Ухвала

від 04.04.2023 по справі 643/2287/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/2287/23

Провадження № 2-н/643/151/23

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

04.04.2023 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Котлова 76-Г корп. 2» (код ЄДРПОУ 41268870; м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 76Г, корп. 2) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про видачу судового наказу про стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних витрат,-

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Котлова 76-Г корп. 2» (далі заявник) звернулося до Московського районного суду м. Харкова з заявою до ОСОБА_1 (далі боржник) про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2022 року по 28.02.2023 року в сумі 52472, 73 грн., з яких 39992, 06 грн. - заборгованість з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, 1436, 43 грн. - 3 % річних, 11044, 24 грн. - інфляційні витрати.

Розглянувши подану Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Котлова 76-Г корп. 2» заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Статтею 162 ЦПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Загальні правила підсудності визначені статтями 26-30 ЦПК України, до яких і відсилають приписи статті 162 ЦПК України, оскільки у ній законодавцем вжито словосполучення «за загальними правилами підсудності», а не за «правилами загальної підсудності».

З аналізу положень статей 26-30 ЦПК України вбачається, що основними видами територіальної підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.

Частиною 1 статті 27 ЦПК України визначено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (загальна територіальна підсудність).

Разом з цим, статтею 30 ЦПК України визначено виключну підсудність справ.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при зверненні до суду інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності.

Так, відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

ЦК України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Згідно з частиною 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і розглядати їх необхідно у сукупності.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна і стосуються будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19) дійшла, зокрема, таких висновків:

- нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення;

- майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав;

- виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У п. 7.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 вказано, що за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

У зв`язку з цим, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном (п. 7.23. вищевказаної постанови).

У постанові від 10.04.2019 у справі № 638/1988/17 Верховний Суд зробив висновок, що позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Предметом заявипро видачусудового наказуу ційсправі євимоги простягнення з ОСОБА_1 заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, що надавалися боржнику за адресою: АДРЕСА_2 , що за адміністративно-територіальним поділом відноситься до Холодногірського району м. Харкова.

З урахуванням наведеного, заява про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, 3 % річних та інфляційних витрат має пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності, тобто до Ленінського районного суду м. Харкова.

За таких обставин, враховуючи приписи статті 162, частини 1 статті 30 ЦПК України та вищевикладені правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що подана Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Котлова 76-Г корп. 2» заява про видачу судового наказу не підсудна Московському районному суду м. Харкова.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Київського апеляційного суду у справі № 361/8188/21 від 28.04.2022, Дніпровського апеляційного суду у справі № 212/2420/22 від 27.10.2022, Полтавського апеляційного суду у справі № 948/617/22 від 03.11.2022 та ін.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.

Згідно з частиною 2 статті 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Враховуючи те, що заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Котлова 76-Г корп. 2» про видачу судового наказу подана з порушенням правил підсудності, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі пункту 9 частини 1 статті 165 ЦПК України.

Положеннями частини 1 статті 166 ЦПК України визначено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись статтями 30, 165, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Котлова 76-Г корп. 2» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2022 року по 28.02.2023 року в сумі 52 472, 73 грн.

2. Відповідно до статті 261 ЦПК України дана ухвала набирає законної сили після її підписання суддею, та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня підписання її повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Суддя Н.В. Новіченко