4 080,00 грн.; копії платіжних інструкцій №5302 від 24.10.2022 року, на суму 7 920,00 грн., та №6204 від 02.03.2023 року, на суму 4 080,00 грн.

Як вбачається з акту прийому передачі наданих послуг №АП-10.22-34-03 від 15.12.2022 року, адвокатом були надані позивачу наступні юридичні послуги:

№:1; надання правової допомоги: аналіз суті спірних правовідносин та документів по справі і тих, що стосуються взаємовідносин сторін; дата: 10.10.2022; фактична кількість робочих годин адвоката: 1; вартість робочої години адвоката, грн.: 1 500,00; загальна вартість, грн.: 1 500,00;

№:2; надання правової допомоги: отримання доказів по справі; дата: 11.10.2022; загальна вартість, грн.: 420,00;

№:3; надання правової допомоги: складання позовної заяви; дата: 14.10.2022; фактична кількість робочих годин адвоката: 3; вартість робочої години адвоката, грн.: 1 500,00; загальна вартість, грн.: 4 500,00;

№:4; надання правової допомоги: участь у судовому засіданні; дата: 23.11.2022; фактична кількість робочих годин адвоката: 1; вартість робочої години адвоката, грн.: 1 500,00; загальна вартість, грн.: 1 500,00.

Всього: 7 920,00 грн.

Як вбачається з акту №АП-03.23-34-03 від 02.03.2023 року, адвокатом були надані позивачу наступні юридичні послуги:

№:1; надання правової допомоги: складання та подання відповіді на відзив; дата: 25.11.2022; фактична кількість робочих годин адвоката: 30 хв.; вартість робочої години адвоката, грн.: 1 500,00; загальна вартість, грн.: 750,00;

№:2; надання правової допомоги: надання консультацій; дата: 08.12.2022; фактична кількість робочих годин адвоката: 10-15 хв.; вартість робочої години адвоката, грн.: 1 500,00; загальна вартість, грн.: 330,00;

№:3; надання правової допомоги: участь у судових засіданнях; дата: 11.01.2023, 15.02.2023; фактична кількість робочих годин адвоката: 2; вартість робочої години адвоката, грн.: 1 500,00; загальна вартість, грн.: 3 000,00.

Всього 4 080,00.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 року).

Принцип рівності сторін у процесі, в розумінні "справедливого балансу", між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів" від 27.10.1993 року).

Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливо виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, не дотримані вимоги стосовно співмірності із складністю виконаної роботи, її обсягом та часом, витраченим на їх виконання.

Судом встановлено, що відповідачем клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу не подано, а розмір заявлених позивачем витрат є розумним та виправданим, враховуючи обставини цієї справи, її складність, обсяг наданої адвокатом позивачу правової допомоги.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн. є обґрунтованою.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК ЕЛЕКТРУМ" задоволений частково, тому витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, ст. 124 Конституції України, п. 67 ч. 1 ст. 1, ст. 4, п. 3 ч. 1 ст. 57, п. 1 ч. 3 ст. 58, ч. 4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 1, ч. ч. 1, 3 ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 5, ч. 1, ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово комунальні послуги", п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 1, ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 275, ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, ст. 253, ч. 1 ст. 530, ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633, ч. 1 ст. 634, ст. 714 Цивільного кодексу України, п. 12, ч. 3 ст. 2, ст. 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. ч. 2, 3 ст. 120, ч. 1 ст. 123, ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 126, ч. ч. 8, 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК ЕЛЕКТРУМ» до колективного підприємства «ВАСИЛЬКІВСЬКА ШКІРЯНА ФІРМА» про стягнення заборгованості у сумі 552 540,08 грн.

Стягнути з колективного підприємства «ВАСИЛЬКІВСЬКА ШКІРЯНА ФІРМА» (08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Гоголя, будинок 5, ідентифікаційний код 00307879) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК ЕЛЕКТРУМ» (03067, місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 8, ідентифікаційний код 37780084) 366 785,57 грн. (триста шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят п`ять грн. 57 коп.) основного боргу; 5 924,51 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири грн. 51 коп.) трьох процентів річних; 37 136,18 грн. (тридцять сім тисяч сто тридцять шість грн. 18 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 8 900,99 грн. (вісім тисяч дев`ятсот грн. 99 коп.) витрат на професійну правничу допомогу; 6 147,69 грн. (шість тисяч сто сорок сім грн. 69 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 04.04.2023 року.

Суддя С. Грабець