Рішення

від 04.04.2023 по справі 920/122/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.04.2023м. СумиСправа № 920/122/23

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ектос-Україна»</a>;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Емпакс»</a>;

про стягнення 132894 грн 24 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі, заяви та клопотання сторін. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 132894 грн 24 коп., з яких: 120000 грн 00 коп. попередньої оплати, 12164 грн 38 коп. пені, 729 грн 86 коп. 3% річних, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №2710202203 від 27.10.2022, а також судовий збір в розмірі 2684 грн 00 коп.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між сторонами було укладено договір поставки. Позивач перерахував відповідачу попередню оплату, а відповідач не поставив дизельний генератор (товар) на адресу позивача, що є порушенням пунктів 3.1., 3.2. Договору. Тому, зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача боргу, пені та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.03.2023 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.

Ухвала суду відповідачем не отримана та повернута адресу суду з відміткою на поштовому конверті «адресат відсутній за вказаною адресою».

Судом перевірено інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг №30460050 від 04.04.23) та встановлено, що ухвала суду була надіслана на адресу реєстрації юридичної особи, яка зазначена в реєстрі, а отже відповідач повідомлений належним чином про відкриття провадження у справі.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між сторонами 27.10.2022 був укладений договір поставки №2710202203 (далі за текстом «Договір»). Вищезазначений факт підтверджується копією Договору (а.с.12-15).

Сторонами суду не надано доказів, що Договір визнавався недійсним у судовому порядку, а тому Договір підлягав обов`язковому виконанню сторонами.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник (відповідач), зобов`язується передати бувший у використанні Дизельний генератор Cummins 150 2013 року у власність Покупцеві (позивач), а відповідач зобов`язується прийняти цей дизельний генератор і сплатити його вартість у розмірі, в порядку та на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Зі змісту п. 2.1. Договору вбачається, що ціна Договору визначається із загальної вартості дизельного генератору у комплектації, зазначеній у Додатку №1 та складає 600000 грн 00 коп.

Відповідно до п. 2.2 Договору позивач сплачує відповідачу ціну Договору у безготівковій формі у національній валюті України (гривні), шляхом перерахування грошової суми, зазначеної у п. 2.1. Договору , на розрахунковий рахунок, зазначений відповідачем:

-20% відсотків від ціни договору, що становить 120000 грн 00 коп. протягом 3 банківських днів з дати підписання Сторонами Договору, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника;

-решту 80% відсотків від ціни договору, що становить 480000 грн 00 коп. в момент прийому-передачі дизельного генератора.

Згідно з пунктом 3.1 Договору Постачальник передає (постачає) дизельний генератор Покупцеві у строк протягом 15 робочих днів з дати здійснення Покупцем попередньої оплати на підставі підпункту 2.2.1. цього Договору.

Позивач зазначає, що згідно рахунку-фактури відповідача № 2710202203 від 27 жовтня 2022 року він перерахував позивачу 120000 грн 00 коп. передплати по Договору відповідно до платіжного доручення №1451 від 27.10.2022 (а.с. 19), проте відповідач у строки, визначені Договором, генератор позивачу не поставив, грошові кошти в розмірі 120000 грн 00 коп. не повернув.

Позивачем було направлено Відповідачеві Претензію № 61 від 30.11.2022 р. (а.с. 20-23) про сплату коштів у сумі 122136,99 грн. (сума основного боргу та пеня) Однак відповіді па претензію позивачем отримано не було, поштове відправлення було повернуто відправнику.

Таким чином, заборгованість у розмірі 120000 грн 00 коп. відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому вказані вище обставини є такими, що встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, які надані позивачем.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Стосовно вимоги про стягнення основного боргу.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 120000 грн 00 коп. основного боргу є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення пені.

Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до частин другої та третьої статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Абзацом другим частини першої статті 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено в частині сьомій статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Тож до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення глави 26 ГК України.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що в разі порушення Постачальником строку, зазначеного у п. 3.1. цього Договору. Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду часу, за який нараховується пеня, від суми попередньої оплати, зазначеної у підпункті 2.2.1. цього Договору, за кожний день прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12164 грн 38 коп. пені, нарахованої за період з 18.11.2022 р. по 01.02.2023 р.

Позивачем розрахунок пені додано до позовної заяви (а.с. 9).

Право позивача на стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами Договору, судом встановлено факт порушення зобов`язання з поставки товару з боку відповідача.

Враховуючи порушення строків виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару перед позивачем, а також те, що право позивача на стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами Договору, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12164 грн 38 коп. пені, нарахованої за період з 18.11.2022 по 01.02.2023 є обґрунтованими та правомірними.

Стосовно вимоги про стягнення 3% річних.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 729 грн 86 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 18.11.2022 по 01.02.2023.

Позивачем розрахунок 3 % річних додано до позовної заяви (а.с.9).

Оскільки судом вище було встановлено факт порушення зобов`язання з поставки товару по Договору з боку відповідача, позовні вимоги про стягнення з відповідача 729 грн 86 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 18.11.2022 по 01.02.2023, є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволено повністю, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 грн 00 коп покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ектос-Україна»</a> до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Емпакс»</a> про стягнення 132894 грн 24 коп. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Емпакс»</a> (вул. Супруна, буд. 15, м. Суми, 40011, код ЄДРПОУ 42177135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ектос-Україна»</a> (вул. Академіка Проскури, буд. 1, корпус 45, м. Харків, 61070, код ЄДРПОУ 36458073) 120000 грн 00 коп. попередньої оплати, 12164 грн 38 коп. пені, 729 грн 86 коп. 3% річних, 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Ектос-Україна»</a> наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 04.04.2023.

СуддяО.Ю. Резніченко