Рішення

від 04.04.2023 по справі 932/6863/21

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/6863/21

Провадження № 2/932/108/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗТОК», Відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послу та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про звільнення з посади директора та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська з позовом, пред`явленим до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗТОК» та Відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послу та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, в якому просить: визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «ОЗТОК» з 14 серпня 2021 року; зобов`язати «ОЗТОК» надати заяву про державну реєстрацію змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про виключення запису про ОСОБА_1 як директора (керівника); зобов`язати державного реєстратора Відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послу та дозвільних процедур Дніпровської міської ради внести зміни до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про виключення запису про ОСОБА_1 як директора (керівника), обґрунтовуючи це тим, що згідно Протоколу установчих загальних зборів засновників ТОВ «ОЗТОК» №1 від 23 квітня 2018 року ОСОБА_1 обрано директором ТОВ «ОЗТОК» та наказом №1 від 24 квітня 2018 року ОСОБА_1 заступила на посаду директора ТОВ «ОЗТОК» з 24 квітня 2018 року.

Вказує на те, що за умовами п.п.13.1, 13.2, 13.3.1 Статуту ТОВ «ОЗТОК» органом управління Товариства є Загальні Збори Учасників та Директор, а Вищим органом Товариства є Загальні Збори Учасників, які обирають Голову Товариства, при цьому, Загальні збори учасників скликаються у випадку, зокрема, з ініціативи виконавчого органу Товариства, а за умова розділу 13.7 Статуту визначено, що виконавчим органом Товариства, що здійснює його поточну діяльність є директора, який призначається Загальними Зорами Учасників. 13 липня 2021 року вона звернулась до загальних зборів часників Товариства із заявою про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, надіславши засобами поштового зв`язку на адреси засновників Товариства - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із заявою разом про звільнення повідомлення про проведення загальних зборів учасників Товариства із зазначенням часу та місця проведення і порядку денного зборів, до якого включено вирішення питання про її звільнення. Однак заява про звільнення разом з повідомленням про скликання позачергових зборів проігнорована та до цього часу не розглянута по суті, що стало підставою для складання протоколу №3 від 14 серпня 2021 року директором Товариства ОСОБА_1 щодо затвердження зборів, які не відбулись 14 серпня 2021 року у зв`язку із неявкою учасників Товариства, що унеможливлює прийняття рішення з питань порядку денного, на підставі чого директором ОСОБА_1 видано наказ №7 від 14 серпня 2021 року про припинення виконання обов`язків директора ТОВ «ОЗТОК» з 14 серпня 2021 року у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП. Позивач зазначає, що невнесення відповідних змін про звільнення з посади директора Товариства свідчить про те, що відповідач ТОВ «ОЗТОК» не визнає припинення трудових відносин з нею та продовжує вважати її керівником, що порушує її трудові права, зокрема, її право бути звільненою із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.08.2021 року для розгляду даної справи була визначена суддя Лукінова К.С.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 серпня 2021 року відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого засідання.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 січня 2022 року, вчиненого на підставі Розпорядження керівника апарату суду №6 від 14 січня 2022 року у зв`язку із закінченням відрядження судді Лукінової К.С., справу передано для розгляду судді Кудрявцевій Т.О., яка своєю ухвалою від 19 січня 2022 року прийняла справу до свого провадження для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень та з потребою у витребуванні від Відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послу та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ухвалою суду від 19 серпня 2022 року інформації щодо реєстрації юридичної особи ТОВ «ОЗТОК», відповідь на виконання якої надійшла 01 та 03 листопада 2022 року.

У липні 2022 року відповідач Відділ реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, скориставшись правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, подав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому зазначив про неналежність відповідати за цим позовом цим відповідачем, оскільки внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо державної реєстрації юридичної особи, зокрема, про зміни керівника Товариства, вноситься державним реєстратором на підставі поданих, у відповідності ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», уповноваженою особою Товариства документів, а зобов`язання Відділу реєстрації вилучити запис про ОСОБА_1 як директора (керівника) не відповідає визначеним у ст. 25 зазначеного Закону підставам. При цьому зазначив, що внесення відомостей до Єдиного державного реєстру про керівника Товариства є для державного реєстратора обов`язковим, у відповідності до ст.9 Закону про державну реєстрацію, а, оскільки іншого керівника Товариства не обрано, то і внести зміни про іншого керівника є неможливим, що робить і неможливим, в свою чергу, внести зміни щодо керівника ТОВ «ОЗТОК» ОСОБА_1 . Просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в частині вимог до ТОВ «ОЗТОК» надати заяву про державну реєстрацію змін та в частині зобов`язання Відділу реєстрації виключити запис про ОСОБА_1 як керівника Товариства.

Відповідач ТОВ «ОЗТОК» своїм правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, на подання відзиву на позов не скористався та відзиву на позов ОСОБА_1 не подавав.

Суд, дослідивши зібрані докази, дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами із частковим задоволенням позовних вимог, виходячи з наступних обставин.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено та вбачається з наданого Відділом реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послу та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що ТОВ «ОЗТОК» ЄДРПОУ 42084727, адреса місцезнаходження: вулиця Воскресенська, будинок 12, квартира 23, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, зареєстроване з 23 квітня 2018 року. Засновниками (учасниками) товариства є: Бакирел Левент, країна Туреччина, місцезнаходження: України, АДРЕСА_1 , з розміром частки 317 500,00, з правом голосу 50 %, та ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , з розміром частки 317 500,00, тип беніфеціарного володіння - прямий.

З 24 квітня 2018 року директором ТОВ «ОЗТОК» є ОСОБА_1 , яка обрана установчими загальними зборами Товариства, що оформлено Протоколом установчих загальних зборів учасників №1 ТОВ «ОЗТОК» від 23 квітня 2018 року, та на підставі наказу № 1 від 24 квітня 2018 року «Про призначення директора» заступила на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗТОК» з 24 квітня 2018 року, що узгоджується і з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до п.п.13.1, 13.2, 13.3.1 Статуту ТОВ «ОЗТОК», затвердженого Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ОЗТОК» у 2018 році зі змінами на підставі протоколу №2 від 12 жовтня 2018 року, органом управління Товариства є Загальні Збори Учасників та Директор, а Вищим органом Товариства є Загальні Збори Учасників, які обирають Голову Товариства, при цьому, Загальні збори учасників скликаються у випадку, зокрема, з ініціативи виконавчого органу Товариства, а за умова розділу 13.7 Статуту визначено, що виконавчим органом Товариства, що здійснює його поточну діяльність є директора, який призначається Загальними Зорами Учасників.

13 липня 2021 року ОСОБА_1 , звертаючись до загальних зборів Товариства, написано заяву про звільнення з посади директора ТОВ «ОЗТОК», в якій вона просить звільнити її з посади директора Товариства з 14 серпня 2021 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Того ж дня на відомі позивачеві адреси засновників Товариства - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зокрема у Туреччину, а також і на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗТОК» директором ТОВ «ОЗТОК» Собко А.С. складено повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства з ініціативи виконавчого органу товариства; на розгляд загальних зборів учасників Товариства винесено наступні питання: звільнення з посади директора ТОВ «ОЗТОК» ОСОБА_1 з 14 серпня 2021 року за власним бажанням на підставі заяви; проведення повного розрахунку з директором; виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про керівника ТОВ «ОЗТОК» ОСОБА_1 . Дату, час та місце проведення загальних зборів учасників Товариства встановлено на 14 серпня 2021 року о 10 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_3 .

У відповідності до наданих позивачем у копіях поштових повідомлень остання відправила поштою вищезазначену заяву про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства.

14 серпня 2021 року ОСОБА_1 , як директор Товариства, що входить за Статутом до складу Органів правління та виконавчого органу ТОВ «ОЗТОК», склала протокол №3 про неявку учасників ТОВ «ОЗТОК» на загальні збори учасників Товариства, що скликалися 13 липня 2021 року з ініціативи виконавчого органу товариства, у зв`язку з чим збори не відбулися та що унеможливлює прийняття рішення з питань порядку денного.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позивач використав всі можливі засоби для захисту свого права щодо звільнення з займаної посади за власним бажанням в позасудовому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Зазначені положення кореспондуються з національним законодавством.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. N 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. N 8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. N 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Так, відповідно до ст. ст. 2, 5-1 КЗпП України, право громадян України на працю, серед іншого, включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України вільний вибір виду діяльності.

Згідно зі ст. ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

За змістом положень ст. 38 КЗпП, ст.ст.30, 39 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст.ст.58,60,62 ЗУ «Про господарські товариства» права директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення, створити новий виконавчий орган та внести дані зміни в Єдиний державний реєстр.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором, або угодою сторін.

Зі змісту ст. 21 КЗпП України випливає, що трудовий договір є двостороннім договором між працівником та роботодавцем, які по відношенню один до одного мають відповідні права та обов`язки. Інші суб`єкти мають право втручання у взаємовідносини цих сторін лише у випадках та в порядку передбаченому чинним законодавством.

Підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Вказані вимоги станом на 14 серпня 2018 року позивачем було виконано в повному обсязі, що підтверджується наданими нею доказами.

Законодавством України визначено право особи вільно обирати собі місце роботи та припиняти трудові відносини за власним бажанням, будь-яких обмежень не допускається, оскільки це порушує невід`ємне право особи на вільний вибір праці.

Особливість звільнення директора товариства полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів або небажання учасників з`явитись на загальні збори Товариства, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання припиненими трудових відносин. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18), від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18), від 17 лютого 2021 року у справі № 390/1449/19.

Відповідно до КЗпП України встановлено загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися ст. 38 КЗпП України та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

За змістом ст. 38 КЗпП України, ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення, створити новий виконавчий орган та внести дані зміни до Єдиного державного реєстру.

Верховний Суд у своїх постанові від 03 липня 2019 року по справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18), розглядаючи спір про звільнення з посади директора товариства та зобов`язання вчинити певні дії, зазначив про таке.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

В ході судового розгляду встановлено, що позивач вчинила передбачені ст. 38 КЗпП України, статутом Товариства, ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», дії, необхідні для припинення трудових відносин, однак трудові відносини розірвано не було. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

За встановлених у справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд визнати трудові відносини директора ОСОБА_1 з ТОВ «ОЗТОК» припиненими. Тобто, пред`явлення позову, по суті, спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем та Товариством, оскільки в позасудовому порядку позивач позбавлений можливості скористатися своїм правом на звільнення за власним бажанням, виходячи з неможливості проведення загальних зборів товариства.

Судом встановлено, що заява ОСОБА_1 від 13 липня 2021 про звільнення з посади директора ТОВ «ОЗТОК» за власним бажанням у встановлений строк та спосіб відповідачем розглянута не була. Зазначена бездіяльність відповідача порушує трудові права позивача, зокрема, право бути звільненою із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи.

За таких обставин суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним і таким, що не суперечить закону, а трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «ОЗТОК» слід визнати припиненими з 14 серпня 2021 року - тобто дати скликання загальних зборів учасників Товариства з порядком денним розгляду вказаного питання, із зобов`язанням Товариства з обмеженою відповідальністю внести зміни до відомостей про керівника Товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що по суду належить задовольнити.

Розв`язуючи вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання Відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послу та дозвільних процедур Дніпровської міської ради внести зміни до відомостей про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 , як директора (керівника), слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 58 ЗУ «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (частина 2 статті 30 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства.

За приписами статті 59 Закону України «Про господарські товариства» до виключної компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю відноситься, зокрема, утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства.

Відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу.

Державна реєстрація базується на таких основних принципах, зокрема державної реєстрації за заявницьким принципом, внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону (частина 1 статті 4 Закону).

Процедура внесення змін до відомостей про юридичну особу визначена Порядком реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 № 359/5.

Спеціальним Законом, який регулює відносини у сфері державної реєстрації юридичних осіб є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Відповідно до приписів вказаного Закону та Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України N 359/5 від 09.02.2016 така реєстраційна дія як «виключити запис» - відсутня, можливо лише здійснити реєстраційну дію «зміна відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі».

Перелік документів, що подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, встановлюється частиною 4 статті 17 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Частиною 1 ст. 25 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» зазначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації або судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, відповідно до зазначених норм чинного законодавства на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або за рішенням колегіального органу товариства з обмеженою відповідальністю можливо внести зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

У разі подання документів для проведення реєстрації змін до відомостей щодо юридичної особи заявником відповідно до п. 8 ч. 1 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» є уповноважений представник юридичної особи.

Згідно з положеннями пункту 5 розділу II Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 № 359/5, у разі подання заяви уповноваженою на те особою державний реєстратор перевіряє обсяг повноважень такої особи за документом, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6 частини 1 статті 15 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, подається рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, яке викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами). Справжність підписів на такому рішенні нотаріально засвідчується, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, документи на внесення змін до відомостей про ТОВ «ОЗТОК» уповноваженим представником не подавались, таким чином відмови в проведенні реєстраційної дії не було, щоб порушувало права позивача відповідачем Відділом реєстрації на звільнення з посади.

Разом з тим, слід зазначити, що суд не вправі втручатися у діяльність органу - суб`єкта державної реєстрації, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру, а рішення суду про припинення трудових відносин саме по собі, згідно зі ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що закріплено аналогічною правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18, тому в цій частині позовні вимог ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача, тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ТОВ «ОЗТОК» на користь позивача судового збору в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 274, 352-355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗТОК», Відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послу та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення з посади директора та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЗТОК» (ЄДРПОУ 42084727) та директором ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням з 14 серпня 2021 року.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЗТОК» (ЄДРПОУ 42084727) звернутись через уповноваженого представника із пакетом документів, передбаченим ч.4 ст.17 Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для внесення змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЗТОК» (ЄДРПОУ 42084727), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про керівника.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЗТОК» (ЄДРПОУ 42084727) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , понесені витрати по справі - сплачений судовий збір в розмірі 908 грн. 00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання учасником справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева