Рішення

від 04.04.2023 по справі 917/190/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2023 Справа № 917/190/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., секретар судового засідання Теницька С.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Дочірнього підприємства "Гранд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гранд-Агро", вул. М.Грушевського, 16, оф. 1, м. Лубни, Полтавська обл., 37500

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня 2012", вул.Лан, 15, с. Безсали, Миргородський р-н, Полтавська обл., 37206

про стягнення 730 773,48 грн,

Без виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

02.02.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Гранд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гранд-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше травня 2012" про стягнення 730 773,48 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 18.04.2022 року між сторонами Договору № ДП-35 купівлі-продажу товару, з яких : 401 518,73 грн основний борг, 57 450,96 грн пеня, 109 134,83 грн штраф, 35 314,62 грн плата за користування коштами продавця та 127 354,33 грн курсова різниця.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2023 року справу № 917/190/23 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 02.02.2023 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Ухвала суду від 02.02.2023 року, що була надіслана судом на вказану у позовній заяві адресу відповідача, яка співпадає з адресою зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута поштою.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Повідомлення про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання відповідач суду не надав.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 02.02.2023, якою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов, вважається врученою відповідачу 15.02.2023 р.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

На адресу Господарського суду Полтавської області від позивача надійшла заява від 30.03.2023 (вх № 4221) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача 57 450,96 грн пені, 109 134,83 грн штрафу, 35 314,62 грн плати за користування коштами продавця та 127 354,33 грн курсової різниці. Позивач також просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати, а саме : 10 961,60 грн витрат на сплату судового збору та 15 000 грн витрат на правову допомогу. До даної заяви долучено докази її направлення відповідачу.

В обґрунтування даної заяви позивач зазначає, що після пред`явлення позову, відповідачем було здійснено оплату заборгованості у розмірі 401 518,73 грн. На підтвердження даної обставини позивач залучає копію банківської виписки по рахунку позивача від 29.03.2023 року.

Відповідно п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Як вже зазначалось судом вище, провадження у даній справі було відкрито 02.02.2023, а тому позивач пропустив строк для подання заяви про зменшення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене суд не приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядає позовні вимоги в редакції позовної заяви.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату отриманого товару за Договором № ДП-35 купівлі-продажу товару від 18.04.2022, чим порушив умови господарських зобов`язань, встановлені зазначеним договором та законом.

Враховуючи вищевикладене, Позивач, просить суд задовольнити позовні вимоги у даній справі в повному обсязі.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: Копія договору № ДП-35 купівлі-продажу товару; Копія додатку № 1 до договору ДП-35; Копія додатку № 2 до договору № ДП-35; Копія додатку № 3 до договору № ДП-35; Копія рахунку № 135 від 18 квітня 2022 року; Копія виписки АТ «Райффайзен Банк» від 05.01.2022 року; Копія видаткової накладної № 254 від 26 квітня 2022 року; Копія видаткової накладної № 270 від 03 травня 2022 року; Копія рахунку № 159 від 04 травня 2022 року; Копія видаткової накладної № 272 від 04 травня 2022 року ; Копія виписки АТ «Райффайзен Банк» від 05.01.2022 року; Копія рахунку № 172 від 09 травня 2022 року; Копія видаткової накладної № 282 від 09 травня 2022 року; Копія виписки АТ «Райффайзен Банк» від 05.01.2022 року; Копія претензії; Копія розрахунку заборгованості; Копія фіскального чеку, опису вкладення та бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення; Копія оборотно-сальдової відомості; Копія розрахунку станом на 17 січня 2023 року; Ордер; Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ін.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

18.04.2022 року між Дочірнім підприємством «Гранд» товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії «Гранд-Агро» (далі продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перше травня - 2012» (далі покупець) було укладено договір № ДП-35 купівлі-продажу товару (далі - Договір, а.с. 7-9).

До Договору між сторонами було підписано додатки № 1, № 2, № 3 згідно яких, сторони визначили наступні найменування товару : насіння кукурудзи Р9025 ФорсЗеа; насіння соняшнику Р64LЕ99Круізер; насіння соняшнику Р64LЕ99Круізер; насіння кукурудзи Р9025 ФорсЗеа. Крім того, у додатках сторони визначили строки і порядок оплати товару.

У Договорі сторони, зокрема, узгодили наступне :

- продавець зобов`язується у строки, визначені цим договором, додатком до цього договору, передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість (п. 1.1. Договору);

- у разі зміни курсу гривні до іноземної валюти (долару США та/або Євро) продавець має право провести перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, проте не оплаченого покупцем товару, згідно пп. 5.4. цього договору (пп. 2.5 Договору);

- товар може передаватися покупцю партіями (п. 3.1. Договору);

- товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних (п.3.2 Договору);

- у тому випадку, коли комерційний курс іноземної валюти (долар США та/або Євро) до гривні, на день проведення розрахунків (оплати вартості товару відповідно до пункту 5.5. договору) є вищим за курс долара США та/або Євро на день укладення даного договору та/або додатку до договору, сторони для визначення належної до сплати суми вартості товару використовують формулу: S=(А1/А2)*В, де : S - ціна на момент оплати; В - ціна на момент підписання даного договору; А1 - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати; А2 - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складання договору та/або додатку до даного договору (п. 5.4 Договору);

- сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином : 30% від вартості товару Покупець сплачує у вигляді передплати, 70% від вартості товару Покупець сплачує до 17.10.2022 (п. 5.5 Договору);

- покупець зобов`язаний прийняти товар на умовах, визначених договором, провести оплату за товар в строк на умовах вказаних в ст. 5 цього договору (п. 6.1 Договору);

- продавець зобов`язаний: передати товар покупцю згідно умов договору (п. 6.2 Договору);

- за невиконання або неналежне виконання умов договору, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (п. 8.1 Договору);

- за прострочення виконання зобов`язання покупець зобов`язується сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п. 8.3 Договору);

- покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару (п. 8.5 Договору);

- покупець, у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця, сплачує на користь останнього 30 % річних (п. 8.7 Договору).

18.04.2022 року Позивач виписав Відповідачу рахунок № 135 на суму всього з ПДВ 485339 гривень 84 копійки за товар - насіння кукурудзи Р9025 ФорсЗеа; насіння соняшнику Р64ЬЕ99Круізер.

У додатку № 1 та рахунку сторони узгодили, що платіж складає 30% - 145601,95 грн, які необхідно оплатити до 18.04.2022 року; платіж 70 % - 339737,89 грн, який необхідно оплатити до 17.10.2022 рок. (а.с. 10, 13).

На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 691 276,10 гривень, що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін (копії наявні у матеріалах справи), а саме :

-Видатковою накладною №254 від 26.04.2022;

-Видатковою накладною №270 від 03.05.2022;

-Видатковою накладною №272 від 04.05.2022;

-Видатковою накладною №282 від 09.05.2022.

В подальшому Позивач виписав Відповідачу наступні рахунки :

- 04.05.2022 року рахунок № 159 на суму всього з ПДВ 121477,31 грн за товар - насіння соняшнику Р64LЕ99Круізер. У Додатках до Договору та рахунку Сторони узгодили, що платіж складає 30 % - 36443,19 грн, які необхідно оплатити до 04.05.2022 року платіж 70 /о - 85034,12 грн, який необхідно оплатити до 17.10.2022 року.

- 09 травня 2022 року рахунок № 172 на суму всього з ПДВ 84458,95 грн за товар - насіння кукурудзи Р9025 ФорсЗеа. У Додатках до Договору та рахунку Сторони узгодили, що платіж складає 30 % - 25337,69 гривень, які необхідно оплатити до 09.05.2022 року; платіж 70 % - 59121,26 грн, який необхідно оплатити до 17.10.2022 року.

В порушення у мов Договору відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару у сумі 289 757,37 грн, а саме : рахунок № 135 оплачений в сумі 145 601,95 грн, рахунок № 159 оплачений в сумі 85 034,12 грн, рахунок № 172 оплачений в сумі 59 121,30 грн. Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок.

20.12.2022 року Відповідачу було направлено письмову претензію на суму 730 773,48 грн, в якій Позивач, посилаючись на умови Договору прохав невідкладно перерахувати на розрахунковий рахунок грошові кошти в розмірі 730 773,48 грн, що включає в себе заборгованість за договором 401518,73 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань - 57 450,96 грн, штраф від вартості неоплаченого товару - 139 134,83 грн, плата за користування коштами продавця - 35 314,62 грн, курсова різниця 127 354,33 грн. Докази надсилання претензії наявні у матеріалах справи, а.с. 27).

Претензію позивача відповідач отримав 27.12.2022 року (копія повідомлення про вручення поштового відправлення наявні у матеріалах справи, а.с. 28), однак, залишив без розгляду та відповіді.

Як зазначає позивач, станом на 17.01.2023 з боку відповідача перед позивачем рахується заборгованість за Договором у розмірі 401 518,73 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 730 773,48 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 18.04.2022 року між сторонами Договору № ДП-35 купівлі-продажу товару, з яких : 401 518,73 грн основний борг, 57 450,96 грн пеня, 109 134,83 грн штраф, 35 314,62 грн плата за користування коштами продавця.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 та ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором оплатив отриманий товар не у повному обсязі та з порушенням строків, заборгованість останнього станом на 17.01.2023 складала 401 518,73 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

Під час розгляду даної справи відповідачем сплачено 401 518,73 грн заборгованості за Договором, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача від 29.03.2023 року, а тому в частині позовних вимог щодо стягнення 401 518,73 грн основного боргу між сторонами відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 2 ст. 231 ГПК України.

У пункті 2.5 Договору сторони узгодили, що у разі зміни курсу гривні до іноземної валюти (долару США та/або Євро) продавець має право провести перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, проте не оплаченого покупцем товару, згідно пп. 5.4. цього договору.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що у випадку, коли комерційний курс іноземної валюти (долар США та/або Євро) до гривні, на день проведення розрахунків (оплати вартості товару відповідно до пункту 5.5. договору) є вищим за курс долара США та/або Євро на день укладення даного договору та/або додатку до договору, сторони для визначення належної до сплати суми вартості товару використовують формулу: S=(А1/А2)*В, де : S - ціна на момент оплати; В - ціна на момент підписання даного договору; А1 - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати; А2 - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складання договору та/або додатку до даного договору (п. 5.4 Договору);

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 127 354,33 грн курсової різниці, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 8.3 Договору визначено, що за прострочення виконання зобов`язання покупець зобов`язується сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (п. 8.5 Договору).

Тобто, при укладені Договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 57 450,96 грн за період з 05.05.2022 по 17.01.2023 (з урахування моменту виникнення зобов`язань з оплати отриманого товару по кожному окремому рахунку та проведених відповідачем проплат) та 109 134,83 грн штрафу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 8.7 Договору сторони узгодили, що покупець, у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця, сплачує на користь останнього 30% річних.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 35 314,62 грн 30% річних від суми боргу за період з 05.05.2022 по 17.01.2023, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 57 450,96 грн пені, 109 134,83 грн штрафу, 35 314,62 грн плати за користування коштами продавця та 127 354,33 грн курсової різниці, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 401 518,73 грн основного боргу провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

В постанові Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2020 року в справі № 903/181/19 зазначено, що лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.

Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що сума судового збору в частині заборгованості (401 518,73), по якій закрито провадження у справі на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України після надходження від позивача відповідного клопотання.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 4 938,81 грн покладається на відповідача.

Позивачем також заявлено до стягнення 15 000,00 грн витрат на правову допомогу.

На підтвердження отримання професійної правової допомоги позивач надав копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордера № 1121035 на надання правової допомоги.

Щодо відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина сьома статті 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним положенням Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2021 року у справі № 922/2604/20.

Як вбачається з наданих позивачем до позовної заяви доказів, позивачем не надано суду документального підтвердження надання правової допомоги у сумі 15 000,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу в сумі 15 000,00 грн не підтверджений матеріалами справи, а тому заява в цій частині задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня 2012" (вул. Лан, 15, с. Безсали, Миргородський р-н, Полтавська обл., 37206, код ЄДРПОУ 37953562) на користь Дочірнього підприємства "Гранд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гранд-Агро" (вул. М.Грушевського, 16, оф. 1, м. Лубни, Полтавська обл., 37500, код ЄДРПОУ 37174090) 57 450,96 грн пені, 109 134,83 грн штрафу, 35 314,62 грн плати за користування коштами продавця, 127 354,33 грн курсової різниці та 4 938,81 грн судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 401 518,73 грн основного боргу закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмету спору.

4. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписане 04.04.2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик