Постанова

від 08.03.2023 по справі 686/28065/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 березня 2023 року

м. Київ

справа № 686/28065/20

провадження № 61-3227св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2021 року у складі судді Приступи Д. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Філіпчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог посилався на таке.

01 жовтня 2012 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) укладений кредитний договір № 292012/85/22пн, згідно з умовами якого банк надав позичальниці кредит у сумі 500 000,00 грн зі сплатою 19,5 відсотків річних, строком до 30 вересня 2019 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 01 жовтня 2012 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 292012/85/22ПН-Р, відповідно до умов якого поручитель несе солідарну відповідальність з позичальницею перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2014 року у справі № 686/8812/13позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за договором кредиту від 01 жовтня 2012 року № 292012/85/22пн у розмірі 512 352,71 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ АБ «Укргазбанк» ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки від 01 жовтня 2012 року № 292012/85/22ПН-Р відмовлено.

Посилаючись на те, що зазначеним судовим рішенням з відповідачів стягнуто заборгованість станом на 11 квітня 2013 року у розмірі 512 352,71 грн, ПАТ АБ «Укргазбанк» просило стягнути з ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за договором кредиту від 01 жовтня 2012 року № 292012/85/22пн, за період з 12 квітня 2013 року до 30 вересня 2020 року у розмірі 709 731,69 грн (прострочені відсотки), а також відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) три відсотки річних за період з 01 жовтня 2017 року до 30 вересня 2020 року у розмірі 83 371,85 грн; інфляційні втрати за період з 01 жовтня 2017 року до 31 серпня 2020 року у розмірі 260 409,69 грн.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2021 року в задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитними коштами припинилося у зв`язку з пред`явленням банком вимоги до позичальників про дострокове повернення усієї суми заборгованості за договором кредиту. У такому разі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язань відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки 04 грудня 2019 року ОСОБА_1 виконала судове рішення у справі №686/8812/13, сплативши на користь банку заборгованість у повному обсязі, то зазначене позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, які нараховані та пред`явлені боржникам через 10 місяців після припинення правовідносин за укладеними з відповідачами договорами.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» три відсотки річних у розмірі 31 392,39 грн, інфляційні втрати у розмірі 88 138,60 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2021 року залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» в частині стягнення з відповідачів прострочених відсотків за користування кредитними коштами, нарахованих після закінчення строку кредитування, є законним та обґрунтованими.

Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про неможливість стягнення з відповідачів трьох відсотків річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України. Зазначив, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на те, що рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня2014 року (справа № 686/8812/13) ОСОБА_1 виконала 04 грудня 2019 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідачів за період з 01 жовтня 2017 року до 30 вересня 2020 року (межі позовних вимог) підлягають стягненню три відсотки річних та інфляційні втрати за час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У квітні 2022 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідачів інфляційні втрати у розмірі 177 271,09 грн та заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 709 731,69 грн.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до пункту 3.3 кредитного договору від 12 жовтня 2012 року № 292012/85/22пн нарахування відсотків здійснюється щомісячно протягом дії цього договору, їх нарахування починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування відсотків повністю і остаточно припиняється у день фактичного повернення кредиту.

Оскільки відповідачі вчасно не виконали рішення суду про стягнення заборгованості, то банк правомірно нараховував відсотки за користування кредитними коштами до дня повернення позики.

Задовольняючи частково позовні вимоги банку про стягнення інфляційних втрат у розмірі 88 136,60 грн, суд апеляційної інстанції не врахував, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). Подальший розрахунок інфляційних збитків має здійснюватися з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у повному розрахунковому місяці).

Ураховуючи наведене, з відповідачів підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 172 271,09 грн.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 13 грудня 2018 року у справі № 913/11/18, Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 520/16150/15-ц, від 10 вересня 2018 року у справі № 904/10242/17, від 04 грудня 2018 року у справі № 913/63/18, від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18, від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19.

У липні 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Антонюк І. В., у якому заявниця просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки ПАТ АБ «Укргазбанк» використало право вимоги дострокового повернення усієї заборгованості за договором кредиту, звернувшись 30 квітня 2013 року до суду з позовом про стягнення заборгованості, таким чином, змінивши строк виконання зобов`язання, то після зазначеної дати право банку нараховувати передбачені договором відсотки припинилося. У такому випадку права та інтереси банка забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України. Здійснений судом апеляційної інстанції розрахунок інфляційних втрат є правильним.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк», на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

01 жовтня 2012 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ФОП ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 292012/85/22пн, згідно з умовами якого банк надав позичальниці кредит у сумі 500 000,00 грн зі сплатою 19,5 відсотків річних, строком до 30 вересня 2019 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 01 жовтня 2012 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 292012/85/22ПН-Р, відповідно до умов якого поручитель несе солідарну відповідальність з позичальницею перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2014 року у справі № 686/8812/13позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто солідарно з ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за договором кредиту від 01 жовтня 2012 року № 292012/85/22пн у розмірі 512 352,71 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ АБ «Укргазбанк», ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки від 01 жовтня 2012 року № 292012/85/22ПН-Р відмовлено.

Рішення виконувалося у примусовому порядку.

Відповідно до акта про реалізацію предмета іпотеки від 22 серпня 2019 року (ВП № НОМЕР_1) нежитлові приміщення загальною площею 208,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 реалізовано за 162 102,00 грн.

Також на виконання зазначеного рішення суду ОСОБА_1 сплатила: 17 вересня 2019 року - 59 400,00 грн, 25 вересня 2019 року - 53 000,00 грн, 30 жовтня 2019 року - 100 000,00 грн, 27 листопада 2019 року - 100 000,00 грн, 04 грудня 2019 року - 94 7491,10 грн.

Постановою старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гнідко Н. О. від 21 січня 2020 року закінчено виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості договором кредиту у розмірі 512 532,71 грн у зв`язку з його виконанням.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю не відповідають.

Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями

19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це ж право закріплене й у статті 50 ЦК України, відповідно до якої, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).

Згідно зі статтею 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями (статті 2, 3 ГК України).

Отже, фізична особа, яка виявила бажання реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18.

Також за змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, зобов`язання ФОП навіть у зв`язку із втратою його статусу саме як ФОП не припиняються (див. Постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 зроблено висновок, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 , від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до матеріалів справи 01 жовтня 2012 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ФОП ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 292012/85/22пн, згідно з умовами якого банк надав позичальниці кредит у сумі 500 000,00 грн для придбання комерційної нерухомості.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 01 жовтня 2012 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 292012/85/22ПН-Р, за умовами якого він несе солідарну відповідальність з позичальницею перед кредитором за виконання ФОП ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.

Ураховуючи характер спірних правовідносин, а також наявність між сторонами основного зобов`язання господарських відносин, необхідно дійти висновку, що як за суб`єктним складом, так і виходячи зі змісту спірних правовідносин, між сторонами виник спір щодо здійснення господарської діяльності, а отже, незважаючи на суб`єктний склад сторін договору поруки, укладеного для забезпечення виконання ФОП ОСОБА_1 основного зобов`язання, справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Вирішуючи позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення заборгованості, суди попередніх інстанцій не визначились із правовою природою спірних правовідносин, не звернули увагу на суб`єктний склад учасників справи, у зв`язку із чим дійшли помилкового висновку про підсудність зазначеної справи судам цивільної юрисдикції та розглянули її по суті.

Тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною четвертою статті 414 ЦПК України передбачено, що у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Зважаючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права щодо правил юрисдикції, що є підставою для скасування ухвалених судових рішень незалежно від доводів касаційної скарги та закриття провадження у справі, суд касаційної інстанції не перевіряє доводи касаційної скарги щодо правильності вирішення спору по суті.

Ураховуючи наведене, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України та частиною першою статті 414 цього Кодексу, з роз`ясненням позивачу права протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 12 жовтня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.

Роз`яснити Публічному акціонерному товариству акціонерному банку «Укргазбанк», що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення позивач може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко