Рішення

від 29.03.2023 по справі 545/4518/22

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/4518/22

Провадження № 2/529/121/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Кириченко О.С., розглянувши в приміщенні суду в смт Диканька Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 22.02.2021 року надала відповідачу грошові кошти у позику в сумі 4000 доларів США зі строком повернення до 31 липня 2021 року, що підтверджується виданою ОСОБА_2 письмовою розпискою. Позивач вказує, що у встановлений строк, відповідач грошові кошти не повернув, на її вимогу щодо повернення коштів ніяким чином не реагує. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості за договором позики в розмірі 4000 доларів США, що еквівалентно сумі 146 274 грн. 40 коп., 3% річних на суму 4857 грн. 11 коп.

Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області від 01.11.2022 вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Салашний М.О. надав суду відзив на позовну заяву позивача в якому вказав, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позову та вважає, що заява не підлягає задоволенню. В обгрунтування відзиву вказав, що дійсно 22.02.2021 року відповідач ОСОБА_2 написав власноруч розписку про те що він зобов`язується повернути ОСОБА_3 4000 доларів США до 31 липня 2021 року, проте це не були відносини позики. Розписка була складена відповідачем ОСОБА_2 , як гарантія того, що відповідач розрахується із позивачкою за укладення в майбутньому договору купівлі-продажу належної їй на праві приватної власності земельної ділянки площею 8,0083 га, кадастровий номер 5324086900:00:002:0039 для ведення селянського господарства, з метою використання її для сільськогосподарських потреб, яка перебувала та перебуває у користуванні ФГ Мрія керівником та засновником якої являється ОСОБА_2 . При цьому, між сторонами було досягнуто усної домовленості, що договір купівлі-продажу має бути нотаріально посвідчено у приватного нотаріуса після 01.07.2021 року, в зв`язку з чим вони їздили до нотаріуса для отримання консультації, що в свою чергу підверджується листом нотаріуса та технічним записом судового засідання, в якому сама позивач зазначила про таку домовленість. Крім цього, позивач не надала належних та допустимих доказів того що їй пенсіонеру, інваліду третьої групи, на дату складання розписки, належало на праві особистої власності 4000 доларів США, які б могли дозволити і позичити відповідачу по справі. Також вказав, що як видно із системного аналізу вказаної розписки позивач ОСОБА_3 , як позикодавець коштів у розмірі 4000 доларів США відповідачу ОСОБА_2 , як позичальнику не передавала, а отже доказів того, що договір позики між сторонами було укладено, вказана розписка не доводить. Зазначив, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. З урахуванням викладеного, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн., які поніс відповідач по справі ОСОБА_2 .

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Костенко В.О. надав суду відповідь на відзив, в якому вказав, що повністю підтримує позовну вимоги позивача та просить їх задовольнити повністю. При цьому, у відповіді на відзиві також зазначає, що ОСОБА_3 є пенсіонеркою, інвалідом ІІ-ї групи, яка з знайома з відповідачем давно як голову фермерського господарства. В подальшому 01.02.2021 року між нею та ФГ Мрія в особі голови підприємства Савченком О.Я. було підписано договір №1 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) кадастровий номер №5324086900:00:002:0039, а тому вона цілком довіряла вказаному керівнику. Розуміючи, що в них є договірні відносини, довіряючи один одному в середині лютого 2021 року відповідач звернувся до позивачки з проханням надати йому в борг грошові кошти. Тому, 22.02.2021 між сторонами за умови усної домовленості було укладено договір позики при цьому було складено тільки одну розписку, в якій передбачено повернення відповідачем суми у розмір 4000 доларів США до 31 липня 2021 року.

Також, представник позивача вказує, що не погоджується з витратами на правничу допомогу в сумі 10 000 грн., які хоче стягнути представник відповідача з позивача, тому як вони є необгрунтовані та не співмірні із складністю самої справи і витраченим часом, в звязку з чим просе зменшити їх до 3000 грн.

Суд, дослідивши відзив на позов, відповідь на відзив та письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що в 22 лютого 2021 року ОСОБА_2 власноруч під розписку зобов`язався повернути позивачу ОСОБА_3 4 000,00 доларів США до 31 липня 2021 року, що підтвернджується оригіналом розписки /а.с. 25./

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів. Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Отже, досліджуючи боргові розписки, суд для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування ст. ст. 1046, 1047 ЦК України повинен виявити справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа.

Саме такий правовий висновок про застосування ст. ст. 1046, 1047 ЦК України міститься в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі N 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі N 6-79цс14.

Зокрема, як убачається з правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 року за наслідками розгляду справи N 6-79цс14, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Розписка може бути підставою для стягнення грошей лише за умови, якщо між сторонами виникли правовідносини позики і кошти реально передавались боржнику (ВС/КЦС у справі №753/11670/17 від 11.06.2021 року).

Разом з тим, надана позивачем розписки, яка досліджена в судовому засіданні не може бути підтвердженням укладення між сторонами договору позики, оскільки з її змісту відсутня фіксація передачі грошових коштів саме від позивача, оскільки у тексті розписки відсутні будь-які ідентифікуючі її особу дані, а саме дата народження, ІПН, паспортні дані, адреса місця проживання позивача. Відповідно позивачем не доведено, що саме він передавав зазначені у позові кошти відповідачу. Крім того, вказаний висновок суду ґрунтується на відсутності у вказаній розписці зазначення місця її складення, й відповідно місця передачі грошових коштів зазначених у позові зважаючи на те, що місцем проживання відповідача є с. Байрак Полтавського району Полтавської області.

Також в розписці не зазначена правова природа отримання відповідачем зазначених у позові грошових коштів у контексті положень ст. ст. 1046, 1047 ЦК України - не вказано з якою метою вказані кошти отримані, що свідчить про невиконання позивачем вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України та недоведення нею того, що грошові кошти отримувались відповідачем саме у якості боргу.

Таким чином, з огляду на те, що розписка може підтверджувати факт укладення договору позики, однак лише в тому випадку, коли в ній вказані умови договору, відомості про передачу у власність другій стороні (позичальникові) грошових коштів або інших речей, які визначені родовими ознаками, зобов`язання позичальника повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у визначені строки та у визначеному порядку, надана позивачем розписка, не підтверджує в розумінні положень ст. ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України існування укладеного у письмовій формі між сторонами саме договору позики.

Враховуючи встановлені вище фактичні обставини справи та зазначені норми закону, та оскільки не було доведено факту укладення між сторонами саме договору позики, та між сторонами існували договірні зобовязання щодо купівлі - продажу земельної ділянки, суд вважає, що позов про стягнення боргу за договором позики є необґрунтованим, й за цих підстав в задоволенні позову слід відмовити.

Також відмова у задоволенні позову в частині стягнення суми боргу за основним зобов`язанням, свідчить про необхідність у відмові стягнення 3 % річних від суми основного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною відповідача надано суду письмові докази, а саме договір №19/12/22-1 про надання правової допомоги від 19 грудня 2022 року /а.с. 41-42/, додаткова угода №1 до договору /а.с. 43/, акт приймання-передачу наданих послуг до Договору від 27 грудня 2022 року з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом /а.с. 44/, рахунок-фактура №137 від 27.12.2022 /а.с. 45/ та квитанція від 28.12.2022 року на суму 10 000.00 грн., які прийнято від ОСОБА_2 за оплату за договором про надання правової допомоги.

Згідно з частинами 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, законом покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що правнича допомога полягала в ознайомленні з обставинами справи, надання консультації, підготовки та поданні відзиву на позовну заяву.

Враховуючи, що відповідачем хоча і підтверджено розмір витрат на правову допомогу, проте суд приймає до уваги обставини справи, співмірність за надані юридичні послуги зі складністю справи та вважає за необхідне стягнути з позивача понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. з огляду на співмірність витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 202, 207, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 10,12,17, 81, 89, 141, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення боргуза договоромпозики відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 коп.

В іншій частині вимог відповідачу відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий: О.С.Кириченко