Ухвала

від 05.04.2023 по справі 902/489/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення заяви про скасування судового наказу

"05" квітня 2023 р. Cправа № 902/489/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши без виклику представників сторін матеріали справи

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЛІ ЛТД" (вул. Любарська, буд. 93, каб. 8, м. Дніпро, 49000)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЗАЛЬ ЛТД" (пл. Гагаріна, буд. 2, м. Вінниця, 21000)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення грошової заборгованості у розмірі 242 029,49 грн.

В С Т А Н О В И В:

21.06.2022 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЛІ ЛТД" про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЗАЛЬ ЛТД" грошової заборгованості у розмірі 242 029,49 грн та суму судового збору.

Заяву обґрунтовано неналежним виконанням зі сторони боржника умов Договору поставки № 0821/089 від 09.08.2021 в частині оплати за поставлений товар, у строки та у розмірах, визначених означеним Договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2022 дану заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

За результатами розгляду вказаної заяви, суд, 27.06.2022 видав відповідний наказ, копію якого разом з заявою стягувача та доданих до неї документів надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЗАЛЬ ЛТД", яка відповідає інформації щодо боржника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ГПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

Зважаючи на те, що боржник не скористався правом подачі заяви про скасування вказаного наказу, відповідно до ч. 1 ст. 159 ГПК України судовий наказ набрав законної сили 17.08.2022 та був направлений на адресу стягувача.

04.04.2023 на адресу суду надійшла заява № б/н від 30.03.2023 (вх. номер канц. суду 01-34/3159/23 від 04.04.2023) боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЗАЛЬ ЛТД" про скасування судового наказу від 27.06.2022 у справі № 902/489/22.

В обґрунтування поданої заяви, боржник зазначає, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЗАЛЬ ЛТД" ознайомився з матеріалами справи № 902/489/22 тільки 21.03.2023, оскільки копія судового наказу від 27.06.2022 та заява стягувача з доданими документами боржником не отримувалась.

Заявник вважає, що виданий судовий наказ підлягає скасуванню, оскільки всі грошові зобов`язання за Договором поставки № 0821/089 від 09.08.2021 було виконано належним чином, що підтверджується низкою платіжних доручень.

Згідно з частинами 1, 4 статті 156 ГПК України, після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має.

Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 242 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 3 - 5 частини шостої статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, 27.06.2022 судом видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЗАЛЬ ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЛІ ЛТД" 242 029,49 грн суми основного боргу та витрат по сплаті судового збору у розмірі 248,10 грн.

На виконання вимог ст. 156 ГПК України боржнику було надіслано копію судового наказу разом з копією заяви стягувача про видачу судового наказу та доданими до неї документами на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЗАЛЬ ЛТД", а саме: пл. Гагаріна, буд. 2, м. Вінниця, 21000.

Суд зауважує, що вказана вище адреса, зазначена боржником також у поданій заяві № б/н від 30.03.2023 (вх. номер канц. суду 01-34/3159/23 від 04.04.2023) про скасування судового наказу від 27.06.2022 у справі № 902/489/22.

При цьому, суд зазначає, що 01.08.2022, судовий наказ повернувся на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Статтею 42 ГПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Окрім того, листом Міністерства юстиції України № 404-0-2-14/8.1 від 06.08.2014 "Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи" повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, в разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч. 3, ч. 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17.

За таких обставин факт неотримання боржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав судовий наказ разом з копією заяви стягувача за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2020 у справі № 908/3468/13).

Враховуючи наведене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для належного повідомлення боржника про наявність наказного провадження у справі № 902/489/22.

17.08.2022 судовий наказ набрав законної сили та був направлений на адресу стягувача.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 157 ГПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається до суду у письмовій формі.

Відповідно до частини 2 статті 158 Господарського процесуального кодексу України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

З огляду на вказане вище, оскільки заяву про скасування судового наказу подано боржником після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи відсутність клопотання про поновлення строку на подання цієї заяви, суд дійшов висновку про повернення заяви № б/н від 30.03.2023 (вх. номер канц. суду 01-34/3159/23 від 04.04.2023) про скасування судового наказу від 27.06.2022 у справі № 902/489/22 боржнику.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 18, 42, 157, 158, 232, 233, 234, 235, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЗАЛЬ ЛТД" № б/н від 30.03.2023 (вх. номер канц. суду 01-34/3159/23 від 04.04.2023) про скасування судового наказу від 27.06.2022 у справі № 902/489/22 (на 2-х арк. з додатком на 17-ти арк.) повернути заявнику без розгляду.

2. Копію заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЗАЛЬ ЛТД" № б/н від 30.03.2023 (вх. номер канц. суду 01-34/3159/23 від 04.04.2023) про скасування судового наказу від 27.06.2022 у справі № 902/489/22 долучити до примірника ухвали суду, який залишається в матеріалах справи.

3. Згідно з приписами ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

4. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвалу про повернення заяви позивачеві (заявнику) може бути оскаржено окремо від рішення суду до Північно-західного апеляційного господарського суду.

5. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Копію ухвали надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (боржнику разом з матеріалами заяви). Додатково копію ухвали направити на відомі суду адреси електронної пошти: стягувача - oleynik@pitline.com.ua, представника стягувача - vitko.evgeniy@gmail.com, боржника - mazal.ltd04@gmail.com.

Дата складання повного тексту ухвали 05.04.2023.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ТОВ "БЕРЛІ ЛТД" (вул. Любарська, буд. 93, каб. 8, м. Дніпро, 49000)

3 - ТОВ "МАЗАЛЬ ЛТД" (пл. Гагаріна, буд. 2, м. Вінниця, 21000).