Рішення

від 04.04.2023 по справі 620/4896/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2023 року м. Чернігів Справа № 620/4896/22

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтовано позивачем тим, що відповідачем протиправно не включено до його страхового стажу періоди роботи з 01.09.2004 по 31.03.2005 та з 01.02.2006 по 30.06.2006. Внаслідок цього відповідач прийняв рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення від 06.08.2021 про відмову у призначенні пенсії, не приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, а тому відсутні підстави для визнання його дій протиправними. Зарахувати до страхового стажу неможливо періоди роботи позивача з 01.09.2004 по 31.03.2005 у Державній установі «Шосткинська виправна колонія (№66)» та з 01.02.2006 по 30.06.2006 у Державній установі «Конотопський виправний центр (№130)», оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація за вказані періоди.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позов, в порядку статтею 162 КАС України.

Суд вказує, що відповідно до частини 6 статті 48 КАС України після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. При обчисленні пенсії позивача не враховано стаж та заробітну плату за період з 01.09.2004 по 31.03.2005 згідно довідки Державної установи «Шосткинська виправна колонія (№66)» та за період з 01.02.2006 по 30.06.2006 згідно довідки Державної установи «Конотопський виправний центр (№130)», оскільки внески до Пенсійного фонду за зазначені періоди не сплачувалися.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02.08.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою за призначенням пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.08.2021 №253150002563 позивачу було відмовлено у призначені пенсії на тій підставі, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж роботи, передбаченийстаттею26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вважаючи рішення відповідача про відмову йому у призначені пенсії за віком протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Так, позивач переконаний, що цим рішенням відповідача порушено його право на призначення та отримання пенсії за віком.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьоїстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першоюстатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». (далі -Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені устатті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Абзацом тридцять шостимстатті 1 Закону № 1058-IVвстановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до абзацу першого частини другоїстатті 24 Закону № 1058-IVстраховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування.

Пунктом 3постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування»установлено, що починаючи з 1липня 2002р. обчислення пенсій відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення»здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1липня 2000р. за даними системи персоніфікованого обліку.

Томустраховий стаж за періоддо 01.07.2000обчислюється на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинностіЗаконом № 1058-IV, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування.

Поряд з цим, страховий стаж за періодпісля 01.07.2000обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно з абзацом першим пункту 1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV цей Закон набирав чинності з 01.01.2004.

Відповідно до частини першоїстатті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Пунктами «а» і «д» частини третьоїстатті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»встановлено, що до стажу роботи зараховується також відповідно:

будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно достатті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 1 статті 1 статті 14Закону № 1058-IVвстановлено, що стархувальниками відповідно до цьогоЗаконує, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії.

Згідно з частиною першоюстатті 15 Закону № 1058-IVплатниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені встатті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першійстатті 12 цього Закону.

Таким чином, платником страхових внесків за позивача у період його роботи в Державній установі «Шосткинська виправна колонія (№66)» (код ЄДРПОУ 08565084) та у Державній установі «Конотопський виправний центр (№130)» (код ЄДРПОУ 08565109) були роботодавці - Державна установа «Шосткинська виправна колонія (№66)» (код ЄДРПОУ 08565084) та Державна установа «Конотопський виправний центр (№130)» (код ЄДРПОУ 08565109).

Відповідно достатті 106 Закону № 1058-IVвідповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Таким чином,позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів його роботи на такому підприємстві.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17 та від 27.05.2021 у справі №343/659/17.

Відтак, фактично внаслідок невиконання Державною установою «Шосткинська виправна колонія (№66)» (код ЄДРПОУ 08565084) та Державною установою «Конотопський виправний центр (№130)» (код ЄДРПОУ 08565109) обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Тому суд прийшов до висновку, щорішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.08.2021 № 253150002563 щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01.09.2004 по 31.03.2005 у Державній установі «Шосткинська виправна колонія (№66)» та з 01.02.2006 по 30.06.2006 у Державній установі «Конотопський виправний центр (№130)» є протиправним.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати його періоди роботи з 01.09.2004 по 31.03.2005 та з 01.02.2006 по 30.06.2006 підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про призначення пенсії за віком з 18.05.2021 суд зазначає наступне.

Згідно зістаттю 58 Закону № 1058пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Тобто Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питання призначення (перерахунку) пенсії.

Як наслідок, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсії громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача. Повноваженнями на прийняття рішень з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку) наділені виключно органи Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першоїстатті 2 КАС Україниє справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин.

До завдань адміністративного судочинства не відносить забезпечення ефективності державного управління. Суд, перевіряючи рішення, дію або бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другійстатті 2 КАС Україникритеріям, не наділений повноваженнями у втручання компетенцію суб`єкта владних повноважень.

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих позивачем документів є повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.

Тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо призначення пенсії за віком з 18.05.2021 відповідно до частини першоїстатті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно зістаттею 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно достатті 2 КАС Україниметою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява №40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява №21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява №41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява №7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається урішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 №16-рп/2012,Конституція Українигарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третійстатті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першоїстатті 124 Конституції Україниправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до другого речення частини другоїстатті 9 КАС Українисуд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним і скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 06.08.2021 № 253150002563; зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02.08.2021 з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 744,30 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії від 06.08.2021 № 253150002563.

Зобов`язатиГоловне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу при призначені пенсії за віком періоди роботи з 01.09.2004 по 31.03.2005 у Державній установі «Шосткинська виправна колонія (№66)» та з 01.02.2006 по 30.06.2006 у Державній установі «Конотопський виправний центр (№130)».

Зобов`язатиГоловне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за призначенням/перерахунком пенсії від 02.08.2021 з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 372,15 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 372,15 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83-А, м.Чернігів,14005, код ЄДРПОУ 21390940.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 21318350.

Повний текст рішення виготовлено 04 квітня 2023 року.

Суддя Д.О. Виноградова