Рішення

від 21.03.2023 по справі 922/2701/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2023м. ХарківСправа № 922/2701/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Мереф`янської міської ради, м. Мерефа, Харківська область до 3 - я особа, яка не Першої Харківської міської державної нотаріальної контори, м. Харків заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача арбітражний керуючий Панасюк Іван Вікторович, м. Харків про зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників:

не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Мереф`янська міська рада (надалі - Позивач) звернулася 29.12.2022 до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про зняття заборони на відчуження нерухомого майна з реєстраційним номером обтяження: 5487744, зареєстрованого: 15.08.2007 року Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою (надалі - Відповідач) (колишня Перша Харківська ДНК), підстава обтяження: повідомлення б/н від 05.08.1959 року, Мереф`янський склозавод, об`єкт обтяження: будинок, адреса: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вулиця Дніпропетровська, будинок 148, додаткові данні: архівний номер: 14074НАRKOV1, архівна дата: 26.02.1998, дата виникнення: 07.08.1959, № реєстру: 22486, внутр. №6601043В23EF472А564А та вилучити запис з реєстру речових прав. А також Позивач просить покласти на Відповідача суму судового збору.

Суд своєю ухвалою від 03.01.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі розгляд, якої вирішив здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, а підготовче засідання призначив на "19" січня 2023 р. о 11:30.

Судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21 березня 2023 року о 10:00 про що постановлено ухвалу від 16.03.2023.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву (вх. № 6787/23 від 20.03.2023) про проведення засідання без участі представника за наявними в матеріалах справи документами.

Представники Відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились. Про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Суд звертає увагу, що ним неодноразово зазначалось - через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не може забезпечити безпеку учасників судових проваджень, апарату суду, суддів, а тому був вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв`язку з чим, у господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Радою суддів України (РСУ) 24 лютого 2022 року прийняла рішення «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією збоку рф», 02 березня 2022 року опубліковано рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, 04 березня 2022 видано наказ Голови Верховного Суду, згідно з яким встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи, а також з урахуванням яких керівництвом Господарського суду Харківської області тимчасово до усунення вищезазначених обставин встановлено певний порядок роботи та рекомендовано в усіх судових справах, у яких на дату початку збройної агресії були відкладені судові засідання, відкладати до часу нормалізації ситуації.

Цими рішеннями було звернути увагу усіх судів України, виходячи з поточної ситуації, у воєнний час, судам необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалися в регіоні, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, у випадку загрози здоров`ю, життю та безпеці відвідувачів та працівників суду здійснення судочинства певним судом може бути припинено до усунення обставин, які зумовили небезпеку. Громадянам роз`яснюється можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із воєнними діями та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції. Якщо за об`єктивних обставин учасник провадження не може прибути в судове засідання суд може допустити участь такого учасника в режимі відеоконференції за допомогою будь-яких інших технічних засобів, в тому числі і власних.

У разі загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно прийматимуться рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом.

Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.

Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Крім того, господарський суд зазначає, що учасники процесу не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Мереф`янська міська рада звертаючись 29.12.2022 до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про зняття заборони на відчуження нерухомого майна з реєстраційним номером обтяження: 5487744, зареєстрованого: 15.08.2007 року Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою (колишня Перша Харківська ДНК), підстава обтяження: повідомлення б/н від 05.08.1959 року, Мереф`янський склозавод, об`єкт обтяження: будинок, адреса: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вулиця Дніпропетровська, будинок 148, додаткові данні: архівний номер: 14074НАRKOV1, архівна дата: 26.02.1998, дата виникнення: 07.08.1959, №реєстру: 22486, внутр. №6601043В23EF472А564А та вилучити запис з реєстру речових прав, обґрунтовую свої вимоги наступним.

Територіальна громада як власник об`єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Воля територіальної громади може виражатись в рішеннях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Позивач зазначає, що у відповідності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна нежитлові будівлі Комунального некомерційного підприємства Мереф`янської міської ради «Мереф`янська центральна районна лікарня» за адресою: м. Мерефа, вулиця Дніпровська, будинок №148, Харківської області (реєстраційний номер об`єкта комунального майна:2455683163120) з 25.03.2021 року перебувають у комунальній власності Мереф`янської міської ради (код ЄДРПОУ 04058692).

Згідно з Відомостями Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за вказаним об`єктом нерухомого майна зареєстровано: тип обтяження: заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 5487744, зареєстровано: 15.08.2007 року Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою (колишня Перша Харківська ДНК), підстава обтяження: повідомлення б/н від 05.08.1959 року, Мереф`янський склозавод, об`єкт обтяження: будинок, адреса: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вулиця Дніпропетровська, будинок 148, додаткові дані: архівний номер: 14074НАRKOV1, архівна дата: 26.02.1998, дата виникнення: 07.08.1959, № реєстра: 22486, внутр. № 6601043В23ЕF472А564А.

З відомостей державного реєстру вбачається, що з дати накладення обтяження минуло 63 (шістдесят три) роки та станом на 23.03.2018 року ВАТ «Мереф`янський скляний завод» (код ЄДРПОУ 00293504) вже було припинено державну реєстрацію (ліквідовано), що позбавляє можливості урегулювання спору з вказаним підприємством.

Позивача вважає, що зазначене обтяження порушує права Мереф`янської міської ради як власника, щодо вільного розпорядження комунальною власністю, хоча виходячи з того, що особа або його правонаступники, які були ініціатором обтяження, вже не існують, і обставини для обтяження також припинили своє існування, тому слід дійти висновку і про відсутність правових підстав для такого обтяження.

В зв`язку з чим, Мереф`янська міська рада листами (Вих. №5401 від 01.10.2021 р. та № 6499 від 10.11.2021) зверталась до Першої Харківської міської державної нотаріальної контори з проханням зняття заборони відчуження з нерухомого майна, але остання відмовила (вх. № 3348 від 19.10.2021 р. та № 4144 від 17.12.2021 р.) у вчиненні такої дії та рекомендувала звернутися до судових органів, також повідомила, що справи 1943-2000 років включно передані для подальшого зберігання до Харківського обласного державного нотаріального архіву.

З урахуванням вищевикладеного та з метою захисту законних прав та інтересів Мереф`янська міська рада звернулась до Харківського обласного державного нотаріального архіву (вих. № 6952 від 20.12.2021 р.) з проханням надати копії документів, які стали підставою для накладення Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою (колишня Перша Харківська ДНК) заборони відчуження майна, реєстраційний номер обтяження: 5487744, а саме повідомлення б/н від 05.08.1959 року Мереф`янського склозаводу та інші.

У відповідь було отримано лист (вх. № 89 від 13.01.2022 р.) з посиланням на ч.8 ст.8 Закону України «Про нотаріат», що довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв`язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів з обов`язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу, а також на обґрунтовану письмову вимогу державного виконавця, приватного виконавця за виконавчим провадженням з обов`язковим зазначенням номера виконавчого провадження та реквізитів виконавчого документа, на підставі якого здійснюється виконавче провадження Національному агентству з питань запобігання корупції на його письмовий запит, здійснений з метою виконання повноважень, визначених Законом України "Про запобігання корупції".

З підстав неможливості вирішити дане питання в позасудовому порядку, Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Заявляючи позовні вимоги про зняття заборони на відчуження нерухомого майна, Позивач посилаються на те, що цією забороною порушуються його право.

При вирішенні спору, суд виходить з того, що згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом частини 2 цієї статті способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно наданих Харківським обласним державним нотаріальним архівом засвідчену фотокопію виписки з реєстру заборон відчуження нерухомого майна: запис №22486 від 07.08.1959 та повідомлення від 05.08.1959 про надання позики Мереф`янським склозаводом Шовкуну Олександру Сергійовичу, на звороті якого є запис №22486 Першої Харківської державної нотаріальної контори від 05.08.1959 про накладення заборони.

Як, встановлено судом з наявних у програмі "ДСС" процесуальних документів Постановою господарського суду Харківської області від 05.12.2002 ВАТ "Мереф`янський скляний завод" визнано банкрутом.

Ухвалою суду від 27.02.2018 затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу - відкрите акціонерне товариство "Мереф`янський скляний завод" (код ЄДРПОУ 00293504, місцезнаходження: 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Леонівська, буд. 84). Визнано вимоги кредиторів, що не були задоволені за недостатністю майна банкрута ВАТ "Мереф`янський скляний завод", погашеними. Провадження у справі припинено. Зобов`язати державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку.

Позивач посилається на те, що з 01.01.2013 відповідно до ст. 8, ст. 16 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом. Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат», нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позик (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пунктів 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5, зареєстрованим в Мін`юсті 10.06.1999 р. за № 364/3657, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Отже, Позивач зазначає, що Відповідач повинен зняти заборону на відчуження нерухомого майна з реєстраційним номером обтяження: 5487744, зареєстрованого: 15.08.2007 року Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою (надалі - Відповідач) (колишня Перша Харківська ДНК), підстава обтяження: повідомлення б/н від 05.08.1959 року, Мереф`янський склозавод, об`єкт обтяження: будинок, адреса: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вулиця Дніпропетровська, будинок 148, додаткові данні: архівний номер: 14074НАRKOV1, архівна дата: 26.02.1998, дата виникнення: 07.08.1959, № реєстру: 22486, внутр. №6601043В23EF472А564А та вилучити запис з реєстру речових прав. Проте Відповідач не забезпечив дотримання прав Позивача, зазначивши у своїй відповіді, що на підставі ст. 74 ЗУ "Про нотаріат", нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна тільки у випадку одержання повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклувальника про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини.

Так, Відповідач проти позову заперечує, зазначає про те, що з боку Позивача не доведено чим саме порушено його права. Так, відмовляючи Позивачу в знятті заборони виникла на підставі відсутності правових та фактичних підставах.

Виходячи з наведеного та вирішуючи спір по суті, суд встановлює наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем.

При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Близькі за змістом висновки зазначені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018р. у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019р. у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019р. у справі № 916/3156/17. Статтею 6 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. визначено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу на те, що у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. У належному та правильному вирішенні господарського спору провідне місце посідає дослідження доказів, що містять інформацію щодо обставин даного спору.

Стаття 74 ГПК України, розподіляючи обов`язки щодо доказування, встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ч. 4 ст. 74 ГПК закріплює положення, згідно з якими суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у разі, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18 необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Головним обов`язком суду та взагалі суттю судового провадження є встановлення істинних фактичних обставин у справі. У свою чергу учасники по справі здійснюють відповідні процесуальні дії щодо доведення тих чи інших обставин (фактів) шляхом надання доказів, а вже суд їх повинен об`єктивно оцінити.

У статті 79 ГПК зазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем в установленому процесуальним законом порядку не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог; доводи, наведені у позові, не підтверджені матеріалами справи; позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, а також не доведено обставин, з якими чинне законодавство пов`язує необхідність вчинення судом дії щодо зняття обтяжень з предмету іпотеки, а тому позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору залишаються за позивачем

З підстав викладеного та наявною загрозою, у зв`язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 238 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено "03" квітня 2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін