Рішення

від 20.03.2023 по справі 916/70/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/70/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,

розглянувши справу № 916/70/23

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ ВП 40081221)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАНТ ЛТД» (65014, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 22, код ЄДРПОУ 41793436)

про стягнення 46 431,25 грн;

представники сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАНТ ЛТД» про стягнення 46 431,25 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказав, що перерахував на розрахунковий рахунок відповідача кошти в сумі 278 587, 50 грн. (в. т.ч. ПДВ 46 431,25 грн.) як попередню оплату згідну рахунку № 3 від 05.07.2019 за постачання проводу ПБСМ-95. Зазначив, що відповідач не склав та не зареєстрував податкову накладну на поставлений товар відповідно до видаткової накладної №1 від 10.07.2019, чим заподіяв позивачу збитки.

Ухвалою від 10.01.2023 позовну заяву (вх. № 66/23 від 05.01.2023) Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/70/23, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.02.2023, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Протокольними ухвалами господарського суду розгляд справи відкладався на 06.03.2023 та 20.03.2023.

Відповідач у судове засідання не з`явився, явку представника не забезпечив, відзиву до суду не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, які надсилались відповідачу рекомендованими листами, повертались на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвали суду про відкриття провадження у справі та ухвали, постановлені в порядку ст. 120 ГПК України, направлялися судом за належною адресою відповідача і повернуті поштою у зв`язку із відсутністю адресата, суд доходить висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, прийняття позовної заяви до розгляду, а також про дату, час та місце слухання справи.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

20.03.2023 складено вступну та резолютивну частини рішення

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до приписів ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору (ч.1 ст. 641 Цивільного кодексу України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, (ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).

У матеріалах справи наявний Рахунок № 3 від 05.07.2019 на оплату товару проводу ПБСМ-95 в кількості 425 кг на суму 278 587,50 грн (у т.ч. ПДВ 46 431,25 грн), який 10.07.2019 був оплачений позивачем на користь відповідача, що вбачається із платіжного доручення № 492 від 10.07.2019 з призначенням платежу: «Перераховуються кошти зг рах № 3 від 05.07.2019 РФ ПЗЗ АТ УЗ 40081221/423 в т.ч. ПДВ 20% - 46431,25».

Оскільки позивач оплатив рахунок відповідача за поставку товару, тому ця дія є прийняттям пропозиції укласти договір на поставку товару, як передбачено ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України.

Так, за видатковою накладною № 1 від 10.07.2019 відповідач поставив позивачу товар провід ПБСМ-95 в кількості 425 кг на суму 278 587,50 грн (у т.ч. ПДВ 46 431,25 грн).

Згідно Рахунку на оплату № 3 від 05.07.2019 до вартості товару відповідач включив 20% ПДВ в сумі 46 431,25 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідач порушив порядок складання та реєстрації податкових накладних в ЄРПН, що позбавило позивача права на включення суми 46 431,25 грн ПДВ до податкового кредиту.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Таким чином, відповідач повинен був скласти та зареєструвати податкову накладну на поставлений товар відповідно до видаткової накладної №1 від 10.07.2019 до 31.07.2019 включно.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п.198.1 ст.198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що , підтверджено податковою накладною.

За п. 198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України визначають, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.4. ст.200 Податкового кодексу України).

Разом з тим, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу… Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту… Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Нормами абзацу 3 пункту 198.6 статті 198. абзацу 2 пункту 201.10 статті 210 ПК України встановлено причинно-наслідковий зв`язок між фактом складання і реєстрації податкової накладної та виникненням права у платника податку нараховувати певні суми як такі, що відносяться до податкового кредиту. Отже, встановленою і доведеною є наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між відсутністю факту реєстрації податкової накладної на суму 278 587.50 грн., в тому числі ПДВ в сумі 46 431,25 грн та невключенням сум податку до податкового кредиту позивача.

Таким чином, відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України на поставлений товар відповідно до видаткової накладної №1 від 10.07.2019 не склав та не зареєстрував податкову накладну в ЄРПН, у зв`язку з чим Позивач був позбавлений права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 46 431,25 грн.

Тобто сума податку на додану вартість, що не включена до податкового кредиту позивача внаслідок невиконання своїх обов`язків зі своєчасної реєстрації податкової декларації, є його збитками.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за „ звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати рядок у сфері господарювання.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, в силу вимог ст. 218 ГК України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

З наведених вище норм вбачається, що порушення відповідача позбавило позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 46 431,25 грн, тобто позивач поніс збитки.

Суд погоджується з доводами позивача, який вважає дану суму збитками, оскільки внаслідок невиконання відповідачем свого обов`язку щодо складання та реєстрації податкової накладної, позивач не отримав суму податкового кредиту у розмірі 46 431,25 грн згідно рахунку № 3 від 05.07.2019, видаткової накладної № 1 від 10.07.2019 та, відповідно, можливості зменшення суми своїх податкових зобов`язань з ПДВ, тому що згідно з вимогами п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Протиправний характер поведінки відповідача полягає зокрема у його бездіяльності щодо складання та реєстрації податкової накладної, не надання зареєстрованої податкової накладної з квитанцією про підтвердження реєстрації (прийняття) такої податкової накладної у зв`язку з поставкою товару згідно видаткової накладної №1 від 10.07.2019.

Збитками є сума податкового кредиту у розмірі ПДВ, сплаченого позивачем при одержанні оплаченого Залізницею товару відповідно до рахунку № 3 від 05.07.2019 та видаткової накладної № 1 від 10.07.2019 та не отриманого позивачем внаслідок протиправної поведінки (бездіяльності) відповідача, зокрема, щодо складання та надання зареєстрованої податкової накладної позивачу.

З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку скласти та зареєструвати податкову накладну та надати її позивачу, і неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вказаних вище обставин, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, з огляду на те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку щодо складання та реєстрації податкової накладної, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, як обґрунтованих, підтверджених належними доказами та наявними матеріалами справи, у зв`язку з чим з відповідача слід стягнути на користь позивача 46 431,25 грн.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ ВП 40081221) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАНТ ЛТД» (65014, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 22, код ЄДРПОУ 41793436) про стягнення 46 431,25 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАНТ ЛТД» (65014, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 22, код ЄДРПОУ 41793436) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ ВП 40081221) грошові кошти у сумі 46 431,25 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 20 березня 2023 р. У зв`язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному з 27 березня 2023 р. по 31 березня 2023 р., повний текст рішення складено та підписано 03 квітня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков