Ухвала

від 04.04.2023 по справі 448/364/23

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 448/364/23

Провадження № 2/448/202/23

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

04.04.2023 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Юрій БІЛОУС, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про:поділ майна подружжя,

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд:

- визнати об`єктом права спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 , земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,08, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та розташований на ній незавершений будівництвом житловий будинок;

-поділити майно, набуте за час шлюбу між нею та відповідачем, із подальшим визнанням права власності за кожним із них, згідно запропонованого нею порядку.

Ознайомившись із змістом позовної заяви та проаналізувавши додані до неї додатки, вважаю, що така підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порядок звернення до суду з позовною заявою урегульований Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Загальні вимоги до позовної заяви встановлені ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Згідно вимог пункту 3 частини третьоїстатті 175 ЦПКпозовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно із п.п.2, 9, 10 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності вартістю майна, а у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості, а якщо позов складається з кількох самостійних вимог, як в даному випадку, ціна позову визначається сумою всіх вимог.

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі №916/1220/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначено, що будь-який майновий спір має ціну.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 зазначено, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Згідност. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Дійсна вартість майна визначається згідно вимогЗакону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна, висновок про вартість майна є його невід`ємною частиною (стаття 12 Закону).

Згідно з ч.1ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна, який підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За приписами абз.3 п.1 розділу ІІІ Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженогонаказом Фонду державного майна України 17.05.2018 № 658, строк дії звіту про оцінку не може перевищувати шість місяців з дати оцінки, що зазначається в такому звіті.

Тягар доказування вартості майна несе позивач. В якості доказу вартості майна суду можуть бути надані договори купівлі продажу цього майна, відомості про його залишкову балансову вартість, звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, довідки про ринкову вартість майна в даній місцевості

Із прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачка ОСОБА_1 просить визнати об`єктом права спільної сумісної власності нерухоме майно та поділити майно, а саме: квартиру, земельну ділянку, незавершений будівництвом житловий будинок, набуте за час шлюбу між нею та ОСОБА_3 , із визнанням права власності за кожним із них, згідно запропонованого нею порядку.

Однакпозивачка, в порушення вимог п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, не надала належних та допустимих доказів (звіт про оцінку майна із висновком про його вартість, тощо) вартості всього спірного майна, а саме земельної ділянки кадастровий номер 4622484700:02:000:0001 площею 0,08 га та незавершеного будівництвом житлового будинку. До позовної заяви долучений Витяг №НВ-9904518932022 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки із зазначенням кадастрового номеру земельної ділянки та дати форматування витягу, водночас, позивачкою долучена інформація державного земельного кадастру про право власності та речові права на спірну земельну ділянку, де вказано, що відомості про нормативно грошову оцінку ділянки відсутні.

З викладеного вище встановлено, що позивачці слід надати відомості, які б підтверджували дійсну реальну вартість нерухомого майна (земельної ділянки та незавершеного будівництвом будинку) на день звернення до суду та зазначити реальну ціну позову, виходячи з вартості такого, оскільки, додані позивачкою документи унеможливлюють визначити правильність сплати нею судового збору.

Суд зазначає, що позивачкою не додано доказів, які б підтверджували не можливість замовлення експертної грошової оцінки майна з метою визначення його вартості.

Також, суд роз`яснює позивачці, що вартість станом на час звернення до суду, яка буде визначена за результатами проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки становитиме ціну позову.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Крім того, із прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачка заявляє вимогу немайнового характеру та просить визнати об`єктом права спільної сумісної власності нерухоме майно та поділити майно, набуте за час шлюбу між нею та відповідачем, із визнанням права власності за кожним із них, згідно запропонованого нею порядку.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

З огляду на вищенаведене, позивачка повинна сплатити судовий збір у відповідності до положеньЗакону України «Про судовий збір», надавши до суду квитанцію про сплату судового збору, а згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судовогозбору заподання фізичноюособою позовноїзаяви немайновогохарактеру становить0,4розміру прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб(щостаном на01.01.2023року становить1073грн.60коп.).

Крім того, із змісту позовної заяви встановлено, що позивачка ОСОБА_1 просить відступити від принципу рівності часток подружжя і виділити їй 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 облаті, водночас, в прохальній частині позовної заяви позивачка просить визнати за нею право власності на квартиру вцілому. Наведені обставини свідчать про наявність суперечностей позовних вимог, які не узгоджуються між собою.

Отже, позивачці необхідно привести прохальну частину позовної заяви у відповідність до змісту позовної заяви та вимогам ст. 175 ЦПК.

Також стаття 175 ЦПК Українивстановлює обов`язкові вимоги до змісту та форми позовної заяви та додатків до неї, обов`язок дотримання яких покладається на позивача.

По формі позовна заява є письмовим документом. Письмова форма вважається додержаною, якщо позовна заява викладена на папері. Вимог до формату паперу не передбачено, а текст може бути надрукований або написаний від руки, колір чорнила може бути будь-яким.

Однак, позовна заява повинна та додані до неї додатки мають бути читабельними.

Всупереч вимогам вказаним закону, долучені до позовної заяви додатки є нечитабельними, а саме: копія Витягу про державну реєстрацію прав КП Мостиське РБТІ від 05.10.2012 року (додаток №7) та копія Договору купівлі-продажу квартири від 24.09.2012 року (додаток №10), що є суттєвим недоліком та фактично позбавляє суд можливості дослідити їх зміст.Інших доказів щодо приналежності даного майна колишньому подружжю позивачкою не додано.

Крім того, в позовній заяві позивачка зазначає, що правовстановлюючі документи на спірні квартиру та земельну ділянку знаходяться у відповідача.

Суд звертаєувагу,що згідно із до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначених у частинах другій та третій ст. 83 ЦПК України. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням ст. 84, 116 ЦПК України позивач, має право подати до суду окремо оформлене клопотання про забезпечення (витребування) доказів.

Встановлено, що позивачкою не вказані здійснені нею заходи для отримання копії правовстановлюючих документів самостійно та не зазначені причини неможливості їх отримання, не долучено до позовної заяви клопотання про забезпечення (витребування) таких доказів.

У зв`язку із наведеним вище, суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження у даній справі.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачкою умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи наведене, вважаю, що позовну заяву позивачки ОСОБА_1 слід залишити без руху, надавши такій можливість усунути зазначені в ухвалі суду недоліки.

Недоліки мають бути усунуті шляхом подання нової редакції позову з його копіями, відповідно до кількості учасників справи та заяву з обґрунтованим спростуванням зазначених недоліків. При цьому, супровідний лист має містити номер справи і провадження, а також прізвище і ініціали судді.

Керуючись статтею 185 ЦПК України, суддя -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про: поділ майна подружжя, залишити без руху.

Надати позивачці ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 (п`яти) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху та роз`яснити, що у випадку виконання нею у встановлений строк відповідних вимог ухвали суду, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання, інакше заява вважається неподаною та повертається позивачці.

Ухвала є остаточною та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Юрій БІЛОУС