ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
04.04.2023 Справа№ 914/1032/23
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: Приватного підприємства «ТУЯ», м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВББ-Комфорт», м. Київ,
предмет позову: стягнення 1 590 600,10 грн,
підстава позову: порушення зобов`язання по договору поставки № 18/1 від 25.07.2019,
встановив:
29.03.2023 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «ТУЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВББ-Комфорт» про стягнення 1 590 600,10 грн.
Позивач подав позов до Господарського суду Львівської області та обґрунтовує підсудність спору саме такому господарському суду з посиланням на місце виконання договору, яким відповідно до ст. 532 Цивільного кодексу України і товарно-транспортних накладних є місто Львів і населені пункти Львівської області.
Розглянувши матеріали справи, суд не вбачає підстав для розгляду справи Господарським судом Львівської області та зазначає таке.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Суд зауважує, що ст. 29 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.
Аналіз положення ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце його виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, тобто сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.Тобто, якщо у договорі визначено місце його виконання або виконання договору можливе тільки в певному місці, то в разі виникнення будь-якого спору позивач має право пред`явити позов за місцем виконання договору. При цьому за приписами ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України до уваги береться не місце виконання зобов`язання, а місце виконання договору, якщо таке погоджене та чітко визначене у договорі.
Із зазначених у позовній заяві обставин вбачається, що предметом спору є стягнення грошових коштів як заборгованості за отриманий від позивача товар щебневі матеріали. Проте, в укладеному між сторонами договорі поставки, який по своїй суті є двостороннім, адже зобов`язання існують у кожної зі сторін, не визначено конкретне місце виконання договору, а із суті правовідносин поставки товару (щебеню) - не вбачається наявності специфіки виконання такого договору.
Позивач здійснює посилання на приписи ст. 532 Цивільного кодексу України, проте, фактичне обґрунтування здійснює з посиланням на місце розвантаження товару. Проте, місце розвантаження товару також не визначене договором, а вказане в документах, які складалися вже після укладення договору та на його виконання.
Крім того, суд зауважує, що ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України не є бланкетною чи відсилочною нормою, а передбачає підстави для подання позову за місцем виконання договору, яке має бути погоджене сторонами саме в договорі.
Тому позивач помилково застосовує положення ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (підсудність справ за вибором позивача). Спір у цій справі підлягає вирішенню судом за місцезнаходженням відповідача.
Як вбачається із відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВББ-Комфорт» (ідентифікаційний код юридичної особи - 42722899) зареєстроване за адресою Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 21. Відповідно, господарський спір за участю відповідача, місцезнаходженням якого є м. Київ, не належить до територіальної юрисдикції Господарського суду Львівської області, а підлягає розгляду Господарським судом міста Києва.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про необхідність надіслання матеріалів позовної заяви суду, до підсудності якого належить спір між Приватним підприємством «ТУЯ» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ВББ-Комфорт» про стягнення 1 590 600,10 грн, що виник на підставі договору поставки № 18/1 від 25.07.2019 - Господарського суду міста Києва.
Керуючись ст. ст. 20, 27, 31 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Справу № 914/1032/23 за позовом Приватного підприємства «ТУЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВББ-Комфорт» про стягнення 1 590 600,10 грн передати за підсудністю на розгляд Господарського суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Матвіїв Р.І.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 04.04.2023 |
Оприлюднено | 06.04.2023 |
Номер документу | 109994422 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Матвіїв Р.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні