Рішення

від 04.04.2023 по справі 916/331/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/331/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/331/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (вул. Мала Арнаутська, буд. 88, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 42114410)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ковчег 22» (вул. Гайдара, № 22, м. Одеса, 65072, код ЄДРПОУ 40561183)

про стягнення 25 532,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ковчег 22», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 25532,64 грн заборгованості за спожиту електричну енергію.

Підставою позову позивач визначив обставину неналежного виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №01-8592-УП від 04.0.2019 в частині повної та своєчасної оплати заборгованості за спожиту електричну енергію у період з березня по листопад 2022 року.

За твердженням позивача, 04.10.2019 між ТОВ «ООЕК» та ОСББ «Ковчег 22» було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 01-8592-УП на умовах обраної відповідачем комерційної пропозиції 1-УП,

Як вказує позивач, у зв`язку з укладенням договору, відповідачу було відкрито в ТОВ «ООЕК» особовий рахунок № НОМЕР_1 (Південний підрозділ ТОВ «ООЕК»).

При цьому, умовами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 01-8592-УП передбачено, що ТОВ «ООЕК» продає електричну енергію ОСББ «Ковчег 22» для забезпечення потреб електроустановок останнього, а відповідач оплачує ТОВ«ООЕК» вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Окрім того, позивач зазначає, що за розрахунковий період березень-листопад 2022 року ТОВ «ООЕК» від АТ «ДТЕК Одеські електромережі» як оператора системи розподілу, отримано дані щодо фактичного споживання електричної енергії ОСББ «Ковчег 22», з яких вбачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 у березні листопаді 2022 року відповідачем було спожито 16354 кВт./год. електричної енергії.

На підставі отриманих даних, ТОВ «ООЕК» виставлено ОСББ «Ковчег 22» та надіслано засобами поштового зв`язку рахунки за спожиту електричну енергію на загальну вартість 27474,72 грн. у т.ч. ПДВ.

Водночас, позивач звертає увагу, що згідно інформації з сайту Укрпошти, рахунки надійшли до поштового відділення зв`язку, на території обслуговування якого розташований об`єкт споживача, а тому, з урахуванням вимог п. 4.14 Правил, відповідні рахунки вважаються отриманими відповідачем на третій календарний день.

При цьому, позивач додає, що відповідачем частково було оплачені рахунки за спожиту у вищевказаний період електроенергію і перераховані грошові кошти в розмірі 1942,08 грн, оскільки з урахуванням вимог п. 4.24 Правил, зі сплаченої 25.07.2022 суми 8020,32 грн кошти розподілені наступним чином: 477,76 грн зараховано в рахунок часткового погашення заборгованості грудня 2021 року; 2 561,36 грн зараховано в рахунок часткового погашення заборгованості січня 2022 року; 3 039,12 грн зараховано в рахунок погашення заборгованості лютого 2022 року; 1 942,08 грн. зараховано в рахунок часткового погашення заборгованості березня 2022 року.

Враховуючи часткову оплату рахунків боржником, за ствердженням позивача, станом на дату подання позовної заяви, заборгованість ОСББ «Ковчег 22» перед ТОВ «ООЕК» за спожиту у березні листопаді 2022 року електричну енергію складає 25 532,64 грн, що стало підставою для захисту прав та інтересів ТОВ «ООЕК» в судовому порядку на підставі ст. 16 ЦК України.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 позовна заява вх. № 346/23 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

27.01.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 346/23 від 23.01.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/331/23. Справу № 916/331/23 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Крім того, цією ж ухвалою суду роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору.

Примірник ухвали Господарського суду Одеської області від 27.01.2023 про відкриття провадження у справі № 916/331/23 позивачу було направлено судом на адресу електронної пошти, зазначеної ТОВ «ООЕК» в позовній заяві.

Ухвала суду від 27.01.2023, яку суд надіслав відповідачу за місцезнаходженням відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута на адресу суду, проте останнім не отримана за причиною «адресат відсутній за вказаною адресою».

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи - підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того пунктом сьомим статті 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, повернення відділенням Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» поштових відправлень суду, які є «Судовими повістками» в розумінні чинного законодавства України із непередбачених для «Судових повісток» причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, судом вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем, а саме: здійснювалися спроби передати телефонограму за всіма наявними в матеріалах справи номерами телефонів.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом протягом всього періоду розгляду справи здійснювалися спроби повідомлення відповідача за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем; матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв`язку з відповідачем.

Отже, суд констатує небажання відповідача висловити свою правову позицію у даному спорі.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує .

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Враховуючи, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Враховуючи незабезпечення відповідачем отримання поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, а також відсутність у вказаному реєстрі відомостей щодо електронної пошти чи інших засобів зв`язку з відповідачем, не повідомлення суду інших засобів зв`язку з відповідачем, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачем судової повістки (ухвали суду).

Таким чином, суд вважає, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи..

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням інформації по справі на всі відомі суду засоби зв`язку з відповідачем.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Керуючись головною метою внесених законодавцем принципів, господарський суд при розгляді даної справи та інших справ, які перебували та перебувають в провадженні суду в період дії воєнного стану - керується головними завданнями господарського судочинства та водночас важливістю не формального дотримання процесуальних строків розгляду справи, а забезпечення учасникам справ можливості отримати повний та справедливий розгляд господарських справ по суті виниклих між сторонами спірних правовідносин. Господарський суд зі свого боку забезпечив учасникам справи можливість вчинити процесуальні дії повної мірою задля забезпечення гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод - права на справедливий суд, а також забезпечення учасникам справ процесуальних гарантій на отримання справедливого, незалежного та неупередженого судочинства.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

04.04.2023 року судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», метою здійснення діяльності якого є постачання електричної енергії споживачам, було створено відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу АТ «Одесаобленерго» від постачання електричної енергії.

Так, відповідно до п. 13 розділу XVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме: суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії; упродовж двох років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання; фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

14.06.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято постанову №429 про видачу, зокрема, ТОВ «ООЕК» ліцензії з постачання електричної енергії.

На виконання вищенаведених вимог законодавства, постановою НКРЕКП № 429 від 14.06.2018 позивачу надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до постанови НКРЕКП № 1876 від 11.12.2018 ТОВ «ООЕК» встановлено тариф на послуги постачальника універсальних послуг, який був затверджений відповідно до Методики розрахунку тарифу на послуги постачальника універсальних послуг, яка затверджена постановою НКРЕКП № 1176 від 05.10.2018.

Відповідно до Постанови НКРЕКП № 1177 від 05.10.2018, якою затверджено Порядок формування ціни на універсальні послуги, ТОВ «ООЕК» були розраховані ціни на універсальні послуги та опубліковані їх на офіційному сайті Товариства та в засобах масової інформації, зокрема, газеті Одеські вісті у номерах № 95 від 12.12.2018, № 97 від 19.12.2018, № 99 від 29.12.2018, та у газеті Вечірня Одеса в номері випуску № 28 (10728) від 12.03.2019.

Територією ліцензованої діяльності ТОВ «ООЕК» як постачальника універсальних послуг являється територія Одеської області, оскільки на цій території здійснював діяльність попередній постачальник за регульованим тарифом (АТ «Одесаобленерго», який в результаті заходів відокремлення створив ТОВ «ООЕК»). З огляду на викладене, Товариство почало виконувати функції постачальника універсальних послуг на території Одеської області протягом двох років, починаючи з 01.01.2019.

З 01.01.2019 на території Одеської області розпочав діяльність оператор системи розподілу - АТ «ДТЕК Одеські електромережі» на підставі ліцензії про розподіл електричної енергії згідно Постанови НКРЕКП № 1345 від 06.11.2018 «Про видачу АТ «Одесаобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

04.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (постачальник, позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ковчег 22» (споживач, відповідач) укладено договір №01-8592-УП про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, відповідно до п. 2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку 2 до цього Договору.

Згідно з п. 2.2 договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.

Відповідно до п. 5.2. договору спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію.

За умовами п. 5.8., 5.10. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

За змістом п.6.2 договору споживач, серед іншого, зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.13.1 договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні. Відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони прийшли до взаємної згоди, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 25.09.2019 року.

Відповідно до заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що є додатком № 1 до договору № 01-8592-УП від 04.10.2019, відповідач приєднався до умов договору на умовах комерційної пропозиції постачальника «Комерційна пропозиція № 1-УП». За заявою-приєднання початком постачання електричної енергії визначено з 25.09.2019.

У заяві-приєднані також містяться наступні дані щодо споживача:

1) назва суб`єкта господарювання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ковчег 22»;

2) код ЄДРПОУ - 40561183;

3) вид об`єкта згідно додатку до заяви-приєднання: житловий будинок (освітлення та ліфти) за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок (освітлення та ліфти) за адресою вул. Івана та Юрія Лип, 22, м. Одеса;

4) адреса об`єкта, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку згідно додатку до заяви-приєднання: 62Z7081178641118; 62Z1845439773013; 62Z9785372655119; 62Z5314648955609;

5) найменування оператора, з яким споживач уклав договір розподілу електричної енергії - АТ «Одесаобленерго» (наразі АТ «ДТЕК Одеські електромережі»);

6) ЕІС-код як суб`єкта ринку електричної енергії, присвоєний відповідним оператором системи - 62Х4990422970737.

Відповідно до комерційної пропозиції №1-УП, яка є додатком № 3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 01-8592-УП від 04.10.2019, ціна (тариф) на електричну енергію визначається у встановленому регулятором порядку. Інформація про діючий тариф на послуги постачальника універсальних послуг за електричну енергію розміщується на офіційному веб-сайт http://www.ooek.od.ua, в засобах масової інформації, у центрах обслуговування споживачів постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку застосування тарифу. У разі зміни ціни (тарифу) на електричну енергію оплата заборгованості проводиться за цінами (тарифами), що діяли у період, за який сплачується борг.

За умовами п. 2 комерційної пропозиції обсяги спожитої електричної енергії визначаються оператором за розрахунковий період, який становить один календарний місяць.

В п. 3 Комерційної пропозиції № 1-УП визначено термін надання рахунку за спожиту електроенергію та термін його оплати: індивідуальний побутовий споживач здійснює оплату за спожиту електроенергію протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Споживач має право здійснювати попередню оплату. Колективний побутовий споживач здійснює повну оплату вартості фактично спожитого обсягу електроенергії за розрахунковий період (місяць) на підставі виписаного рахунку постачальника, у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, грошовими коштами на рахунок із спеціальним використання постачальника.

Згідно з п. 4 комерційної пропозиції оплату за послуги з розподілу споживач здійснює через ТОВ «ООЕК» за тарифами, які встановлюються регулятором відповідно до затвердженої ним Методики з наступним переведенням цієї оплати постачальником оператору.

Відповідно до п. 9 комерційної пропозиції договір набирає чинності з дати оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання споживачем заяви- приєднання до умов договору і укладається на строк до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків договір діє до повного виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов, але в ніякому разі не більше ніж на термін дії договору споживача про надання послуг розподілу (передачі) електричної енергії.

Додатком № 6 до договору сторонами затверджено відомості про розрахункові засоби обліку активної електричної енергії споживача.

На підставі даних оператора системи розподілу позивачем було сформовано рахунки для здійснення оплати спожитої електроенергії, відповідно до яких вартість спожитої електроенергії по кожному місяцю 2022 року становить: згідно з рахунком від 15.03.2022 № 01-8592-ПУП/1 за березень нараховано до сплати 3039,12 грн; згідно з рахунком від 22.04.2022 № 01-8592-ПУП/1 за квітень нараховано до сплати 3039,12 грн; згідно з рахунком від 24.05.2022 № 01-8592-ПУП/1 за травень нараховано до сплати 3039,12 грн; згідно з рахунком від 27.06.2022 № 01-8592-ПУП/1 за червень нараховано до сплати 5814,48 грн; згідно з рахунком від 25.07.2022 № 01-8592-ПУП/1 за липень нараховано до сплати 3643,92 грн; згідно з рахунком від 19.08.2022 № 01-8592-ПУП/1 за серпень нараховано до сплати 2026,08 грн; згідно з рахунком від 20.09.2022 № 01-8592-ПУП/1 за вересень нараховано до сплати 1443,12 грн; згідно з рахунком від 18.10.2022 № 01-8592-ПУП/1 за жовтень нараховано до сплати 2580,48 грн; згідно з рахунком від 14.11.2022 № 01-8592-ПУП/1 за листопад нараховано до сплати 2849,28 грн. Всього у спірному періоді відповідачем спожито електроенергію на суму 27474,72 грн, що останнім не спростовано.

Всі рахунки за спожиту у березні - листопаді 2022 року електричну енергію направлялись позивачем Укрпоштою, що підтверджується наявними в матеріалах справи супровідними листами, фіскальними чеками та реєстрами відправлень.

Як вбачається з листа ТОВ «ООЕК» від 25.07.2022, останнім були направлені на адресу відповідача рахунки за розрахунковий період грудень 2021 року по липень 2022 року.

Відповідно до листа ТОВ «ООЕК» від 22.08.2022, останнім був направлений на адресу відповідача рахунок за розрахунковий період серпня 2022 року, з урахуванням існуючої заборгованості.

Відповідно до листа ТОВ «ООЕК» від 21.09.2022, останнім був направлений на адресу відповідача рахунок за розрахунковий період вересня 2022 року, з урахуванням існуючої заборгованості.

Відповідно до листів ТОВ «ООЕК» від 18.10.2022 та від 14.11.2022, останнім були направлені на адресу відповідача рахунки за розрахункові періоди жовтня-листопада 2022 року, з урахуванням існуючої заборгованості.

Згідно з інформацією з сайту Укрпошти, рахунки за спожиту електричну енергію за березень - листопад 2022 надходили до поштового відділення зв`язку за територією обслуговування якого розташований об`єкт споживача та були повернуті за закінченням терміну зберігання.

Згідно з наданою оператором системи розподілу - АТ «ДТЕК Одеські електромережі» інформацією, викладеною у довідці на запит позивача від 19.12.2022 № 590/09-02-1069, у розрахунковому періоді березень-листопад 2022 року споживачем ОСББ «Ковчег 22» було спожито електричну енергію в загальному обсязі 16354 кВт*год (березень - 1809 кВт*год; квітень - 1809 кВт*год; травень - 1809 кВт*год; червень - 3461 кВт*год; липень - 2169 кВт*год; серпень - 1206 кВт*год; вересень 859 кВт*год; жовтень 1536 кВт*год; листопад 1696 кВт*год).

Обставина споживання вищевказаних обсягів електроенергії у спірному періоді відповідачем жодним чином не заперечена і не спростована.

ОСББ «Ковчег 22» 25.07.2022 частково було сплачено на рахунок ТОВ «ООЕК» заборгованість в розмірі 8020,32 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Несплата відповідачем заборгованості за період березня - листопада 2022 року в повному обсязі відповідно до вищевказаних рахунків за спожиту електричну енергію на суму 25532,64 грн. стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язаннях встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Приписами ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

У відповідності до ч.1. п.2 ч.2 ст. 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема виконання функцій постачальника універсальних послуг.

Частиною 1 статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Пунктом 1.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджене постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (скорочено ПРРЕЕ) передбачено, що електрична енергія (активна) енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

Пункт 1.2.1. ПРРЕЕ передбачає, що на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Згідно до п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312, укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Електропостачальники зобов`язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку. При переході права власності (користування) на об`єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов`язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.

Відповідно до п.1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.

Пунктом 3.1.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об`єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником останньої надії; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об`єкті (об`єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.

Пунктами 3.1.7., 3.1.8. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 4.13 ПРРЕЕ передбачено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до п. 4.14 ПРРЕЕ платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Датою отримання платіжного документа вважається, зокрема, третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв`язку, на території обслуговування якого розташований об`єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв`язку рекомендованим або цінним листом).

Положеннями п. 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

В силу п.4.24 ПРРЕЕ у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізитів призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Відповідно до п.п. 1 п. 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Згідно п.п. 2 п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Пунктом 7 ПРРЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплат рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені обставини, суд доходить до висновку, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ковчег 22» уклало договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з ТОВ «ООЕК» шляхом його підписання 04.10.2019 та підписання заявки-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції 1-УП. В силу договору відповідач прийняв на себе зобов`язання в обумовлені комерційною пропозицією строки сплачувати спожиту електричну енергію.

Так, укладений між сторонами по справі договір, за яким позивач здійснює постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідачем не спростовано факт укладення договору про закупівлю електричної енергії у постачальника шляхом підписання заявки-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах обраної комерційної пропозиції 1-УП з датою постачання електричної енергії з 25.09.2019 по 31.12.2019 та доказів наміру припинити дію вказаного договору суду не надано. Оскільки жодною із сторін не було заявлено про припинення дії договору чи про перегляд його умов, дію та умови договору пролонговано на 2020-2022 роки.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, функції оператора комерційного обліку покладені згідно п. 11 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме - АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», яке здійснює фіксацію показників електролічильників та у відповідності до п. 4.3. ПРРЕЕ надає ТОВ «ООЕК» шляхом електронного обміну даними інформацію про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем.

Матеріалами справи підтверджено, що за розрахунковий період березня-листопада 2022 року TOB «ООЕК» від АТ ДТЕК «Одеські електромережі», як постачальника послуг комерційного обліку, були отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії ОСББ «Ковчег 22» за ці розрахункові періоди.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі вищезазначених даних, ТОВ «ООЕК» виписано ОСББ «Ковчег 22» та надіслано засобами поштового зв`язку рахунки за спожиту електричну енергію на загальну суму 27474,72 грн.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували достовірність визначених позивачем обсягів спожитої відповідачем електричної енергії та підтверджували інший обсяг електроенергії.

Отже, постачання позивачем ОСББ «Ковчег 22» електроенергії та прийняття цієї електроенергії відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії згідно виставлених рахунків на оплату вартості спожитої активної електроенергії, копії яких поряд з довідкою про спожиті обсяги електричної енергії наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, позивач вказує, що звертаючись до суду та визначаючи період заборгованості ТОВ «ООЕК» керуючись п. 4.24 ПРРЕЕ здійснив зарахування частини оплаченої суми здійсненої відповідачем 25.07.2022 у загальній сумі 8020,32 грн для погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим періодом їх виникнення, зокрема, за грудень 2021 року - у сумі 477,76 грн., за січень2022 року 2561,36 грн, за лютий 2022 року 3039,12 грн, а решту суми 1942,08 грн позивач зарахував, як оплату за березень 2022.

Відтак, як встановлено судом, відповідачем відповідні рахунки були сплачені частково, в зв`язку з чим заборгованість останнього за спожиту електричку енергію в період з березня по листопад 2022 року склала 25532,64 грн.

Наразі несплатою позивачу вищевказаної суми заборгованості за спожиту електроенергію відповідач порушив умови укладеного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати спожитої ним спожитої електричної енергії у березні-листопаді 2022 року, з огляду на що, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ ООЕК в частині стягнення з ОСББ «Ковчег 22» заборгованості у розмірі 25532,64 грн.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам учасників справи, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Відповідачем належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у визначеному розмірі, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надано та у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії», зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Проаналізувавши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд зазначає, що враховуючи умови укладеного між сторонами договору та комерційної пропозиції, а також здійснених відповідачем оплат за договором постачання електричної енергії, господарським судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повної оплати спожитої ним у березні-листопаді 2022 року електричної енергії, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 25532,64 грн, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, а отже є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 25532,64 грн. основного боргу.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повній мірі, відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягають понесені останнім судові витрати у розмірі 2147,20 грн. судового збору.

Приймаючи до уваги той факт, що відповідний позов було подано через підсистему «Електронний суд», за подачу якого розмір судового збору застосовується з пониженим коефіцієнтом 0,8, господарський суд вважає за доцільне повернути позивачу з державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 333,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ковчег 22» (вул. Гайдара, № 22, м. Одеса, 65072, код ЄДРПОУ 40561183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (вул. Мала Арнаутська, буд. 88, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 42114410) заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 25 532 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот тридцять дві) грн 64 коп. та судовий збір у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.

3. Повернути з Державного бюджету України (ГУК в Од.обл./Приморський р-н/ 22030101, код ЄДРПОУ 37607526, Казначейство України (ЕАП), р/р UA938999980313141206083015758, МФО 899998, КБК 22030101) через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923) на користь Товариства з обмеженою відповідальності Одеська обласна енергопостачальна компанія (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88, код ЄДРПОУ 42114410) сплачену суму судового збору у розмірі 333 грн (триста тридцять три) грн 80 коп, який був зарахований в дохід бюджету за платіжним дорученням від 22.11.2022 № 9499666729 на суму 2 481,00 грн., оригінал якого знаходиться у позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04 квітня 2023 р.

Суддя О.В. Цісельський