Постанова

від 27.03.2023 по справі 914/3923/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2023 р. Справа №914/3923/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Кравчук Н.М.

Скрипчук О.С.

Секретар судового засідання Клебан Н.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛМБ-7, м.Львів, б/н від 11.01.2023 (вх.№01-05/134/23 від 11.01.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2022, суддя: Матвіїв Р.І., м. Львів, (повний текст рішення складено 23.12.2022),

у справі №914/3923/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛМБ-7, м. Львів,

до відповідача Приватного підприємства Укртекстрейдинг, м.Дубляни,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Нетрі, м. Львів,

про стягнення 2 713 971,35 грн. заподіяних збитків через зловживання процесуальними правами

За участю представників:

від позивача - Стасишин Роман Миронович

від відповідача - Кузь Андрій Володимирович, Саницький Андрій Ігорович, Царук Андрій Павлович

від третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛМБ-7» звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Приватного підприємства «Укртекстрейдинг» про стягнення 2 713 971,35 грн заподіяних збитків через зловживання процесуальними правами.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.12.2022 у справі №914/3923/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМБ-7» на користь Приватного підприємства «Укртекстрейдинг» 34 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що позивач за час оскарження результатів аукціону у справі № 909/387/16 та, зокрема, після постановлення ухвал про вжиття заходів забезпечення позову, не оскаржував таких ухвал в передбаченому законом порядку, не подавав апеляційних скарг, не звертався до суду першої інстанції про скасування вжитих заходів, зокрема, з тих підстав, що такі заходи створюють йому перешкоди у виконанні зобов`язань по контракту від 20.02.2020. Більше того, відсутні докази, що позивач повідомляв Товариство з обмеженою відповідальністю «Нетрі» про виникнення обставин, які унеможливлюють чи уповільнюють виконання його договірних зобов`язань через вжиті заходи забезпечення позову. Із матеріалів справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нетрі» зверталося до позивача із листом від 22.01.2021 про надання повідомлення, на якому етапі виконання знаходяться роботи, із претензією від 25.02.2021 та із вимогою від 05.05.2021 про розірвання договору від 20.02.2020 та сплати штрафу у розмірі 980 000,00 грн. Відповіді позивача із поясненням причин несвоєчасного виконання зобов`язань по договору, зокрема, із посиланням на судовий процес у справі № 909/387/16, про відтермінування виконання робіт, передбачених договором через незалежні від сторони 1 обставини, не було. Натомість позивач 07.09.2021 сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Нетрі» 980 000,00 грн з призначенням платежу «штраф згідно договору б/н від 20.02.2020». Аналізуючи таку поведінку позивача на відповідність нормам права та судовій практиці, суд зазначив, що така не свідчить про вжиття позивачем заходів для відвернення, ненастання чи зменшення понесених ним витрат у сумі штрафу, сплаченого третій особі. Тому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що причинно-наслідкового зв`язку між вжитими заходами забезпечення позову у справі № 909/387/16 та невиконанням позивачем зобов`язань по договору від 20.02.2020, за що ним сплаченого контрагенту штраф, не доведено.

Також, суд вказав про недоведення причинно-наслідкового зв`язку між дією застосованих забезпечувальних заходів за ухвалами у справі № 909/387/16 та заявленими позивачем у цій справі збитками у вигляді упущеної вигоди на суму 1 733 971,35 грн (отримання відшкодування орендної плати) як таких, що понесені позивачем внаслідок неможливості, через дію саме вказаних забезпечувальних заходів, виконувати договір від 20.02.2020.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛМБ-7» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 11.01.2023 (вх.№01-05/134/23 від 11.01.2023) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2022 у справі №914/3923/21 та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає:

- відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «ЛМБ-7», суд першої інстанції фактично переписав висновки з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/1742/20 від 02.03.2021 щодо застосування норм права про відшкодування збитків завданих внаслідок вжиття заходів забезпечення позову і перерахував докази, надані позивачем і відповідачем, зазначивши, що з них неможливо встановити причинно-наслідкового зв`язку між вжитими заходами забезпечення позову у справі №909/387/16 та збитками, які поніс позивач. Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція завдавача шкоди. При цьому, суд першої інстанції взагалі не надав оцінки предмету доказування у цій справі, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, а саме умови і підстави застосування частини першої статті 146 ГПК України, якими є те, що ризик здійснення процесуальних дій лежить виключно на учасниках спору, при цьому за відповідачем у справі (основний позов) закріплено спеціальне право вимагати відшкодування збитків, які йому заподіяні у результаті застосування забезпечення позову;

- в позовній заяві позивачем зазначалось про те, що ПП «Укртекстрейдинг» заявляючи клопотання про забезпечення позову, яким визнавалися недійсними результати другого повторно аукціону з продажу нерухомого майна у справі №909/387/16 про банкрутство ТОВ «Нат Сервіс», діяв завідомо недобросовісно, оскільки останній оспорюючи аукціон не був ані його учасником, ані кредитором боржника, ані учасником провадження у справі про банкрутство. Крім цього, підприємство мотивувало порушення своїх прав неправомірними діями організатора, який не допустив відповідача до аукціону, а не незаконністю оспорюваного аукціону. Насамперед показовим є те, що підприємством не було виконано умови подання документів для участі в аукціоні, а саме не подано в належний спосіб заяви про участь в аукціоні та не було сплачено гарантій та реєстраційний внески для участі в аукціоні, що відповідно свідчить про те, що відповідач фактично і не мав наміру взяти участь в оспорюваному аукціоні. Наведені обставини були встановлені рішенням господарських суддів у справі № 909/387/16 та на підставі цих обставин ПП «Укртекстрейдинг» було відмовлено у задоволенні позову. За таких обставин, відповідач, звертаючись до суду із позовом про визнання результатів аукціону недійсним, завідомо подав безпідставний позов, оскільки порушеного права та інтересу у відповідача не було, а тому такі дії відповідача не можна вважати добросовісними, оскільки такі суперечать завданню господарського судочинства. Таким чином, є очевидним, що подаючи клопотання про застосування заходів забезпечення позову, відповідач діяв не добросовісно, оскільки такі заходи не могли забезпечити відповідачу ефективний захист порушених прав у справі про скасування результатів аукціону, оскільки такий аукціон жодним чином не порушував права та інтереси ПП «Укртекстрейдинг». За таким обставин покликання суду першої інстанції на недоведеність причинного зв`язку між виникненням збитків та вжиттям судом заходів забезпечення позову, є передчасним, так як добросовісність/недобросовісність дій відповідача при заявленні клопотання про забезпечення позову, зловживання/незловживання правом; підстави відмови відповідачем у пред`явленому ним позові, для цивільно-правової відповідальності судом першої інстанції взагалі не встановлені.

- стосовно висновків суду, що ТОВ «ЛМБ 7» не вживались заходи для відвернення, ненастання чи зменшення понесених ним втрат, апелянт вважає, що вказані обставини не входять до предмету доказування та не підлягають встановленню в даній категорії справ про відшкодування збитків завданих в результаті застосування заходів забезпечення позову, оскільки для встановлення причинного зв`язку суду слід з`ясувати протиправність дій відповідача, що трансформуються у його добросовісність/недобросовісність та шкідливі наслідки таких дій;

- заборона вчиняти дії унеможливила позивачу здійснювати господарську діяльність, а саме виконувати зобов`язання за Договором від 20 лютого 2020 року, передбачені в п. 4.2.2. (частково знести будівлі та передати їх ТОВ «Нетрі»), в результаті чого товариство понесло реальні збитки у вигляді штрафу у розмірі 980 000 грн., який було сплачено ТОВ «Нетрі» у зв`язку із неможливістю виконання умов договору. Також «ТОВ «ЛМБ-7» зазнало збитків у формі упущеної вигоди через застосовані до нього заходи забезпечення позову. У випадку не застосування до ТОВ «ЛМБ-7» заходів забезпечення позову, за період з 08.10.2020 по 31.12.2022 року товариство мало право отримувати відшкодування орендної плати. Місячний розмір орендної плати за дві земельні ділянки ( площею 0, 0083 га та площею 2, 1019 га) становить 59 043, 23 грн., за період з 08.10.2020 по 31.12.2022 складає 1 594 174, 23 грн., а також оренда плата за земельну ділянку площею 0, 3129 га. в місяць 5 824, 88 грн. за період з 14.12.2020 по 31.12.2022 становить 139 797, 12 грн., що становить 1 733 971, 35 грн. Враховуючи вищесказане через заходи забезпечення позову вжиті щодо ТОВ «ЛМБ-7» останнє не змогло виконати в строк свої зобов`язання передбачені п.2.2., п. 4.2.2. Договору, внаслідок чого ТОВ «Нетрі» було розірвано Договір від 20 лютого 2020 року, а ТОВ «ЛМБ-7» втратило можливість отримання відшкодування орендної плати, вказані доходи які товариство могло отримати не є абстрактними, оскільки отримання таких було передбачено умовами договору від 20.02.2020 року, а тому ТОВ «ЛМБ-7» мало реальні підстави розраховувати на їх отримання, якби виконало свої зобов`язання.

09.02.2023 на адресу Західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства Укртекстрейдинг ( далі ПП Укртекстрейдинг) надійшов відзив №08/02/23 від 08.02.2023 (вх. № 01-04/959/23 від 09.02.2023), яким відповідач заперечує вимоги апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими, оскільки:

- відповідач не порушив норм Господарського процесуального кодексу України, оскільки правомірно застосував своє право на звернення до суду, визначене ст. 2, 4, 5 ГПК України, зважаючи на наявність порушення свого права;

- відповідач не порушив норм ГПК України в частині застосування свого права на подання заяви про забезпечення позову;

- застосування заходів по забезпеченню позову здійснено господарським судом в межах, визначених главою 10 ГПК України;

- право на вжиття заходів, передбачених ст. 137 ГПК України, належить лише суду, відповідач лише подав відповідну заяву на розгляд суду;

- ухвали господарського суду про вжиття заходів по забезпеченню позову не оскаржувались позивачем, не були скасовані чи змінені у встановленому порядку;

- позивач у даній справі не подавав як учасник процесу у справі, яка розглядалась Господарським судом Івано-Франківської області, будь-яких доказів, що застосовані судом заходи по забезпеченню позову нанесуть йому збитки, зокрема щодо договору від 20.02.2020 року з ТОВ «Нетрі», якщо такий дійсно був укладений;

- жодної вини відповідача у тому, що господарський суд визнав правомірними, належними й обґрунтованими доводи ПП «Укртекстрейдинг» щодо необхідності вжиття заходів по забезпеченню позову і постановив відповідні ухвали немає, оскільки це суверенне право лише суду;

- оскільки забезпечення позову було вжито судом, не оскаржене позивачем, не скасовано, не змінено у встановленому порядку, то відсутній причинний зв`язок між завданою шкодою і діями відповідача;

- позивач не довів реальності завданої шкоди (збитків), оскільки сума штрафу на користь ТОВ «Нетрі» ним була сплачена без жодних заперечень і доводів щодо відсутності його вини у неможливості виконання договору; не вживались заходи по скасуванню забезпечення позову; не вносились зміни у договір щодо термінів його виконання ( на час дії заходів по забезпеченню позову); сплачена сума може бути у будь-який час повернена ТОВ «Нетрі», або витребувана позивачем у даній справі як помилково сплачена, а також позивач не надав доказів реальної можливості виконання підрядником робіт з реконструкції приміщень, оскільки не представив погодженої в установленому порядку проєктно-технічної документації та згоди власника землі;

- ТОВ «ЛМБ-7» є стороною по договору оренди землі і оплата плати за землю здійснювалась з метою розміщення та експлуатації основних засобів і споруд. Заходами по забезпеченню позову не заборонялось розміщення існуючих на земельній ділянці основних засобів та об`єктів нерухомості, належним ТОВ «ЛМБ-7». ТОВ «ЛМБ-7» не заборонялось ухвалою суду вчиняти дії, зазначені п. 4.2.2 договору від 20.02.2020 року з ТОВ «Нетрі»;

- відсутні докази розробки та погодження у встановленому порядку проектної документації на реконструкцію об`єктів із частковим знесенням будівель і споруд, зокрема і існуючих об`єктів інфраструктури, що, по суті, робить договір від 20.02.2020 року таким, що не несе зобов`язань для ТОВ «ЛМБ-7». Виходячи з цього, у ТОВ «ЛМБ-7» відсутні були підстави для добровільної відмови від виконання та розірвання договору від 20.02.2020 року та сплати штрафу на користь ТОВ «Нетрі».

Також на адресу апеляційного суду від представника ПП «Укртекстрейдинг» надійшли пояснення б/н, б/д ( вх. № 01-04/1538/23 від 06.03.2023), в яких він зазначає про те, що ПП «Укртекстрейдинг» в межах справи про банкрутство, подано позовну заяву про визнання недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна Товариство з обмеженою відповідальністю «Нат Сервіс» проведеного Товарного біржею «Компанія з продажу активів» 08.11.2019 року. В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначались порушення правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону.

Представник відповідача звертає увагу на те, що ПП «Укртекстрейдинг» мало законні очікування щодо належного проведення другого повторного аукціону, з якого мало намір придбати майно боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нат Сервіс» в складі цілісного майнового комплексу під лотом №10008112019/1 за вартість в рази більшу ніж його було продано. Порушення процедури проведення аукціону, визначених законодавцем, порушило його права, як покупця спірного майна, та його майнові інтереси на участь в другому повторному аукціоні. Таким чином, вимоги ПП «Укртекстрейдинг» про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Нат Сервіс» проведеного Товарною біржею «Компанія з продажу активів» 08.11.2019 року це його право на ефективний засіб правового засобу на підставі статті 13 Конвенції та статей 15, 16 Цивільного кодексу України. У даній справі, у разі визнання недійсними результатів другого повторного аукціону, відновилось б порушене право ПП «Укртекстрейдинг» взяти участь в другому повторному аукціоні. Окрім того, ТОВ «ЛМБ-7» не було стороною даного спору, а було залучено до участі в справі після придбання ним спірного майна за ініціативою ПП «Укртекстрейдинг». За вказаних обставин, є безпідставним та необґрунтованим твердження ТОВ «ЛМБ-7» щодо подання завідомо безпідставного позову та недобросовісність дій ПП «Укртекстрейдинг».

Щодо подання заяви про забезпечення позову за позовною заявою ПП «Укртекстрейдинг» про визнання недійними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ТзОВ «Нат Сервіс» проведеного Товарною біржею «Компанія з продажу активів» 08.11.2019, представник відповідача зазначає, що у випадку задоволення зазначених позовних вимог ПП «Укртекстрейдинг» - повинні були відновитись права боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нат Сервіс» на майно, яке продано на даному повторному аукціоні під лотом №10008112019/1 з подальшою організацією нового аукціону, за результатами якого майно буде продане за найвищою ціною. Однак, у випадку відчуження, передачі в оренду, іпотеку тощо чи передачі будь-яких прав на зазначене майно, реальне виконання рішення суду в даній справі було б істотно утруднено, а у випадку зміни характеристик даного нерухомого майна, проведення його реконструкції, демонтажу тощо, - неможливе. Після реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які входили до складу цілісного майнового комплексу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нат Сервіс», що були продані на аукціоні під лотом №10008112019/1, який проводився 08.11.2019 результати якого оскаржуються Товариство з обмеженою відповідальністю « Сігма-Дельта» відчужило зазначені об`єкти. З наведеного вбачається, що заходи забезпечення позову були вжиті за наявності передбачених законом підстав.

Щодо твердження про неможливість виконання зобов`язань ТОВ «ЛМБ-7» по договору укладеному з ТОВ «Нетрі» представник відповідача вказує на те, що предметом договору, на який посилається позивач в позовній заяві та сам про це зазначає, є відносини ТОВ «ЛМБ-7» та ТОВ «Нетрі» є їх відносини щодо участі в реконструкції перебудові існуючих об`єктів і споруд виробничого призначення, що належать ТОВ «ЛМБ-7», що знаходяться за адресою: м. Львів, м. Винники, вулиця Галицька, будинок 3, що пов`язана зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій та їх елементів, основних техніко-економічних показників, та фінансування робіт, а також, набуття права власності на завершений та прийнятий в експлуатацію об`єкт. Відповідно до вимог законодавства, для можливості виконання своїх зобов`язань за договором ТОВ «ЛМБ-7» чи ТОВ «Нетрі», яке згідно умов визначених розділом 4 договору, наділене відповідними права та обов`язками, - необхідні були: одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, розроблення проєктної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», її експертизи; затвердження проєктної документації. Після чого звернутись до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду чи його виконавчих органів за отриманням дозволу чи подати повідомлення про початок виконання підготовчих робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю. Без зазначених документів, «виконання зобов`язання за договором» було неможливим ТОВ «ЛМБ-7» чи ТОВ «Нетрі», що в свою чергу спростовує «заподіяння збитків» забезпеченням позову. Умова договору укладеного між ТОВ «ЛМБ-7» та ТОВ «Нетрі» щодо відшкодування витрат по сплаті орендної плати за землю, - є недійсною, оскільки це є фактично переданням в суборенду земельної ділянки комунальної власності без згоди на те органу місцевого самоврядування, тобто відбулася прихована та не зареєстрована в законному порядку суборенда земельної ділянки, при цьому зміна умов договору оренди в письмовій формі за взаємною згодою сторін не проводилася.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/3923/21 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», на рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2022 у справі №914/3923/21, та призначено справу до розгляду 13.02.2023 о 10 год. 20 хв.

13.02.2022 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Кордюк Г.Т. з 08.02.2023 по 15.02.2023, а також перебуванням судді-члена колегії Плотніцького Б.Д. 16.02.2023-17.02.2023 у відрядженні, а з 20.02.2023 по 21.02.2023 у відпустці, розгляд справи № 914/3923/21 не відбувся.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 розгляд справи №914/3923/21 призначено на 06.03.2023 о 11 год. 00 хв. у приміщенні Західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 81, зал судового засідання №6.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги та задля забезпечення безпеки учасників судового засідання розгляд вищевказаної справи 06.03.2023 не відбувся.

Окрім того, у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Плотніцького Б.Д. 06.03.2023-07.03.2023 у відрядженні, було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, яким, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023, суддю-члена колегії Плотніцького Б.Д. замінено на суддю Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 призначено справу №914/3923/21 до розгляду у судовому засіданні на 27.03.2023 о 14 год. 30 хв. у приміщенні Західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 81 в залі судового засідання.

27.03.2023 о 14 год. 30 хв. у судове засідання з`явились представник позивача Стасишин Р.М., відповідач керівник ПП «Укртекстрейдинг» та представники відповідача Кузь А.В. та Саницький А.І.

Третя особа участі уповноваженого представника не забезпечила, причин неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нетрі» повернулися на адресу суду за відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Належне повідомлення сторони вимагає лише надіслання рекомендованого листа на дійсну адресу. Отримання листа не в компетенції суду. Надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду. Такий висновок Касаційний господарський суд Верховного Суду виклав у постанові від 18 березня 2021 року за справою № 911/3142/19. КГС ВС зазначив, що близьку за змістом правову позицію про належне повідомлення викладено в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17; КГС ВС від 27.11.2019 у справі № 913/879/17; КГС ВС від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19; КГС ВС від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч. 12 ст. 270 ГПК України.

Враховуючи наведене, строки розгляду апеляційної скарги та те, що явка учасників справи у судове засідання судом не визнавалася обов`язковою колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2020 у справі № 909/387/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Нат Сервіс» за результатами розгляду позовної заяви Приватного підприємства «Укртекстрейдинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нат Сервіс» в особі ліквідатора Мацьоцького Олександра Ігоровича та до Товарної біржі «Компанія з продажу активів» про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Нат Сервіс», проведеного товарною біржею «Компанія з продажу активів» 08.11.2019, в позові відмовлено. Вказане рішення залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020.

Приватне підприємство «Укртекстрейдинг», яке у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Нат Сервіс» подало позов про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна боржника, проведеного 08.11.2019, не є ані кредитором, ані учасником провадження у справі про банкрутство, ані учасником аукціону, і відповідно не є особою, майновий інтерес на «власність» якої порушено, і повинен бути захищений у обраний ним спосіб, шляхом визнання результатів аукціону недійсними, суди дійшли висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Укртекстрейдинг» Верховним Судом залишено без задоволення, постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2020 у справі № 909/387/16 залишено без змін. Верховний Суд також зазначив, що 17.08.2021 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМБ-7» про скасування заходів забезпечення позову у справі № 909/387/16, вжитих Господарським судом Івано-Франківської області згідно з ухвалою від 16.03.2020 та додатковою ухвалою від 28.04.2020. Проте, Верховний Суд відмовив у задоволенні вказаної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМБ-7», оскільки суд касаційної інстанції має право скасувати заходи забезпечення позову, вжиті судом першої або апеляційної інстанції, лише у разі скасування судових рішень, якими такі заходи вжиті, або у разі самостійного скасування таких заходів, вжитих Верховним Судом, якщо такі заходи вичерпали свою дію чи потреба у їх збереженні відпала. В іншому разі (у випадку скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом першої інстанції поза межами касаційного перегляду судових рішень), Касаційний господарський суд діяв би не як «суд, встановлений законом».

Господарський суд Івано-Франківської області у справі № 909/387/16 16.03.2020 задовольнив заяву про забезпечення позову: заборонив Товариству з обмеженою відповідальністю «Сігма-Дельта» та Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛМБ -7» до вирішення спору у справі про визнання недійсними результатів аукціону вчиняти дії, спрямовані на зміну характеристик, передачу прав чи відчуження майна, що знаходиться в Львівській області, м. Львів, м. Винники, вул. Галицька, 3, а саме складові частини нерухомого майна: бетонний цех, Л-1; силос складське приміщення, К-1; склад, М-1; будівля цеху, А-2; навіс, А'; будівля цеху, Б-1; будівля цеху, В-1; навіс В'; адміністративна будівля, Г-2; будівля цеху, Е-1; трансформаторна майстерня, Є-1; розподільна підстанція, Ж-1; бактерицидна, З-1; насосна станція з свердловиною; водозабірна башта для води, які виходячи з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 15.03.2020, були зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛМБ-7», а також комплекс, що знаходиться за адресою Закарпатська область, Хустський район, с. Велятино, урочище Поточок, загальною площею 1239 кв.м., який складається з: будівлі (літ.А), загальною площею 377,60 кв.м.; будівлі (літ.Б), загальною площею 753,00 кв.м.; котельні (літ.В), загальною площею 108,40 кв.м.

Надалі, 28.04.2020 Господарський суд Івано-Франківської області у справі № 909/387/16 постановив заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сігма-Дельта» та Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛМБ-7» до вирішення спору про визнання недійсними результатів аукціону вчиняти дії, спрямовані на зміну характеристик, передачу прав чи відчуження будівлі їдальні (літ. Д), загальною площею 287,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 382107746101), що знаходиться в Львівській області, м. Львів, м. Винники, вул. Галицька, 3.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.02.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛМБ-7» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 14.02.2020 зареєстровано об`єкти нерухомості, загальною площею 287,6 кв. м., за адресою м. Львів, м. Винники, вул. Галицька, буд. 3.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛМБ-7» (надалі-згідно з договором сторона 1) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Нетрі» (надалі-згідно з договором сторона 2) 20.02.2020 укладено договір, відповідно до п. 2.1 якого предметом договору визначаються відносини між сторонами щодо участі у реконструкції - перебудові існуючих об`єктів і споруд (будов) виробничого призначення, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛМБ-7» на праві власності, а саме бетонний цех. Л-1; силос складське приміщення, К-1; склад, М-1; будівля цеху, А-2; навіс, А1; будівля цеху, Б-1; будівля цеху, В-1; навіс В1: адміністративна будівля. Г-2; будівля цеху, Е-1; трансформаторна майстерня, Є-1; розподільна підстанція, Ж-1; бактерицидна, З-1; насосна станція з свердловиною; водозабірна башта для води, будівлі їдальні (літ. Д), загальною площею 287,6 кв.м., що знаходяться за адресою Львівська обл., м. Львів, м. Винники, вулиця Галицька, будинок 3, (надалі - об`єкт нерухомості, об`єкт реконструкції, об`єкт), що пов`язана зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій та їх елементів, основних техніко-економічних показників, та фінансуванні робіт, а також набуття права власності на завершений та прийнятий в експлуатацію об`єкт.

Відповідно до договору сторона 1 (позивач) зобов`язана здійснити комплекс заходів щодо відведення земельної ділянки та встановлення її меж для реконструкції об`єкту, укласти договір оренди земельної ділянки з органом місцевого самоврядування відповідно до вимог чинного законодавства, влаштувати огородження орендованої земельної ділянки (будівельного майданчика) за адресою м. Львів, м. Винники, вулиця Галицька, 3 та здійснити часткове знесення існуючих об`єктів і споруд (будов), які належать на праві власності стороні 1, що розташовані за адресою м. Львів, м. Винники, вулиця Галицька, будинок, 3 та згідно акту приймання передачі передати стороні 2 будівельний майданчик з (частково знесеними будівлями та спорудами. При цьому, надати стороні 2 права та повноваження на інвестування у створення об`єкта нерухомості шляхом організації та фінансування всіх робіт з його проектування, реконструкції, та введення в експлуатацію (п. 2.2 договору).

Сторона 2 зобов`язується виконати роботи із реконструкції об`єкту за адресою Львівська область, м. Винники, вул. Галицька, 3, а також здійснити інвестування у створення об`єкта нерухомості шляхом організації фінансування всіх робіт з його проектування та введення в експлуатацію та передати стороні 1 30 % корисної площі створеного нею об`єкта нерухомості в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п. 2.4 договору).

Одним із обов`язків позивача як сторони 1 по договору був обов`язок до 20.02.2021 влаштувати огородження орендованої земельної ділянки (будівельного майданчика) за адресою м. Львів, м. Винники, вулиця Галицька, будинок 3, здійснити часткове знесення існуючих об`єктів і споруд (будов), які належать на праві власності стороні 1, що розташовані за адресою м. Львів, м. Винники, вулиця Галицька, будинок 3, та згідно акту приймання-передачі передати стороні 2 будівельний майданчик з частково знесеним будівлями та спорудами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нетрі» звернулося до позивача із листом від 22.01.2021 про надання повідомлення, на якому етапі виконання знаходяться роботи згідно з договором від 20.02.2020.

Згідно з претензією від 25.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нетрі» повідомило позивача, що у випадку не закінчення проведення робіт визначених в п. 4.2.2 договору до 01 травня 2021 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Нетрі» буде розірвано договір в односторонньому порядку та як наслідок Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛМБ-7» зобов`язане буде сплатити штраф у розмірі 980 000 грн, згідно з п. 6.11 договору.

Відповідно до вимоги від 05.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нетрі» звернулося до позивача та повідомило, що оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛМБ-7» своєчасно не було виконано зобов`язання, передбачені договором, то він розриває договір від 20 лютого 2020 року та вимагає сплатити штраф у розмірі 980 000 грн.

Відповідно до сформованої 13.12.2021 та 06.05.2022 виписки по рахунку, а також відповідно до платіжного доручення № 9 від 07.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛМБ-7» 07.09.2021 сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Нетрі» 980 000,00 грн з призначенням платежу «штраф згідно договору б/н від 20.02.2020».

За час тривалості судового процесу у справі № 909/387/16 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛМБ-7» як орендар і Винниківська міська рада як орендодавець 08.10.2020 уклали договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована у м. Винники, вул. Галицька,3, площею 2,1019 га, у тому числі проїзди - 0,8487га, зелені насадження - 0,6962 га, споруди - 0,5570 га (в тому числі площею 0,2541 га у межах червоних ліній вулиці без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень). На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - кам`яні нежитлові споруди. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 707 009,69 грн. та вноситься щомісячно рівними частинами.

Також між тими ж сторонами і в той же день укладено інший договір оренди землі - ділянку несільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), яка розташована у м. Винники, вул. Галицька, 3, площею 0, 0083 га, у тому числі під спорудами 0, 0045 га, під проїздами, проходами, площадками - 0,0038 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - кам`яна нежитлова споруда. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 1 512,25 грн. та вноситься щомісячно рівними частинами.

Орендодавцем і орендарем 08.10.2020 підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, площею 0, 0083 га.

Орендодавець Винниківська міська рада та орендар Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛМБ-7» 14.12.2020 уклали ще один договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована у м. Винники, вул. Галицька, 3, площею 0,3129 га, у тому числі малоповерхова забудова 0,3129 га (в тому числі площею 0,0804га в межах червоних ліній вулиці без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень). На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - кам`яні нежитлові споруди. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 69 898,64 грн та вноситься щомісячно рівними частинами.

Орендодавцем і орендарем 14.12.2020 підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, площею 0, 3129 га.

Права оренди земельної ділянки, площею 0, 3129 га, площею 0, 0083 га, площею 2, 1019 га зареєстровані позивачем, що підтверджено витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованими 21.10.2021. Відомості про орендаря вказаних земельних ділянок внесені також до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що підтверджено поданими позивачем витягами від 28.07.2022.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

За положеннями частини 1 до статті 146 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду або закриття провадження з інших, ніж зазначені у частині першій статті 142 цього Кодексу підстав, або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Положеннями статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (частина перша та друга статті 22 ЦК України).

Отже, відшкодування шкоди, заподіяної забезпеченням позову, є способом захисту прав та інтересів і одночасно мірою юридичної відповідальності.

Верховний Суд зазначає, що в питанні підстав для відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, спеціальні норми статті 159 ЦПК слід застосовувати у системному тлумаченні із загальними нормами, які регулюють правовідносини щодо відшкодування збитків. Поряд з цим, вирішуючи питання про відшкодування збитків, заявлених на підставі статтею 159 ЦПК України (відшкодування збитків, заподіяні забезпеченням позову) судам також слід виходити з такого.(Постанова Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 200/10900/18-ц).

Отже, відшкодування шкоди, заподіяної забезпеченням позову, є способом захисту прав та інтересів і одночасно мірою юридичної відповідальності. При цьому у всіх правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція завдавача шкоди. У зв`язку із цим до предмету доказування у цих правовідносинах, а відповідно до предмету оцінки судом належать обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України), а саме умови і підстави застосування частини першої статті 159 ЦПК України, якими є те, що ризик здійснення процесуальних дій лежить виключно на учасниках спору, при цьому за відповідачем у справі (за основним позовом) закріплено спеціальне право вимагати відшкодування збитків, які йому заподіяні у результаті застосування забезпечення позову.

Скористатися цим правом він може, якщо вимоги позивача (за основним позовом) не будуть задоволені (повністю або частково) судом (третейським судом, міжнародним комерційним арбітражем), у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших підстав, ніж зазначені у частині першій статті 155 ЦПК України. При цьому у предмет доказування не входить безумовне встановлення вини особи, яка ініціювала прийняття заходів забезпечення позову. Право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, ґрунтуються на прямій вказівці закону (частина перша статті 159 ЦПК України).

Разом з тим, у цій категорії справ принцип вини трансформується через принцип добросовісності. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, так як протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Безпідставна відмова у відшкодуванні таких збитків означає відсутність необхідного попереджувального впливу на осіб, які заявили безпідставну вимогу про забезпечення позову. А тому, до підстав та умов застосування частини першої статті 159 ЦПК України належать: 1) добросовісність/недобросовісність дій особи ПП "Укртекстрейдинг" при заявленні клопотань про забезпечення позову; 2) зловживання/незловживання правом; 3) підстави відмови ПП "Укртекстрейдинг" у пред`явленому ним позові до Позивача, підстави закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду, чи було зловживання при заявленні клопотання про забезпечення позову.

Отже, підставою цивільно-правової відповідальності особи, яка заявила клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, є сам факт заподіяння іншій особі (протилежній стороні у основному спорі) шкоди внаслідок вжиття судом таких заходів. Особливістю такої відповідальності є опосередкований характер завдання шкоди, оскільки самі процесуальні дії, які безпосередньо завдають шкоди, вчиняє суд (накладає арешт та забороняє вчиняти певні дії), однак до відповідальності притягується особа, за ініціативою якої судом були вчиненні такі дії.

При з`ясуванні, чи є доведеним причинний зв`язок між виникненням збитків та вжиттям судом заходів забезпечення позову, підлягають встановленню такі обставини: чи реалізація свого суб`єктивного процесуального права на позов було протиправним, лише з метою завдати шкоди позивачу, так як учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 43 ГПК України, частина перша статті 44 ЦПК України), а до основних засад (принципів) як цивільного, так і господарського судочинства віднесено неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України, пункт 11 частини третьої статті 2 ГПК України).

Позивач в апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція завдавача шкоди. Однак позивачем не враховано той факт, що у цій категорії справ принцип вини трансформується через принцип добросовісності, з приводу якого апеляційний суд зазначає наступне.

Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням господарського судочинства.

Як передбачено частиною другою статті 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, до яких, зокрема, віднесено подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи встановлення явної неповаги до суду чи учасників справи. Постанова ВС від 03 березня 2021 року у справі N 761/27076/19 (провадження N 61-14448св20).

Водночас ГПК України не містить критеріїв визначення безпідставного або штучного позову, а тому однозначно встановити, що позов є штучним або завідомо безпідставним, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не вбачається за можливе.

Висновок про штучний характер позову або про те, що він є завідомо (для позивача) безпідставним, не повинен ґрунтуватися на припущеннях. В іншому разі висновок про те, що подання такого позову є зловживанням процесуальними правами, не буде переконливим і, відповідно, залишення позовної заяви без розгляду може бути розцінене як порушення права позивача на судовий захист.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права. (Постанова Верховного Суду у складі КГС від 12.07.2019 в у справі № 910/16436/18).

У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19), від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Укртекстрейдинг» в межах справи про банкрутство подало позовну заяву про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ТзОВ «Нат Сервіс» проведеного Товарною біржею «Компанія з продажу активів» 08.11.2019 року. В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначались порушення правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону, правил, які регулюються сам порядок проведення аукціону.

Як вказує сам відповідач, ПП «Укртекстрейдинг» мало законні очікування щодо належного проведення другого повторного аукціону, з якого мало намір придбати майно боржника ТзОВ «Нат Сервіс», у зв`язку з чим і було реалізовано ним право на судовий захист, встановлене положеннями статей 8, 129 Конституції України, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статей 15, 16 ЦК України.

Таким чином, ПП «Укртекстрейдинг» вважаючи, що його право було порушено, використав той спосіб захисту, який на йому думку був належним за даних обставин справи, а той факт, що суд відмовив у задоволенні позову та зазначив про відсутність порушеного права не свідчить про недобросовісність ПП «Укртекстрейдинг». Адже саме суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Тобто відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові. (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Окрім того, як зазначається відповідачем, ПП «Укртекстрейдинг» подало заяву про забезпечення позову ще до залучення у справу №914/3923/21 ТзОВ «ЛМБ 7», що також не може свідчити про те, що реалізація відповідачем свого суб`єктивного процесуального права була протиправною, лише з метою завдати шкоди позивачу.

Суд апеляційної інстанції не вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду з приводу того, що позивач за час оскарження результатів аукціону у справі № 909/387/16 та, зокрема, після постановлення ухвал про вжиття заходів забезпечення позову, не оскаржував таких ухвал в передбаченому законом порядку, не подавав апеляційних скарг, не звертався до суду першої інстанції про скасування вжитих заходів, зокрема, з тих підстав, що такі заходи створюють йому перешкоди у виконанні зобов`язань по контракту від 20.02.2020.

Адже принцип диспозитивності, закріплений у статтях 2, 14 ГПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Тобто, не вжиття будь-яких процесуальних дій стороною у справі не може бути обставиною, що входить у предмет доказування та підлягає встановленню.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що такі висновки не призвели до ухвалення неправильного рішення по суті, не мають вирішального значення й не призводять до безумовного скасування оскаржуваного рішення.

Щодо доводів позивача з приводу того, що заборона вчиняти дії унеможливила позивачу здійснювати господарську діяльність, а саме виконувати зобов`язання за Договором від 20 лютого 2020 року, то в матеріалах справи відсутні докази, що позивач повідомляв Товариство з обмеженою відповідальністю «Нетрі» про виникнення обставин, які унеможливлюють чи уповільнюють виконання його договірних зобов`язань через вжиті заходи забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нетрі» зверталося до позивача із листом від 22.01.2021 про надання повідомлення, на якому етапі виконання знаходяться роботи, із претензією від 25.02.2021 та із вимогою від 05.05.2021 про розірвання договору від 20.02.2020 та сплати штрафу у розмірі 980 000,00 грн. Відповіді позивача із поясненням причин несвоєчасного виконання зобов`язань по договору, зокрема, із посиланням на судовий процес у справі № 909/387/16, про відтермінування виконання робіт, передбачених договором через незалежні від сторони 1 обставини, не було. Натомість позивач 07.09.2021 сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Нетрі» 980 000,00 грн з призначенням платежу «штраф згідно договору б/н від 20.02.2020».

Тобто, проаналізувавши таку поведінку позивача на відповідність нормам права та судовій практиці, суд першої інстанції дійшов правильного висновку з приводу того, що наведене не свідчить про вжиття позивачем заходів для відвернення, ненастання чи зменшення понесених ним витрат у сумі штрафу, сплаченого третій особі.

Тому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком, що причинно-наслідкового зв`язку між вжитими заходами забезпечення позову у справі № 909/387/16 та невиконанням позивачем зобов`язань по договору від 20.02.2020, за що ним сплаченого контрагенту штраф, не доведено.

Щодо підстав для відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1 733 971,35 грн., які позивач нараховує як орендну плату за землю (1 594 174,23 грн за земельні ділянки, площею 0,0083 га і 2,1019 га за період з 08.10.2020 31.12.2022, 139 797,12 грн за земельну ділянку, площею 0,3129 га за період з 14.12.2020 31.12.2022), то суд зазначає про таке.

Договором від 20.02.2020 одним із обов`язків сторони 1, тобто позивача, було також належне виконання функцій землекористувача земельної ділянки, яка розташована у м. Винники, вул. Галицька, 3. Тому позивач уклав договори оренди земельних ділянок з Винниківською міською радою 08.10.2020 і 14.12.2020.

Крім того, п. 4.1.1 договору від 20.02.2020 після виконання стороною 1 робіт, передбачених п. 2.2, п. 4.2.2 договору, сторона 2 має обов`язок відшкодувати стороні 1 всі витрати по сплаті орендної плати, які виникнуть з моменту укладення договору оренди землі до закінчення терміну дії цього договору. Як встановлено вище, обов`язки, передбачені п. 2.2 і п. 4.2.2 договору, позивачем не виконано.

Другою складовою збитків є упущена вигода, як рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. (Постанова Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 923/700/17).

У свою чергу, упущена вигода це втрати очікуваного приросту в майні, на підставі беззастережних доказів реальної можливості їх отримання, у разі недопущення правопорушення. Отже, реальність можливості отримання такого приросту не випливає з умов договору, але має бути доведена позивачем.

Враховуючи припис частини 4 статті 623 ЦК України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання.

Кредитор повинен не лише точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися відомості, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання винагороди, якби зобов`язання було виконано боржником у належний спосіб. Дохід не може бути абстрактним, адже для відшкодування упущеної вигоди повинні враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для його отримання (Постанова Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі №908/2261/17).

Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення:

1) протиправної поведінки особи (боржника);

2) збитків, заподіяних такою особою;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та збитками;

4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного з елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зокрема відсутність причинно-наслідкового зв`язку між дією застосованих забезпечувальних заходів за ухвалами у справі № 909/387/16, то заявлені позивачем у цій справі збитки у вигляді упущеної вигоди на суму 1 733 971,35 грн. (отримання відшкодування орендної плати) як такі, що понесені позивачем внаслідок неможливості, через дію саме вказаних забезпечувальних заходів, виконувати договір від 20.02.2020 також не підлягають задоволенню.

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2022 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не можуть слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо розподілу судового збору, то враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 61 064, 35 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за №46 від 10.01.2023.

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу, то відповідно до заяви, поданої суду 06.03.2023, такі становлять 12 000,00 грн.

Так, відповідачу надає правову допомогу адвокат Кузь Андрій Володимирович на підставі ордера серії ВС № 1186681 від 08.02.2023.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 01.02.2022 Адвокатське бюро «Кузь та партнери» прийняло доручення клієнта Приватного підприємства «Укртекстрейдинг» надавати правову допомогу щодо представництва і захисту інтересів клієнта в судах щодо розгляду справи № 914/3923/21. Відповідно до п. 3.1 договору вартість наданих юридичних послуг Адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок, а оплата за цим договором здійснюється не пізніше 3-ьох днів з моменту отримання клієнтом рахунку. За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін, в акті вказується обсяг наданої юридичної допомоги та її вартість (п. 3.3).

Відповідачем і Адвокатським бюро «Кузь та партнери» 13.02.2023 підписано акт наданих послуг № 1 на суму 12 000,00 грн та підтверджено надання правової допомоги в такому обсязі: 1) вивчення та аналіз рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/3923/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМБ-7» до Приватного підприємства «Укртекстрейдипг» про стягнення 2 713 971,35 грн заподіяних збитків; 2) вивчення та аналіз апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 07.12. у справі № 914/3923/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМБ-7» до Приватного підприємства «Укртскстрейдинг» про стягнення 2 713 971,35 грн; 3) підготовка відзиву апеляційну скаргу ТОВ «ЛМБ-7» на рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2022 у справі №914/3923/21; 4) участь в судових засіданнях у справі № 914/3923/21 (2 години). Крім цього, адвокатом складено рахунок на оплату за 09.02.2023, відповідно до якого вартість послуги № 1 становить 4 000,00 грн, послуги № 2 - 2 000,00 грн, послуги № 3 - 4 000,00 грн, послуги № 4 - 2 000,00 грн. Вказані послуги оплачені клієнтом 14.02.2023.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Позивачем не подано заперечень стосовно заявлених зі сторони відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Як вказує Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд також враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Така позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Суд зазначає, що зазначені в актах наданих послуг роботи узгоджуються із виконаною адвокатом роботою під час розгляду справи, відповідають процесу розгляду справи, є реальними та співмірними із судовим процесом у цій справі.

Керуючись ст.ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛМБ-7, м.Львів, б/н від 11.01.2023 (вх.№01-05/134/23 від 11.01.2023) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2022 у справі №914/3923/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛМБ-7» (ідентифікаційний код юридичної особи 43460175, 79035, м. Львів, вулиця Зелена, будинок 238) на користь Приватного підприємства «Укртекстрейдинг» (ідентифікаційний код юридичної особи 33663016, 80381, Львівська область, м. Дубляни, вулиця Підкови, будинок 30) 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Місцевому господарському суду видати наказ.

6. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

7. Порядок та строк оскарження встановлено ст.ст. 288 289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.04.2023

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Скрипчук О.С.