Рішення

від 20.03.2023 по справі 916/3493/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3493/22

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,

розглянувши справу №916/3493/22

за позовом Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області (68500, Одеська обл., Болградський район, смт Тарутине, вул. Широка, 1; код ЄДРПОУ 04379226)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробний завод «Ударний» (68500, Одеська обл., Болградський район, смт Тарутине, вул. Квіткова, 47; код ЄДРПОУ 33840296)

про стягнення 32 008,47 грн;

представники сторін:

від позивача Бородич Л.К. (в режимі відеоконференції),

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Тарутинська селищна рада Болградського району Одеської області, звернувся з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробний завод «Ударний», про стягнення 32008,47 грн., з яких 20655,49 грн. основного боргу та 11352,98 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем договору оренди землі від 22.01.2014, додаткової угоди від 05.01.2015, встановлення розміру та строків внесення орендної плати, невиконання відповідачем умов договору щодо оплати, нарахування передбаченої договором пені за таке невиконання.

Ухвалою від 28.12.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків.

Після усунення позивачем у встановлений строк недоліків, позовну заяву ухвалою від 04.01.2023 було прийнято судом до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання на 01.02.2023.

Ухвалою від 31.01.2023 суд задовольнив клопотання позивача про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 01.02.2023 судове засідання відкладено на 21.02.2023 через відсутність доказів належного повідомлення відповідача засобами поштового зв`язку про дату, час та місце судового засідання.

Протокольною ухвалою від 21.02.2023 судове засідання було відкладено на 07.03.2023

Матеріали справи містять поштове повідомлення (а.с. 77) про вручення 16.02.2023 ухвали суду відповідачу, що свідчить про обізнаність останнього про розгляд цієї справи.

Відповідач в жодне судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав, тому справу розглянуто за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд встановив наступне.

Між сторонами 22.01.2014 був підписаний договір оренди землі (а.с. 15-17), відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку за адресою село Тарутине, вул. Антонова Лейтенанта, 5/А площею 0,0570га строком на 49 років "для іншого сільськогосподарського призначення".

Пунктом 9 договору сторони визначили, що орендна плата вноситься відповідачем у грошовій формі у розмірі 3 відсотків від нормативно грошової оцінки земельної ділянки в сумі 206,82грн на місяць. Річна сума складає 2481,89грн.

Розмір орендної плати за земельну ділянку при інфляції індексується (п.10 договору).

П.11 договору встановлює обов`язок відповідача вносити орендну плату до 15го числа кожного поточного місяця.

Пунктом 14 договору встановлена пеня за порушення строку сплати орендної плати у розмірі 0,3% за кожен день прострочки.

Додатковою угодою від 05.01.2015 сторони змінили п.9 договору, в тому числі щодо розміру орендної плати, встановивши його в 282,12 грн. на місяць (3385,46 грн. на рік).

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В порушення вказаних правових норм, відповідач свої договірні зобов`язання щодо щомісячного внесення орендної плати належним чином не виконав, в зв`язку з чим за період з 01.01.2019 по 31.10.2022 склалась заборгованість у розмірі 20 655,49 грн основного боргу, яка підтверджується наявними у справі доказами, умовами договору та не спростована відповідачем, а саме 5142,45грн. за 2019 рік, 5142,45грн. за 2020 рік, 5656,69грн. за 2021рік, 4713,90грн. за 10 місяців 2022 року з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель яка у розрізі років становить: 2014 рік 1,249; 2015 рік 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) і 1,2 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); 2016 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); 2017 рік 1,0; 2018 рік 1,0; 2019 рік 1,0; 2020 рік 1,0; 2021 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення).

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 11352,98 грн. пені суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. За таких обставин, замість встановленої сторонами у п.14 договору пені в розмірі 0,3% за кожен день прострочки слід застосовувати подвійну облікову ставку НБУ.

Крім того, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

З наданого позивачем розрахунку пені, а також з пояснень представника в судовому засіданні вбачається, що нарахування здійснювалось наступним чином:

- на заборгованість за 2021 рік у розмірі 5656,69грн. нараховувалась пеня за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи з прострочки в 365 днів;

- на заборгованість за 10 місяців 2022 року у розмірі 5656,69грн. нараховувалась пеня за період з 01.01.2022 по 31.10.2022 виходячи з прострочки в 304 дні.

Вказаний розрахунок суд вважає невірним, виходячи з наступного. Оскільки п.11 договору передбачає обов`язок відповідача вносити орендну плату до 15го числа кожного поточного місяця, а ч. 6 ст. 232 ГК обмежує строк нарахування штрафних санкцій терміном в 6 місяців, то пеню слід рахувати для кожного щомісячного платежу окрему, обмежуючи термін нарахування шістьма місяцями та в межах заявленого позивачем періоду. Суд вважає, що для вимог за 2021 рік розрахунок виглядає наступним чином:

БоргПрострочка зПоДніПеня, грн.471,3915.01.202115.07.202118132,07471,3915.02.202115.08.202118133,57471,3915.03.202115.09.202118435,58471,3915.04.202115.10.202118336,96471,3915.05.202115.11.202118437,99471,3915.06.202115.12.202118338,63471,3915.07.202131.12.202116936,77471,3915.08.202131.12.202113830,46471,3915.09.202131.12.202110723,99471,3915.10.202131.12.20217717,4471,3915.11.202131.12.20214610,6471,3915.12.202131.12.2021163,95

Всього 337,97грн. пені

Аналогічно за 10 місяців 2022 року:

БоргПрострочка зпоДніПеня. Грн.471,3915.01.202215.07.202218162,86471,3915.02.202215.08.202218175,03471,3915.03.202215.09.202218487,81471,3915.04.202215.10.202218399,19471,3915.05.202231.10.2022170103,06471,3915.06.202231.10.202213990,4471,3915.07.202231.10.202210971,03471,3915.08.202231.10.20227851,01471,3915.09.202231.10.20224731471,3915.10.202231.10.20221711,62

Всього 683,01грн.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 11352,98 грн. пені. підлягають задоволенню частково на суму 1 020,98 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення 20655,49 грн. основного боргу та 11352,98 грн. пені підлягають задоволенню лише в частині стягнення 20655,49 грн. основного боргу та 1 020,98 грн. пені.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Крім того, слід врахувати висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області (68500, Одеська обл., Болградський район, смт Тарутине, вул. Широка, 1; код ЄДРПОУ 04379226) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробний завод «Ударний» (68500, Одеська обл., Болградський район, смт Тарутине, вул. Квіткова, 47; код ЄДРПОУ 33840296) про стягнення 32 008,47 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробний завод «Ударний» (68500, Одеська обл., Болградський район, смт Тарутине, вул. Квіткова, 47; код ЄДРПОУ 33840296) на користь Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області (68500, Одеська обл., Болградський район, смт Тарутине, вул. Широка, 1; код ЄДРПОУ 04379226) 20 655,49 грн основного боргу, 1 020,98 грн пені, 1680,16 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 20 березня 2023 р. У зв`язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному з 27 березня 2023 р. по 31 березня 2023 р., повний текст рішення складено та підписано 03 квітня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков