Рішення

від 28.11.2006 по справі 1/403ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/403ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.06                                                                                 Справа № 1/403ад.

Судова колегія господарського суду Луганської області у складі суддів:                Зюбанової Н.М. /головуючого/, Калашник Т.Л., Василенко Т.А., при секретарі судового засідання Кравцовій Г.А.,   розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора Артемівського району м. Луганська в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ

до  відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Продресурси",                      м. Луганськ    

про стягнення 28532 грн. 25 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;  

від відповідача – Ткаченко І.В.. дов. від 11.01.06 № 08;

прокурор –Дядіна Ю.В.

                                                          в с т а н о в и л а :

Суть спору: про стягнення 28532 грн. 25 коп. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили  з 01.09.05, до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року,  вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно заяви позивача за листом, який здано в засіданні суду 03.11.06, він частково відмовився від позову на суму 11235 грн. 69 коп. Дану заяву підтримано прокурором, який приймав участь у судовому засіданні, тому на час слухання справи ціна позову складає 17296 грн. 56 коп.

Відповідач проти позову заперечує з посиланням на необхідність врахування для нього при здійсненні розрахунку штрафних санкцій положень Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо 4 % нормативу від загальної чисельності працюючих, крім водіїв, оскільки підприємство відповідача отримало 12.05.05 ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України на здійснення послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.

          Дослідивши обставини справи, вислухавши представника відповідача та прокурора, суд дійшов до наступного.          

Так, у відповідності до ст. ст. 19, 20 Закону № 875,  п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 03.05.95 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону № 875 Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 № 1767 затвердив Порядок     сплати     підприємствами     (об'єднаннями),     установами і організаціями   штрафних   санкцій   до   відділень   Фонду   соціального   захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів /далі –Порядок/.

Відповідно до п. 2 Порядку підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.

Згідно з  п. 3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за № 287/823 (далі - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.

З наявного в матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-П1 (поштова-річна), затвердженою наказом Мінпраці України від 29.12.04 № 338,  за 2005 рік, який направлений позивачу 07.09.06, вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу –87 осіб, фонд оплати праці штатних працівників –501,6 тис. грн., фактично на підприємстві відповідача не працевлаштовано у 2005 році трьох інвалідів. За розрахунком позивача відповідач повинен був працевлаштувати у 2005 році  3 інвалідів та підприємство відповідача  мало перерахувати  штрафні санкції за 3 нестворених робочих місць  у сумі  17296 грн. 56 коп.

Пункт 4 Порядку  передбачено, що штрафні  санкції  сплачуються  підприємствами  самостійно не пізніше  15 квітня року, що настає  за звітним.  

У  разі несплати  штрафних  санкцій  в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).

Відповідач вищевказані  штрафні санкції не перерахував, у зв'язку з чим позивач просить стягнути їх з відповідача.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.18 Закону № 875 працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навиків та знань, а також рекомендацій медико - санітарної експертизи.  Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно з п. п. 5, 10-14 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач  не інформував відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджено довідкою позивача від 31.05.06 № 03-01/2089 та не інформував місцевий орган зайнятості.

У постановах від 20.07.04 № 04/336 зі справи № 2-23/9789-03, від 29.03.05 № 05/145 зі справи № 13/403 та від 29.03.05 № 05/144 зі справи № 3/118 Верховним Судом України викладено правову позицію, згідно до якої суди мають з'ясовувати, зокрема, чи повідомляло підприємство  органи працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів; якщо названі органи були повідомлені, то чи направлялись інваліди для працевлаштування і, відповідно, з чиєї вини направлені не були працевлаштовані або їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади.

Таким чином діям зазначених органів по направленню та працевлаштуванню інвалідів мають передувати дії  відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не повідомляв належним чином органи працевлаштування та позивача про створення робочого місця інваліда.

Відповідачем не вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів у 2005 році, підприємство не інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, тому на відповідача покладається відповідальність за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік у вигляді сплати штрафних санкцій у сумі 17296 грн. 56 коп. та позов судом задовольняється у цій частині.

На суму зменшених позивачем та прокурором штрафних санкцій провадження у справі підлягає закриттю на підставі ст. 112 КАС України, оскільки ст. 51 КАС України  передбачено, що позивач вправі відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового процесу.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки прокурор звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даному  випадку.

За листом від 27.11.06 № 134 відповідачем подано клопотання про розстрочення виконання судового рішення на підставі ст. 263 КАС України, яке обґрунтоване скрутним фінансовим становищем підприємства та неможливістю через те одразу перерахувати  штрафні санкції.

Зазначені обставини враховані судом, тому клопотання відповідача задоволене та йому надається розстрочення виконання судового рішення на один рік зі сплатою штрафних санкцій з грудня 2006 року по листопад 2007 року щомісячно у сумі 1441 грн. 38 коп.

Згідно ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що повний текст постанови буде виготовлений та підписаний 04.12.06.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 112, 150, 158-163, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія

      п о с т а н о в и л а :

1.          Позов задовольнити частково.

            2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продресурси",                                 м. Луганськ, 8-ий Лутугінський проїзд, 5,  код 31594805 на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, одержувач: Державний бюджет України, п/р 31212230600005 в ВДК Кам'янобрідського району Луганської області, МФО 804013, код 24046828, код бюджетної класифікації 50070000  штрафні санкції у сумі 17296 грн. 56 коп.

3.У решті позову провадження закрити.

4. Надати відповідачу розстрочення виконання судового рішення на один рік зі сплатою штрафних санкцій з грудня 2006 року по листопад 2007 року щомісячно у сумі 1441 грн. 38 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 04.12.06.

Головуючий                                                                     Н.М.Зюбанова

Судді                                                                                  Т.А.Василенко

                                                                                            Т.Л.Калашник