Постанова

від 04.04.2023 по справі 341/926/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 341/926/20 пров. № А/857/3572/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засіданняЮрченко М.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом Комунального некомерційного підприємства «Галицька лікарня» Галицької міської ради Івано-Франківської області до Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, скасування постанови,-

суддя (судді) в суді першої інстанції Могила А.Б.,

час ухвалення рішення 13:30:38,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

19 січня 2023 року Комунальне некомерційне підприємство «Галицька лікарня» Галицької міської ради Івано-Франківської області звернулось в суд з адміністративним позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа ОСОБА_1 , в якому просило: визнати протиправними дії головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Ворох В.П. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 04.11.2022 ВП № 68067838; скасувати постанову головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Ворох В.П. від 04.11.2022 про накладення на Комунальне некомерційне підприємство «Галицька лікарня» Галицької міської ради Івано-Франківської області штрафу в розмірі 5100 грн в межах виконавчого провадження № 68067838.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що головним державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) протиправно винесено стосовно нього постанову від 04.11.2022 ВП № 68067838 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн, оскільки судове рішення виконано в повному обсязі. Вказує, що на виконання рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2021 по справі № 341/926/20, яке залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26.05.2022, Комунальним некомерційним підприємством «Галицька лікарня» Галицької міської ради Івано-Франківської області наказом № 1-К від 05.01.2022 поновлено ОСОБА_1 на посаді 0,5 ставки лікаря-акушера-гінеколога поліклінічного відділення з 01.06.2020. Звертає увагу на те, що після видачі вказаного наказу, починаючи з 01.06.2020, ОСОБА_1 стала займати в Комунальному некомерційному підприємстві «Галицька лікарня» посади лікаря-акушер-гінеколога акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки), лікаря-акушер-гінеколога екстреної допомоги акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки) та лікаря-акушера-гінеколога поліклінічного відділення (0,5 ставки), що в загальному становить 1 ставку, як і до видачі наказу № 31-к від 02.06.2020, який скасований в судовому порядку. Зазначає що оскільки ОСОБА_1 з 01.06.2020 продовжувала працювати на посадах лікаря акушер-гінеколога акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки) та лікаря акушер-гінеколога екстреної допомоги акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки), тому наказ про поновлення ОСОБА_1 на посадах, з яких її не було звільнено, не видавався. Вважає, що головним державним виконавцем не перевірено належним чином виконання рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2021.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Ворох В.П. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 04.11.2022 ВП № 68067838. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Ворох В.П. від 04.11.2022 про накладення на Комунальне некомерційне підприємство «Галицька лікарня» Галицької міської ради Івано-Франківської області штрафу в розмірі 5100 грн, в межах виконавчого провадження № 68067838.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, на час винесення постанови від 04.11.2022 у ВП № 68067838 про накладення штрафу у Комунального некомерційного підприємства «Галицька лікарня» були відсутні підстави для вчинення дій за виконавчим листом № 341/926/20 від 04.01.2022 щодо видачі наказу про поновлення ОСОБА_1 з 01.06.2020 в Комунальному некомерційному підприємстві «Галицька лікарня» на посадах лікаря акушер-гінеколога акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки) та лікаря акушер-гінеколога екстреної допомоги акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки), оскільки ОСОБА_1 не була звільнена із таких посад та з 01.06.2020 продовжувала працювати на вказаних посадах. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що постанова державного виконавця від 04.11.2022 про накладення на позивача штрафу винесена головним державним виконавцем безпідставно, оскільки наявні беззаперечні обставини виконання рішення суду.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Галицький відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що головним державним виконавцем вжито встановлені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішення, що підтверджує повноту вчинення виконавчих дій. Вважає, що постанова від 04.11.2022 ВП № 68067838 про накладення штрафу на Комунальне некомерційне підприємство «Галицька лікарня» в розмірі 5100 грн. є правомірною, оскільки рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2021 позивачем не виконано. Звертає увагу на те, що ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01.12.2022 року у цій справі скаргу боржника КНП «Галицька лікарня» на дії державного виконавця щодо прийняття постанови від 04.11.2022 залишено без задоволення.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2021 по справі № 341/926/20 визнано незаконним та скасовано наказ № 31-к від 02 червня 2020 року Комунального некомерційного підприємства «Галицька лікарня» Галицької міської ради Івано-Франківської області в частині переведення ОСОБА_1 з 01 червня 2020 року на посаду лікаря акушер-гінеколога акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки) та лікаря акушер-гінеколога екстреної допомоги акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки). Поновлено ОСОБА_1 з 01 червня 2020 року на попередній роботі на посаді лікаря акушер-гінеколога акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки), лікаря акушер-гінеколога екстреної допомоги акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки), лікаря акушер-гінеколога поліклінічного відділення (0,5 ставки).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26.05.2022 по справі № 341/926/20 рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2021 залишено без змін.

На виконання вищевказаного рішення в частині поновлення ОСОБА_1 з 01.06.2020 на вищевказаних посадах Галицький районний суд Івано-Франківської області 04.01.2022 видав виконавчий лист № 341/926/20 (т.3, а.с.161).

Комунальним некомерційним підприємством «Галицька лікарня» на виконання рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2021 по справі № 341/926/20, видано наказ № 1-К від 05.01.2022, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді 0,5 ставки лікаря-акушера-гінеколога поліклінічного відділення з 01.06.2020 (т.3, а.с.115).

Головним державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Ворох В.П. 06.01.2022 відкрито виконавче провадження № 68067838 з виконання виконавчого листа № 341/926/20, виданого 04.01.2022 Галицьким районним судом Івано-Франківської області (т.3, а.с.74).

Комунальне некомерційне підприємство «Галицька лікарня» листом від 12.01.2022 повідомило відповідача, що наказом № 1-К від 05.01.2022 поновлено ОСОБА_1 на посаді 0,5 ставки лікаря-акушера-гінеколога поліклінічного відділення з 01.06.2020 (т.3, а.с.77).

Державний виконавець направив позивачу вимогу виконавця № 18236 від 26.09.2022, згідно якої вимагав надати наказ про поновлення ОСОБА_1 з 01.06.2020 на попередній роботі на посаді лікаря акушер-гінеколога акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки), лікаря акушер-гінеколога екстреної допомоги акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки) (т.3, а.с.120).

04.11.2022 головним державним виконавцем Ворох В.П. у межах виконавчого провадження № 68067838 прийнято постанову про накладення на Комунальне некомерційне підприємство «Галицька лікарня» Галицької міської ради Івано-Франківської області штрафу в розмірі 5100 грн. відповідно до статей 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» (т.3 а.с.119).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 зі змінами (далі - Закон № 1404-VIII).

В статті 3 Закону № 1404-VIII наведено перелік виконавчих документів, які відповідно цього Закону підлягають примусовому виконанню, серед яких виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункти 1, 16 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII).

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

За приписами ч.1 ст.75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Проаналізувавши вищенаведені положення законодавства, колегія суддів зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Встановлення факту відсутності поважних причин невиконання судового рішення (про що зазначено у статтях 63 та 75 Закону № 1404-VIII) може мати місце за умови, якщо боржник не виконує певних дій (щодо яких ухвалено судове рішення), а виконання таких дій або усунення перешкод до такого виконання цілком полягає у площині повноважень боржника і не залежить від обставин, які боржник не в змозі упередити або усунути.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

При цьому, поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це об`єктивно перешкодило виконати судове рішення.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 та у справі № 360/4708/20.

Отже, державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення суду боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець мав встановити відсутність поважних причин невиконання рішення суду.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою головного державного виконавця Ворох В.П. від 04.11.2022 у ВП № 68067838 накладено штраф на Комунальне некомерційне підприємство «Галицька лікарня» в розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду без поважних причин, оскільки позивачем не надано наказу про поновлення ОСОБА_1 з 01.06.2020 на посадах лікаря-акушер-гінеколога акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки) та лікаря-акушер-гінеколога екстреної допомоги акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки) (т.3 а.с.119-120).

Разом з цим суд апеляційної інстанції зазначає, що наказом № 31-к від 02.06.2020 Комунального некомерційного підприємства «Галицька лікарня» Галицької міської ради Івано-Франківської області, який скасований в судовому порядку, переведено ОСОБА_1 з 01 червня 2020 року на посаду лікаря акушер-гінеколога акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки) та лікаря акушер-гінеколога екстреної допомоги акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки) (т.3, а.с.114).

Таким чином, ОСОБА_1 починаючи з 01.06.2020, обіймала в Комунальному некомерційному підприємстві «Галицька лікарня» посади лікаря акушер-гінеколога акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки) та лікаря акушер-гінеколога екстреної допомоги акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки). Вказана обставина підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 , табелями обліку використаного робочого часу та довідкою про зайняті посади ОСОБА_1 в Комунальному некомерційному підприємстві «Галицька лікарня» станом на 31.01.2023 (т.3 а.с.121-129).

Згідно з довідкою про зайняті посади в Комунальному некомерційному підприємстві «Галицька лікарня» станом на 31.01.2023, ОСОБА_1 з 17.10.2018 до прийняття наказу № 31-к від 02.06.2020 обіймала посади лікаря-акушер-гінеколога акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки), лікаря-акушер-гінеколога екстреної допомоги акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки) та лікаря-акушера-гінеколога поліклінічного відділення (0,5 ставки), що в загальному становить 1 ставку. Починаючи з 01.06.2020 працювала на посадах лікаря-акушер-гінеколога акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки), лікаря-акушер-гінеколога екстреної допомоги акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки) та згідно рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2021 по справі № 341/926/20, поновлена на посаді лікаря-акушера-гінеколога поліклінічного відділення (0,5 ставки), що в загальному також становить 1 ставку (т.3, а.с.129).

Відповідно до запису № 15 трудової книжки ОСОБА_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, остання з 17.10.2018 переведена на підставі наказу №81-к від 17.10.2018 на 1 ставку: лікаря-акушер-гінеколога акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки), лікаря-акушер-гінеколога екстреної допомоги акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки) та лікаря-акушера-гінеколога поліклінічного відділення (0,5 ставки); згідно запису № 16 ОСОБА_1 з 01.06.2020 переведена на підставі наказу № 31-к від 02.06.2020 на 0,5 ставки: лікаря-акушер-гінеколога акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки), лікаря-акушер-гінеколога екстреної допомоги акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки). Згідно запису на підставі наказу №1-к від 05.01.2022 ОСОБА_1 поновлена на попередній роботі 0,5 ставки лікаря-акушера-гінеколога поліклінічного відділення, а запис № 16 недійсний (т.3, а.с.126-128).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що державним виконавцем при винесенні спірної постанови про накладення штрафу, залишено поза увагою факт подальшої роботи ОСОБА_1 з 01.06.2020 в Комунальному некомерційному підприємстві «Галицька лікарня» на посадах лікаря акушер-гінеколога акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки) та лікаря акушер-гінеколога екстреної допомоги акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки), оскільки третя особа не була звільнена із займаних посад.

Суд апеляційної інстанції також приймає до уваги те, що згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

У Рішенні від 13.12.2012 № 18-рп/2012 Конституційний Суд України вказав, що невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

За вказаних обставин, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що після видачі позивачем наказу № 1-К від 05.01.2022, яким поновлено з 01.06.2020 ОСОБА_1 на посаді лікаря-акушера-гінеколога поліклінічного відділення (0,5 ставки), та внесення відповідних записів у її трудову книжку, позивачем вчинено законодавчо визначені заходи спрямовані на захист і відновлення порушених прав ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що на час винесення постанови від 04.11.2022 у ВП № 68067838 про накладення штрафу у Комунального некомерційного підприємства «Галицька лікарня» у державного виконавця були відсутні підстави для вчинення дій за виконавчим листом № 341/926/20 від 04.01.2022 щодо видачі наказу про поновлення ОСОБА_1 з 01.06.2020 в Комунальному некомерційному підприємстві «Галицька лікарня» на посадах лікаря акушер-гінеколога акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки) та лікаря акушер-гінеколога екстреної допомоги акушер-гінекологічного відділення (0,25 ставки), оскільки третя особа не була звільнена із таких посад та з 01.06.2020 продовжувала працювати на вказаних посадах.

За таких обставин, відповідачем при прийнятті спірної постанови не встановлено факту невиконання позивачем рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 01.06.2020 в Комунальному некомерційному підприємстві «Галицька лікарня» на зазначених посадах.

Посилання скаржника на те, що ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01.12.2022 року у справі № 341/926/20 скаргу боржника КНП «Галицька лікарня» на дії державного виконавця щодо прийняття постанови від 04.11.2022 залишено без задоволення, є безпідставними, оскільки вказана ухвала була скасована постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2023 року, яка набрала законної сили.

Отже, постанова державного виконавця від 04.11.2022 про накладення на позивача штрафу була винесена головним державним виконавцем безпідставно, тому дії головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Ворох В.П. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 04.11.2022 ВП № 68067838 є протиправними.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Ворох В.П. від 04.11.2022 про накладення на Комунальне некомерційне підприємство «Галицька лікарня» Галицької міської ради Івано-Франківської області штрафу в розмірі 5100 грн, в межах виконавчого провадження № 68067838.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 287, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Галицького відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року у справі № 341/926/20 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 04 квітня 2023 року.