Постанова

від 27.03.2023 по справі 454/918/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/918/21 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.

Провадження № 22-ц/811/2767/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.

Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

розглянувши без участі учасників цивільну справу №454/918/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 18 березня 2021 року у справі за поданням державного виконавця Сокальського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Костюк Т.А.,- про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України,-

в с т а н о в и в :

18 березня 2021 року Державний виконавець звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження боржника, керівника ТзОВ «Агрофірма Угринів» Березу Галину Михайлівну, у праві виїзду за межі України.

В обґрунтування вимог зазначає, що на примусовому виконанні у Сокальському РВ ДВС знаходиться виконавче провадження з виконання наказу №916/2254/17 виданого Господарським судом Одеської області 24.11.2017р. про солідарне стягнення з ТзОВ «Совагро» та ТзОВ «Агрофірма Угринів» на користь ТзОВ «Ніко-Тайс» 10 608,01 грн.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 18 березня 2021 року подання задоволено.

Вирішено тимчасово обмежити громадянина України керівника ТзОВ «Агрофірма Угринів» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України до моменту виконання зобов`язань за наказом №916/2254/17 виданим Господарським судом Одеської області 24.11.2017р. про солідарне стягнення з ТзОВ «Совагро» та ТзОВ «Агрофірма Угринів» на користь ТзОВ «Ніко-Тайс» 10 608,01грн. Виконання ухвали покласти на Державну Прикордонну службу України.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає ухвалу суду незаконною та упередженою. Зазначає, що тимчасово виконувала обов`язки керівника підприємства, була найманим працівником, а не є власником (засновником) підприємства, тому відповідно до Наказу від 31.12.2016 р. звільнена з посади виконувача обов`язки керівника підприємства. Власниками боржника-підприємства є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Відтак, судом неповно з`ясовано всі обставини справи та передчасно зроблено висновок про наявність підстав для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон.

Просить скасувати ухвалу суду про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за кордон.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За змістом ч.2 ст.247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За положеннями ч.1ст.367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 27 березня 2023 року, є дата складення повного судового рішення 31 березня 2023 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом та матеріалами справи встановлено, що на примусовому виконанні у Сокальському РВ ДВС знаходиться виконавче провадження з виконання наказу №916/2254/17 видане Господарським судом Одеської області 24.11.2017р. про солідарне стягнення з ТзОВ «Совагро» та ТзОВ «Агрофірма Угринів» на користь ТзОВ «Ніко-Тайс» 10 608,01грн.

Постановою державного виконавця від 22.12.2017р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документа.

На момент звернення до суду з даною заявою, боржниками не виконано судове рішення щодо солідарного стягнення з ТзОВ «Совагро» та ТзОВ «Агрофірма Угринів» на користь ТзОВ «Ніко-Тайс» 10608,01 грн в зв`язку з чим, державний виконавець просив обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон, як керівника ТзОВ «Агрофірма Угринів».

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, як керівника ТзОВ «Агрофірма Угринів».

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно із частиною 5 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом-до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Зазначеним Законом України передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Відповідно до пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець вправі звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України, є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Аналогічних правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 331/8536/17.

За приписами ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником, за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Право громадян України на пересування, в тому числі, і залишення території України, закріплено у ст. 33 Конституції України. У той же час, Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов`язань.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Тобто ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням є будь-які свідомі умисні діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

У п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014, № 6 зазначено, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12). У зв`язку із цим у разі доведення факту зловживання процесуальними правами чи невиконання обов`язків, передбачених статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження зазначене може бути підставою для відповідного реагування, зокрема, звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України згідно з нормами ЦПК, пунктом 18 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе лише у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Згідно зположень ст.76ЦПК Українидоказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи таінших обставин,які маютьзначення длявирішення справи.Ці данівстановлюються такимизасобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Державний виконавець Сокальського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Костюк Т.А., звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України, керівника ТзОВ «Агрофірма Угринів» - Берези Галини Михайлівни, не представив жодних належних і допустимих доказів в підтвердження того, що на момент звернення з даним поданням, ОСОБА_1 є керівником ТзОВ «Агрофірма Угринів» і вона ухиляється від виконання судового наказу №916/2254/17 виданого Господарським судом Одеської області 24.11.2017 про солідарне стягнення з ТзОВ «Совагро» та ТзОВ «Агрофірма Угринів» на користь ТзОВ «Ніко-Тайс» 10608,01грн.

ОСОБА_1 в поданій нею апеляційній скарзі не заперечує той факт, що вона виконувала тимчасово обов`язки керівника підприємства - ТзОВ «Агрофірма Угринів» з 21 лютого 2014 року по 31 грудня 2016 року, в підтвердження чого надала фотокопії наказу про прийняття її на роботу, про звільнення, а також копію трудової книжки.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність в матеріалах справи доказів в підтвердження того, чи є ОСОБА_1 керівником ТзОВ «Агрофірма Угринів» та не дослідив, хто є фактичним керівником боржника на момент звернення з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, хто є власником (засновником), який би мав нести відповідальність за невиконання судового рішення.

Колегією суддів встановлено, що на момент звернення з поданням державного виконавця Сокальського РВДВС Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Львів)Костюк Т.А.про встановлення ОСОБА_1 обмеження у праві виїзду за межі України, остання не була керівником боржника - юридичної особи та не могла фактично вплинути на виконання зобов`язань ТзОВ «Агрофірма Угринів» перед стягувачем за судовим рішенням (судовим накозом), а відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення вказаного подання.

Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця Сокальського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Костюк Т.А. про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 за його безпідставністю.

Відповідно до ч.1 п.п. 3,4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1 п.п. 3,4 ; ст. 383; 384; 389 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 18 березня 2021 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні подання державного виконавця Сокальського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Костюк Т.А. про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 31 березня 2023 року.

Головуючий суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк