Рішення

від 30.03.2023 по справі 910/2111/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.03.2023Справа № 910/2111/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Террапроф"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфрабуд"

про стягнення 325149,85 грн.

представники сторін: не з`явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Террапроф" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфрабуд" про стягнення за договором купівлі-продажу від 15.03.2021 № 15/03/21 основного боргу в розмірі 250401,29 грн., інфляційних втрат у розмірі 65404,82 грн., трьох процентів річних у розмірі 9343,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 09.03.2023 року.

Дана ухвала суду направлялася, зокрема, відповідачу на юридичну адресу, вручення якої підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням із відміткою про вручення.

Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано, уповноважений представник до судових засідань не з`являвся.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

У заяві від 28.03.2023 позивач повідомив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2021 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 15/03/21, за умовами якого продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього продавцю на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання видаткової накладної, яка підписується обома сторонами у момент передачі-приймання товару.

У пункті 2.3 договору визначено, що моментом переходу права власності на товар від продавця до покупця вважається дата підписання сторонами вище вказаної видаткової накладної, якщо до цього моменту була проведена повна оплата за товар згідно цього договору.

Пунктом 3.3 договору погоджено, що оплата вартості (ціни) товару здійснюється покупцем на умовах 100 % передоплати протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

Згідно з пунктом 3.4 договору датою оплати вартості (ціни) товару (чи його частини) вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021. Якщо жодна зі сторін не має претензій, які вона може подати в письмовому вигляді за 14 календарних днів до дати закінчення договору, то цей договір може бути пролонгований до 31.12.2022 (пункт 6.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 300400,92 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковою накладною №365 від 18.06.2021 на суму 4575,31 грн. з ПДВ із товарно-транспортною накладною №Р365 від 18.06.2021; видатковою накладною №363 від 22.06.2021 на суму 166090,67 грн. з ПДВ із товарно-транспортною накладною №Р363 від 22.06.2021; видатковою накладною №433 від 16.07.2021 на суму 34135,31 грн. з ПДВ із товарно-транспортною накладною №Р433 від 16.07.2021; видатковою накладною №441 від 19.07.2021 на суму 54288,09 грн. з ПДВ із товарно-транспортною накладною №Р441 від 19.07.2021; видатковою накладною №558 від 17.08.2021 на суму 41311,54 грн. з ПДВ із товарно-транспортною накладною №Р558 від 17.08.2021 року.

У свою чергу, відповідач оплату товару здійснив частково, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 250401,29 грн.

31.10.2022 між сторонами підписано та скріплено печатками обох сторін акт звірки взаєморозрахунків за період січень-жовтень 2022 року, відповідно до якого борг відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу від 15.03.2021 № 15/03/21 становить 250401,29 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар за договором купівлі-продажу від 15.03.2021 № 15/03/21 на загальну суму 300400,92 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Проте, в установлений договором строк відповідач оплату поставленого товару в повному обсязі не здійснив, заборгувавши 250401,29 грн.

Ураховуючи викладене, оскільки наразі сума боргу відповідача становить 250401,29 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду нараховані на суму боргу 250401,29 грн. за період з 18.08.2021 по 14.11.2022 інфляційні втрати в сумі 65404,82 грн. та три проценти річних у сумі 9343,74 грн. підлягають стягненню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Щодо заявлених позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн., то суд наразі відповідний розподіл даних судових витрат за відсутності передбачених частиною 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України доказів не здійснює.

У той же час, за положеннями частини 8 статті 129 ГПК України, такі докази подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження).

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Террапроф" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфрабуд" (03126, м. Київ, вул. Качалова, 5-В; ідентифікаційний код 41476382) на користь Приватного підприємства "Террапроф" (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Шевченка, 119, кв.1; ідентифікаційний код 34921462) 250401 (двісті п`ятдесят тисяч чотириста одну) грн. 29 коп. основного боргу, 65404 (шістдесят п`ять тисяч чотириста чотири) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 9343 (дев`ять тисяч триста сорок три) грн. 74 коп. трьох процентів річних, а також 4877 (чотири тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. 25 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 04.04.2023 року.

Суддя К.В. Полякова