Рішення

від 04.04.2023 по справі 910/1222/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.04.2023Справа № 910/1222/23Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомрембут", м. Київ

про стягнення 186 817,02 грн, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2023 року Публічне акціонерне товариство "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомрембут" (відповідач) суми заборгованості з орендної плати в розмірі 130 294,01 грн, суми відшкодування витрат за користування земельною ділянкою, нерухомістю, за водопостачання та теплопостачання в розмірі 33 234,97 грн, суми 3% річних в розмірі 2 736,59 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 20 551,44 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору оренди нежитлових приміщень №2021/22 від 25.02.2021 року в частині проведення орендних розрахунків.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2023 року, матеріали справи №910/1222/23 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала суду від 27.01.2023 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105493599646 ухвалу суду від 27.01.2023 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв`язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/1222/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Питання щодо винесення рішення в справі відбувається з перевищенням встановленого строку у зв`язку з введенням на території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а в подальшому, продовженням строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб відповідно до Закону України про затвердження Указу президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-ІХ (реєстр. №7168). Надалі строк дії воєнного стану в Україні, згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 19.04.2022 №7300, продовжено з 05:30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб до 25 травня 2022 року. В подальшому, 22 травня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 година 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року. В наступному, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-ІХ затверджено Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 №573/2022, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, - до 21 листопада 2022 року. Законом України №8189 «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб до 19 лютого 2023 року. Відповідно до Закону про продовження строку дії воєнного стану та загальної мобілізації в Україні від 11 лютого 2023 року продовжено строк дії воєнного стану з 19 лютого 2023 року строком на 90 діб до 20 травня 2023 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2021 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень №2021/22 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нерухоме майно (нежитлові приміщення), далі - об`єкт оренди, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26А.

Відповідно до п. 2.1. Договору об`єктом оренди відповідно до даного Договору є нежитлове приміщення, а саме кімнати: №2 загальною площею 21,2 кв.м., №30 загальною площею 31,4 кв.м., №31 загальною площею 14,6 кв.м., №32 загальною площею 13,3 кв.м.., що розташована на 7-му поверсі в будівлі інституту (інвентарний номер №2373) орендодавця за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26А.

Орендар за кристуання обєктом оренди вносить орендну плату. Розмір орендної плати за 1 календарний (базовий) місяць визначається з розрахунку: за 1 кв.м. загальної площі об`єкта оренди 166,67 грн, крім того, ПДВ 20%, що складає 33,33 грн, а всього - 200,00 грн з ПДВ. Розмір орендної плати щомісяця індексується з моменту підписання даного Дговору згідно з індексом інфляції за даними Держкомстату України (якщо це затверджено Кабміном України). (п. 4.1. Договору).

Орендна плата щомісяця вноситься орендарем у термін до п`ятого числа кожного поточного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата вноситься відпоівдно до рахунків, що виставляються орендодавцем. (п. 4.2. Договору).

Не входить до складу орендної плати та відшкодовуються орендарем наступні витрати: компенсація податкових витрат орендоавця за користування земельною ділянкою та нерухомістю. Вказані витрати щомісяця відшкодовуються орендарем виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця протягом п`яти банківських днів з моменту отримання орендарем рахунку від орендодавця. (п. 4.6. Договору).

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 25 січня 2024 року включно, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін до повного виконання сторонами умов цього Договору. (пункт 10.1. Договору).

За актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.03.2021 року позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування об`єкт оренди.

Додатковою угодою №2 від 28.04.2022 року до Договору, сторони п. 4.1. Договоур виклали в насутпній редакції: «Орендар за кристуання обєктом оренди вносить орендну плату. Розмір орендної плати за 1 календарний (базовий) місяць визначається з розрахунку: за 1 кв.м. загальної площі об`єкта оренди 83,33 грн, крім того, ПДВ 20%, що складає 16,67 грн, а всього - 100,00 грн з ПДВ. Розмір орендної плати щомісяця індексується з моменту підписання даного Дговору згідно з індексом інфляції за даними Держкомстату України (якщо це затверджено Кабміном України).».

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за Договором, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість станом на 15.11.2022 року з орендної плати в розмірі 130 294,01 грн та заборгованість із відшкодування витрат за користування земельною ділянкою, нерухомістю, за водопостачання та теплопостачання в розмірі 33 234,97 грн, а саме, за наступними актами надання послуг:

- №677 від 31.03.2021 року (за оренду за березень 2021 року) на суму в розмірі 16 100,00 грн;

- №884 від 31.03.2021 року (відшкодування податку на землю та нерухомість за березень 2021 року) на суму в розмірі 1 003,55 грн;

- №1149 від 30.04.2021 року (за оренду за квітень 2021 року) на суму в розмірі 16 100,00 грн;

- №1223 від 30.04.2021 року (відшкодування податку на землю та нерухомість за квітень 2021 року) на суму в розмірі 1 003,55 грн;

- №1495 від 31.05.2021 року (за оренду за травень 2021 року та перерахунок орендної плати згідно з індексом інфляції) на суму в розмірі 13 153,72 грн;

- №1893 від 30.06.2021 року (відшкодування податку на землю та нерухомість за червень 2021 року) на суму в розмірі 1 003,55 грн;

- №1849 від 30.06.2021 року (за оренду за червень 2021 року та перерахунок орендної плати згідно з індексом інфляції) на суму в розмірі 16 488,32 грн;

- №2209 від 31.07.2021 року (за оренду за липень 2021 року та перерахунок орендної плати згідно з індексом інфляції) на суму в розмірі 16 702,67 грн;

- №2270 від 31.07.2021 року (відшкодування податку на землю та нерухомість за липень 2021 року) на суму в розмірі 1 003,55 грн;

- №2700 від 31.08.2021 року (за оренду за серпень 2021 року та перерахунок орендної плати згідно з індексом інфляції) на суму в розмірі 16 736,08 грн;

- №2465 від 31.08.2021 року (відшкодування податку на землю та нерухомість за серпень 2021 року) на суму в розмірі 1 003,55 грн;

- №2824 від 30.09.2021 року (за оренду за вересень 2021 року та перерахунок орендної плати згідно з індексом інфляції) на суму в розмірі 16 752,80 грн;

- №2825 від 30.09.2021 року (відшкодування податку на землю та нерухомість за вересень 2021 року) на суму в розмірі 1 003,55 грн;

- №3310 від 31.10.2021 року (за оренду за жовтень 2021 року та перерахунок орендної плати згідно з індексом інфляції) на суму в розмірі 16 752,80 грн;

- №3356 від 31.10.2021 року (відшкодування податку на землю та нерухомість за жовтень 2021 року) на суму в розмірі 1 003,55 грн;

- №3543 від 30.11.2021 року (за оренду за листопад 2021 року та перерахунок орендної плати згідно з індексом інфляції) на суму в розмірі 16 953,84 грн;

- №3542 від 30.11.2021 року (відшкодування податку на землю та нерухомість, відшкодування витрат на водопостачання за листопад 2021 року) на суму в розмірі 1 194,52 грн;

- №3902 від 31.12.2021 року (за оренду за грудень 2021 року та перерахунок орендної плати згідно з індексом інфляції) на суму в розмірі 17 106,42 грн;

- №3903 від 31.12.2021 року (відшкодування податку на землю та нерухомість, відшкодування витрат за водопостачання та теплову енергію за грудень 2021 року) на суму в розмірі 2 981,87 грн;

- №123 від 31.01.2022 року (за оренду за січень 2022 року та перерахунок орендної плати згідно з індексом інфляції) на суму в розмірі 17 243,27 грн;

- №333 від 31.01.2022 року (відшкодування податку на землю та нерухомість, відшкодування витрат за водопостачання та теплову енергію за січень 2022 року) на суму в розмірі 11 064,36 грн;

- №475 від 28.02.2022 року (за оренду за лютий 2022 року та перерахунок орендної плати згідно з індексом інфляції) на суму в розмірі 17 346,74 грн;

- №643 від 28.02.2022 року (відшкодування податку на землю та нерухомість, відшкодування витрат за водопостачання та теплову енергію за дютий 2022 року) на суму в розмірі 10 969,38 грн;

- №2406 від 31.10.2022 року (за оренду за травень 2022 року (50%) та перерахунок орендної плати згідно з індексом інфляції (50%)) на суму в розмірі 9 181,50 грн;

- №2407 від 31.10.2022 року (за оренду за червень 2022 року (50%) та перерахунок орендної плати згідно з індексом інфляції (50%)) на суму в розмірі 9 466,13 грн;

- №2408 від 31.10.2022 року (за оренду за липень 2022 року (50%) та перерахунок орендної плати згідно з індексом інфляції (50%)) на суму в розмірі 9 721,72 грн;

- №2409 від 31.10.2022 року (за оренду за серпень 2022 року (50%) та перерахунок орендної плати згідно з індексом інфляції (50%)) на суму в розмірі 10 023,08 грн;

- №2410 від 31.10.2022 року (за оренду за вересень 2022 року (50%) та перерахунок орендної плати згідно з індексом інфляції (50%)) на суму в розмірі 2 018,65 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 20 551,44 грн та 3% річних у розмірі 2 736,59 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень стст 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, згідно Договору відповідач є орендарем нежитлових приміщень зазначеного в Договорі.

З матеріалів справи вбачається, що за надані позивачем орендні послуги відповідач у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість станом на 15.11.2022 року з орендної плати в розмірі 130 294,01 грн та заборгованість із відшкодування витрат за користування земельною ділянкою, нерухомістю, за водопостачання та теплопостачання в загальному розмірі 33 234,97 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору орендна плата вноситься орендарем щомісяця у термін до п`ятого числа кожного поточного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунки відповідачем, за умовами Договору, в повному обсязі, з позивачем, не проведено.

Отже, Суд зазначає, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором по сплаті орендної плати та інших платежів (відшкодування плати за водопостачання, відшкодування податку на землю, відшкодувапння податку на нерухомість та відшкодування плати за телову енергію) підтверджується матеріалами справи на суму орендної плати в розмірі 130 294,01 грн та на суму відшкодування витрат за користування земельною ділянкою, нерухомістю, за водопостачання та теплопостачання в розмірі 33 234,97 грн, що відповідачем належними доказами не спростовано і не оспорено.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось вище, пунктом 4.2. Договору сторони чітко визначили строки сплати орендних та інших платежів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору не здійснив сплату по орендній платі та комунальним платежам за вказаний вище період, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 130 294,01 грн та заборгованості із відшкодування витрат за користування земельною ділянкою, нерухомістю, за водопостачання та теплопостачання в розмірі 33 234,97 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 20 551,44 грн та суму 3% річних у розмірі 2 736,59 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаною нормою законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що розрахунок здійснений вірно, а тому, до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 2 736,59 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 20 551,44 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов Договору у вигляді санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, а тому, до стягнення з відповідача підлягає сума заборгованості з орендної плати в розмірі 130 294,01 грн, сума заборгованості із відшкодування витрат за користування земельною ділянкою, нерухомістю, за водопостачання та теплопостачання в розмірі 33 234,97 грн, сума 3% річних в розмірі 2 736,59 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 20 551,44 грн.

Судовий збір, у розмірі 2 802,26 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомрембут (ідентифікаційний код 38781911, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 4А, офіс 2) на користь Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (ідентифікаційний код 01422826, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26) суму заборгованості з орендної плати в розмірі 130 294,01 грн (сто тридцять тисяч двісті дев`яносто чотири гривни 01 копійка), суму заборгованості із відшкодування витрат за користування земельною ділянкою, нерухомістю, за водопостачання та теплопостачання в розмірі 33 234,97 грн (тридцять три тисячі двісті тридцятьчотири гривни 97 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 20 551,44 грн (двадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят одна гривна 44 копійки), суму 3% річних в розмірі 2 736,59 грн (дві тисячі сімсот тридцять шість гривень 59 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 802,26 грн (дві тисячі вісімсот дві гривни 26 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ