Ухвала

від 05.04.2023 по справі 930/370/23

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 930/370/23

Провадження №2/930/269/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.2023 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді Алєксєєнка В.М.

при секретарі Путій З.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Немирів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Немирівського районного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна.

16.02.2023 року ухвалою судді Немирівського районного суду було відкрито провадження в даній справі і призначено до підготовчого судового засідання на 30.03.2023 року.

30.03.2023 року сторони подали до суду мирову угоду і заяви про визнання мирової угоди між ними та просили її затвердити.

Суд, ознайомившись із матеріалами справи, мировою угодою, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.7 ст.49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Мета, зміст, порядок укладення сторонами мирової угоди та її затвердження судом визначені у статті 207 ЦПК України.

Так, відповідно до положень частин першої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Частиною п`ятою статті 207 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Виходячи зі змісту статті 207 ЦПК України, обов`язковою умовою затвердження судом мирової угоди є її відповідність вимогам закону і відсутність порушення прав чи законних інтересів третіх осіб. Йдеться про дотримання як вимог, передбачених процесуальних законодавством, так і вимог, які випливають з цивільного законодавства.

Цивільним процесуальним законом покладено на суд обов`язок під час визнання мирової угоди перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз`яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.

Таким чином, вирішуючи питання про затвердження мирової угоди, суд має врахувати, що умови мирової угоди не можуть суперечити закону, а також брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із таким затвердженням.

Метою мирової угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов`язків сторін і предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов`язані зі спірними правовідносинами. Укладена в цивільному процесі мирова угода породжує права та обов`язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається сторонами, затверджується судом відповідно до вимог цивільного процесуального права, з урахуванням норм матеріального цивільного права.

Як вбачається з поданих матеріалів справи, предметом позову є вимога позивача до відповідача про стягнення набуті за недійсним правочином кошти в розмірі 600000 грн.

З умов мирової угоди вбачається, що сторони домовились про те, що відповідач визнає свій обов`язок щодо повернення безпідставно набутого майна, однак в зв`язку з відсутністю коштів погоджується, в рахунок погашення боргу, в розмірі 600 000 грн., передати належну йому на праві власності будівлю кафе з магазином (нежитлова будівля) з господарчими будівлями і спорудами земельну ділянку кадастровий номер 0523010100:01:010:0030, площею 0,1 га., та земельну ділянку кадастровий номер 0523010100:01:010:0031, площею 0,04 га., за адреса: АДРЕСА_1 , позивачеві ОСОБА_1 .

Позивач погоджується прийняти у власність будівлю кафе з магазином (нежитлова будівля) з господарчими будівлями і спорудами, земельну ділянку кадастровий номер 0523010100:01:010:0030, площею 0,1 га., та земельн) ділянку кадастровий номер 0523010100:01:010:0031, площею 0,04 га., за адреса: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення боргу відповідачем, в розмірі 600 000 грн..

Зі змісту мирової угоди вбачається, що її предметом є передача нерухомого майна - земельних ділянок у власність позивача. Фактично предмет мирової угоди не стосується предмета позову, сторони фактично просять узаконити перехід права власності на майно від однієї особи до іншої всупереч встановленому законом порядку оформлення відчуження майна.

Отже, дана мирова угода укладена не в рамках реалізації права врегулювання спору, а відносно інших правовідносин, які не були предметом спору у даному судовому провадженні.

Сторонами не враховано, що мирова угода не є правочином, який вчинюється за загальними правилами цивільного законодавства. Мирова угода є різновидом зобов`язання, яке виникає на підставі договору, укладеного за взаємною згодою сторін у письмовій формі та затвердженого судовим рішенням (ухвалою).

Відтак, умови мирової угоди, запропоновані сторонами, суперечать закону, так як фактично, за умовою мирової угоди, суд має визнати за позивачем право власності на нерухоме майно, що в свою чергу не відповідає вимогам Цивільного кодексу України.

Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.

Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини одночасно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до предмету спору.

У даному випадку зазначена мирова угода не стосується прав та обов`язків сторін, що випливають з самого предмета позову, умови мирової угоди не пов`язані зі спірними правовідносинами.

Слід зазначити, що право власності на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , може бути набуте позивачем на підставі цивільно-правової угоди (договору), оформленої нотаріально, з послідуючою реєстрацією в органах державної реєстрації речових прав, і таке питання не потребує додаткового врегулювання судовим рішенням.

Суд вважає, що сторони шляхом укладення мирової угоди намагаються здійснити відчуження нерухомого майна, однак такий порядок укладення угод щодо відчуження та набуття у власність майна суперечить чинному законодавству.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, висловлених в ухвалі від 01.08.2018 року у справі №760/15287/15-ц та у постанові від 30.05.2018 року у справі №759/4103/16-ц, суд відмовляє у затвердженні мирової угоди, якщо її умови стосуються прав та обов`язків сторін, які не входять до предмету позову, а також, якщо умови мирової угоди суперечать закону.

Отже, зважаючи на положення ч. 5 ст. 207 ЦПК України, враховуючи, що подана на затвердження мирова угода суперечить закону та не стосується предмета позову, суд дійшов до висновку, що у визнанні мирової угоди між сторонами необхідно відмовити і продовжити судовий розгляд справи.

При цьому, суд вважає, що відмова у затвердженні мирової угоди не призводить до порушення конституційної засади судочинства рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та не має наслідком порушення права особи на судовий захист, який реалізується в такому випадку у процесі доказування позовних вимог. У такому разі право на звернення до суду забезпечується можливістю апеляційного та касаційного оскарження рішення по суті спору.

Згідно із п.3 ч.2 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Суд, враховуючи вищевикладене та вирішивши всі питання визначені ст.197 ЦПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи та визначивши дату судового засідання вважає, що є підстави для закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 189, 196-198, 200, 207, 208, 259, 260, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У затвердженні мирової угоди, укладеної 29 березня 20223 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 проповернення безпідставнонабутого майна - відмовити.

Закрити підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна.

Призначити справу до судового розгляду по суті на 12 квітня 2023 року, 10:00 год., яке провести у відкритому судовому засіданні в приміщенні Немирівського районного суду Вінницької області за адресою: вул. Шевченка,27 м. Немирів Вінницької області, про що повідомити учасників справи.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після її оголошення.

Суддя В.М. Алєксєєнко