Постанова

від 31.03.2023 по справі 620/17823/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/17823/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НС ТРЕЙД" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НС ТРЕЙД" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НС-ТРЕЙД» (далі - ТОВ «НС-ТРЕЙД», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ГУДПС у Чернігівській області, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 10.11.2021 №7323/25010700 та №7324/25010700.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційної скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, та надано невірну правову оцінку обставинам справи.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі направлень від 20.09.2021 №3043, №3044, наказу від 17.09.2021 №1629-п, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НС-ТРЕЙД» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.08.2021 №9241281879 (з врахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 18.09.2021 №9272640933) від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Перевірка проводилась з 23.09.2021 по 29.09.2021 з відома директора.

За наслідками перевірки ГУДПС у Чернігівській області складено акт від 06.10.2021 №6631/07/43332827, у якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201, п. 4, п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, у зв`язку із чим платником завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (виявлено відсуніть права на отримання бюджетного відшкодування) в сумі 590334,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим завищено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за липень 2021 року на суму 107674,00 грн.

На підставі вказаного вище акту перевірки, ГУДПС у Чернігівській області винесено ТОВ «НС-ТРЕЙД» податкові повідомлення-рішення від 10.11.2021:

№7324/25010700, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на 107674,00 грн.;

№7323/25010700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податку у банку, на суму 590334,00 грн., та нараховано штрафні санкції в сумі 147583,50 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення контролюючого органу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивачем не було надано документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, а тому, суд дійшов висновку, що в даному випадку надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальності операції, яка зумовлювала б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 44.1., п. 44.2. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до положень пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Тобто, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за НП(С)БО чи МСФЗ, відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Згідно пп.14.1.181. п.14.1. ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, формування податкового кредиту та витрат, що враховують при обчисленні об`єкта оподаткування з податку на прибуток, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов`язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, встановлені контролюючим органом порушення ТОВ «НС-ТРЕЙД» податкового законодавства ґрунтуються на висновках щодо відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Статус НС».

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з`ясувати, чи мали господарські операції позивача з його контрагентом реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі ст.1, ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За певних обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 26.04.2021 між ТОВ «Статус НС» (продавець) та ТОВ «НС-ТРЕЙД» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу пиломатеріалів №26/04/21, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця на умовах франко-нижній склад пиломатеріали (порода сосна).

Відповідно до п. 1.2 Договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підпису видаткових накладних.

Загальна орієнтовна кількість товару та ціна договору залишається відкритою, а остаточна сума договору складає суму всіх накладних, на підставі яких здійснюється поставка продукції за даним договором окремими партіями, та визначається виходячи зі встановлених цін на продукцію. Ціна на лісопродукцію зазначається в додатку до договору (специфікації), який є його невід`ємною частиною (п. 3.1 Договору).

Оплата товару здійснюється шляхом зарахування готівкових коштів на поточний рахунок продавця в безготівковій формі або шляхом внесення коштів на поточний рахунок продавця в готівковій формі через касу. Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування коштів на рахунок продавця (п. 3.3 Договору).

Покупець зобов`язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару після пред`явлення рахунку-фактури до сплати, протягом обумовленого сторонами терміну (п. 7.1 Договору).

Відповідно до статті 4 Договору, поставка товару по даному договору здійснюється на умовах франко-нижній склад продавця автотранспортом покупця і продавця. Поставка товару здійснюється за графіком, погодженим між сторонами. Прийом-передача товару здійснюється на складі продавця за умовами: франко-нижній склад продавця. Зокрема, за кількістю у відповідності з товарно-транспортними чи залізничними накладними та специфікаціями до них з підписом уповноваженої особи та печаткою продавця (п. 5.1 Договору).

Датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної (п. 5.2 Договору).

На підтвердження виконання умов зазначеного вище договору, а також руху активів в процесі здійснення господарських операцій, позивачем надано суду копії: податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, специфікацій до договору, сертифікатів про походження лісоматеріалів, відомості про рух активів по рах. №281, журнали-ордери за травень-липень 2021 року «Експорт».

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно із умовами договору купівлі-продажу пиломатеріалів від 26.04.2021 №26/04/21 поставка товару по даному договору здійснюється на умовах франко-нижній склад продавця автотранспортом покупця і продавця. Поставка товару здійснюється за графіком, погодженим між сторонами. При цьому, документом, який зокрема підтверджує факт передачі (поставки) контрагентом позивачу товару, є товарно-транспортна накладна.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що наявність товарно-транспортних накладних прямо передбачена умовами договору для підтвердження факту поставки.

В контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу на саму суть господарської операції між позивачем та його контрагентом, яка в даному випадку не відображає саме факту передачі купленого товару покупцю (позивачу), що останнім і не заперечується. Більше того, позивач і в позовній заяві і в апеляційній скарзі зауважує, що фактичного передачі товару з одного складу (продавця) до складу покупця (позивача) в межах даної господарської операції не відбувалось, позаяк куплений позивачем товар реалізовувася третім особам напряму зі складу продавця, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі і товарно-транспортними накладними оформленими в межах господарських операцій позивача з іншими контрагентами.

В такому випадку, враховуючи умови договору між позивачем та ТОВ «Статус НС» колегія суддів дійшла висновку, що передача права власності на товар, як це прямо зазначено в договорі відбулась з моменту підписання сторонами видаткових накладних, які є в матеріалах справи.

При цьому, за відсутності факту поставки (пакування, транспортування, вивезення) товару за межі складу продавця, сторони не можуть оформити товарно-транспортні накладні, з огляду на відсутність обставин визначених пунктом 4 - 5.2 Договору.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що за вказаних умов позивач не міг надати товарно-транспортні накладні, оскільки такі не оформлялись в силу відсутності факту поставки товару.

Інакше кажучи, згідно вказаного договору, за умови поставки товару та перевезення його на інший склад тощо, сторони зобов`язані були чітко дотримуватись вищевказаних умов договору.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що відповідно до змісту специфікацій до договору купівлі-продажу пиломатеріалів від 26.04.2021 №26/04/21 (п. 2), в ціну товару, який ТОВ «СТАТУС НС» постачало ТОВ «НС-ТРЕЙД», включено витрати, пов`язані з пакуванням та завантаженням пиломатеріалу в транспорт покупця.

У свою чергу, ТОВ «НС-ТРЕЙД» не надало ні суду, ні під час перевірки належні та допустимі докази здійснення контрагентом пакування та навантаження товару, як і відсутні докази його фактичного перевезення. Відповідно до п. 1 специфікацій, зазначена лише вартість товару та його кількість (пиломатеріал обрізний дошка (сосна), діаметр в асортименті). Також у специфікаціях відсутня інформація щодо назви та вартості пакувального матеріалу, його кількості та ціни, метод завантаження пиломатеріалу в транспорт, вид таких послуг за навантаження у відповідності до кількості пиломатеріалу та ціна. З доданих специфікацій до договору не можливо встановити, яка вартість пакування та транспортування товару та який обсяг даних витрат включено в ціну самого пиломатеріалу. Податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, також не містять інформації про транспортування та пакування пиломатеріалів.

В контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу на висновки викладені вище, згідно яких в даному випадку передача товару зі складу продавця на склад покупця не відбувалась, а за таких умов цілком логічним є відсутність у специфікаціях інформації щодо назви та вартості пакувального матеріалу, його кількості та ціни, метод завантаження пиломатеріалу в транспорт, вид таких послуг за навантаження у відповідності до кількості пиломатеріалу та ціна. Однак, наявність відповідно до п.1 інформації щодо вартості товару та його кількість (пиломатеріал обрізний дошка (сосна), діаметр в асортименті) у сукупності з іншими первинними документами, які містяться в матеріалах справи, свідчить, про реальність купівлі-продажу товару у відповідності до ціни вказаній у специфікації.

З огляду на вказане колегія суддів зауважує, що сама лише відсутність товарно-транспортних накладних так само, як відсутність інформації про транспортування та пакування пиломатеріалів, в даному випадку не може свідчити про нереальність спірної господарської операції чи недійсність вищевказаного договору.

Натомість, суд звертає увагу, що в даному випадку підлягають дослідженню усі надані докази та первинні документи в їх сукупності, з огляду на що вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем надано контракти, акти завантаження, накладні, інвойси, пакувальні листи, товарно-транспорті накладні, журнали-ордери №5 за червень-липень 2021 року, що підтверджує подальшу реалізацію спірного товару за межі митної території України.

При цьому, суд першої інстанції зазначає, що вказані документи стосуються подальшої реалізації позивачем спірного товару за межі митної території України (у тому числі, його транспортування, пакування) та не відносяться до операції з придбання у ТОВ «СТАТУС НС» пиломатеріалів відповідно до договору від 26.04.2021 №26/04/21 і ним не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання спірного товару і обґрунтування їх вартості.

Колегія суддів звертає увагу на суперечливість вказаних висновків одне одному, оскільки саме подальша реалізація товару і свідчить про наявність економічної та ділової мети задля отримання вигоди суб`єктом господарювання від своєї діяльності.

Колегія суддів погоджується з тим, що вказані документи не стосуються безпосередньо операції з придбання у ТОВ «СТАТУС НС» пиломатеріалів відповідно до договору від 26.04.2021 №26/04/21, однак, підтверджують подальшу реалізацію придбаного позивачем товару, зокрема на підставі вищевказаного договору.

Крім того, товариством надано оборотно-сальдову відомість по рах. №281, що підтверджує рух активів та власного капіталу.

При цьому, критична оцінка суду першої інстанції договору оренди, як належного доказу, про те, що враховуючи положення статті 759 Цивільного кодексу України, оренда безоплатною бути не може, колегією суддів відхиляється, з огляду на те, що правовідносини щодо оренди позивачем приміщення та умови такого договору не є предметом даного спору та не впливає на вирішення спірної ситуації.

Щодо висновків суду першої інстанції та доводів відповідача стосовно недостатньої кількості робітничого складу, що ставить під сумнів можливість здійснення позивачем відповідної кількості господарських операцій, колегія суддів вважає їх передчасними, виходячи із характеру діяльності товариства та умов спірної господарської операції, що в даному випадку не потребує великої кількості робітників, позаяк відвантаження, завантаження, пакування, перевезення тощо товару не відбувалось за рахунок позивача чи його власними засобами.

Таким чином, співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що спірна господарська операція є реальною, відповідає дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування податковим органом за зазначені вище порушення сум грошового зобов`язання є протиправним, та як наслідок спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НС ТРЕЙД" задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року скасувати, прийняти постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "НС ТРЕЙД" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 10.11.2021 №7323/25010700 та №7324/25010700.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Н.М. Єгорова

Є.О. Сорочко