Постанова

від 27.03.2023 по справі 926/2923/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2023 р. Справа №926/2923/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіВ.М. Гриців

І.Б. Малех,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Калина-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Калина</a> б/н від 30.11.2022 року (вх. №01-05/2984/22 від 05.12.2022 року)

на рішення господарського суду Чернівецької області від 03.11.2022 року (суддя І.В. Марущак; повний текст рішення складено 11.11.2022 року)

у справі № 926/2923/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Українська тютюнова корпорація (надалі ТзОВ Українська тютюнова корпорація)

до відповідача: Дочірнього підприємства Калина-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Калина</a> (надалі ДП Калина-1 ТзОВ Агрофірма Калина)

про стягнення неустойки (штрафу) в сумі 350000,06 грн,

за участю:

від позивача (в режимі відеоконференції): Савін О.О. керівник;

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і відзиву на позовну заяву

08.08.2022 року ТзОВ Українська тютюнова корпорація звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до ДП Калина-1 ТзОВ Агрофірма Калина про стягнення неустойки (штрафу) в сумі 350000,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору поставки сільськогосподарської продукції № 100с-22 від 14.02.2022 року, не поставив товар до 17.02.2022 (включно) і протягом наступних днів до дати звернення з позовом.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 3914) відповідач заперечив проти задоволення позову. Стверджує, що за умовами договору, кінцевий строк поставки товару не пізніше строку дії даного договору (31.12.2022 року). На його переконання, позивач безпідставно стверджує про порушення постачальником строку поставки товару, відповідно відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 4 договору. Вважає заявлену позивачем суму неустойки (штрафу) надмірно великою порівняно із збитками кредитора, які Товариство могло понести за умови несвоєчасної поставки товару. Вважає, що сума заявленого до стягнення штрафу може бути зменшена судом із врахуванням інтересів сторін та фактично понесених позивачем збитків, що не підтверджуються жодними доказами, та не могла б перевищувати 5000,00 грн. Крім того, покликається на те, що період, за який позивач нараховує штрафні санкції, включає в себе дію непереборних обставин (карантин та воєнний стан).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 03.11.2022 року у справі №926/2923/22 задоволено позов ТзОВ Українська тютюнова корпорація. Стягнуто з ДП Калина-1 ТзОВ Агрофірма Калина користь ТзОВ Українська тютюнова корпорація неустойку (штраф) в сумі 350000,06 грн, 5250,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не поставив товар позивачу у строк, погоджений сторонами в п. 2.1 договору № 100с-22 від 14.02.2022 року до 17.02.2022 року (включно). Суд погодився з розрахунком позивача, проведеним на підставі п. 4.1 договору та стягнув з відповідача 350000,06 грн штрафу. Беручи до уваги баланс інтересів сторін та враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання перед позивачем, не довів належними доказами виключних обставин для зменшення розміру неустойки, наявності форс-мажорних обставин, суд констатував відсутність правових підстав для задоволення зменшення погодженої у договорі ставки неустойки і звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої законом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На думку скаржника, кінцевий строк поставки товару 31.12.2022 року (строк дії договору), а помилковий висновок суду про термін поставки товару 17.02.2022 (включно) призвів до прийняття незаконного рішення. Зазначає, що суд безпідставно не реалізував право на зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки (штрафу). Просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 03.11.2022 року у справі №926/2923/22.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає аргументи скаржника безпідставними. Звертає увагу на те, що відповідач порушив зобов`язання щодо поставки товару, прострочення виконання якого триває до цього часу. Покликається на те, що відповідач не підтвердив готовності виконати свої зобов`язання за договором. Поведінка та дії відповідача не свідчать про добросовісність виконання обов`язку щодо поставки товару, оскільки умови договору були ігноровані неодноразово, а поставку товару на даний час все ще не здійснено. Зазначає, що суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідач не довів наявності передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій. На момент виникнення у відповідача обов`язку щодо поставки товару (17.02.2022) не існувало жодних форс-мажорних обставин. Просить залишити без змін рішення господарського суду Чернівецької області від 03.11.2022 року у справі №926/2923/22, апеляційну скаргу ДП Калина-1 ТзОВ Агрофірма Калина без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача просив залишити без змін оскаржене рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач не забезпечив участі свого представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручено господарському суду Чернівецької області (за клопотанням відповідача), про що суд виніс ухвалу від 06.03.2023 року.

Також представник відповідача не з`явився в приміщення Західного апеляційного господарського суду для участі у судовому засіданні, про причини неявки не повідомив.

Всі ухвали Західного апеляційного господарського суду по справі №926/2923/22, в тому числі ухвала від 06.03.2023 року про відкладення розгляду даної справи на 27.03.2023 року о 12 год. 00 хв., надіслані відповідачу на його електронну адресу, повідомлену в апеляційній скарзі.

Крім того, ухвали Західного апеляційного господарського суду по справі №926/2923/22 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, тобто є загальнодоступними.

Сторони у справі зобов`язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням у їхній справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони у справі. Тому колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності відповідача.

Обставини справи

Як видно з наявних у судовій справі копій документів, за допомогою електронного сервісу «Вчасно» та з використанням електронних підписів, 14 лютого 2022 року між ДП Калина-1 ТзОВ Агрофірма Калина (постачальник) та ТзОВ Українська тютюнова корпорація (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 100с-22, відповідно до якого постачальник зобов`язується продати (передати у власність), а покупець прийняти у власність та оплатити сою не ГМО (ДСТУ 4964:2008) українського погодження (далі товар) в кількості 100 т загальною вартістю 1750000,32 грн з ПДВ (а.с.5-8).

В пункті 2.1 договору сторони погодили, що строк поставки товару постачальником покупцю 17.02.2022 року (включно), але не пізніше строку дії даного договору. Якщо кінцева дата передачі товару випадає на вихідний або святковий день, кінцева дата передачі товару автоматично переноситься на перший робочий день, що йде за кінцевою датою передачі.

Товар може передаватись покупцю окремими партіями. Партією товару сторони визнають товар, який поставляється відповідно до кожної видаткової накладної, оформленої постачальником. Поставка товару партіями узгоджується сторонами шляхом обміну заявками на поставку та їх підтвердження. Обмін сторонами заявками та їх підтвердження проводиться сторонами засобами електронного зв`язку із використанням електронних поштових скриньок, відомості про які зазначені у даному договорі. Такий обмін визначається сторонами як офіційний. У будь-якому випадку загальна кількість товару (п. 1.3 даного договору) має бути передана постачальником покупцю з дотриманням терміну, встановленого у п. 2.1 даного договору (п.п 2.1.1 п. 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору датою поставки товару вважається дата поставки товару на зерновий склад, вказаний покупцем, відомості про який зазначаються покупцем у відповідній заявці.

Відповідно до пункту 3.1 договору оплата товару здійснюється в наступному порядку: 100% вартості партії товару оплачується покупцем після зважування транспорту.

В пункті 4.1 договору сторони погодили, що за прострочення поставки/передачі товару на строк до 3 (трьох) календарних днів постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 10% від вартості несвоєчасно переданого/не переданого товару, а в разі прострочення поставки/передачі товару на строк більш ніж на 3 (три) календарні дні постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 20% від вартості несвоєчасно переданого/не переданого товару.

У відповідності до пунктів 5.1-5.3 договору усі розбіжності, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Листування між сторонами засобами електронного зв`язку (електронна пошта), вважається дійсним і таким, що не потребує подальшого обміну оригіналами документів (заявки/повідомлення про транспортні засоби), а також підтверджують право сторін на використання такого листування в якості доказів при виникненні спорів.

Строк дії Договору встановлюється з дня його укладення сторонами і до « 31» грудня 2022 року, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов`язків до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань (п. 6.1 договору).

Відповідно до пункту 6.4 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за даним договором, якщо це невиконання з`явилося наслідком обставин дії непереборної сили, що виникли після укладення цього договору в результаті подій надзвичайного характеру, які сторона не могла ні передбачити, ні запобігти розумним заходам (форс-мажор). До таких подій надзвичайного характеру відносяться (але не обмежуючись) війна, громадянські заворушення, набуття чинності нормативних актів органів державної влади і управління, і інших дій державних органів і організацій і їх співробітників, мораторії і заборони на здійснення банківських операцій, епідемії, блокади, ембарго, землетруси, повені, пожежі, інші стихійні лиха і інші випадкові події. У випадку виникнення обставин непереборної сили сторона, для якої такі обставини настали має повідомити іншу сторону про їх настання не пізніше 5 календарних днів з дня їх настання, та відповідно штрафні санкції, передбачені умовами даного договору, не застосовуються протягом строку дії таких обставин, а строки виконання прийнятих на себе зобов`язань переносяться на строк дії таких обставин.

15.02.2022 позивач надіслав на електронну адресу відповідача заявку №1 до договору поставки №100с-22 від 14.02.2022, в якій просив надати підтвердження про готовність 17 лютого 2022 року передати/поставити товар, сою українського походження, у кількості 100 тонн. Зазначив, що пункт розвантаження (зерновий склад) знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23 (а.с.19).

В листі №03 від 16.02.2022 відповідач підтвердив готовність та наявність товару, зазначивши, що його слід довести до вимог, визначених характеристиками ДСТУ 4964:2008, та надалі вказаний товар зможе бути поставлений на склад відповідно виставленої заявки №1 від 15.02.2022 (а.с.45).

В матеріалах справи відсутні докази про передачу/поставку відповідачем товару на склад відповідно до заявки позивача №1 від 15.02.2022 у строк, передбачений договором до 17.02.2022 року (включно) та на момент заявлення даного позову.

02.05.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією про виконання умов договору і сплату неустойки штрафу, яку просив розглянути та протягом 5 календарних днів із дати її отримання провести оплату штрафу у сумі 315000,05 грн. та здійснити у строк не більше 7 календарних днів з дати отримання даної претензії поставку на користь ТОВ УТК 100 тон сої ДСТУ 4964:2008 на загальну суму 1750000,32 грн з ПДВ, попередньо повідомивши покупця (ТОВ УТК) про дату поставки (а.с.13).

У відповіді на претензію за № 24 від 04.05.2022 року відповідач пояснив, що ДП Калина-1 не змогло здійснити поставку продукції згідно п.1.1 договору №100с-22 від 14.02.2022 року в термін до 17.02.2022 року у зв`язку із тим, що на момент відправки продукції соя не відповідала характеристикам ДСТУ 4964:2008 згідно п.1.3 і п.1.4 договору. Керівництвом ДП Калина-1 було прийнято рішення довести продукцію до норм ДСТУ 4964:2008 та зберігати товар у належній кількості та якості згідно п.2.10 договору. Визнав наявність зобов`язань щодо поставки на користь ТОВ УТК 100 тон сої ДСТУ 4964:2008 на загальну суму 1750000,32 грн з ПДВ, попередньо повідомивши покупця (ТОВ УТК) про дату поставки. Одночасно відмовився від сплати неустойки (штрафу) та повідомив, що строк виконання умов договору не порушений, тому до ДП «Калина-1» не можуть бути застосовані господарські санкції (а.с.15-16).

28.09.2022 позивач повторно надіслав відповідачу запит про готовність поставити товар, в якому просив протягом 7 календарних днів із дати отримання запиту надати письмову відповідь. Додатково зазначив, що постачальнику необхідно не пізніше 14 робочих днів до запланованої дати поставки повідомити покупця про дату запланованої поставки. (а.с.61-63).

Відповідач залишив вказаний запит позивача без відповіді та задоволення.

Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що відповідач не поставив товар, у зв`язку з чим позивач відповідно до п. 4.1 договору №100с-22 від 14.02.2022 року нарахував неустойку (штраф) в сумі 350000,06 грн (1750000,32 грн х 20%).

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 100с-22 від 14.02.2022 року, відповідно до якого відповідач зобов`язався продати (передати у власність) позивачу товар сою в кількості 100 т загальною вартістю 1750000,32 грн з ПДВ.

Строк поставки товару погоджено сторонами у п. 2.1 договору поставки сільськогосподарської продукції №100с-22 від 14.02.2022 - до 17.02.2022 (включно).

З аналізу матеріалів даної справи встановлено, що відповідач в порушення умов договору у визначений строк не здійснив поставку товару, а, отже, є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В силу положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

В статті 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В пункті 4.1 договору передбачено, що в разі прострочення поставки/передачі товару на строк більш ніж на 3 (три) календарні дні постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 20% від вартості несвоєчасно переданого/не переданого товару.

За розрахунком позивача, проведеним відповідно до п. 4.1 договору, розмір штрафу за прострочення поставки товару становить 350000,06 грн (1750000,32 грн х 20%).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача 350000,06 грн штрафу, оскільки останній прострочив поставку товару на строк більш, ніж на 3 календарні дні.

При цьому, місцевий господарський суд обгрунтовано та правомірно відхилив доводи відповідача про те, що невиконання зобов`язань щодо поставки товару зумовлене наявністю форс-мажорних обставин, враховуючи відсутність доказів про звернення відповідача до позивача з заявою/повідомленням про виникнення зазначених обставин в порядку, передбаченому п. 6.4 договору.

Щодо посилання скаржника на положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України і частини першої статті 233 Господарського кодексу України стосовно можливості зменшення за рішенням суду розміру неустойки (штрафних санкцій) колегія суддів зазначає, що відповідне зменшення передбачене законом як право, а не обов`язок суду, яке реалізується ним з урахуванням конкретних обставин справи, доводів (клопотань) сторін та поданих ними доказів. Те, що таке право судом у даному разі не реалізоване, не може вважатися достатньою підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Також той факт, що 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань. Наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами та невиконанням/неналежним виконанням таких зобов`язань підлягала доведенню відповідачем на загальних підставах.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи скаржника про те, що строк виконання зобов`язання з поставки товару не настав, оскільки в п. 2.1 договору сторони погодили, що строк поставки товару постачальником покупцю 17.02.2022 (включно), але не пізніше строку дії даного Договору 31 грудня 2022 року (п. 6.1 договору).

Суд першої інстанції вірно зауважив, що в даному випадку сполучник але виражає загальне зауваження щодо необхідності поставки товару до 17.02.2022 (включно), а у випадку не подання покупцем (позивачем) заявок раніше, то до кінця грудня 2022 року або якщо поставка товару здійснюється партіями. У випадку надання відповідачу альтернативи (вибору) строку поставки повинен вживатись сполучник або.

Таким чином, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення господарського суду Чернівецької області від 03.11.2022 року у справі № 926/2923/22.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Калина-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Калина</a> б/н від 30.11.2022 року (вх. №01-05/2984/22 від 05.12.2022 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернівецької області від 03.11.2022 року у справі № 926/2923/22 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Чернівецької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяВ.М. Гриців

СуддяІ.Б. Малех