Рішення

від 05.04.2023 по справі 917/267/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2023 Справа № 917/267/23

Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРСТАЛЬМЕТ», вул. Бакуніна, буд. 3, м. Київ, 03061

про стягнення безпідставно збережених коштів

без виклику представників сторін

Обставини справи: Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРСТАЛЬМЕТ» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 875 050,74 грн за користування безпідставно набутим майном за період з 01.08.2021 до 31.01.2023.

В позові зазначає, що підставою для звернення до суду стало те, що в період з 01.08.2021 до 31.01.2023 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання могла б отримати у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 3446 від 26.03.2023) проти позову заперечує, з посиланням на те, що позивач не надав достатніх та допустимих доказів того, що відповідач повністю використовує всю площу земельної ділянки. Як убачається із наданих позивачем доказів вказана земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав без участі відповідача, тобто земельна ділянка була сформована позивачем як власником земельної ділянки без будь-якої участі відповідача.

Відповідач вважає, що розрахунок неотриманої суми орендної плати до моменту оформлення договору оренди має розраховуватися лише із площі, яка фактично зайнята об`єктами нерухомого майна відповідача. Така площа зафіксована в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на об`єкт нерухомого майна, додана до позовної заяви та складає 4 703, кв. м. Саме виходячи із цієї суми може бути розрахована сума безпідставно збережених коштів, оскільки до позовної заяви не додано доказів, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки у більшій площі.

Крім того, відповідач, посилаючись на приписи підпункту 69.14 пункту 69 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, заперечив проти задоволення позову з підстав відсутності в нього обов`язку по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою.

Зважаючи на введений воєнний стан, відповідач вважає передчасною вимогу про стягнення безпідставно збережених коштів починаючи з 01.03.2022 і до моменту припинення/ скасування воєнного стану чи внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Ураховуючи, що відповідач використовує лише частину земельної ділянки під будівлями та спорудами, площа яких складає лише 4 703 кв. м, тому сума, яка підлягає стягненню за розрахунком відповідача складає: за 2021 рік за період з 01.08.2021 до 31.12.2021 - 30 046,65 грн; за 2022 рік за період з 01.01.2022 до 28.02.2022 - 21 242,14 грн. Вимоги про стягнення коштів, починаючи з 01.03.2022 і до моменту припинення / скасування воєнного стану чи внесення змін до Податкового кодексу України є передчасним.

Ураховуючи викладене відповідач визнає вимоги про стягнення неотриманої суми орендної плати в сумі 30 046,65 грн за період з 01.08.2021 до 31.12.2021 та 21 242,14 грн з 01.01.2022 до 28.02.2022, в іншій частині позовних вимог просить відмовити.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 4040 від 30.03.2023) заперечує проти доводів відповідача.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.02.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України сторони суду не надали.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи суд дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 26.07.2011 Товариству з обмеженою відповідальністю «ВТОРСТАЛЬМЕТ» (далі - відповідач) належить на праві власності майно, що складається з нежитлових будівель по вул. Ярмарковій, 5 в м. Кременчуці.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25.12.2012 Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду фізичним і юридичним особам в м. Кременчуці, товариству з обмеженою відповідальністю «ВТОРСТАЛЬМЕТ» затверджено технічну документацію із землеустрою, що посвідчує право користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель по вул. Ярмарковій, 5. Передано відповідачеві в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 35 296 кв. м (кадастровий № 5310436500:10:001:0198) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, що використовуються у виробничих цілях по вул. Ярмарковій, 5.

Проте відповідач не оформив право користування земельною ділянкою.

18.02.2020 Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ТОВ «ВТОРСТАЛЬМЕТ» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 677 765,95 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.12.2020 у справі № 917/320/20 в позові відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 917/320/20 за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ТОВ «ВТОРСТАЛЬМЕТ» про стягнення 677 765,95 грн, апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області задоволено частково, стягнуто з ТОВ «ВТОРСТАЛЬМЕТ» безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати в сумі 274 012,48 грн.

Вказані грошові кошти відповідач сплатив у добровільному порядку.

Однак у період з 01.02.2020 до 31.07.2021 відповідач продовжував використовувати земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації нежилої будівлі, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.01.2022 у справі № 917/1355/21 позов Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ТОВ «ВТОРСТАЛЬМЕТ» про стягнення 804 850,49 грн задоволено, стягнуто з ТОВ «ВТОРСТАЛЬМЕТ» на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 804 850,49 грн заборгованості.

Відповідач, в період з 01.08.2021 до 31.01.2023 продовжував використовувати земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував.

Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 26.07.2021 № 3312 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 29 886 535,04 грн.

За розрахунком позивача сума безпідставно збережених коштів складає 875 050,74 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статями 122, 123 та 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Як убачається з положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Матеріали справи свідчать, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.

Водночас, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації такого права.

Отже, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З огляду на викладене відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України, визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідно до розрахунку, поданого позивачем, за період з 01.08.2021 до 31.01.2023 розмір орендної плати мав становити 875 050,74 грн.

Отже, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

З огляду на викладене, зазначені кошти підлягають стягненню з відповідача на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області в порядку статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду 13.04.2021 року по справі № 922/1352/20, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) та № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 875 050,74 грн за користування земельною ділянкою площею 35 296 кв. м підлягає задоволенню.

Твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів використання Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТОРСТАЛЬМЕТ» земельної ділянки площею 35 296 кв. м, суд відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами першою - четвертою, дев`ятою статті 79 - 1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

У справі, яка розглядається є докази, що земельна ділянка (кадастровий номер 5310436500:10:001:0198), на якій розташований об`єкт нерухомого майна належний відповідачеві, та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, сформована з 29.07.2019 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.

Як убачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.02.2021 № НВ-0006406882021 по вул. Ярмаркова, 5 у м. Кременчуці, кадастровий номер земельної ділянки 5310436500:10:001:0198, місце розташування (адміністративно - територіальна одиниця): Полтавська область, м. Кременчук, вул. Ярмаркова, 5; цільове призначення: 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; форма власності - комунальна; площа земельної ділянки, гектарів: 3 5296; дата державної реєстрації земельної ділянки: 29.07.2019.

Як встановив суд, нежитлові будівлі відповідача розташовані на земельній ділянці комунальної власності, площею 3 5296 кв. м, кадастровий номер 5310436500:10:001:0198.

В силу своєї природи, приналежний відповідачеві впродовж розглядуваного періоду об`єкт нерухомості у розумінні частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України об`єктивно перебував на земельній ділянці, що у світлі висловленої Верховним Судом правовій позицій, викладеній в постанові від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19 само по собі свідчить про фактичне використання відповідної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, оскільки відповідач не надав жодних доказів на підтвердження формування за зазначеною адресою земельної ділянки меншою площею для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, які належать останньому на праві власності.

З огляду на викладене, доводи відповідача стосовно того, що розрахунок неотриманої суми орендної плати до моменту оформлення договору оренди необхідно здійснювати лише із площі, яка фактично зайнята об`єктами нерухомого майна, суд відхиляє як безпідставні.

Щодо розрахунку суми безпідставно збережених коштів, слід зазначити наступне.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що основою для її визначення для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Так, розмір заявлених позовних вимог ґрунтується на витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 26.07.2021 № 3312.

Як установив суд, розрахунок суми безпідставно збережених коштів позивач здійснив на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 5310436500:10:001:0198 від 26.07.2021 № 3312, виданого Міським управлінням у Кременчуцькому районі та містах Кременчуці, Горишніх Плавнях Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, з зазначеним витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5310436500:10:001:0198 складає 29 886 535,04 грн. Також, Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області були враховані рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21 04 2011«Про внесення змін до рішення міської ради від 23 вересня 2008 року «Про орендну плату за землю в м. Кременчуці», рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02.02.2016 «Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29.05.2012 «Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23.01.2012 № 94-908 вих12 на рішення Кременчуцької міської ради від 27.12.2011 «Про внесення змін до рішення міської ради від 24.11.2009 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області» та рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.05.2021 «Про встановлення річного розміру орендної плати за земельні ділянки».

Зі змісту пункту 24 статі 26 та статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування» убачається, що виключною компетенцією міської ради є вирішення на пленарних засіданнях земельних питань, зокрема, затвердження ставок земельного податку і зборів відповідно до Податкового кодексу України. Рішення міської ради, прийняті у межах наданих їй повноважень є обов`язковими для виконання усіма розташованими на відповідній території підприємствами, установами, організаціями, громадянами.

Відповідно до статті 284 Податкового кодексу України, органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Так, у додатку до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21.04.2011 «Про внесення змін до рішення міської ради від 23.09.2008 «Про орендну плату за землю в м. Кременчуці» викладені розміри нормативної грошової оцінки землі відповідно до цільового призначення, у пункті 1. «Виробництво та складське господарство» за земельні ділянки, передані для виробничих потреб юридичних та фізичних осіб встановлений розмір нормативної оцінки землі - 3 %.

У додатку до рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.05.2021 «Про встановлення річного розміру орендної плати за земельні ділянки», викладені розміри орендної плати у відсотках від нормативної грошової оцінки землі відповідно до функціонального використання земельної ділянки, у пункті 1. «Виробництво та складське господарство» за земельні ділянки, що використовуються для виробничих потреб юридичними та фізичними особам встановлений розмір від нормативної оцінки землі - 3 %.

Отже, твердження відповідача про те, що Податковим кодексом України визначено, що розмір орендної плати визначається саме умовами договору оренди, та без укладення такого договору для розрахунку суми неодержаної вигоди має прийматися мінімальна ставка орендної плати, яка не може бути більшою за розмір земельного податку встановленого на відповідній території, є безпідставним.

Також, відповідач, посилаючись на приписи підпункту 69.14. пункту 69 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, заперечив проти задоволення позову з підстав відсутності в нього обов`язку зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, на що суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-ІХ підрозділ 10 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 69.14, згідно з яким тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не враховуються та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата на земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Наразі, Кабінетом Міністрів України не затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, що підлягають звільненню від плати за землю в порядку, обумовленому підпунктом 69.14. пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1364 від 06.12.2022 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», згідно з пунктом 1 якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 06.12.2022 № 1364, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Полтавська область та місто Кременчук відповідно у цьому Переліку відсутні.

Отже, відповідач як власник об`єкта нерухомого майна в період з 01.08.2021 до 31.01.2023 користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею, тому відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 209, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРСТАЛЬМЕТ» (вул. Бакуніна, 3, м. Київ, 03061, код ЄДРПОУ 37427659) на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) 875 050,74 безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.08.2021 до 31.01.2023 та 13 125,76 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Дмитро СІРОШ