Ухвала

від 04.04.2023 по справі 161/11334/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/11334/20

Провадження № 2/161/335/23

У Х В А Л А

04 квітня 2023 року місто Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Олексюк А.В. розглянувши заяву адвоката Мацея Анатолія Михайловича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Релігійна організація «Релігійна громада Казанської ікони Божої матері Православної Церкви України села Садів Луцького району Волинської області», Служба у справах дітей Торчинської селищної ради про усунення перешкод в користуванні приміщенням, шляхом зняття з реєстрації та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться вищевказана цивільна справа.

04.04.2023 ухвалою Луцького міськрайонного суду провадження у справі закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

На електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідачів ОСОБА_8 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. на користь кожного відповідача, що в сумі становить 60000 грн. В обґрунтування поданого клопотання вказав, що відповідачі понесли витрати за надану їм професійну правничу допомогу, а тому вони підлягають стягненню з позивача.

Згідно частини 5 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача та звертала увагу, що сам по собі факт закриття провадження не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18, провадження № 14-443цс19, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 906/961/17, провадження № 12-121гс19, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 810/3711/18, провадження № 11-865апп19).

Надані представником позивача, на підтвердження змісту позовних вимог, письмові докази дають суду обґрунтовані підстави вважати, що у позивача на момент звернення до суду із вказаним позовом об`єктивно були підстави для звернення до суду із вказаними позовними вимогами про усунення перешкод в користуванні приміщенням, шляхом зняття з реєстрації та виселення.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необгрунтованими, чи є недобросовісними, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Необгрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (п.3 ч.2 ст.44 ЦПК України).

Саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необгрунтовані дії позивача. Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обгрунтованості позову.

Добросовісні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необгрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

При цьому, законом не визначений обов`язковий досудовий порядок врегулювання спору, що виник між сторонами.

Наявність порушених, не визнаних або оспорених прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, та визначення осіб, якими такі права були порушені, встановлюється судом за наслідками розгляду справи по суті на підставі наданих сторонами доказів.

Відсутність доказів порушення прав позивача на момент розгляду справи не свідчить про відсутність предмета спору на момент пред`явлення позову.

Оскільки на дату подання позову до суду позивач ОСОБА_1 вважав порушеним своє право, суд не розцінює звернення позивача до суду за захистом своїх прав як необгрунтовані дії останнього, а тому підстави для покладення на позивача обов`язку компенсувати витрати, здійснені відповідачами, відсутні.

Суд також вважає, що витрати на професійну правничу допомогу виникли у відповідачів не внаслідок необгрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачами своїх процесуальних прав, зокрема, права на подання відзиву на позовну заяву та представництво адвокатом їх інтересів у суді.

За таких обставин, при вирішенні питання щодо стягнення з позивача судових витрат, судом не встановлено наявність необґрунтованих, винних чи недобросовісних дій позивача, з огляду на що суд не вбачає підстав для компенсації здійснених відповідачами витрат, а тому в задоволенні клопотання представника відповідачів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу належить відмовити.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 141,142,260 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання представника відповідачів ОСОБА_8 про стягнення з відповідачів судових витрат за надану професійну правничу допомогу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання її тексту, шляхом подання апеляційної скарга безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм відповідної ухвали суду.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк