Постанова

від 04.04.2023 по справі 908/1887/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1887/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Дарміна М.О., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання Абадей М.О.

учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.12.2021 (повний текст складений 13.12.2021, суддя Левкут В.В.) у справі №908/1887/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОБАРВИ, м. Київ

до відповідача Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія, м. Мелітополь, Запорізька область

про стягнення 788 990,76 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОБАРВИ звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія на свою користь 788 083,92 грн основного боргу та 906,84 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним та не в повному обсязі виконанням відповідачем зобов`язання з оплати товару, поставленого позивачем за період з 06.08.2019 по 28.08.2020 на суму 788 083,92 грн (бездоговірна поставка).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.12.2021 у справі №908/1887/21 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОБАРВИ 498 083,92 грн основного боргу, 906,84 грн 3% річних, 11 821,25 грн судового збору та 18 000,00 грн витрат на правничу допомогу; в частині стягнення 290 000,00 грн основного боргу провадження у справі закрито.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю та правомірністю позовних вимог у задоволеній судом частині; провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 290 000,00 грн закрито у зв`язку з оплатою цієї суми відповідачем під час розгляду справи; судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в поновному обсязі покладені на відповідача.

Не погодившись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство Агропромислова компанія звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 01.12.2021 в частині розподілу судових витрат у вигляді судового збору в сумі 11 821,25 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн, ухвалити в цій частині нове рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції повинен був покласти 7 484,86 грн судового збору на відповідача, а 4 350,00 грн на позивача;

-відповідно до п.5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі закриття провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила;

-з тексту договору про надання правової (правничої) допомоги №1 від 29.04.2021 не вбачається, що послуги надавалися саме по цій справі; не зазначена вартість 1 години роботи адвоката;

-відповідач не отримав додатки №№ 1,2 до договору про надання правової (правничої) допомоги №1 від 29.04.2021;

-заявлена позивачем та стягнута судом сума витрат на професійну правничу допомогу (18 000,00 грн) є неспівмірною з огляду на те, що адвокатом Хмарською Я.В. виконаний невеликий об`єм роботи, написана типова позовна заява, для чого достатньо 1 години, тоді як заявлено 10 годин;

-позивачем не надано підписаного акту виконаних робіт з детальним розшифруванням обсягу наданих послуг та їх вартості;

-до суду не надано рахунку №3 від 22.06.2021, який оплачений згідно платіжного доручення №801 від 23.06.2021;

-витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн є завищеними, не відповідають критеріям розумності та становлять надмірний тягар для відповідача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2022 для розгляду справи № 908/1887/21 визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач Орєшкіна Е.В., судді Чус О.В., Подобєд І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2022 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.12.2021 у справі №908/1887/21, розгляд апеляційної скарги призначений в судове засідання на 22.02.2022.

04.02.2022 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОБАРВИ адвоката Хмарської Я.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 22.02.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка ухвалою суду від 21.02.2022 задоволена.

16.02.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОБАРВИ до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 01.12.2021 у справі №908/1887/21 без змін.

Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

-в разі закриття провадження у справі в частині позовних вимог положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України не застосовуються;

-з урахуванням п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в сумі 4 350,00 грн мав бути повернутий позивачу з Державного бюджету, а не покладений на позивача, як зазначає відповідач;

-спір у справі виник з вини відповідача, позивачем надано всі підтверджуючі документи надання послуг адвокатом Хмарською Я.В., розмір яких є співмірним обсягу виконаних робіт.

У судовому засіданні 22.02.2022 розгляд справи відкладений на 19.04.2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який продовжено Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Верховною Радою України 15.03.2022 Законом №2119-ІХ, з 26.03.2022 ще на 30 діб.

У зв`язку з наведеним розгляд справи 19.04.2022 не відбувся.

В той же час, відповідно до ч.1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч.2 ст.12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність подальшого слухання справи та визначення нової дати судового засідання.

09.02.2023 у зв`язку з припиненням повноважень судді Подобєда І.М. відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Чус О.В., Кощеєва І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2023 зазначеною колегією суддів прийнято справу №908/1887/21 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.12.2021 до свого провадження; розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.12.2021 у справі №908/1887/21 призначено в судове засідання з викликом сторін на 04.04.2023.

03.04.2023 у зв`язку відпусткою судді Чус О.В. по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу №908/1887/21 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Дарміна М.О., якою її прийнято до свого провадження ухвалою суду від 04.04.2023.

У судове засідання 04.04.2023 сторони явку представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, зокрема, відповідач шляхом розміщення 09.02.2023 на офіційному сайті суду повідомлення про дату, час та місце призначеного судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції Закону № 2217-ІХ від 21.04.2022), якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше, ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 06.08.2019 по 28.08.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОБАРВИ» (постачальник) без укладення договору поставлено Приватному акціонерному товариству «Агропромислова компанія» (покупець) товар (ветеринарні препарати) на загальну суму 1 532 083,92 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних: № 1572 від 06.08.2019 на суму 96 934,20 грн; № 1731 від 27.08.2019 на суму 75 297,00 грн; № 2156 від 18.10.2019 на суму 132 468,00 грн; № 2518 від 06.12.2019 на суму 196 581,60 грн; № 2595 від 17.12.2019 на суму 3 000,00 грн; № 65 від 13.01.2020 на суму 149 964,00 грн; № 617 від 12.03.2020 на суму 13 022,28 грн; № 707 від 20.03.2020 на суму 219 526,68 грн; № 1056 від 29.04.2020 на суму 149 578,92 грн; № 1340 від 01.06.2020 на суму 71 046,36 грн; № 1386 від 03.06.2020 на суму 83 572,20 грн; №1553 від 22.06.2020 на суму 23 794,56 грн; № 1856 від 22.07.2020 на суму 85 542,12 грн; № 2067 від 11.08.2020 на суму 104 544,00 грн; № 2241 від 28.08.2020 на суму 127 212,00 грн.

Позивач зазначає, що за отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 744 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку за період з 01.11.2019 по 22.06.2021; вартість товару на суму 788 083,92 грн залишилася неоплаченою, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем сплачено борг в загальній сумі 265 000,00 грн, у зв`язку з чим позивачем до Господарського суду Запорізької області подано заяву від 01.11.2021 про закриття провадження у справі в цій частині; позивач остаточно просив стягнути з відповідача борг у сумі 523 083,92 грн, 3% річних за період з 08.06.2021 по 21.06.2021 в сумі 906,84 грн, судовий збір у сумі 11 834,87 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн.

Після подання цієї заяви відповідачем у період з 16.11.2021 по 26.11.2021 на користь позивача було сплачено в загальній сумі 25 000,00 грн, про що позивач клопотанням від 30.11.2021 надав виписку по рахунку за період з 01.11.2021 по 26.11.2021 та просив врахувати як часткову оплату по спірним поставкам.

Судом першої інстанції з урахуванням встановлених обставин справи та характеру правовідносин, що виникли між сторонами, позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОБАРВИ 498 083,92 грн основного боргу, 906,84 грн 3% річних, 11 821,25 грн судового збору та 18 000,00 грн витрат на правничу допомогу; в частині стягнення 290 000,00 грн провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі апелянтом оспорюється рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, тому, з урахуванням ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не надає оцінки рішенню суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 498 083,92 грн, 3% річних в сумі 906,84 грн, закриття провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 290 000,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір».

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Наведеною нормою Закону України «Про судовий збір» передбачено повернення судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Як було встановлено судом, провадження у справі №908/1887/21 в частині стягнення боргу в сумі 290 000,00 грн закрито судом першої інстанції на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку зі сплатою боргу в цій частині відповідачем під час розгляду справи.

Апеляційний господарський суд зазначає, що закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв`язку з чим результат вирішення спору відсутній; у такому випадку розподіл судових витрат відповідно до ч. ч. 1, 4, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України не здійснюється.

З огляду на викладене правові підстави для стягнення судового збору в сумі 4 350,00 грн (290 000,00 х 1,5%) з відповідача відсутні, також відсутні підстави для покладення його на позивача, як правильно зазначено у відзиві на апеляційну скаргу позивачем. Судовий збір в сумі 4 350,00 грн може бути повернутий з державного бюджету відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» за ухвалою суду в разі заявлення позивачем відповідного клопотання, водночас таке клопотання в матеріалах справи №908/1887/21 відсутнє.

З огляду на викладене, з урахуванням п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 11 821, 25 грн; виходячи з розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 7 484, 86 грн, що є підставою для зміни оскаржуваного рішення у відповідній частині.

Згідно ч. 2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказана правова позиція щодо застосування норм права викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Процесуальним законодавством не встановлено вимог щодо форми і змісту заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Матеріалами справи підтверджується, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу (18 000,00 грн) був визначений позивачем в тексті позовної заяви, до якої на підтвердження понесення витрат додані копії:

- договору про надання правової (правничої) допомоги від 29.04.2021, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро Яни Хмарської, відповідно до умов якого Адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОБАРВИ» (клієнт) щодо будь-яких правових питань, а також здійснювати захист і судове представництво; за надання правової допомоги клієнт сплачує Адвокатському бюро гонорар у розмірі, що визначатиметься сторонами в додаткових угодах та актах приймання передачі наданих послуг в залежності від обсягу та складності наданих послуг;

-додатку №3 від 24.05.2021 до договору, відповідно до умов якого Адвокатське бюро зобов`язалося надати клієнту правову (правничу) допомогу по стягненню заборгованості з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» в сумі 788 990,76 грн; орієнтовна вартість витрат на правову допомогу в суді першої інстанції складає 18 000,00 грн (підготування вимоги 1 500,00 грн, правовий аналіз наданих клієнтом документів 2 000,00 грн, підготування позовної заяви 7 500,00 грн, копіювання додатків до позовної заяви та направлення їх іншим учасникам справи 2 000,00 грн, підготовка відповіді на відзив на позовну заяву 5 000,00 грн);

-свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Хмарської Я.В. №3750 від 19.01.2011;

-оригінал ордеру серії КВ №853477 від 22.06.2021;

-платіжне доручення №801 від 23.06.2021 про сплату за послуги професійної правничої допомоги згідно договору №1 від 29.04.2021 в сумі 18 000,00 грн.

У заяві про закриття провадження у справі від 01.11.2021 позивачем також заявлено про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн, до якої додані копії акту надання послуг №2 від 30.06.2021 на суму 18 000,00 грн, звіту про надання правової (правничої) допомоги від 01.11.2021 на суму 18 000,00 грн (підготування вимоги про сплату боргу від 25.05.2021 1 500,00 грн; правовий аналіз наданих клієнтом документів 2 000,00 грн; підготування позовної заяви 7 500,00 грн; підготування клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 13.08.2021, а також правовий аналіз отриманих із суду матеріалів: клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів від 23.07.2021 та клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими від 23.07.2021 1 000,00 грн; підготовка відповіді на відзив на позовну заяву від 23.07.2021 5 000,00 грн; підготування заяви про закриття провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 265 000,00 грн 1 000,00 грн).

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд зазначає, що заява позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн була зроблена з урахуванням строків, визначених ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач висловив свої заперечення проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн, зазначив, що зі змісту договору про надання правової (правничої) допомоги від 29.04.2021 не вбачається, що послуги надаються саме по цій справі; не зазначена вартість однієї години роботи адвоката; позивачем не надані додатки №№ 1,2 до договору; спір не є складним та заявлені витрати є неспівмірними; позивачем не надано підписаного акту виконаних робіт.

З матеріалів справи 908/1887/21 вбачається, що адвокатом Хмарською Я.В. складалися позовна заява від 22.06.2021, клопотання про направлення документів на електронну адресу представника позивача, відповідь на відзив на позовну заяву від 09.09.2021, заява про закриття провадження у справі від 01.11.2021, позивачем підписана вимога про погашення заборгованості вих№7 від 25.05.2021,

Таким чином, факт надання позивачу правничої допомоги під час розгляду справи 908/1887/21 в суді першої інстанції на суму 18 000,00 грн підтверджується матеріалами справи.

Верховний Суд у додатковій постанові від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 зазначив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, в постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Колегія суддів на підставі критеріїв, визначених ч. ч. 5 - 7,9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, встановила, що розмір визначених для цілей розподілу витрат, пов`язаних із даною справою, не є непропорційним предмету спору та обсягу виконаних адвокатом робіт.

За таких обставин судом першої інстанції правомірно задоволена заява позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 18 000,00 грн.

Заперечення відповідача щодо недоведеності витрат на професійну правничу допомогу спростовуються встановленими судом обставинами та наданими позивачем доказами після їх висловлення у відзиві на позовну заяву, зокрема, актом наданих послуг №2 від 30.06.2021 зі звітом від 01.11.2021; додаток №3 від 24.05.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги №1 від 29.04.2021 містить посилання на те, що послуги надаються у спорі між сторонами про стягнення заборгованості в сумі 788 990,76 грн, що виключає дослідження інших додатків №№1, 2 до договору, які можуть стосуватися надання інших послуг.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 01.12.2021 у справі №908/1887/21 в частині стягнення судового збору таким, що прийняте з порушення норм процесуального права (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України), що є підставою для його зміни.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.12.2021 у справі №908/1887/21 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.12.2021 у справі №908/1887/21 в частині стягнення судового збору змінити.

Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

« Стягнути з Приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОБАРВИ 498 083,92 грн основного боргу, 906,84 грн 3% річних, 7 484,86 грн судового збору та 18 000,00 грн витрат на правничу допомогу, про що видати наказ».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 05.04.2023.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв