Рішення

від 05.04.2023 по справі 922/2556/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2023м. ХарківСправа № 922/2556/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ПРИВАТНОЇ АГРОФІРМИ "ПРОМІНЬ"( 09853, Київська обл., Білоцерківський р-н., с. Клюки) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМ"( 61153, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнівців, буд.5,оф.43) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Порхун О.П.(ордер серія №АІ 1321321 від 15.12.2022 року)

відповідача - Никифорак Т.Р (в порядку самопредставництва )

ВСТАНОВИВ:

ПРИВАТНА АГРОФІРМА "ПРОМІНЬ" звернулась до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СБМ", в якій просить суд:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМ» (код ЄДРПОУ 35473719) на користь Приватної агрофірми «Промінь» (код ЄДРПОУ 30368189), грошову суму у розмірі 738154,12 гривень (основний борг 717160,00 грн. + сума інфляційних втрат за період прострочення 17929,00 грн. + три відсотки річних у розмірі 3065,12 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору поставки №11 від 09 вересня 2022 року.

Нормативно позов обґрунтований ст.ст. 20, 173-175, 193, ГК України.

Ухвалою Господарського суду від 20.12.2022, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №922/2556/22. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Почати підготовче провадження і призначити підготовче засідання "18"січня 2023 р. о 11:00.

В судовому засіданні 18.01.2023 постановлено протокольну ухвалу, відкладено підготовче засідання до 14.02.2023 о 12:00 год.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 18.01.2023.

08.02.2023 року від представника відповідача, через канцелярію суду (вх.№2949) надійшов відзив на позовну заяву,в якому представник відповідача, зокрема наголошує на тому, що до позовної заяви додано податкові накладні, які, на думку позивача, підтверджують факт відвантаження товару вантажоодержувачу, однак це не відповідає дійсності, оскільки згідно договору передача права власності на товар відбувається в момент підписання товарно-транспортної накладної уповноваженою особою вантажоодержувача, що не підтверджено жодним документом по справі. Видаткові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи, не є належним доказом переходу права власності згідно Договору і також звертає увагу суду на те, що підпис наявний у графі «вантажоодержувач» не схожий на підпис директора Товариства Горбачова Романа Миколайовича.

В підготовчому засіданні 14.02.2023 постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено усне клопотання представника відповідача про продовження строку підготовчого провадження; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до "14" березня 2023 року о 12:30 год.

В судовому засіданні 14.03.2023 постановлено протокольну ухвалу, відкладено підготовче засідання до 20.03.2023 о 15:00 год.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 14.03.2023.

Ухвалою Господарського суду від 20.03.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів. Закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20 березня 2023 року о 15:30.

Протокольною ухвалою суду від 20.03.2023 року, на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні на 22.03. 2023 року о(б) 12:30 год.

Протокольною ухвалою суду від 22.03.2023 року, на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні на 05.04. 2023 року о(б) 10:30 год.

27.03.2023 року від представникавідповідача електронною поштою та 30.03.2023 року, поштовою кореспонденцію , через канцелярію суду (вх.№№ 7725/23) надійшли ідентичні клопотання про призначення у справі №922/2556/22 судової експертизи.

Представник позивача заперечив проти вищезазначеного клопотання заявника надавши відповідні усні пояснення.

Господарський суд розглянувши вищеозначене клопотання, вважає занеобхідне відмовити в його задоволенні виходячи із такого.

Провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 20.12.2022. Строк підготовчого провадження продовжено за клопотанням заявника на тридцять днів ухвалою суду від 14.02.2023.

Ухвалою Господарського суду від 20.03.2023 рокузакрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20 березня 2023 року о 15:30.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 ГПК України).

Відповідно до ст. 195 ГПК України:

1. Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

2. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

3. Провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1-3 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках:

1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи;

3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 228 цього ж кодексу, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.

Як свідчать матеріали справи, судом було дотримано процесуальні норми щодо завдань та строку підготовчого провадження, а також строку розгляду справи по суті. ГПК України не передбачено здійснення підготовчого провадження більш ніж 90 днів з дня відкриття провадження у справі та його повторного продовження чи повернення на стадію підготовчого провадження зі стадії розгляду справи судом по суті з підстав, зазначених заявником. Продовження строку розгляду справи по суті ГПК також не передбачено. А отже у суду були відсутні підстави, у т.ч. для подальшого відкладення підготовчого провадження чи розгляду справи по суті для призначення у справі експертизи, тощо.

До того ж, зупинення провадження у справі у зв`язку із призначенням судової експертизи на стадії розгляду справи по суті прямо суперечить ч. 3 ст. 195 ГПК України.

В судовому засіданні 05.04.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

05.04.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги за первісним та за зустрічним позовами, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

09 вересня 2022 року, між ТОВ «СБМ» (надалі - Відповідач) та ПА «ПРОМІНЬ» (надалі Відповідач) було укладено Договір поставки №11 (надалі - Договір), в якому ТОВ СБМ виступає в якості Покупця Товару (сільськогосподарської продукції)

Відповідно п. 1.1. даного Договору, Постачальник зобов`язується поставити сільськогосподарську продукцію (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, визначених Договором, в асортименті, кількості та по цінам, визначеним в додатку до Договору (специфікаціях), які є невід`ємною частиною Договору.

В п. 2.3. Договору зазначено, що порядок здійснення оплати вартості Товару визначається в Додатках (Специфікаціях).

Згідно додатку № 1 від 09.09.2022 року (Специфікація), Постачальник зобов`язався поставити сільськогосподарську продукцію, насіння ріпаку код УКТ ЗЕД 120510 в кількості 150 тонн на суму 2 400 000,00 грн.. Відповідно до п. 2.3 Специфікації вказано, що покупець оплачує 70% вартості кожної партії Товару після перевірки якості Товару на зерновому складі Покупця та визначення фактичної залікової кількості Товару на підставі реєстрів на приймання Товару, на 13-й банківський день після поставки та приймання всієї партії товару на зерновому складі Покупця, на поточний рахунок Постачальника, що вказаний в п. 9 Договору або в рахунку фактурі. Постачальник зобов`язаний при цьому надати рахунок-фактуру на всю залікову кількість Товару за допомогою факсимільного або електронного зв`язку, за реквізитами Покупця, що вказані в п. 9 Договору, для оплати його Покупцем. Покупець здійснює передоплату вартості Товару у розмірі 30% кожної партії товару.

Згідно Специфікації № 2, Постачальник зобов`язався поставити сільськогосподарську продукцію, насіння ріпаку код УКТ ЗЕД 120510 в кількості 2 тонни на суму 40 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.3 Специфікації вказано, що покупець оплачує 70% вартості кожної партії Товару після перевірки якості Товару на зерновому складі Покупця та визначення фактичної залікової кількості Товару на підставі реєстрів на приймання Товару, на 13-й банківський день після поставки та приймання всієї партії товару на зерновому складі Покупця, на поточний рахунок Постачальника, що вказаний в п. 9 Договору або в рахунку-фактурі. Постачальник зобов`язаний при цьому надати рахунок-фактуру на всю залікову кількість Товару за допомогою факсимільного або електронного зв`язку, за реквізитами Покупця, що вказані в п. 9 Договору, для оплати його Покупцем. Покупець здійснює передоплату вартості Товару у розмірі 30% кожної партії товару.

12.09.2022 року Постачальником виставлено рахунок на оплату №33 на суму 2 400 000,00 грн., як того вимагають умови Специфікації, також, 27.09.2022 року виставлено рахунок №37 на суму 52200,00 грн.

У період з 20.09.2022 року по 27.09.2022 року здійснено поставку товару (насіння ріпаку). на загальну суму 2452200,39 грн. ( в т.ч. ПДВ 301147,42 грн.), що підтверджується наступними видатковими накладними:

- видатковою накладною №48 від 20.09.2022 року на суму 320640,05 грн.( в т.ч. ПДВ 39376,85 грн.);

- видатковою накладною №49 від 21.09.2022 року на суму 706880,12 грн. ( в т.ч. ПДВ 86809,84 грн.);

- видатковою накладною №51 від 23.09.2022 року на суму 707520,12 грн. ( в т.ч. ПДВ 86888,44 грн.);

- видатковою накладною №53 від 27.09.2022 року на суму 717160,10 грн. ( в т.ч. ПДВ88072,29 грн.)

Відповідач розрахувався за поставлений товар частково, зокрема:

- 14.09.2022 року перераховано передоплату в розмірі 200000,00 грн. В той же день позивач склав на вказану суму податкову накладну № 1 від 14.09.2022 року. Яка була зареєстрована в ЄРПН 13.10.2022 року (копія податкової накладної №1 від 14.09.2022р. та рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в ЄРПН №7463990/30368189 від 13.10.2022 року .

- 16.09.2022 року перераховано передоплату в розмірі 400000,00 грн. В той же день позивач склав на вказану суму податкову накладну № 2 від 16.09.2022 року. Яка була зареєстрована в ЄРПН 16.10.2022 року (копія податкової накладної №2 від16.09.2022р. та рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в ЄРПН №7483409/30368189 від 19.10.2022 року додано до позову);

- 21.09.2022 року перераховано доплату за товар в розмірі 120000,00 грн. В той же день позивач склав податкову накладну № 3 від 21.09.2022 року на залишок неоплаченого товару за видатковими накладними №48 від 20.09.2022р. та №49 від 21.09.2022 року, на суму 427520,17 грн.. Яка була зареєстрована в ЄРПН 21.10.2022 року (копія податкової накладної №3 від 21.09.2022р. та рішення про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН №7492862/30368189 від 21.10.2022 року додано до позову);

- 23.09.2022 року перераховано за товар 49800,00 грн.. Але, так як в цей день здійснено поставку товару за видатковою накладною №51 від 23.09.2022 року на суму 707520,12.В той же день позивач склав на вказану суму податкову накладну № 5 від 23.09.2022 року. Яка була зареєстрована в ЄРПН 21.10.2022 року (копія податкової накладної №5 від 23.09.2022р. та рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН №7492863/30368189 від 21.10.2022 року додано до позову);

- 27.09.2022 року перераховано 150000,00 грн. Але, так як в цього ж дня здійснено поставку товару за видатковою накладною №53 від 27.09.2022 року на суму 717160,10 грн. В той же день позивач склав на вказану суму податкову накладну № 7 від 27.09.2022 року, яка була зареєстрована в ЄРПН 21.10.2022 року (копія податкової накладної №7 від 27.09.2022р. та квитанція про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН №9211028182 від 21.10.2022 року додано до позову);

- 18.10.2022 року перераховано за товар ще 815240,29 грн. Факт оплати частини коштів за поставлений товар підтверджується випискою по рахунку за період з 01.09.2022 до 07.12.2022 року (виписка додана до позову).

Всього Відповідач оплатив за поставлений йому товар 1735040,29 грн. Залишок неоплаченої суми становить 717160,10 грн.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує про те, що Відповідач на сьогоднішній день не виконав зобов`язання за Договором поставки №11 від 09 вересня 2022 року та не здійснив оплату в повному обсязі за поставлений товар .

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів сплати заборгованості суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача за договором поставки №11 від 09 вересня 2022 року на суму 717160,10 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань за Договором поставки №11 від 09 вересня 2022 року.

Як вбачається із матеріалів справи загальна сума заборгованості станом на 01.12.2022 року становила 738154,12 грн., та складається з основного боргу - 717160,00 грн., інфляційних втрат 17929,00 грн. (так як останній термін оплати товару минув 10.10.2022 року (остання поставка товару відбулась 27.09.2022, а строк розрахунку відповідно до специфікації 13 банківський день з дати поставки), тому позивачем сума інфляційних втрат розрахована за період з 11.10.2022 року по 01.12. 2022 року ).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягають задоволенню відповідно до вимог закону та умов договору.

Стосовно заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, Господарський суд Харківської області враховує наступне.

Відповідач, будучи обізнаним про судове провадження у справі №922/2556/22 та заперечуючи факт підписання директором відповідача зазначених видаткових накладної, не надав господарському суду належних доказів звернення до правоохоронних органів саме у зв`язку з неправомірним використанням печатки відповідача чи підробкою підписів директора підприємства відповідача.

При цьому, позивач разом із позовом надав виписку по рахунку позивача з АТ "Райффайзенбанк Аваль", що підтверджують виконання зобов`язань відповідачем за договором на суму 1 735 040.29 грн. за період з 01 09 2022 no 07.12.2022 року

Дані докази підтверджують той факт, що позивачем належним чином виконувались обов`язки щодо поставки товару за договором.

Відтак, посилання відповідача на те, що директором відповідача не підписувалася видаткові накладні не узгоджуються із матеріалами справи, що надані відповідачем.

Суд також враховує, що після набрання чинності Законом від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" принцип "об`єктивної істини", який полягав в обов`язку суду з`ясовувати усі дійсні обставини, пов`язані зі спірними правовідносинами, починаючи 15.12.2017 виключений із ГПК України.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Таким чином суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №923/875/19 від 31.03.2021.

Беручи до уваги те, що відповідач оплачував поставлений товар у межах спірного договору, суд з урахуванням принципу вірогідності доказів доходить висновку, що відповідач не спростував того, що спірні видаткові накладні також були підписані зі сторони відповідача уповноваженою особою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, у зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ст.129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 207, 236, 238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СБМ» ( 61153, м.Харків, вул. Гвардійців-Широнівців, буд.5,оф.43, код ЄДРПОУ 35473719) на користь Приватної агрофірми «Промінь» (09853, Київська обл., Білоцерківський р-н., с. Клюки, код ЄДРПОУ 30368189)- грошову суму у розмірі 738154,12 гривень (основний борг 717160,00 грн. , сума інфляційних втрат за період прострочення 17929,00 грн. , три відсотки річних у розмірі 3065,12 грн.), витрати по сплаті судового збору в сумі 11072,32грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: приватна агрофірма «Промінь» (09853, Київська обл., Білоцерківський р-н., с. Клюки, код ЄДРПОУ 30368189).

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «СБМ» ( 61153, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнівців, буд.5,оф.43, код ЄДРПОУ 35473719).

Повне рішення складено "05" квітня 2023 р.

СуддяО.О. Присяжнюк