Постанова

від 22.03.2023 по справі 5/58

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 5/58

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І. Огородніка К.М.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 22.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ліквідатора ЗАТ "Котнар" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022

та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2022

у справі № 5/58

за заявою ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Котнар" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича

про покладення субсидіарної відповідальності на акціонерів Закритого акціонерного товариства "Котнар" та стягнення з акціонерів грошових коштів у сумі 147.534.101,67 грн. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог)

у справі №5/58

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд"

до Закритого акціонерного товариства "Котнар"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває справа про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Котнар».

1.1. Постановою Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2011 у справі №5/58 Закрите акціонерне товариство «Котнар», с. Мужієво, Берегівський район визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

1.2. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2012 у справі №5/58 затверджено мирову угоду від 06.12.2011, укладену між боржником - ЗАТ «Котнар», комітетом кредиторів боржника та третьою особою - ТзОВ «Котнар-М», припинено повноваження арбітражного керуючого Князева В.В. та припинено провадження по справі №5/58 про банкрутство.

1.3 Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 16.03.2012 про затвердження мирової угоди у справі №5/58 скасовано та прийнято нове судове рішення про відмову арбітражному керуючому Князеву В.В. у задоволенні клопотання про затвердження мирової угоди, укладеної 06.12.2011 у справі №5/58 про банкрутство ЗАТ «Котнар».

1.4. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2013 у справі №5/58 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Червону Г.О.

1.5. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.09.2017 припинено повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Червоної Г.О. у справі про банкрутство №5/58 ЗАТ «Котнар» та призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

2. 28.03.2018 ліквідатор ЗАТ «Котнар» арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. звернувся до Господарського суду Закарпатської області із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на акціонерів та керівництво Закритого акціонерного товариства «Котнар» у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства.

2.1. Вказана заява обґрунтована тим, що згідно з висновками ТОВ «Аудиторська фірма «Украудит ХХІ-Шевченківська філія», які відображені у Звіті про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ЗАТ «Котнар» від 12.03.2018, в діях керівництва та окремих акціонерів ЗАТ «Котнар» наявні ознаки доведення до банкрутства, а саме навмисне погіршення фінансово-господарського стану ЗАТ «Котнар».

2.2. За результатами розгляду звіту ліквідатора на засіданні комітету кредиторів 12.03.2018 ліквідатора було зобов`язано звернутись до господарського суду із заявою про покладання на керівника та акціонерів банкрута субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням до банкрутство в розмірі 131 138 701,67 грн.

Сума вимог визначена в розмірі різниці між загальною сумою вимог кредиторів відповідно до затвердженого ухвалою від 11.02.2011 реєстру вимог кредиторів, та загальною вартістю майна банкрута, що увійшло до ліквідаційної маси.

2.3. Відповідачами ліквідатор визначив акціонерів ЗАТ «Котнар» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 керівника ОСОБА_4 та, з урахуванням згодом поданої заяви про збільшення позовних вимог, просив: визнати факт доведення до банкрутства ЗАТ «Котнар» його акціонерами та керівником; покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями банкрута на його акціонерів та керівника у зв`язку з доведенням до банкрутства; стягнути з них солідарно на користь боржника 147 534 101,67 грн.

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2022 у справі №5/58 заяву ліквідатора ЗАТ «Котнар» арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича про покладення субсидіарної відповідальності на акціонерів ЗАТ «Котнар» та стягнення з акціонерів грошових коштів у сумі 147534101,67 грн. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) - задоволено частково. Покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями банкрута, у зв`язку із доведенням до банкрутства ЗАТ «Котнар» на його акціонерів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та керівника ОСОБА_4 . Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ЗАТ «Котнар» грошові кошти в сумі 147 534 101,67 грн.

3.1. Місцевий господарський суд, дійшов висновків про можливість задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута у зв`язку з доведенням його до банкрутства через бездіяльність акціонерів та керівника боржника, при цьому встановив, що трирічний строк позовної давності ліквідатором ЗАТ «Котнар» арбітражним керуючим Кучаком Ю.Ф. для подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності на акціонерів та керівництво ЗАТ «Котнар» у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства не пропущено.

4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2022 у справі №5/58 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора закритого акціонерного товариства «Котнар», с. Мужієво, Берегівський район, арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича про покладення субсидіарної відповідальності на акціонерів Закритого акціонерного товариства «Котнар» та стягнення з акціонерів грошових коштів у сумі 147.534.101,67 грн. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) - відмовити.

4.1. Апеляційний господарський суд дійшов висновків про те, що з матеріалів, наданих ліквідатором, неможливо встановити розмір вимог, що підлягають стягненню осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства. Так в матеріалах справи за період з 20.03.2018 до дати розгляду апеляційної скарги відсутні відомості щодо актуального реєстру вимог кредиторів, що унеможливлює визначення розміру субсидіарної відповідальності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Ліквідатор ЗАТ "Котнар" арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович звернувся до Касаційного господарського суду зі скаргою на ухвалу Господарського суду закарпатської області від 24.05.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у цій справі, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

5.1. У касаційній скарзі зазначено, що під час розгляду справи судом другої інстанції безпідставно не встановлено розміру субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, яка підлягає покладенню на засновників та керівника боржника, який визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без врахування висновків про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 30.10.2020 по справі № 906/904/16, від 29.09.2021 по справі №904/7679/15, від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 02.09.2021 по справі № 910/3438/13 та від 12.02.2020 у справі № 922/2391/16), чим допущено неправильне застосування норм матеріального права - ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

6. Відзиву не надано.

7. 22.02.2023 Представником ОСОБА_5 подано письмові пояснення.

Провадження у Верховному Суді

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5/58 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2022.

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2022 касаційна скарга ліквідатора ЗАТ "Котнар" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2022 у справі №5/58 залишена без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків касаційної скарги, а саме надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 481, 00 грн.

10. До Верхового Суду від ліквідатора ЗАТ "Котнар" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича надійшла заява про усунення недоліків поданої касаційної скарги до якої додано квитанцію № 0.0.2777077414.1 від 12.12.2022про сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2022 у справі №5/58 в сумі 2 481, 00 грн.

11. 22.12.2022 суддею Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Васьковським О.В. подано заяву про самовідвід у даній справі на підставі ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 заяву судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Васьковського О.В. від 22.12.2022 про самовідвід у справі №5/58 задоволено.

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ліквідатора ЗАТ "Котнар" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича у справі № 5/58 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.12.2022.

14. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.01.2023 прийнято до свого провадження касаційну скаргу ліквідатора ЗАТ "Котнар" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича, яка подана на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2022 у справі №5/58.

Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора ЗАТ "Котнар" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича, яка подана на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2022 у справі №5/58.

Призначено до розгляду касаційну скаргу ліквідатора ЗАТ "Котнар" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича на 01 лютого 2023 року о 12:45 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

15. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.02.2023 оголошено перерву в судовому засіданні по справі № 5/58 за касаційною скаргою ліквідатора ЗАТ "Котнар" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича, яка подана на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2022 до 01 березня 2023 року о 12:15 год. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, зал № 330.

16. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2023 оголошено перерву в судовому засіданні по справі № 5/58 за касаційною скаргою ліквідатора ЗАТ "Котнар" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича, яка подана на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 24.05.2022 до 22 березня 2023 року о 12:50 год. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, зал № 330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Заслухавши суддю-доповідача, представника ЗАТ «Котнар», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, виходячи з такого.

18. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

19. Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є постанова апеляційного господарського суду про прийняття нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ліквідатора закритого акціонерного товариства «Котнар» арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича про покладення субсидіарної відповідальності на акціонерів та керівника боржника та стягнення грошових коштів у сумі 147 534 101,67 грн.

20. Аналіз змісту доводів касаційної скарги ліквідатора свідчить, що останні зводяться до незгоди скаржника із висновками суду апеляційної інстанції про неможливість встановлення розміру субсидіарної відповідальності, яка має бути покладена на відповідачів та стягнута на користь боржника.

21. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

22. Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

23. Судом враховується, що 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (далі - КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

24. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

25. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ визначено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

26. Отже, з огляду на пряму дію норм КУзПБ вони підлягають застосуванню при розгляді цієї справи незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання банкрутом Закритого акціонерного товариства "Котнар".

27. Водночас, колегія суддів зауважує, що із введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ не втратили своєї актуальності сформовані раніше правові висновки Верховного Суду стосовно реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та обсягів судового контролю за його дотриманням у справі про банкрутство, що ураховуються судами у випадку подібного правового регулювання КУзПБ відповідних процедур (правовідносин).

28. Правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього законом повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.

29. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

30. Отже КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

31. Аналогічний принцип передбачався Законом про банкрутство в редакції чинній на момент введення ліквідаційної процедури щодо боржника у цій справі.

32. На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово зверталася увага Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду під час касаційного перегляду судових рішень (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12, від 27.02.2020 у справі № 910/21227/16, від 25.06.2020 у справі № 44/484-б, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012).

33. У контексті дотримання принципу повноти дій ліквідатора колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що невід`ємним критерієм дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі є вирішення питання покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства.

34. Частиною другою статті 61 КУзПБ, положення якої кореспондуються із положеннями частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (чинного на момент введення ліквідаційної процедури) визначено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

35. Отже, звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17).

36. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

37. Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

38. Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.

39. Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

40. У постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 Верховний Суд вказав, що за відсутності у диспозиції частини другої статті 61 КУзПБ конкретизації обставин (дій/бездіяльності винних осіб), що підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, при вирішенні цього питання мають братися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

41. Як вбачається з матеріалів справи, суди обох інстанцій погодились із доводами ліквідатора про наявність в діях колишніх акціонерів та керівника банкрута ознак доведення боржника до банкрутства.

42. Водночас, суд другої інстанції, приймаючи власне рішення стосовно відмови у задоволенні зави ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб, оскільки з матеріалів, наданих ліквідатором, неможливо встановити розмір вимог, що підлягають стягненню осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства.

43. Так, у ст. 61 Кодексу визначені повноваження ліквідатора у ліквідаційній процедурі.

44. Зокрема, у ч.1 та ч. 2 наведеної норми Кодексу визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута;

аналізує фінансовий стан банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

формує ліквідаційну масу;

заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту;

заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;

подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню;

продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом;

повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;

у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу;

веде реєстр вимог кредиторів;

подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

45. Отже, належним чином проведені ліквідатором дієві заходи щодо встановлення осіб, які, у разі доведеності їх шкідливих для боржника дій або бездіяльності, несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника є можливістю для наповнення ліквідаційної маси банкрута і, як наслідок відновлення майнових прав кредиторів щодо задоволення їх кредиторських вимог.

46. Оскільки, субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам, відповідна заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, оскільки

47. Водночас, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

48. Частиною другою статті 61 КУзПБ унормовано, що розмір субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

49. Така законодавча конструкція визначає субсидіарну відповідальність в якості санкції за недобросовісні і нерозумні дії та спрямована на стимулювання добросовісності дій боржника та присікання протиправних дій зі сторони засновників, керівника боржника, інших осіб з метою захисту інтересів кредиторів і гарантування погашення їх вимог в максимально можливому розмірі.

50. Аналіз цих положень Кодексу свідчить, що в разі задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута, стягнені суми було б розподілено виключно між кредиторами боржника відповідно до розміру їх вимог, виходячи з яких було визначено розмір субсидіарної відповідальності.

51. Відтак, відмова в задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута з огляду на неможливість встановити розмір вимог, що підлягають стягненню з осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства, є правильним, з огляду на таке.

52. Як встановив апеляційний господарський суд, у заяві про покладення субсидіарної відповідальності ліквідатор вказав, що загальна сума кредиторських вимог становить 151 964 101,67 грн., а загальна вартість майна банкрута, що увійшло до ліквідаційної маси становить 20 825 400,00 грн, отже різниця складає 131 138 701,67 грн. В заяві про уточнення вимог ліквідатор повідомив суд, що усе майно банкрута було реалізоване за ціною 4 430 000,00 грн., відтак різниця між загальною сумою кредиторських вимог та загальною вартістю майна становить 147 534 101,67 грн (151 964 101,67 грн - 4 430 000,00).

53. Також, суд другої інстанції встановив, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.02.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів, зокрема, конкурсними кредиторами ЗАТ «Котнар» визнано: - ТзОВ «Фудз Трейд» з вимогами у сумі 2 369 084, 33 грн., що підлягають задоволенню у четвертій черзі, в сумі 1 508 591, 56 грн. пені, що підлягають задоволенню у шостій черзі, та в сумі 321 грн, що підлягають задоволенню у першій черзі; ТзОВ «Вільногірське скло» з вимогами у сумі 1 545 995, 77 грн., що підлягають задоволенню у четвертій черзі, та в сумі 25 000 грн. пені, що підлягають задоволенню у шостій черзі; ПрАТ «Болградський виноробний завод» з вимогами в сумі 98 413, 86 грн. - у четвертій черзі; ПАТ «ВТБ Банк» з вимогами в сумі 361 грн. судових витрат - у першій черзі, в сумі 58 641 894, 41 грн. - у першій черзі та в сумі 2707 251, 15 грн. пені - у шостій черзі; ТзОВ «Дніпровська будівельна компанія «Гарант» з вимогами в сумі 361 грн. судових витрат - у першій черзі, в сумі 32 353 296, 98 грн. - у четвертій черзі та в сумі 25 000 грн. пені - у шостій черзі; Американську компанію «Хелтекс Контінентал Інк.» з вимогами у сумі 361 грн. судових витрат - у першій черзі, в сумі 10 596 081, 19 грн. - у четвертій черзі та в сумі 3 742 961, 33 грн. штрафних санкцій - у шостій черзі; фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 з вимогами в сумі 9 311 851, 23 грн. - у четвертій черзі та в сумі 361 грн. судових витрат - у першій черзі; ТзОВ «Торговий дім «Котнар» з вимогами в сумі 3 000 000 грн. - у четвертій черзі та в сумі 361 грн. судових витрат - у першій черзі; ТзОВ «Торговий дім «Котнар Плюс» з вимогами в сумі 19 989 505 грн. - у четвертій черзі та в сумі 361 грн. судових витрат - у першій черзі; - фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 з вимогами в сумі 5 328 094, 31 грн. - у четвертій черзі та в сумі 361 грн. судових витрат - у першій черзі; ТзОВ «Нідан+» з вимогами в сумі 125 грн. судових витрат - у першій черзі, в сумі 563 668, 24 грн. - у четвертій черзі та в сумі 154 439, 31 грн. штрафних санкцій - у шостій черзі.

Таким чином загальна сума визнаних кредиторських вимог до боржника становила 151 964 102,00 грн.

54. Крім того, суд другої інстанції встановив, що упродовж розгляду справи, який триває 12 років, склад кредиторів змінювався внаслідок правонаступництва та ліквідації частини кредиторів, а із відзиву ліквідатора встановив, що кредиторами у справі залишаються ТОВ «Вільногірське скло» та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інвестохіллс Хеліантус».

55. Слід погодитись із доводами суду другої інстанції про те, що ведення реєстру вимог кредиторів, згідно з положеннями частини першої статті 61 КУзПБ належить до компетенції ліквідатора.

56. Пунктом 1 Вимог до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 №2778/5, встановлено що ці Вимоги визначають порядок ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) та вимоги до форми Реєстру, організаційні підходи при складанні, веденні та внесенні змін до Реєстру на всіх стадіях провадження справи про банкрутство (неплатоспроможність).

57. Отже, ведення та внесення змін до реєстру вимог кредиторів арбітражними керуючими (керуючими санації, ліквідаторами) здійснюється відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням положень, передбачених зазначеними Вимогами.

58. Аналіз пунктів 1 - 6 Вимог дає підстави для висновку про те, що реєстр вимог кредиторів - це єдина уніфікована система записів про кредиторів боржника та їхні вимоги, яка ведеться державною мовою, в електронному вигляді за встановленою формою, підтримання якої в актуальному стані покладено на арбітражного керуючого та боржника, та доступ до якої мають конкурсні та забезпечені кредитори, інвестори, а також поточні кредитори (з моменту ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури погашення боргів боржника) згідно з Порядком функціонування автоматизованої системи «Банкрутство та неплатоспроможність», затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2020 №594/5.

59. Пунктом 1 Розділу ІІІ «Ведення Реєстру» Вимог передбачено, що арбітражний керуючий починає ведення Реєстру за результатами попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

60. Підставою для внесення відомостей до Реєстру є ухвала (постанова) господарського суду або інформація, отримана під час провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (списання або прощення боргів, задоволення вимог кредиторів, зміна відомостей про кредитора тощо).

61. Відповідно до пункту 8 Розділу ІІІ «Ведення реєстру» Вимог, у разі погашення вимог кредитора іншим шляхом, ніж задоволення за рахунок реалізації майна, відомості щодо способу погашення та дати погашення такої вимоги вносяться в графу «Примітки».

62. При заповненні розділу І Реєстру «Відомості про кредиторів» відомості щодо загальної суми задоволених (погашених) вимог в межах кожної вимоги, яка у разі часткового задоволення формується шляхом додавання розміру задоволених (погашених) вимог вносяться у графу 7 «Сума задоволених (погашених) вимог кредитора» (пункт 9 Розділу ІІІ «Ведення реєстру»).

63. Також, пунктом 14 Розділу ІІІ Вимог передбачено, що у випадку повного погашення вимог кредитора або відмови кредитора від вимог у графі «Примітки» відповідного запису Реєстру робиться відмітка про повне погашення або про виключення вимог кредитора із зазначенням дати та підстав погашення чи виключення.

64. Отже, з урахуванням приписів статті 61 КУзПБ та наведених Вимог, слід погодитись із висновками апеляційного господарського суду про те, що при поданні заяви про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства, саме ліквідатор зобов`язаний надати суду відомості щодо актуального складу кредиторів боржника та їх вимог, оскільки стягнуті в порядку субсидіарної відповідальності грошові кошти включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів, тому достеменне встановлення суми непогашених вимог кредиторів за недостатністю майна банкрута, є обов`язковим.

65. Проте, як встановив апеляційний господарський суд, у матеріалах справи відсутні відомості щодо актуального реєстру вимог кредиторів, що унеможливлює визначення розміру субсидіарної відповідальності.

66. Виходячи з того, що з матеріалів справи неможливо встановити розмір субсидіарної відповідальності, яка має бути покладена на відповідачів та стягнута на користь боржника, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що в задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на акціонерів та керівника Закритого акціонерного товариства «Котнар» та стягнення з них грошових коштів у сумі 147 534 101,67 грн. слід відмовити.

67. Колегія суддів визнає необґрунтованими посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 30.10.2020 у справі № 906/904/16, від 29.09.2021 у справі №904/7679/15, від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 02.09.2021 у справі № 910/3438/13 та від 12.02.2020 у справі № 922/2391/16), чим допущено неправильне застосування норм матеріального права - ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

68. Висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15, від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16, від 13.09.2017 у справі № 923/682/16 тощо).

69. Висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06.06.2018 у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі № 648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц тощо).

70. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала висновки щодо визначення подібності правовідносин та зазначила, що конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

71. З огляду на зазначене, доводи скаржника щодо застосування судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм у подібних правовідносинах, є безпідставними та спростовуються наведеними вище у цій постанові висновками суду касаційної інстанції.

72. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

73. При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

74. Суд відхиляє інші доводи касаційної скарги як безпідставні, з огляду на неспростування скаржником в межах доводів касаційної скарги висновків судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

76. Відповідно до положень статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

77. Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Розподіл судових витрат

78. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняту у цій справі постанову, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора ЗАТ "Котнар" арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 у справі №5/58 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік