Рішення

від 05.04.2023 по справі 749/35/23

ЩОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 749/35/23

Номер провадження 2/749/61/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2023 р. м. Сновськ

Щорський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.

з участю секретаря Михалевич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сновськ у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №749/35/23 за позовом ОСОБА_1 до Сновського Центру дитячої та юнацької творчості Сновської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Сновська міська рада Корюківського району Чернігівської області про скасування наказу та поновлення виплати середньомісячної заробітної плати,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до Сновського Центру дитячої та юнацької творчості Сновської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Сновська міська рада Корюківського району Чернігівської області про скасування наказу та поновлення виплати середньомісячної заробітної плати, мотивуючи свої вимоги наступним.

Позивач перебуває в трудових відносинах з відповідачем, а саме є керівником гуртка Сновського Центру дитячої та юнацької творчості Сновської міської ради.

28.02.2019 року позивач була прийнята на військову службу за контрактом, 28.02.2022 року було укладено повторний контракт. Тобто на даний час, позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України.

Під час прийняття позивача на військову службу за контрактом діяла ч.3 ст. 119 КЗпП, згідно якої за працівниками призваними на військову службу під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток за місцем їхньої роботи. В період з 28.02.2019 року до 19.07.2022 року відповідач виплачував позивачеві середньомісячну заробітну плату за займаною посадою. Однак, в липні виплата середньомісячної заробітної плати припинилася. 27.12.2022 року відповідач повідомив позивачеві, що виплата середньомісячної заробітної плати була припинена з 19.07.2022 року у зв`язку з набранням чинності ЗУ « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Позивач вважає, що норми вищевказаного закону № 2352 на спірні правовідносини не поширюються, бо вказаний закон набрав чинності після прийняття позивача на військову службу за контрактом, тобто не має зворотної дії в часі.

На підставі вищевикладеного просить визнати незаконним та скасувати наказ Сновського Центру дитячої та юнацької творчості Сновської міської ради Чернігівської області від 19.07.2022 року № 20 в частині припинення виплати середньої заробітної плати з 19.07.2022 року та зобов`язати відповідача нарахувати та виплачувати позивачеві середньомісячну заробітну плату за посадою керівника гуртка з 19.07.2022 року до закінчення особливого періоду або до дня звільнення з військової служби.

У судовому засіданні позивач відсутня. Надала заяву про розгляд справи без їЇ участі.

У судове засідання відповідач не з`явився. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі, просить відмовити в позові в повному обсязі, оскільки відповідачем правомірно видано наказ про увільнення позивача від виконання посадових обов`язків.

Представник Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області в судовому засіданні відсутній, надали заяву про розгляд справи без їхньої участі, просять відмовити в позові в повному обсязі.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ст.ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 01.09.2008 року і перебуває в трудових відносинах з Сновським Центром дитячої та юнацької творчості Сновської міської ради Чернігівської області, що підтверджується копією трудової книжки від 01.09.2008 року серії НОМЕР_1 . ( а.с. 10-11).

З 28.02.2019 року і на даний час ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом на посадах осіб рядового та сержантського складу, що підтверджується Контрактами про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб рядового та сержантського складу. ( а.с.12-15).

Згідно копії витягу з наказу командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади від 28.02.2019 року № 50- рс ОСОБА_1 призначена на посаду Стрільця - помічника гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону, ВОС - НОМЕР_4 строком на 3 роки з 28.02.2019 року до 27.02.2022 року та згідно Витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_3 від 28.02.2019 року зарахована до списків особового складу частини на всі види забезпечення. ( а.с.17,18).

Згідно копії витягу з наказу № 217 від 21.09.2022 року ОСОБА_1 наказом Командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 02.09.2022 року № 319 призначена на посаду Офіцера відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 , ВОС -НОМЕР_5 та встановлено грошове забезпечення: надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65 % від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; щомісячну премію за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов`язків та за особливий внесок у загальні результати служби у розмірі 179 %. (а.с. 20).

Наказом Сновського Центру дитячої та юнацької творчості Сновської міської ради Чернігівської області від 28.02.2022 року № 4, ОСОБА_1 увільнено від виконання посадових обов`язків у зв`язку з військовою службою з збереженням місця роботи, посади та середньої заробітної плати. ( а.с. 24).

Наказом Сновського Центру дитячої та юнацької творчості Сновської міської ради Чернігівської області від 19.07.2022 року № 20, ОСОБА_1 припинено нарахування і виплата середньої заробітної плати з 19.07.2022 року ( а.с. 25).

Згідно відповіді Сновського Центру дитячої та юнацької творчості Сновської міської ради Чернігівської області від 27.12.2022 року № 38 на запит ОСОБА_1 щодо припинення виплати заробітної плати, вбачається, що відповідачу припинено виплату заробітної плати. Оскільки ЗУ «« Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352- ІХ, внесено зміни до ч.3 ст. 119 КЗпП. Зокрема, у нормі слова « зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено на слова « зберігаються місце роботи і посада». ( а.с. 22).

За змістомст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу нарахування та виплати позивачу, як військовослужбовцю за контрактом, середнього заробітку, як гарантії згідност.119 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.3 ч.1ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігається місце роботи, посада відповідно до частини третьої та четвертої статті119 цього Кодексу.

Згідно з ч.3ст.119КЗпП України, у редакції Закону України від 20 травня 2014 року №1275-VII, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігається місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, в яких вони працювали на час призову.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування. Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 травня 2022 року №341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07 листопада 2022 року №757/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

19 липня 2022 року набрав чинності Закон України №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"(законопроект №7251).

Чинна редакція ч.3ст.119КЗпП України: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада ("і середній заробіток" вилучено з 19.07.2022 р.)на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, у яких вони працювали на час призову".

Оскільки закон не має зворотної дії в часі, обов`язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку зберігається включно до дня, що передує дню набранням чинності цим Законом. Водночас, зазначені зміни не обмежують права суб`єктів господарювання зберігати такі виплати і після набуття чинності цим Законом. Тобто, якщо роботодавець бажає і має можливість виплачувати середній заробіток, то він вправі це продовжувати робити.

Суд не погоджується з позицією позивача стосовно дії в часі норми права про незастосування ч.3ст.119КЗпП України до трудових відносин, які виникли до внесення змін до ч.3ст.119КЗпП України, тобто до 19.07.2022 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 р. №1-рп/99 зазначає, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні від 03 жовтня 1997 р. №4-зп Конституційний Суд України зазначає, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзаци перший-другий пункту 4 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки) від 05.04.2001 N 3-рп/2001).

У абзацах четвертому, п`ятому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Перший сенат) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 щодо відповідності Конституції України(конституційності) пунктів 2, 3 розділу II"Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" від 28 січня2016 року N 955-VIII зі змінами від 12 липня 2019 року N 5-р (I)/2019,Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Конституції України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Закон не має зворотної дії в часі, оскільки не поширюється на безстрокові трудові договори, укладені до його прийняття, а передбачає припинення цих договорів з моменту набрання ним чинності та можливість продовження трудових правовідносин на умовах контракту між професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) і державними та комунальними закладами культури. Таким чином, Закон спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а трудові правовідносини, що виникли раніше, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

Крім того, у рішенні від 8 жовтня 2008 року N 20-рп/2008у справі про страхові виплати Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим, які здійснюються і відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (в нашому випадку середній заробіток зберігається роботодавцем за рахунок його коштів), встановлюються державою з урахуванням його фінансових можливостей.

Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22). Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов`язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 р. №5-р/2018 зазначається, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: "обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права" (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року N 2-рп/2016).

При цьому, Урядом прийнято постанову від 28 лютого 2022 р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Пунктом 1 вказаної постанови передбачається установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

З урахуванням викладеного, а також з метою уникнення дискримінаційних підходів відносно працівників, які будуть прийняті (призвані) на військову службу після дня набрання чинності Законом роботодавець вправі припинити збереження заробітної плати за працівниками, які були прийнятті (призвані) на військову службу до дня набрання чинності Законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач, видаючи наказ від 19.07.2022 року № 20 в частині припинення виплати середньої заробітної плати з 19.07.2022 року позивачу ОСОБА_1 на період проходження нею військової служби, діяв відповідно до вимог чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити в повному обсязі у зв`язку з безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Сновського Центру дитячої та юнацької творчості Сновської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Сновська міська рада Корюківського району Чернігівської області про скасування наказу та поновлення виплати середньомісячної заробітної плати - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Щорський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев