Рішення

від 20.03.2023 по справі 916/139/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/139/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,

розглянувши справу № 916/139/23

за позовом Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28; код ЄДРПОУ 01125821)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» (68640, Одеська обл., Ізмаїльський район, смт Суворове, вул. Бесарабська, 1; код ЄДРПОУ 35855645)

про стягнення 4 876,74 грн;

представники сторін:

від позивача Тодорашко А.В.,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» про стягнення 4 876,74 грн, з яких: 3 211,20 грн основного боргу, 259,20 грн 3% річних, 1 406,34 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позову посилається на невиконання відповідачем зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт за листами-заявками № 172 від 26.03.2020 щодо перевірки технічних манометрів в кількості 50 шт. та № 25 від 27.04.2020 щодо перевірки і таврування контрольно-вимірювальних приладів.

Ухвалою від 11.01.2023 позовну заяву (вх. № 136/23 від 06.01.2023) Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/139/23, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.02.2023, запропоновано сторонам подати до суду заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

07.02.2023 за вх. № 3801/23 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач повідомив, що 27.12.2022 сплатив на користь позивача 3 211,20 грн за послуги з перевірки манометрів й у зв`язку з відсутністю предмета спору просив закрити провадження у справі в цій частині. Крім того, зазначив про необґрунтованість нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат з огляду на те, що прострочення сплати заборгованості не настало.

08.02.2023 на електронну пошту суду надійшла заява представника позивача про проведення судового засідання без його участі.

Протокольною ухвалою від 08.02.2023 розгляд справи відкладено на 22.02.2023.

22.02.2023 на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення представника позивача, де він зазначав про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з тим, що обов`язок оплати відповідачем робіт з повірки настав при підписанні актів виконаних робіт (надання послуг) згідно з листами-заявками № 172 від 26.03.2020 та № 25 від 27.04.2020. Представник позивача також зауважив, що строк оплати у відповідності з ч. 2 ст. 530 ЦК України за першим актом сплив 07.04.2020, за другим 05.05.2020. Додатково звернув увагу, що кінцева дата розрахунку 3% річних та інфляційних втрат 26.12.2022, що є датою сплати судового збору за подання позовної заяви.

22.02.2023р. з 09 год. 09 хв. до 11 год. 19 хв. у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, всі працівники суду та учасники процесу перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі та судове засідання не відбулося.

Ухвалою від 22.02.2023 повідомлено сторін про те, що судове засідання відкладено на 20.03.2023.

20.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

26.03.2020 відповідач звернувся до позивача з листом (вих. № 172), яким просив направити спеціаліста для перевірки технічних манометрів у кількості 50 шт.

31.03.2020 позивач виставив відповідачу Рахунок-фактуру № 25 ТС за послуги з перевірки манометрів на суму 2 040,00 грн.

Згідно з Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 31.03.2020 відповідач прийняв виконані позивачем роботи (послуги) на суму 2 040,00 грн (з ПДВ) з перевірки манометрів у кількості 50 шт. (відповідно до листа-заявки № 172 від 26.03.2020 та виставленого рахунку № 25 ТС від 31.03.2020).

31.03.2020 позивачем складено податкову накладну № 188 на суму 2 040,00 грн (у т.ч. ПДВ 340,00 грн), яку 15.04.2020 було зареєстровано в ЄРПН.

27.04.2020 відповідач звернувся до позивача з листом (вих. № 25), яким просив виконати повірку і таврування контрольно-вимірювальних приладів згідно з переліком (Т. 1, а.с. 13).

28.04.2020 позивач виставив відповідачу Рахунок-фактуру № 35 ТС за послуги з перевірки манометрів та мановакуумметрів на суму 1 171,20 грн.

Згідно з Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 28.04.2020 відповідач прийняв виконані позивачем роботи (послуги) на суму 1 171,20 грн (з ПДВ) з перевірки манометрів у кількості 25 шт. та мановакуумметрів у кількості 4 шт. (відповідно до листа-заявки № 25 від 27.04.2020 та виставленого рахунку № 35 ТС від 28.04.2020).

28.04.2020 позивачем складено податкову накладну № 120 на суму 1 171,20 грн (у т.ч. ПДВ 195,20 грн), яку 19.05.2020 було зареєстровано в ЄРПН.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 183 ГК України (в редакції станом на час виникнення правовідносин між сторонами) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору (ч.1 ст. 641 Цивільного кодексу України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, (ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що між сторонами у даній справи виникли правовідносини підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 843 у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

У відповідності з ч. ч. 1-2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з платіжним дорученням № 1072 від 27.12.2022 відповідач сплатив позивачу заборгованість у сумі 3 211,20 грн за перевірку манометрів згідно виставлених рахунків.

Таким чином, як встановлено судом, станом на 27.12.2022 основна заборгованість відповідача у сумі 3 211,20 грн за виконання позивачем робіт з перевірки манометрів була сплачена.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою 29.12.2022 (дата оформлення поштового відправлення на конверті Т. 1, а.с. 28).

Відтак, суд встановив, що основна заборгованість у сумі 3 211,20 грн була сплачена відповідачем ще до моменту звернення позивача до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення 259,20 грн 3% річних та 1 406,34 грн інфляційних втрат суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань).

У позовній заяві позивач вказав, що обов`язок оплати відповідачем робіт з повірки настав при підписанні ним актів виконаних робіт (наданих послуг) згідно з листами-заявками № 172 від 26.03.2020 та № 25 від 27.04.2020 р., відповідно, строк оплати за першим актом сплив 07.04.2020 та за другим актом - 05.05.2020.

З урахуванням приписів ст. ст. 530, 854 ЦК України суд погоджується із запропонованим позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача 259,20 грн 3% річних та 1 406,34 грн інфляційних втрат.

Частиною 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд покладає на відповідача 847,33 грн витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28; код ЄДРПОУ 01125821) до Приватного акціонерного товариства «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» (68640, Одеська обл., Ізмаїльський район, смт Суворове, вул. Бесарабська, 1; код ЄДРПОУ 35855645) про стягнення 4 876,74 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДУНАЙСУДНОРЕМОНТ» (68640, Одеська обл., Ізмаїльський район, смт Суворове, вул. Бесарабська, 1; код ЄДРПОУ 35855645) на користь Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28; код ЄДРПОУ 01125821) 259,20 грн 3% річних, 1 406,34 грн інфляційних втрат, 847,33 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 20 березня 2023 р. У зв`язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному з 27 березня 2023 р. по 31 березня 2023 р., повний текст рішення складено та підписано 03 квітня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков