Рішення

від 31.03.2023 по справі 914/3291/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2023 Справа № 914/3291/22

за позовом: Державного підприємства Західний експертно-технічний центр Держпраці, м. Львів

до відповідача: Львівського комунального підприємства Львівелектротранс, м. Львів

про стягнення заборгованості за надані послуги

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

Представники:

Від позивача: Левтюх Оксана Андріївна представник;

Від відповідача: не з`явився;

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державним підприємством Західний експертно-технічний центр Держпраці, м. Львів до відповідача Львівського комунального підприємства Львівелектротранс, м. Львів про стягнення заборгованості за надані послуги за договором №2043 в розмірі 44 526,36грн., з якої: 2568,51грн. основна сума боргу, 8150,99грн. інфляційні втрати, 4275,03грн. -3% річних та 29 531,83грн. пеня.

Ухвалою суду від 26.12.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено на 27.01.2023 року на 10:40год.

Ухвалою суду від 27.01.2023 року розгляд справи по суті відкладено на 16.02.2023 р. о 12:00 год.

16.02.2023 року представником відповідача подано пояснення на позовну заяву за вх.№4071/23, до якого додано платіжне доручення про сплату основного боргу та ордер на надання правової допомоги.

Судове засідання 16.02.2023 року не відбулося у зв`язку з загальнонаціональною тривогою, відтак ухвалою суду від 16.02.2023 року розгляд справи призначено на 02.03.2023 року на 11:30год.

02.03.2023 року позивачем подано додаткові пояснення за вх.№5341/23 з документом згідно вказаного додатку.

У судовому засіданні 02.03.2023 року судом повідомлено позивача що від відповідача надійшли додаткові пояснення на позовну заяву, в яких відповідач повідомив про сплату основного боргу, відтак у зв`язку з вищенаведеним та незаперечення позивача для з`ясування даних обставин, суд постановив відкласти судове засідання на 09.03.2023 року на 13:30 год.

Судове засідання 09.03.2023 не відбулося у зв`язку з загальнонаціональною тривогою, відтак ухвалою суду від 09.03.2023 року розгляд справи призначено на 23.03.2023 на 09:40 год.

Судове засідання 23.03.2023 не відбулося у зв`язку з загальнонаціональною тривогою, відтак ухвалою суду від 23.03.2023 року розгляд справи призначено на 31.03.2023 року на 09:45 год.

У судове засідання 31.03.2023 року позивач явку представника забезпечив, повідомив про сплату відповідачем основного боргу, підтримав позовні вимоги та просить позов задоволити.

В судове засідання 31.03.2023 року відповідач явку представника не забезпечив, у поданих поясненнях від 16.02.2023 року представник просить проводити засідання без його участі.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвали суду надіслані учасникам справи за адресами, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресами, яка вказана позивачем у позовній заяві.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи позивача.

Між Державним підприємством Західний експертно-технічний центр Держпраці (позивач) та Львівським комунальним підприємством Львівелектротранс (відповідач) укладено договір про надання послуг №2043 від 29 березня 2019 року, за умовами якого позивач зобов`язався за завданням відповідача в порядку та на умовах, визначених договором.

Позивач зазначає, що між сторонами підписано два Акти здачі-приймання наданих послуг по укладеному договору: Акт здачі-приймання наданих послуг від 21.10.2019 року та Акт здачі-приймання наданих послуг від 20.12.2019 року на загальну суму прийнятих робіт у розмірі 307 993,20грн. Як стверджує позивач загальна сума оплат становить 305 424,69грн., що підтверджується виписками по рахунку, відтак сума непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем становить 2 568,51грн.

Позивач стверджує, що відповідачем здійснювалися часткові оплати за надані послуги з порушенням встановлених строків, відтак позивачем нараховано відповідачу: пеню за період з 21.11.2019 року по 09.12.2022 рік по двох актах здачі-приймання наданих послуг з урахуванням часткових проплат (по Акту від 21.10.2019 року з 21.11.2019 року, по Акту від 20.12.2019 року з 20.01.2020 року) у розмірі 29 531,83грн., інфляційні втрати у розмірі 8 150,99грн. та 3% річних у розмірі 4275,03грн.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором на підставі Актів здачі-приймання наданих послуг у розмірі 44 526,36грн., з якої: 2 568,51грн. - основний борг, 29 531,83грн. - пеня, 8 150,99грн. - інфляційні втрати; та 4275,03грн. - 3% річних та просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2481,00грн.

Аргументи відповідача.

16.02.2023 року представником відповідача подано пояснення на позовну заяву за вх.№4071/23, до якого додано платіжну інструкцію №170 про сплату основного боргу, відповідно до якої 12.01.2023 року відповідачем сплачено основний борг у сумі 2 568,51грн. Відповідач у поданих поясненнях вважає даний позов в частині стягнення штрафних санкцій зокрема пені таким, що не підлягає до задоволення, оскільки нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спиває через рік від дня, за який нараховано санкцію, відтак відповідач просить у задоволенні позову відмовити та проводити судове засідання без участі представника відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Предметом доказування є обставини з якими пов`язується факт укладення договору та надання послуг, його неналежне виконання в частині своєчасної оплати.

Між Державним підприємством Західний експертно-технічний центр Держпраці (позивач) та Львівським комунальним підприємством Львівелектротранс (відповідач) укладено договір про надання послуг №2043 від 29 березня 2019 року, за умовами якого позивач зобов`язався за завданням відповідача в порядку та на умовах, визначених договором, надати послуги (код за ДК 021:2015-71310000-4 Консультаційні послуги у галузі інженерії та будівництва) з проведення експертного обстеження, технічного огляду надання експертного висновку про відповідність вантажопідіймальних механізмів підйомників та стаціонарних домкратів щодо можливості їх експлуатації для подальшого отримання дозволу на експлуатацію (застосування) обладнання підвищеної небезпеки у кількості 92 одиниць та вироблення технічних паспортів змість відсутніх на вантажопідіймальні механізми у кількості 21 одиниці, а відповідач зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх вартість.

Відповідно до п.2.1 Договору, строк надання послуг: протягом 30 робочих днів з моменту підписання договору, подання Замовником відповідної документації, підготовка об`єкта експертизи до для огляду.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору визначено, що вартість послуг, надання яких доручається виконавцю за цим договором складає: 349 999,00грн. в тому числі ПДВ 20% - 58 333,17грн., розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом прямого перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками обох сторін Акта наданих послуг (далі-Акт).

Згідно п. 4.1 Договору документальним підтвердженням виконання зобов`язань за цим договором є Акт.

Відповідно до п.п. 5.1.2, 5.1.3, 5.1.4 договору відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість наданих послуг, підписувати акти наданих послуг та прийняти надані послуги згідно з актом наданих послуг.

Так, відповідно до матеріалів справи, між сторонами підписано два Акти здачі-приймання наданих послуг по укладеному договору: Акт здачі-приймання наданих послуг від 21.10.2019 року та Акт здачі-приймання наданих послуг від 20.12.2019 року на загальну суму прийнятих робіт у розмірі 307 993,20грн.

В матеріалах справи відсутні зауваження Замовника щодо наданих послуг. Тому послуги вважаються наданими належним чином та в повному обсязі з урахуванням підписання Акту здачі-приймання наданих послуг від 21.10.2019 року та Акту здачі-приймання наданих послуг від 20.12.2019 року Замовником та скріплено печатками обох юридичних осіб.

Відповідно до матеріалів справи та не заперечується відповідачем, загальна сума оплат , яку здійснив відповідача за отримані послуги становить 305 424,69грн., що підтверджується виписками по рахунку, відтак сума непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем становить 2 568,51грн.

Відповідно до зазначеного, фактична сума заборгованості відповідача - Львівського комунального підприємства Львівелектротранс перед позивачем - Державного підприємства Західний експертно-технічний центр Держпраці відповідно до договору про надання послуг №2043 від 29 березня 2019 року на підставі Актів наданих послуг становить 2 568,51грн., що не заперечується відповідачем, та підтверджується підписаним обома сторонами Актів здачі-приймання наданих послуг. Жодних належних та допустимих доказів щодо наданих позивачем послуг та їх вартості відповідачем не надано.

Відповідно до п.8.2 Договору за порушення строків виконання договірних зобов`язань, винна сторонам сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу: пеню за період з 21.11.2019 року по 09.12.2022 рік по двох актах здачі-приймання наданих послуг з урахуванням часткових проплат (по Акту від 21.10.2019 року з 21.11.2019 року, по Акту від 20.12.2019 року з 20.01.2020 року) у розмірі 29 531,83грн., інфляційні втрати у розмірі 8 150,99грн. та 3% річних у розмірі 4275,03грн.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором на підставі Актів здачі-приймання наданих послуг у розмірі 44 526,36грн., з якої: 2 568,51грн. - основний борг, 29 531,83грн. - пеня, 8 150,99грн. - інфляційні втрати; та 4275,03грн. - 3% річних та просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2481,00грн.

Норми права та мотиви суду.

Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору про надання послуг з розробки (доопрацювання) модулів програмного забезпечення в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами договору про надання послуг №2043 від 29 березня 2019 року на підставі Актів здачі-приймання наданих послуг від 21.10.2019 року та від 20.12.2019 року, у відповідача виникла заборгованість загальною вартістю 2 568,51грн.

Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18 та у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2020 року у справі №927/986/17 ).

Враховуючи відсутність зауважень до Актів здачі-приймання наданих послуг від 21.10.2019 року та від 20.12.2019 року зі сторони відповідача та їх підписанням обома сторонами, суд доходить висновку про їх надання, а відтак про виконання договору позивачем про надання послуг №2043 від 29 березня 2019 року, за умовами якого позивач зобов`язався за завданням відповідача в порядку та на умовах, визначених договором, надати послуги (код за ДК 021:2015-71310000-4 Консультаційні послуги у галузі інженерії та будівництва) з проведення експертного обстеження, технічного огляду надання експертного висновку про відповідність вантажопідіймальних механізмів підйомників та стаціонарних домкратів щодо можливості їх експлуатації для подальшого отримання дозволу на експлуатацію (застосування) обладнання підвищеної небезпеки у кількості 92 одиниць та вироблення технічних паспортів змість відсутніх на вантажопідіймальні механізми у кількості 21 одиниці.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання послуг №2043 від 29 березня 2019 року, згідно Актів здачі-приймання наданих послуг від 21.10.2019 року та від 20.12.2019 року, становить 2 568,51грн, які підписані обома сторонами та скріплені печатками обох сторін та дана сума боргу не заперечується відповідачем.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Враховуючи те, що при розгляді справи по суті відповідачем сплачено 2568,51грн згідно платіжної інструкції №170 від 12.01.2023 року, та не заперечується позивачем, суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 2568,51грн., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п.8.2 Договору за порушення строків виконання договірних зобов`язань, винна сторонам сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу: пеню за період з 21.11.2019 року по 09.12.2022 рік по двох актах здачі-приймання наданих послуг з урахуванням часткових проплат (по Акту від 21.10.2019 року з 21.11.2019 року, по Акту від 20.12.2019 року з 20.01.2020 року) у розмірі 29 531,83грн.

Відповідно до матеріалів справи сторонами визначено у п. 3.2 договору, що розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом прямого перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками обох сторін Акта наданих послуг.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Відповідно до ч. 3 ст. 253 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Згідно із частиною першою статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною другою статті 258 ЦК передбачено окремі випадки, для яких застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1).

Згідно із частиною першою статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Законом № 540-ІХ внесено зміни до пункту розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та передбачено, що строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова № 211).

Постановою № 211 з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено на всій території України карантин. Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України. Станом на дату ухвалення рішення строк карантину встановлено до 30 квітня 2023 року

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17. Відтак, судом встановлено, що позивачем правильно встановлено початок періоду боргу по Акту від 21.10.2019 року з 21.11.2019 року, проте по Акту від 20.12.2019 року зазначено неправильний період (з 20.01.2020 року), який мав би початися з 21.01.2020 року.

Одночасно, слід зазначити, що щодо нарахування Позивачем пені за більший період ніж пів року, то суд зазначає, що статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо строку пені. Суд зазначає, що пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Згідно п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, перевіривши періоди нарахування та Закону «України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», вимог ст. 232 ГК України, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, суд прийшов до висновку стягненню підлягає пеня в сумі 29 341,51грн., а в задоволенні 190,32грн. пені слід відмовити.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг позивачем нараховано відповідачу 3% річних від прострочених сум які підлягали сплаті по Актах здачі-приймання наданих послуг від 21.10.2019 року та від 20.12.2019 року за період з 21.11.2019 року по 09.12.2022 року у розмірі 4 275,03грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням розпорядження КМУ від 10.01.2019 №7-р «Про перенесення робочих днів у 2019» та ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, прийшов до висновку, що позивачем правильно встановлено початок періоду боргу по Акту від 21.10.2019 року з 21.11.2019 року, проте по Акту від 20.12.2019 року зазначено неправильний період (з 20.01.2020 року), який мав би початися з 21.01.2020 року, та правильні суми від яких нараховувались 3% річних, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 4253,98грн., в частині стягнення 21,15грн. 3% слід відмовити.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 8150,99грн. інфляційних нарахувань за період з 21.11.2019 року по 09.12.2022 року включно, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильні суми боргу від сум яких здійснювалось нарахування інфляційних втрат та помилково зазначено період по Акту від 20.12.2019 року зазначено неправильний період (з 20.01.2020 року), який мав би початися з 21.01.2020 року, проте який не вплинув на суму нарахування інфляційних нарахувань, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 8150,99грн.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості станом на час подання позову, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню підлягає: 29 341,51грн. пені, 4253,98грн. 3% річних, 8150,99грн. інфляційні втрати, а в задоволенні решти позовних вимог.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2481,00грн. згідно платіжної інструкції №1802 від 16.12.2022 року.

Судом в частині стягнення основного боргу з відповідача 2568,51грн. провадження у справі закрито.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, особа, що сплатила судовий збір, має право на його повернення за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання у розмірі 143,12грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, з врахуванням часткового задоволення позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2326,10 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. В частині стягнення 2568,51грн. основного боргу провадження закрити.

3. Стягнути з Львівського комунального підприємства Львівелектротранс (79026 м. Львів, вул. Сахарова, будинок 2, код ЄДРПОУ 03328406) на користь Державного підприємства Західний експертно-технічний центр Держпраці (79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, будинок 233А, код ЄДРПОУ 20774790) 8150,99грн. інфляційні втрати, 4253,98грн. 3% річних, 29 341,51грн. - пені та 2326,10грн. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2023 року.

Суддя Коссак С.М.