Постанова

від 05.04.2023 по справі 904/2181/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/2181/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Конькова Кирила Валерійовича - особи, яка подала позов, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (далі - Підприємець, скаржник)

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2022 (головуючий - суддя Бажанова Ю.А.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2022 (головуючий - суддя Дармін М.О., судді - Антонік С.Г., Іванов О.Г.)

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Підприємця

про розірвання договору

у справі №904/2181/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (далі - позивач, Товариство)

до приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" (далі - відповідач, ПАТ "Металургтрансремонт")

про стягнення 1 793 755,67 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

1. Короткий зміст первісних позовних вимог і позовних вимог третьої особи

1.1. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу за спожиту електричну енергію, 3% річних, інфляційних втрат і пені.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію, наданих позивачем у період з січня по травень 2022 року відповідно до умов договору від 01.02.2020 №100283 НР про постачання електричної енергії споживачу.

1.3. Підприємець подав позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в якому просив суд розірвати договір покладення обов`язку на іншу особу від 15.05.2021 №00147-ДЕП, укладений Підприємцем і ПАТ "Металургтрансремонт".

1.4. Позовні вимоги Підприємця обґрунтовані тим, що ПАТ "Металургтрансремонт" не виконало обов`язок стосовно своєчасного повідомлення Підприємця, а тому договір покладення обов`язку на іншу особу від 15.05.2021 №00147-ДЕП підлягає розірванню.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2022, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2022 у справі №904/2181/22, повернуто Підприємцю позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України [далі - ГПК України]) з доданими до нього документами.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі Підприємець просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2022 у справі №904/2181/22 та ухвалити про прийняття позовної заяви третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі до спільного розгляду та його вступу до справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у касаційній скарзі в новій редакції Підприємець зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме приписи частини першої статті 49 в комплексі з частинами третьою та четвертою статті 180 ГПК України, що охоплюється абзацом другим частини другої статті 287 ГПК України.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Від Товариства відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшло.

5.2. Від ПАТ "Металургтрансремонт" відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшло.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Свої позовні вимоги Підприємець щодо розірвання договору покладення боржником обов`язку на іншу особу від 05.05.2021 №00147-ДЕП обґрунтовує спільним предметом позову, а саме договором від 01.02.2020 №100283 HP про постачання електричної енергії споживачу.

6.2. Відповідно до пункту 2.7 договору покладення боржником обов`язку на іншу особу від 05.05.2021 №00147-ДЕП сторона-2 вправі розірвати даний договір у судовому порядку, вступивши в справу про стягнення грошових коштів за первісним договором з ПАТ "Металургтрансремонт" у якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору щодо розірвання даного договору.

6.3. На сьогоднішній день, як вказує Підприємець, ПАТ "Металургтрансремонт" не виконало своє зобов`язання за вказаним вище договором щодо своєчасного повідомлення Підприємця. Відтак, договір покладення боржником обов`язку на іншу особу від 05.05.2021 №00147-ДЕП підлягає розвіванню в судовому порядку.

6.4. Підприємець в апеляційній скарзі вказував, що має легітимні очікування на втілення принципу верховенства права в аспекті описаних спірних правовідносин та справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, адже спірні правовідносини передбачали розірвання договору у конкретному випадку - неналежне інформування відповідачем моменту виникнення зобов`язання. Така подія мала місце, а відтак без розірвання договору, третя особа може безпідставно опинитися в ситуації боргового обтяження. Така правова невизначеність була б несправедливою для третьої особи.

6.5. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено таке:

- предметом позову у справі №904/2181/22 є стягнення 1 793 755,67 грн заборгованості. Підставою позову є договір від 01.02.2020 №00283 НР про постачання електричної енергії споживачу;

- разом з тим, у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (у порядку статті 49 ГПК України) предметом визначено розірвання договору покладення обов`язку на іншу особу від 05.05.2021 №00147-ДЕП, який укладений відповідачем та Підприємцем;

- так, за первісним позовом предметом є заборгованість за договором від 01.02.2020 №00283 НР про постачання електричної енергії споживачу, в той час як у позові від третьої особи ставиться питання розірвання договору, який не є ні предметом, ані підставою первісного позову;

- з матеріалів справи вбачається, що Підприємець звернувся до суду саме із позовною заявою як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, а не із зустрічним позовом, правом подавати який наділений відповідач;

- відтак, заявник жодних вимог щодо предмета спору, визначеного первісним позовом не заявляє;

- оскільки, заявлений позов не містить самостійних вимог саме щодо предмета спору у справі, не взаємопов`язаний з первісним позовом, адже вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин, наведене унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 08.03.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №904/2181/22 на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено приписи частини першої статті 49 ГПК України в комплексі з частинами третьою та четвертою статті 180 ГПК України.

8.4. Відповідно до статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача.

Після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

8.5. Статтею 180 ГПК України передбачено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

8.6. Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що передбачене статтею 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

8.7. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №916/542/18 вказала, що позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

8.8. Також, слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

8.9. Водночас підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

8.10. Судами попередніх інстанцій визначено, що предметом спору у даній справі є стягнення грошової заборгованості за договором від 01.02.2020 №100283 HP про постачання електричної енергії споживачу з відповідача.

8.11. Отже, матеріально-правовим об`єктом, з приводу якого виник правовий конфлікт між Товариством як позивачем і ПАТ "Металургтрансремонт" як відповідачем, є заборгованість за договором постачання електричної енергії споживачу, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору стосовно оплати.

8.12. У свою чергу, Підприємець заявляючи позов у порядку статті 49 ГПК України, визначив предметом спору розірвання договору покладення боржником обов`язку на іншу особу від 05.05.2021 №00147-ДЕП, укладеного Підприємцем і ПАТ "Металургтрансремонт", що не відноситься до предмету спору у даній справі.

8.13. Оскільки, позов Підприємця поданий в порядку статті 49 ГПК України не відноситься за своїм предметом до предмету спору за первісним позовом, то висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для їх спільного розгляду є правильними.

8.14. З огляду на викладене доводи касаційної скарги стосовно оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та постанови суду апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження, підстави вважати, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, відсутні.

8.15. Верховний Суд окремо відзначає, що вказане у пункті 8.14 цієї постанови не є недоступом до правосуддя та/або порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), адже особа може подати вказаний позов в порядку передбаченому ГПК України як окремий позов, за яким за умови дотримання всіх вимог ГПК України, буде відкрито провадження у справі та розглянуто спір.

8.16. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.17. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.18. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу Підприємця слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу Підприємця залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Конькова Кирила Валерійовича залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2022 у справі №904/2181/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко